37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

ний розчин має витримувати випробування на хлори­ ди.

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 7.5 мл розчину S доводять водою дистильованою Р до об'єму

15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу­ вання на сульфати.

Арсен (2.4.2, методА). Не більше 0.0001 % (1 ррт). 1 .0 г

субстанції має витримувати випробування на арсен.

Барій. До 10 мл розчину S додають 1 мл кислоти сірча­ ної розведеної Р. Опалесценція одержаного розчину

відразу після приготування та через 1 год не має пере­ вищувати опалесценцію суміші 1 мл води дистильова­ ної Р і 10 мл розчину s.

Кальцій (2.4.3). Не більше 0.02 % (200 ррт). 5 мл роз­ чину Sдоводять водоюдистШlьованою Рдо об'єму 15 мл.

Одержаний розчин має витримувати випробування на кальцій.

Свинець у цукрах (2. 4. 10). Не біл ьше 0.00005 % (0.5 ррт). Субстанція має витримувати випробуван­ ня на свинець у цукрах.

Вода (2.5. 12). Від 7.0 % до 9.5 %. Визначення прово­ дять із 0.50 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. 5.0 г суб­ станції розчиняють у 5 мл води Р, додають 2 мл кисло­ ти сірчаної Р, випарюють насухо на водяній бані та

прожарюютьдо постійної маси. Якщо необхідно, по­ вторюють нагрівання з кислотою сірчаною Р.

Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви­ робницпщ лікарських засобів для парентерального застосування великих об'ємів без подальшої процеду­ ри видалення пірогенів, компетентний уповноваже­ ний орган може вимогати відповідності субстанції ви­

пробуванню на пірогени. Уводять на 1 кг маси кролика 10 мл розчину, що містить 55 мг субстанції в 1 мл води для ін 'єкцій Р.

ДЕРЕВІЙ

Millefolii herba

YARROW

Цілі або різані, висушені квітучі верхівки Achi//ea

тillеІо/іит L.

Вміст:

-ефірна олія: не менше 2 мл/кг, у перерахунку на суху сировину;

-проазулени, у перерахунку на хамазулен (СI4Н 16;

М.м. 184.3): не менше 0.02 %, у перерахунку на суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Листкизеленого або сірувато-зеленого кольору, сла­ бо опушені на верхній поверхні та сильно опушені на нижній поверхні, двічіта тричіперисторозсічені на лінійні сегменти, із тонко загостреною білуватою вер­ хівкою. Кошики зібрані у шиток на верхівці стебла. Кожний кошик від 3 мм до 5 мм удіаметрі, складаєть­ ся із ложа, звичайно із 4 або 5 несправжньоязичкових крайових квіток і від 3 до 20 трубчастих серединних квіток. Обгортка складається із розташованих 3 ряда­ ми черепичастих, ланцетоподібних, опушенихзелених приквітків із коричнюватим або білуватим плівчастим краєм. Ложе кошика дешо опукле та у пазухах лусок має несправжньоязичкову крайову квітку із трилопа­ тевим білуватим абочервонуватим відгином і трубчасті серединні квітки із радіальним, п'ятилопатевим, жов­ тавим абосвітло-коричнюватим віночком. Стеблаопу­ шені, зелені, частково коричневі або фіолетові, подо­ вжньо борозенчасті, завтовшки до 3 мм, зі світлою серцевиною.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9. 12). Порошок зеленого або сірувато-зеленого кольору. Пе­

реглядають під мікроскопом, використовуючирозчин х.лоральгідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти

стебел, листків і приквітків із рідкими залозистими волосками, що мають коротку ніжкутадворяднуголів­ ку із від 3 до 5 клітин, оточених пухиреподібною кути­ кулою, і однорядні покривні волоски, що складають­ ся з від 4до 6 дрібних, більш або менш ізодіаметричних біля основи клітин і товстостінних, частодещо звиви­ стих, кінцевих клітин від 400 мкм до більше 1 000 мкм

завдовжки; фрагменти відгинів віночка із сосочкопо­ дібними клітинами епідерми; дрібноклітинна парен­ хіма віночківтрубчастих квіток, що міститьдрузи каль­ цію оксалату; групи здерев'янілих і пористих клітин приквітків; кулясті пилкові зерна близько 30 мкм У діа­ метрі із 3 проростковими порами та шипуватою екзи­ ною; груписклеренхімних волокон і дрібні судинисте­ бел зі спіральним або кільчастим потовщенням.

