37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошокзеленого кольору. Переглядають під мікрос­ копом, використовуючи розчинхлоральгідрату Р. У по­ рошку виявляються: клітини епідерми листка із тон­ кими звивистими оболонками ; численні продихові апарати діацитного або аномоцитного типів (2.8.3), розташовані переважно в нижній епідермі; залозки на короткій ніжці із 4-6 (рідше 8) видільними клітинами; численні багатоклітинні грубобородавчасті покривні волоски, розширені у місцях з'єднання клітин ; дрібні головчасті волоски на однодвоклітинній короткій ніжці із округлою 1 -2 клітинною голівкою.

С. Випробовуваний розчин. 5 г сировини помішають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають 40 мл спирту (70 %, об/об) Р і нагрівають на водяній бані зі зворотним холодильником протягом 30 хв, охолоджу­ ють і фільтрують. Одержаний фільтрат упарюють до об'єму близько І О мл, фільтрують у ділильну лійку й екстрагують спочатку І О мл хлороформуР, відкидаючи органічний шар, потім 1 0 млбутанолу Р. Бутанольний витяг упарюють насухо й одержаний зали шок розчи­ няють у 2 мл спирту Р.

Розчин порівняння. 5 мг гіnерозuдуР і 5 мгрутинуРроз­ чиняють у 5 мл метанолу Р.

Пластинка. тшхпластинка із шаром сuлікагелю Р.

Рухома фаза: кислота оцтова льодяна Р - вода Р - ети­ лацетат Р (20:20:60).

Об'єм проби, що наноситься: 20 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: І О см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: обприскують розчином диметиламінобен­ зальдегіду Р2,2 використовуючи 5 мл на пластинку пло­ щею 200 мм ; нагрівають при температурі від І ОО ос до 1 05 °С протягом 10 хв до проявлення плям; пере­ глядають при денному світлі.

Результати: нижче наведено послідовність зон нахро­ матограмах випробовуваного розчину та розчину по­ рівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші зони.

Верхня частина пластинки

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 7 % побурілих і пожовтілих частин рослини; не більше 46 % стебел, у тому числі відділених при аналізі; не більше 4 % сто­ ронніх часток, у тому числі не більше І % домішок мінерального походження.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1 3.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок (355) сировини сушать при температурі від І ОО ос до 1 05 °с.

За наявністю необхідного наукового обгрунтування до­ пускається введення в окремустаттю інших nідхожux методик визначення, показників якості та/або їх нор­ мування.

СОЄВА ОЛІЯ ГЩРОГЕНІЗОВАНА

Soiae оlеиm hydrogenatum

SOYA-BEANOIL, HIDROGENATED

Олія, одержана шляхом очищення, освітлення, гідро­ генізації та дезодорування олії, одержаної з насіння

C/ycinesoja Sieb. і Zucc., С/усіnеmax ( L.) Меп. (G. hispida

(Moench) Махіт.). Олія містить переважно тригліце­ риди пальмітинової (гексадеканової) та стеаринової (октадеканової) кислот.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Маса або порошок білого або майже білого ко­ льору, що при нагріванні розплавляються до прозорої рідини блідо-жовтого кольору.

Розчинність. Практично не розчинна у воді Р, легко розчинна у метиленхлориді Р, петролейному ефірі Р

(температура кипіння: від 65 °С дО 70 ос) після на­ грівання та в толуолі Р, дуже мало розчинна в 96 %

сnирті Р.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо темпе­ ратури плавлення, зазначеним у розділі « Випробуван­ ня на чистоту».

В. Субстанція має відповідати вимогам щодо жирно­ кислотного складу, зазначеним у розділі «Випробування на чистоту».

ВИ П РОБУВА Н НЯ НА Ч ИСТОТУ

Температура плавлення (2.2.15). Від 66 °С дО 72 ос.