с. До 2.0 г здрібненої на порошок сировини (7 10)

(2.9. 12) додають 25 мл етилацетату Р,

тягом 5 хв, фільтрують і випарюють насухо на водяній бані. Одержаний залишок розчиняють у 0.5 мл толуо­

лу Р (розчин А). ДО 0. 1 мл розчину А додають 2.5 мл

розчину дuметиламінобензальдегіду Р8, нагрівають на

водяній бані протягом 2 хв, охолоджують і фільтрують. До одержаного фільтрату додають 5 мл петролейного ефіру Рта енергійно струшують; водний шар має синє

або зеленувато-синє забарвлення.

D. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. Використовують розчин А, приготований для ідентифікації с.

Розчин порівняння. І О мг цинеолу Р і 1О мг гвайазулену Р

розчиняють у 20 мл толуолу Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром силікагелю Р. Рухома фаза: етилацетат Р - толуол Р (5:95). Проби, що наносяться: 20 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: І О см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: пластинку обприскуютьрозчином анісового альдегіду Р і переглядають при денному світлі при на­

гріванні при температурі від 100 ОС до 105 ОС протя­ гом від 5 до 10 хв.

Результати: на хроматограмі розчину порівняння ма­ ють виявлятися: у верхній частині - червона зона (гвайазулен), у середній частині - синя або сірувато­ синя зона (цинеол). На хроматограмі випробовувано­ го розчину мають виявлятися: фіолетова зона - дещо

вище зони гвайазулену на хроматограмі розчину по­ рівняння; нижче цієї зони - червонувато-фіолетова зона; нижче - одна або дві нечітко розділені зони від сірувато-фіолетового до сіруватого кольору (що через кілька годин змінюють колір до зеленувато-сірого); червонувато-фіолетова зона - дещо вище зони цине­ олу на хроматограмі розчину порівняння. Можуть ви­ являтися інші слабкі зони.

ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 5 % стебелдіамет­ ром більше 3 мм; не більше 2 % інших сторонніх домі­ шок.

Втрата вмасіпривисушуванні (2.2.З2). Небільше 12.0 %.

0.500 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі І 05 аС протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 10.0 %.

Зола, не розчинна у хлористоводневій кислоті (2.8. 1). Не більше 2.5 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Ефірна олія. Визначення проводять як зазначено у статті (2.8. 12). Використовують 20.0 г різаної сирови­

ни, круглодонну колбу місткістю 1 000 мл і 500 мл суміші вода Р- етиленгліколь Р (I:9) якдистиляційний

розчин. У градуйовану трубку додають 0.2 мл ксило­ лу Р. Перегонку проводять зі швидкістю від 2 мл/хвдо 3 мл/хв протягом 2 год.

Припиняють охолодження наприкінці перегонки та продовжують перегонку, доки сині леткі компоненти сягнуть нижнього кінця конденсуючоїсистеми. Відра­ зу продовжують охолодження, щоб запобігги нагріван­ ню конденсуючоїсистеми. Перегонкуприпиняють че­ рез 5 хв. Замінюють круглодонну колбу місткістю

І ООО мл на круглодонну колбу місткістю 250 мл, що містить 0.4 мл ксилолу Р і 50 мл води Р, та проводять

перегонку протягом 1 5 хв. Через 10 хв визначають за­

гальний об'єм. Для визначення контрольного об'єму використовують 0.2 мл ксилолу Ру градуйованійтрубці та проводять перегонку суміші 0.4 мл ксилолу Р і 50 мл води Р протягом 15 хв.

Проазулени. Запобігаючи перенесенню навіть якнай­ меншої кількості води, переносять синю ефіроолійно­ ксилольну суміш, одержану у випробуванні на визна­ чення кількісного вмісту ефірної олії, у мірну колбу

місткістю 50 мл за допомогою невеликих порцій кси­ лолу Р, обполіскуючи градуйовану трубку ксилОЛОМ Р, і

доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. Вимірюють оптичну густину (2.2.25) одержа­ ного розчину за довжини хвилі 608 нм, використову­ ючи ксилол Р як компенсаційний розчин.

Вміст проазуленів, у перерахунку на хамазулен, у відсотках, обчислюють за формулою:

А х 2. 1

т

де:

А- оптична густина.випробовуваногорозчинузадов-

жини хвилі 608 нм,

т- маса наважки сировини, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання хама­ зулену, що дорівнює 23.8.

__N

ДЕРЕВІЮ ТРАВА

Ідентифікацію допускається проводити із такими змінами.

С. Водний шар має від синьогодо зеленуватого забар­ влення.

D. Випробовуванийрозчин. До 0. 1 мл розчину А, приго­

тованого, як зазначено в ідентифікації С, додають 0.4 мл толуолу Р і перемішують.

Результати: нижче наведено послідовність зон нахро­ матограмах випробовуваного розчину та розчину по­ рівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися інші зони.

При визначенні вмісту ефірної олії допускається вико­ ристання аналогічних приладів ізціноюnоділки 0.02мл.

При використанні сировини для виробництва готових лікарськихзасобів, вякихрегламентовановмістполіфе­ нолів, допускається замість визначення вмісту проазу­ ленів проводити визначенняусировинівмісту суми nолі­ фенолівза наведеною нижчеметодикою.

Вміст: не менше 2 % суми поліфенолів, у перерахунку на пірогалол (С6Н6Оз; М.М. 1 26. 1 ) і суху сировину.

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧЕННЯ

Сума поліфенолів.

Випробовуванийрозчин. 500.0 мг здрібненої на порошок

сировини (355) (2.9. 12) поміщають у круглоДонну кол­ бу місткістю 250 мл, додають 150 мл води Р, нагрівають

протягом 30 хв на водяній бані, охолоджують під про­ точною водою та кількісно переносять у мірну колбу місткістю 250 мл. Круглодонну колбу обполіскують водою Р, промивні води переносять у мірну колбу та доводять об'єм розчину водою Р до 250.0 мл. Дають осаду осісти та рідину фільтрують крізь фільтруваль­ ний папір діаметром 125 мм, відкидаючи перші 50 мл фільтрату.

5.0 мл одержаного фільтратудоводятьводою Рдооб'єму

25.0 мл. Суміш 2.0 мл одержаного розчину, 1 .0 мл фос­ форномолібденово-вольфрамового реактиву Р і 10.0 мл

води Рдоводятьрозчиномнатрію карбонату Рдо об'єму

25.0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густину (2.2.25) розчину задовжини хвилі 760 нм, використо­ вуючи як компенсаційний розчин воду Р

Розчин порівняння. Безпосередньо перед випробуван­ ням 50.0 мг nірогалолу Ррозчиняють уводіРі доводять

об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.

5.0мл одержаного розчинудоводять водою Рдо об'єму

100.0мл.

Суміш 2.0 мл одержаного розчину, 1.0 мл ФосФорномо­ лібденово-вольфрамового реактиву Рі І 0.0 мл води Рдо­ водятьрозчиномнатріюкарбонату Рдо об'єму 25.0 мл.

Через 30 хв вимірюють оптичну густину (2.2.25) роз­ чину за довжини хвилі 760 нм, використовуючи як компенсаційний розчин воду Р.

Вміст суми поліфенолів, у перерахунку на пірогалол, у відсотках, обчислюють за формулою:

62.5х А, хт2

Ао хт,

де:

тІмаса наважки випробовуваної сировини, у міліграмах,

т2 -маса наважки пірогалолу, у міліграмах, А, -оптична густина випробовуваного розчину, Ао -оптична густина розчину порівняння.

ДИЛТІАЗЕМУ ГЩРОХЛОРИД

Diltїazemi hydrochloridum

DILТIAZEMHYDROCHWRIDE

, НСІ

НзСО

[33286-22-5]

Дилтіазему гідрохлорид містить не менше 98.5 % і не більше 101 .0 % (2S,3S)-5-[2-(диметиламіно)етил]-2- (4-метоксифеніл)-4-0ксо-2,3,4,5-тетрагідро-I,5-бен­ зотіазепін-3-іл ацетату гідрохлориду, у перерахунку на сухуречовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, метанолі Р і метиленхлориді Р, мало розчинний в етанолі Р.

( Плавиться при температурі близко 213 аС із розкла­ данням.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, D. Друга ідентифікація: В, С, D.

А. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний удисках, має відповідати спектруФСЗ дилтіазему гідрохлориду.

В. Визначення проводять методом тонкошаровоїхро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки ізшаром силікагелю F254Р

Випробовуваний розчин. 0. 1 О г субстанції розчиняють у метиленхлориді Р і доводять об'єм розчину тим самим

розчинником до 1О МЛ.