Кислотне число (2.5. 1). Не більше 0.5. 1 0.0 г субстанції розчиняють у 50 мл гарячої суміші рівних об'ємів 96 % спирту Р і толуолу Р, попередньо нейтралізова­ ної 0. 1 Мрозчином калію гідроксиду, використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну РІ. Одер­ жаний розчин відразу титрують ще гарячим.

Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.0.

Неомилювані речовини (2.5. 7). Не більше 1 .0 %. Ви­

.. значення проводять із 5.0 г субстанції.

Лужні домішки (2.4. 19). 2.0 г субстанції, обережно на­ гріваючи , розчиняють у суміші 1 .5 мл 96 % спирту Р і 3 мл толуолуР. До одержаного розчинудодають 0.05 мл розчину 0.4 г/л бромтимолового синього Р у 96 % сnир­ ті Р; жовте забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0.4 мл 0. 01 Мрозчину кислоти хлористовод­

невої.

Жирнокислотний склад (2. 4.22, методА).

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

-колонка кварцова розміром 25 м х 0.25 мм, покрита шаром nолі(ціаноnроnіл)силоксану Р завтовшки

0.2 мкм,

-температуру колонки підтримують на рівні 1 80 аС протягом 20 хв,

-температура блока вводу проб і детектора 250 0С,

-газ-носій гелій дляхроматографіїР,

-лінійна швидкість газу-носія 0.65 мл/хв,

-поділ потоку 1 : 1 00.

Склад фракціїжирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти з довжиноюланцюга менше С14: не більше 0. 1 %,

-міристинова кислота: не більше 0.5 %,

-пальмітинова кислота: від 9.0 % до 1 6.0 %,

-стеаринова кислота: від 79.0 % до 89.0 %,

-олеїнова кислота та ізомери (СІН:І еквівалент довжи-

ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 1 8.5

до 1 8.8): не більше 4.0 %,

-лінолева кислотатаізомери (СI8:2 еквівалент довжи­

ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 1 9.4

до 19.8): не більше 1 .0 %,

-ліноленова кислота та ізомери (СI8:3 еквівалент дов­

жини ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксан і від 20.3 до 20.7): не більше 0.2 %,

-арахідонова кислота: не більше 1 .0 %,

-бегенова кислота: не більше 1 .0 %.

Нікель. Не більше 0.0001 0 % ( 1 .0 ррт) Ni. Визначення проводять методом атомно-абсорбційної спектро­ метрії (2.2.23, метод 11).

Випробовуваний розчин. 5.0 г субстанції поміщають у попередньо прожарений і зважений платиновий або

фарфоровий тигель. Обережно нагрівають і поміша­ ють у субстанцію гніт зі скрученого знезоленого фільтрувального паперу. Запалюють гніт і після запа­ лення субстанції припиняють нагрівання. Після зго­ ряння спалюють у муфельній печі при температурі близько (600±50) ас до утворення білої золи. Після охолодження залишок за допомогою двох порцій, по

2 мл кожна, кислотихлористоводневоїрозведеної Рпе­ реносять у мірну колбу місткістю 25 мл, додають 0.3 мл кислоти азотноїРі доводять об'єм розчину водою Р

до 25.0 мл.

Розчини порівняння. Готують три розчини порівняння додаванням до 2.0 мл випробовуваного розчину 1 .0 мл,

2.0 мл і 4.0 мл еталонногорозчинунікелю (0.2ррт Ni) і

доведен ням об'ємів розчинів водою Рдо І 0.0 мл.

Вимірюють поглинання за довжини хвилі 232 нм, ви­ користовуючи як джерело випромінювання лампу з порожнистим нікелевим катодом, графітову піч як ге­ нератор атомної пари та аргон Р як газ-носій.

Вода (2.5. 12). Не більше 0.3 %. Визначення проводять із 1 .000 г субстанції напівмікрометодом.

ЗБЕРІГАН НЯ

У захищеному від світла місці.