Розчин порівняння. 0. 1О г ФСЗдилтіазему гідрохлориду

розчиняють у метиленхлориді Р і доводять об'єм роз­ чину тим самим розчинником до 10 мл.

Налінію стартухроматографічної пластинки наносять 10 мкл ( 1 00 мкг) випробовуваного розчину, 10 мкл

(І ОО мкг) розчину порівняння. Пластинку помішають у камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова Р ­ вода Р - метиленхлорид Р - етанол Р (І :3:І О: 1 2). Коли

фронтрозчинників пройде І О см відлінії старту, плас­ тинку виймають із камери, сушать на повітрі та пере­ глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння, відповідна їй за роз­ міром.

с. 50 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р, додають

І мл розчинуамоніюрейнекату Р;утворюється рожевий осад.

D. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 1 .00 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Рі доводять об'єм розчинутим са­

мим розчинником до 20.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод f/). Розчин S має бути безбарвним.

рИ (2.2.3). Від 4.3 до 5.3. 2.0 мл розчину S доводять во­

'дою, вільною від вуглецю діоксиду, Рдо об'єму 10.0 мл.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від +1 1 50 до +1200,

у перерахунку на суху речовину. 5.0 мл розчину S до­ водять водою Рдо об'єму 25.0 мл .

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі тадоводять об'єм розчину рухомою фа­ зою до 200.0 мл.

Розчинпорівняння (а). 50.0 мг ФеЗдuлтіаземугідрохло­ риду розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм роз­ чину рухомою фазою до 200.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 3 мг ФеЗ дuлтіазему домішки А

розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину рухомою фазоюдо 1О мл. До 1 мл одержаного розчину додають 1 .2 мл розчину порівняння (а) та доводять об'єм розчину рухомою фазою до 100.0 мл.

Розчин порівняння (с). 0.3 мл випробовуваного розчину доводятьрухомоюфазоюдо об'єму 100.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка з нержавіючої сталі розміром 0. 1 О м Х

4.6 мм, заповнена силікагелем октадецилсилільним для хроматографії Р із розміром частинок 3 мкм;

-швидкість рухомої фази 1 .5 мл/хв;

-рухома фаза: етанол Р - ацетонітрuл Р - розчин,

що містить в 1 л 6.8 г калію дигідрофосфату Р та

0. 1 мл N,N-дuметuлоктuламіну р, рН якогодоводять до 4.5 кислотою фосфорноюрозведеною Р, (5:25:70);

-детектування за довжини хвилі 240 нм.

Хроматографують по 20 мкл кожного розчину.

Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви­ coTa основного пика на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) становила не менше 10 % шкали реєст­ руючого пристрою. Час хроматографування має бути у 5 разів більше часу утримування основного піка.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь):

-коефіцієнт розділення для піків домішки А дилтіа­ зему та дилтіазему становить не менше 4.0;

-коефіцієнт симетрії для основного піка становить не більше 2.0. Якщо необхідно, регулюють вміст N,N-диметилоктиламіну в рухомій фазі.

На хроматограмі випробовуваного розчинусума площ усіх піків, крім основного, не має перевищувати пло­ щу основного піка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (с) (0.3 %). Не враховують піки, площаяких стано­ вить менше 0.025 площі пика на хроматограмі розчину порівняння (с).

дять об'єм розчинутим самим розчинником до 20.0 мл. 12 мл одержаного розчинумають витримувати випро­

бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням еталонногорозчину свинцю (1ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1 .000 г субстанції сушать при температурі 105 ас про­ тягом 2 год.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ В ИЗНАЧЕННЯ

0.400 г субстанції розчиняють у суміші 2 мл кислоти мурашиної безводної Р та 60 мл оцтового ангідриду Р і титрують 0. 1 Мрозчиномкислотихлорноі потенціомет­ рично (2.2.20).

1 мл 0. 1 Мрозчину кислоти хлорної відповідає 45. 1 мг

СzzИ27СINzО4S.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникномуконтейнері, у захищеномувід світла місці.

ЗСО

А. (2R,3S)-5-[2-(диметиламіно)етил]-2-(4-метокси­ Феніл)-4-0ксо-2,3,4,5-тетрагідро- 1 ,5-бензотіазепін-3- іл ацетат,

-u

RЗ

В. Rl = CO-СНз, R2 = Н, R3 = ОСН] : (2S,3S)-2-(4-

метоксифеніл)-4-0ксо-2,3,4,5-тетрагідро- 1 ,5-бензо­

тіазепін-3-іл ацетат,

С. R1 = СО-СН], R2 = СН2-СН2-N(СНЗ)2, R3 = ОН :

(2S,3S)-5- [2-(диметиламіно)етил]-2-(4-гідрокси­ феніл)-4-0КСО-2,3,4,5-тетрагідро- l ,5-бензотіазепін-3- іл ацетат,

D. R1 = CO-СНз, R2 = CH2-СН2-NН-СНз, R3 = ОСНЗ: (2S,3S)-2-(4-метоксифеніл)-5-[2-(метиламіно)етил]- 4-0ксо-2,3,4,5-тетрагідро-l ,5-бензотіазепін-3-іл аце­ тат,

Е. R1 = R2 = Н, R3 = ОСНз : (2S,3S)-3-гідрокси-2-(4-

метоксифеніл)-2,3-дигідро- 1 ,5-бензотіазепін-4(5Н)­ он,

F. R1 = Н, R2 = СН2-СН2-N(СНЗ)2' R3 = ОСНз : (2S,3S)-5-[2-(диметиламіно)етил]-3-гідрокси-2-(4-

метоксифеніл)-2,3-дигідро- 1 ,5-бензотіазепін-4(5Н)­ он.

ДИМЕТИЛСУЛЬФОКСИД

Dimethylis sulfoxidum

DIMETHYL SULЮХІDЕ

М.м. 78.1

Диметилсульфоксид являє собою сульфінілбісметан.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Безбарвна рідина або безбарвні кристали . Гігроскопічний.

Розчинність. Змішується з водою Рі 96 % спиртом Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: С. Друга ідентифікація:А, В, D.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо віднос­ ної густини, зазначеним у розділі « Випробування на чистоту».

В. Субстанція має відповідати вимогам щодо показ­ ника заломлення, зазначеним у розділі «Випробуван­ ня на чистоту».

с. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектруФеЗдиметилсульфоксиду.

D. 50 мгнікелюхлориду Ррозчиняютьу 5 мл субстанції; з'являється зеленувато-жовте забарвлення. Одержаний

розчин нагрівають уводяній бані до температури 50 ОС; забарвлення розчину має змінитися від зеленого до блакитнувато-зеленого. Одержаний розчин охолоджу­ ють; забарвлення має змінитися на зеленувато-жовте.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Кислотність. 50.0 г субстанції розчиняють у 1ОО мл

води, вільноївідвуглецю діоксиду, Р,додають 0. 1 мл роз­ чину фенолфталеїну РІ; рожеве забарвлення має з'яви­ тися при додаванні не більше 5.0 мл 0.01 М розчину натріюгідроксиду.

Відноснагустина (2.2.5). Від 1 . 100 до 1 . 104.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .478 до 1 .479.

Температура тверднення (2.2. 18). Не менше 18.30с.

Оптична густина (2.2.25). Крізь субстанцію пропуска­ ють струмінь азоту Рпротягом 15 хв. Оптична густи­ на субстанції, вимірювана за довжини хвилі 275 нм, має бути не більше 0.30, оптична густина субстанції вимірювана задовжин хвиль 285 нм і 295 нм, має бути не більше 0.20. Як компенсаційній розчин викорис­ товують воду Р. Ультрафіолетовій спектр поглинання субстанції в області від 270 нм до 350 нм не повинен мати максимуму.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом газовоїхроматографії (2.2.28), використовуючи дибен­

зил Р як внутрішній стандарт.

Розчин внутрішнього стандарту. 0. 1 25 г дибензuлу Р

розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50 мл.

Випробовуванийрозчин (а). 5.0 г субстанції розчиняють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­

чинником до 10.0 мл.

Випробовуванийрозчин (Ь). 5.0 г субстанції розчиняють

в ацетоні Р, додають 1 .0 мл розчину внутрішнього стандарту і доводять об'єм розчину ацетоном Р до

10.0 мл.

Розчин порівняння. 50.0 мг субстанції і 50 мг диметuл­ сульфону р розчиняють В ацетоні Р, додають 10.0 мл

розчину внутрішнього стандарту і доводять об'єм роз­ чину ацетоном Рдо 100.0 мл.