СОЄВА ОЛІЯ РАФІНОВАНА

Soiae оlеиm raffinatum

SOYA-BEANOIL, REFINED

Жирна олія, одержана із насіння Сlусіnе soja Sieb. і Zucc. , Сlусіnе тах (L.) Меп. (G. hispida ( Moench)

Махіт.) методом екстракції та подальшого очищен­ ня. Може бути доданий підхожий антиоксидант.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора рідина блідо-жовтого кольору.

Розчинність. Змішується з петролейним ефіром Р(тем­ пература кипіння: від 50 аС до 70 ас), практично не розчинна в 96 % сnирті Р.

(Відносна густина: близько 0.922.)

( Показник заломлення: близько 1 .475.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Проводять ідентифікацію жирних олій методом тон­ кошарової хроматографії (2.3.2). Одержана хромато-

грама має бути порівнянною з типовою хроматогра­ мою соєвої олії.

ВИП РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Кислотне число (2.5. І). Не більше 0.5. Визначення про­ водять із 10.0 г субстанції.

Перекисне число (2. 5. 5, метод А). Не більше 1 0.0. Не більше 5.0, якшо субстанція призначена для вироб­ ництва лікарських засобівдля парентерального засто­ сування.

Неомилювані речовини (2.5. 7). Не більше 1 .5 %. Ви­ значення проводять із 5.0 г субстанції.

Лужні домішки (2. 4. /9). Субстанція має витримувати випробуван ня на лужні домішки у жирних оліях.

Жирнокислотний склад. Газова хроматографія (2. 4. 22,

методА).

Склад фракціїжирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти з довжиною ланцюга менше

CJ4: не більше 0. 1 %,

-міристинова кислота: не більше 0.2 %,

-пальмітинова кислота: від 9.0 % до 1 3.0 %,

-nальмітолеїнова кислота: (еквівалент довжини лан-

цюга на поліетиленглікольадипінаті 16.3): не більше

0.3%,

-стеаринова кислота: від 3.0 % до 5.0 %,

-олеїнова кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипі наті 1 8 .3): від 1 7.0 % до

30.0%,

-лінолева кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.9): від 48.0 9ь до

58.0%,

-ліноленова кислота (еквівалентдовжини ланцюга на

поліетиленглікольадипінаті 1 9.7): від 5.0 % до

1 1 .0 %,

-арахідонова кислота: не більше 1 .0 %,

-ейкозанова кислота: (еквівалент довжи ни лаН!lюга на поліетиленглікольадипінаті 20.3): не більше

1 .0 %,

-бегенова кислота: не більше 1 .0 %.

Брасикастерин (2. 4.23). Не більше 0.3 % брасикастери­ ну у складі фракції стеринів.

Вода (2.5.32). Не більше 0. 1 %, якщо субстанція при­ значена для виробництва лікарських засобів для па­ рентерального застосування. Визначення проводять із 5.00 г субстанції кулонометричним методом. Як роз­ чинник використовують суміш рівних об'ємів декано­

лу Р і метанолубезво.дного Р.

ЗБЕРІГАННЯ

У максимально наповненому контейнері, у захишено­ му від світла місці, при температурі не більше 25 ас.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатна для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування.

СОЛОДКИ КОРЕНІ

Liquiritiae radix

LIQUORICE ЯООТ

Очищені або неочищені, цілі або різані висушені ко­ рені та столони G/ycyrrhiza g/abra L. і/або G/ycyrrhiza inflata Bat. і/або G/ycyrrhiza ura/ensis Fisch. Сирови на містить не менше 4.0 % гліциризинової кислоти (С42Н6201Ь; М.м. 823), У перерахунку на суху сировину.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Корінь слабо розгалужений. Його кора коричню­ вато-сірого або коричневого кольору, подовжньо змор­ шкувата, зі слідами бічних коренів. Столони цилінд­ ричні, від І см до 2 см у діаметрі; зовні схожі на корені, але зрідка мають дрібні бруньки. Злам коренів і сто­ лонів зернистий і волокнистий. Шар корка тонкий; вторинна флоема товста, світло-жовтого кольору, із ра­ діальною штрихуватістю. Uентральний циліндр, жов­ того кольору, щільний, із радіальною структурою. Сто­ лон має серцевину, шо відсутня у кореня. У очишених коренів зовнішня частина кори відсутня.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2. 9. /2) . Порошок світло-жовтого або блідо-сіруватого кольо­ ру. Переглядають під мікроскопом, використовуючи

розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: фраг­lенти жовтих товстостінних волокон від 7{){) мкм до

1 200 мкм завдовжки та від 10 мкм ДО 20 МК l Jав1UИР­ шки із крапчастою порожниною, часто оточених кри­ сталоносними обкладками, шо містять призми каль­ цію оксалату від l () мкм до 35 мкм заl3дОВЖКИ та від 2 мкм до 5 МК\l завширшки. Стінки великих судин жов­ того кольору, від 5 мкм до 10 мкм завтовшки, здерев'­ янілі, із численними облямоваНИШ1 щі,lиноподібни­ ми порами; фрагменти корка із тонкостінних клітин та ізольовані призми кальцію оксалату, а також фраг- .. менти паренхімної тканини. Фрагменти корка у по­ рошку очишених коренів від.сутні. Переглндають під мікроскопом, використовуючи суміш рівн их об'ємів гліцерину Р і води Р. У порошку винвляютьсн прості, округлі або овальні крохмальні зерна, від 2 мкм ДО

20мкм У діаметрі.

С. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2. 2.27), ви користовуючи ТШХпластинки

із шаром силікагелю F254 Р.

Випробовуваний розчин. 0.50 г здрібненої на порошок сировини ( 1 80) (2.9. 12) поміщають у круглодонну кол­ бу місткістю 50 мл, додають 16.0 мл води Р і 4.0 мл кис­ лоти хлористоводневої Р1, нагрівають на водяній бані зі зворотним холодильником протягом 30 хв, охолод­ жують і фільтрують. Фільтр і круглодонну колбусушать при температурі 105 ОС протягом 60 хв. Поміщають фільтр у круглодонну колбу, додають 20.0 мл ефіру Р, нагрівають на водяній бані при температурі 40 0С зі зворотнім холодильником протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтрат випарюють насухо, залишок розчиняють у 5.0 мл ефіру Р.

Розчин порівняння. 5.0 мг кислоти гліциретинової Р і

5.0 мг тимолу Р розчиняють у 5.0 мл ефіру Р.

На лінію старту хроматографічної пластинки окремо смугами наносять по 1 0 мкл кожного розчину. Плас­ тинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників

розчинаміакуконцентрований Р- вода Р- 96 % спирт Р ­

етилацетат Р ( 1 :9:25:65). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі протягом 5 хв і перегляда­ ють в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмах випробовуваного розчину та розчи­ ну порівняння у нижній частині має виявлятися зона поглинання, відповідна кислоті гліциретиновіЙ. Пла­ стинку обприскуютьрозчином анісовогоальдегіду Р, на­ грівають при температурі від 1 00 ОС дО 1 05 ОС протя­ гом від 5 хв до 1О хв і переглядають при денному світлі. На хроматограмі розчину порівняння мають виявля­ тися: у нижній частині - фіолетова зона, відповідна . кислоті гліциретиновій, у верхній третині - червона зона, відповідна тимолу. На хроматограмі випробову­ ваного розчину мають виявлятися: у нижній частині - фіолетова зона, відповідна зоні кислоти гліцирети­ новій на хроматограмі розчину порівняння, і жовта зона (ізоліквирідигенін) - у верхній третині нижче зони тимолу на хроматограмі розчину порівняння. Можуть виявлятися також інші зони.

В И ПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 10.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2. 9. 12) сушать при температурі 105 ОС протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 10.0 % для неочище­ ної сировини; не більше 6.0 % для очищеної сирови­ ни.

Зола, не розчинна у хлористоводневій кислоті (2.8. 1). Не більше 2.0 % для неочищеної сировини; не більше 0.5 % для очищеної сировини.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Випробування проводять методом рідинної хромато-

графії (2.2.29).