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

-колонка скляна розміром 1 .5 м х 4 мм, заповнена

діатомітом для газовоїхроматографії Р із розміром

частинок від 1 25 мкм до 1 80 мкм, із нанесеним

10% (мІм) nоліетuленглікольадиnінатом Р;

-газ-носій азот для хроматографії Р;

-швидкість газу-носія 30 мл/хв;

-температура колонки 165 ОС;

-температура блока вводу проб і детектора 190 ос.

Хроматографують 1 MКJI розчину порівняння. Чут­ ливість системи регулюють таким чином, щоб висоти 3 піків, крім висоти піка розчинника, становили не менше 70 % шкали реєструючого пристою. Порядок виходу піків має бути таким: диметилсульфоксид, ди­ метилсульфон, дибензил.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо коефіцієнт розділення для піків диметилсуль­ фоксиду та диметилсульфону становить не менше 3.

Хроматографують 1 мкл випробовуваного розчину (а), на хроматограмі не має бути піка із часом утримуван­ ня внутрішнього стандарту.

Хроматографують 1 MКJI випробовуваного розчину (Ь) і 1 мкл розчину порівняння. Час хроматографування має бути в 4 рази більше часу утримування диметил­ сульфоксиду, що становить близько 5 хв.

Із хроматограми розчину порівняння розраховують відношення (R) площі піка диметилсульфоксиду до площі піка внутрішнього стандарту.

Із хроматограми випробовуваного розчину (Ь) розра­ ховують відношення суми площусіх піків, крім основ­ ного, піка внутрішнього стандарту та піка розчинни­ ка,до площі піка внутрішнього стандарту; відношення має бути не більше R (0. 1 %).

Вода (2.5. 12). Не більше 0.2 %. Визначення проводять із 10.0 г субстанції.

Вміст: не менше 98.5 % і не більше 101 .0 %.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого "або майже біло­ го колbOpy..olll.

Розчинність. Розчинний у воді Р, практично не розчин­ ний у 96 % сnирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

,.Перша ідентифікація:А, В, D. Друга ідентифікація: В, С, D•..oIII

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: субстанцію досліджують у дис­ ках.

Відповідність: спектру ФСЗдинатрію едетату.

В. 2 г субстанції розчиняють у 25 мл води Р, додають

6 мл розчину свинцю нітрату Р, струшують і додають

3 млрозчинукаліюйодидуР; не має утворюватися жов­ тий осад. Одержаний розчин підлужуютьрозчином амі­ аку розведеним Р2 за червоним лакмусовим папером Р і додають 3 мл розчину амонію оксалату Р; не має утво­ рюватися осад.

ДИНАТРІЮ ЕДЕТАТ

Dinatrii edetas

DISODIUMEDETATE

Динатріюдигідро (етилендинітрил)тетраацетатдигід­ рат.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧ ИСТОТУ

Розчин S. 5.0 г субстанції розчиняють уводі, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са­

мим розчинником до 1ОО мл.

Прозорість розчину (2.2. І). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод IJ). Розчин S має бути безбарвним.

рИ (2.2.3). Від 4.0 до 5.5. Вимірюють рН розчину S.

,.Домішка А. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Визначення проводятьу захищеному відсвітла місці.

Сумішрозчинників. 10.0 гзаліза(//І) сульфатуnентагід­ рату Ррозчиняють у 20 мл 0.5 Мрозчинукислоти сірча­ ної і додають 780 мл води Р. рН одержаного розчину

доводять до 2.0 І Мрозчином натріюгідроксидуі дово­

ДЯТЬ об'єм розчину водою Рдо 1 000 мл.

Випробовуванийрозчин. 0. 1ОО г субстанції розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 25.0 мл.

Розчин порівняння. 40.0 мг кислоти нітрилтриоцтової Р

розчиняють усуміші розчинників і доводять об'єм роз­ чину тією самою сумішшю розчинників до 1 00.0 мл.

-розмір: 0. 1О м Х 4.6 мм,

-нерухома фаза: сферичне вугілля графітизоване для

хроматографії РІ (5 мкм) із питомою площею по­ верхні 120 м2/г і розміром пор 25 нм.

Рухома фаза: 50.0 мг заліза(ІІІ) сульфату nентагідра­ ту Р розчиняють у 50 мл 0.5 Мрозчину кислоти сірча­ ної і додають 750 мл води Р. рН одержаного розчину доводять до 1 .5 0.5 М розчином кислоти сірчаної або І Мрозчином натрію гідроксиду і додають 20 мл ети­

ленгліколю Р. Одержаний розчин доводять водою Р до об'єму 1ООО мл.

Швидкістьрухомоїфази: 1 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 27З нм.

Об'єм проби, що вводиться: 20 мкл; розчини фільтру­ ють і відразу хроматографують.

Часхроматографування: у 4 рази більше часу утриму­ вання комплексу заліза домішки А.

Часи утримування: комплексу заліза домішки А - близько 5 хв; комплексу заліза кислоти едетової - близько 1О хв.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння:

-коефіцієнт розділення: не менше 7 для піків комп­ лексу залізадомішки А та комплексу заліза кислоти едетової;

-відношення сігнал/шум: не менше 50для пікадоміш­ ки А.

Нормування:

-домішка А: площа піка не має перевищувати площу

відповідного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (0. 1 %)...ОІІІІ

Залізо (2. 4. 9). Не більше 0.008 % (80 ррт). 2.5 мл розчину S доводять водою Рдо об'єму 10 мл. Одержа­

ний розчин має витримувати випробування на залізо.

До випробовуваного розчину та до еталону перед до­ даванням кислоти тіогліколевої Рдодають 0.25 г каль­ ціюхлориду Р.

Важкі метали (2.4.8, '-метод F..oIIII). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 1 .0 г субстанції має витримувати випробу-

вання на важкі метали. Еталон готують із використан­ ням 2 мл еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

о.зоо г субстанціїрозчиняють у воді Р і доводять об'єм

розчину тим самим розчинником до ЗАА мл. До одер­ жаного розчинудодають 2 r гексаметuлентетраміну Р,

2мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Р і титрують

0.1 М розчином свинцю нітрату, використовуючи близько 50 мг індикаторноїсуміші ксuленолового оран­ жевого Р.

1 мл 0. 1 Мрозчину свинцю нітрату відповідає З7.22 мг

C\oH\4N2Na20s,2H20.

,-ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІ Ш КИ

Сnецифіковані домішки: А.

А. нітрилтриоцтова кислота...оІІІІ

__N

ДИНАТРІЄВА СІЛЬ ЕТИЛЕНДІАМІНТЕТРАОЦТОВОїКИСЛОТИ

Dinatrii aethylendiamintetraacetas

ТРИЛОНБ

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.01 % ( 100 ррт). До 10 мл розчину S додають З мл кислоти азотноїрозведеної Р і

фільтрують. Об'єм фільтратудоводятьводою Рдо 15 мл . Одержаний розчин має витримувати випробування на хлориди.

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0.06 % (600 ррт). 5 мл розчину S доводять водою дистильованою Рдо об'єму

1 5 мл. Одержаний розчин має витримувати випробу­ вання на сульфати.

ДИПІРИДАМОЛ

Dipyridamolum

DIPYRIDAMOLE

о

N

Дипіридамол містить не менше 98.5 % і не більше

1 О 1 .5 % 2,2',2",2'"-[[4,8-ди(піперидин- l -іл)піримі­ до[5,4-djпіримідин-2,6-діїл]динітрило]тетраетанолу, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошокяскраво-жовтого кольо­ ру.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, легко розчинний в ацетоні Р, розчинний в етанолі Р.

(Розчиняється в розведених мінеральних кислотах.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: С. Друга ідентифікація: А, В, О.

А. Температураплавлення (2.2. 14). Від 162 ОСдо 168 аС.

В. 1 0 мг субстанції розчиняють у суміші 0. 1 Мрозчин кислоти хлористоводневої - метанол Р ( 1 :9) і доводять

об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до

50.0 мл . 5.0 мл одержаного розчинудоводятьсумішшю

0. 1 Мрозчин кислотихлористоводневоїметанол Р( 1 :9)

дооб'єму 100.0 мл . Ультрафіолетовий спектр поглинан­ ня (2.2.25) одержано о розчину в областівід 220 нм до

350 нм повинен мати два максимуми: задовжин хвиль 232 нм і 284 нм. Відношення оптичної густини в мак­ симумі задовжини хвилі 284 нм до оптичної густини в максимумі за довжини хвилі 232 нм має бути від 1 .25

до 1 .45.

С. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний удисках із калію бромідом Р, має відповідати спек­ труФеЗ диnіридамолу.