Випробовуваний розчин. 1 .000 г здрібненої на порошок сировини ( \ 80) (2.9. 12) поміщають у конічну колбу місткістю 150 мл, додають 100.0 мл розчину 8 гlл аміа­ ку Рі витримують в ультразвуковій бані протягом 30 хв. Частину надосадової рідини центрифугують. 1 .0 мл одержаної надосадової рідини доводять до об'єму 5.0 мл розчином 8 гlл аміаку Рі фільтрують крізь фільтр (0.45 мкм). Одержаний фільтрат використовують як випробовуваний розчин.

Розчин А. 0. 1 30 г ФеЗмоноамонію гліциризату розчи­ няють у розчині 8 гlл аміаку Р і доводять тим самим розчинником до об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (а). 5.0 мл розчину А доводять роз­ чином 8 гlл аміаку Рдо об'єму 1 00.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 10.0 мл розчину А доводять роз­ чином 8 гlл аміаку Р до об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (с). 1 5.0 мл розчину А доводять роз­ чином 8 гlл аміаку Р до об'єму 1 00.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка з нержавіючої сталі розміром 0. 1 О м Х 4 мм,

заповнена силікагелем октадецилсилільним для хро­ матографіїР із розміром частинок 5 мкм;

-рухома фаза: кислота оцтова льодяна Р - ацетоні-

трuл р - вода Р (6:30:64);

-швидкість рухомої фази 1 .5 млІхв;

-детектування за довжини хвилі 254 нм.

Хроматографують 10 мкл розчину порівняння (с). Чут­ ливість системи регулюють таким чином, щоб висота піків становила не менше 50 % шкали реєструючого пристрою. Хроматографують по 1 О мкл кожного роз­ чину порівняння та визначають площі піків.

Будують калібрувальний графік, відкладаючи концен­ трації розчинів порівняння (г/l ОО мл) на осі абсцис і відповідні площі піків на осі ординат.

Хроматографують 10 мкл випробовуваного розчину. Використовуючи час утримування та площу піка із хроматограм розчинів порівняння, виявляють та інте­ грують пік кислоти гліциризинової на хроматограмі випробовуваного розчину.

Вміст кислоти гліциризинової, у відсотках, обчислю­ ють за формулою:

де:

А- концентрація моноамонію гліциризату у ви­ пробовуваному розчині, визначена задопомо­ гою калібрувального графіка, у гll 00 мл,

В- вміст моноамонію гліциризату у ФеЗмоноамо-

ніюгліциризату, у відсотках,

т- маса наважки випробуваної сировини, у грамах,

823 - молекулярна маса кислоти гліциризинової,

ванням.

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 4.0 % сторон ніх органів рослини; не більше 2 % сторонніх часток. у тому числі не більше 1 % домішок мінерального по­ ходження.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 14 %. 1 .000 г здрібнено! на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі від 100 ОС дО 1 05 ос.

При використанні сировини для виробництва готових лікарськихзасобів, вякихрегламентовановмістфлаво­ ноїдів, рекомендується додатково проводити визначен­

А. Температура плавлення (2. 2. 14). Від 164.5 ОС дО

166.00с.

В. І нфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний у дисках, має відповідати спектру ФеЗсульфаніл­

аміду.

С. На хроматограмі випробовуваного розчину (а), одержаній у випробуванні « Супровідні домішки», має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

няусировинівмістуфлавоноїдівзаметодикоютаізнор­ муванням, зазначеними в окремій статті.

За наявністю необхідного наукового обгрунтування до­ пускається введення в окрему статтю іншихnідхожих методик визначення, показників якості та/або їх нор­ мування.

СУЛЬФАНІЛАМЩ

Sulfanilamidum

SULFANlLAMIDE

[63-74- 1 ]

Сульфаніламід містить не менше 99.0 % і не більше 1О 1 .0 % 4-амінобензолсульфонаміду, у перерахунку на суху речовину.