О. Близько 5 мг субстанціїрозчиняютьу суміші 0. 1 мл

кислоти азотної Рі 2 мл кислоти сірчаноїР; з'являєть­ ся інтенсивне фіолетове забарвлення.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 10.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазітадоводять об'єм розчину рухомою фа­ зою до 20.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять рухомою фазою до об'єму 20.0 мл. 5.0 мл одержаного розчинудоводять рухомою фазоюдооб'є­ му 50.0 мл .

Розчин порівняння (Ь). 10.0 мг ФеЗдuлтіаземугідрохло­ ридурозчиняють у рухомій фазі тадоводять об'єм роз­ чину рухомою фазою до 10.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять випробовуваним розчином (а) до об'єму 20.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х

4.6мм, заповнена сuлікагелем октадецuлсuлільним для хроматографіїР із розміром частинок 5 мкм;

-рухома фаза: 0.504 г калію дигідрофосфату Ррозчи­

няють у 370 мл води Р, доводять рН розчину до 3.0

кислотою фосфорною Рідодають 80 мл ацетонітри­ лу Рта 550 мл метанолу Р;

- швидкість рухомої фази 1 .3 мл/хв;

-детектування за довжини хвилі 290 нм;

-температура колонки 30 аС.

Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину, 20 м кл розчину порівняння (а), 20 мкл розчину порівняння (Ь). Час хроматографування випробовува­ ного розчину має бути у 9 разів більше часу утриму­ вання дипіридамолу.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ко­ ефіцієнт розділення піківдилтіазему тадипіридамолу становить не менше 2.0.

На хроматограмі випробовуваного розчинну площа будь-якого піка, крім основного, не має перевищува­ ти площу піка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (а) (0.5 %); сума площ усіх піків, крім основного, не

має перевишувати 2 площі піка на хроматограмі роз­ чину порівняння (а) ( l %). Не враховують піки, пло­ ща яких становить менше 0. 1 площі піка на хромато­ грамі розчину порівняння (а).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.02 % (200 ррт). До 0.250 г

субстанціїдодають 1О мл води Р, енергійно струшують

іфільтрують. Фільтр промивають 5 мл води Р. Фільтрат

іпромивні води об'єднують і доводять водою Рдо об'є­

му 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випро­ бування на хлориди.

Втрата вмасіпри висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1 .000 г субстанції сушать при температурі 105 ас

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення

.. проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.400 гсубстанції розчиняють у 70 млметанолу Рі тит­ руютьО. 1Мрозчиномкислотихлорноїпотенціометрич­ но (2.2.20).

1 мл 0. 1 Мрозчину кислоти хлорноівідповідає 50.46 мг

C24"40NS04'

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

ДИФЕНГЩРАМІНУ ГЩРОХЛОРИД

Diphenhydramini hydrochloridum

DIPHENHYDRAMINE HYDROCHWRIDE

СНЗ

І . НСІ

о N снз

2-(Дифенілметокси)-N,N-диметилетанамін гідрохло­ рид.

Вміст: не менше 99.0 % і не більше 101.0 %, у перера­ хунку на суху речовину.

о

ридин-l -іл)піримідо[5,4-d]піримідин-2,4,6-триїл]три­

нітрило]гексаетанол,

С. R = NCsHIO, R' = сі : 2,2'-[[2-хлор-4,8-ди(піпери­ дин- l -іл)піримідо[5,4-d]піримідин-6-іл]нітрило]ді­ етанол.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді Р, легко роз­ чинний у 96 % сnирті.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

,.Перша ідентифікація: С, О.

Друга ідентифікація: А, В, D...oJiI

А. Температура плавлення (2.2. 14). Від 168 ОСдо 172 ас

В. 50 мг субстанції розчиняють у 96 % спирті Рі дово­

дять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинанн (2.2.25)

одержаного розчину в області від 230 нм до 350 нм по­ винен мати три максимуми: за довжин хвиль 253 нм, 258 нм і 264 нм. Відношення оптичної густини в мак­ симумі за довжини хвилі 258 нм до оптичної густини в максимумі задовжини хвилі 253 нм має бути від 1 . 1 до 1 .3. Відношення оптичної густини в максимумі задов­ жини хвилі 258 нм до оптичної густини в максимумі за довжини хвилі 264 нм має бути від 1 .2 до 1 .4.

С. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: субстанцію досліджують у дис­ ках.

Відповідність:спектруФСЗдифенгідрамінугідрохлориду.