D. Близько 5 мг субстанції розчиняють в ІО мл 1 Мроз­ чину кислоти хлористоводневої. 1 мл одержаного роз­ чину доводять водою Р до об'єму ІО мл. Одержаний розчин без подальшого підкислювання дає реакцію на первинні ароматичні аміни (2.3. 1).

В И ПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. ДО 2.5 г субстанціїдодають 50 мл води, вільноі від вуглецю діоксиду, Р і нагрівають при температурі близько 70 ОС протягом 5 хв. Одержаний розчин охо­ лоджуютьу льодяній бані протягом 1 5 хв і фільтрують.

Кислотність. До 20 мл розчину S додають 0. 1 млрозчи­ ну бромтимолового синього РІ; забарвлення розчину має змінитися при додаван н і не біл ьше 0 . 2 мл

0. 1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2. 2.27), використовую­

чи ТШХпластинки ізшаром силікагелю Р254 Р.

Випробовуваний розчин (а). 20 мг субстанції розчиня­

ють у 3 мл суміші розчин аміаку концентрований Р -

метанол Р (2:48) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 5 мл.

Випробовуваний розчин (Ь). 0. 10 г субстанції розчиня­

ють у 0.5 мл розчину аміаку концентрованому Р і дово­ дять об'єм розчинуметанолом'рдо 5 мл. Якщо розчин не прозорий, його обережно нагрівають до повного розчинення.

аміакурозведений РІ -вода Р - нітрометан Р- діоксан Р

(3:5:40:50). Коли фронт розчинників пройде 2/3 дов­ жини пластинки, пластинку виймають із камери, су­ шать при температурі від 1 00 °С дО 1 05 °С і перегляда­ ють в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) будь­ яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).

Результаті аналізу вважаються вірогідними, якшо на хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві чітко розділені основні плями.

Важкі метали (2. 4. 8, метод А). Не більше 0.002 % (20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро­ бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­

танням еталонногорозчинусвинцю (1 ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1 .000 г субстанції сушать при температурі 1 05 °с.

Сульфатна зола (2. 4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕН НЯ

Проводять визначення (2. 5. 8) із 0. 1 40 г субстанції. Кінцевуточку титрування визначаютьелектрометрич­ но.

1 мл 0. 1 Мрозчину натрію нітритувідповідає 17.22 мг

СьНsN2О2S.

ЗБЕРІГАННЯ

М.м. 254.2

Сульфацетаміду натрієва сіль містить не менше 99.0 % і не більше 1 0 1 .0 % натрій похідного N-[(4-амінофен­ іл)сульфоніл]ацетаміду, у перерахунку на безводну ре­ човину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або жовтаво-біло­ го кольору.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, мало розчин­ ний в етанолі Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В, F.

Друга ідентифікація: А, С, о, Е, F.

А. 0. 1 г субстанції розчиняють у фосфатному буферно­ мурозчинірИ 7. О Рі доводять об'єм розчину тим самим буферним розчином до 1 00.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять фосфатним буферним розчином рИ

7 . 0Рдо об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр по­ глинання (2.2. 25) одержаного розчину в області дов­ жин хвиль від 230 нм до 350 нм повинен мати макси­ мум за довжини хвилі 255 нм. П итомий показник поглинання в максимумі має бути від 660 до 720, у пе­ рерахунку на безводну речовину.

В. ІнфрачервониЙ спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру ФСЗсульфацетамідунатрію.

Е. Близько І мг осаду, одержаного у випробуванні С, розчиняють при нагріванні в І мл води Р. Одержаний розчин дає реакцію на первинні ароматичні аміни (2.3. 1) із утворенням оранжево-червоного осаду.

F. Розчин S, одержаний у розділі « Випробування на чистоту» , дає реакції на натрій (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 1 .25 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод IJ). Забарвлення розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон GY4.

рИ (2.2.3). від 8.0 до 9.5. Вимірюють рН розчину s.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­ чи як тонкий шар силікагель НР254 Р.

Випробовуваний розчин. 1.5 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни­ комдо 15 мл.

Розчинпорівняння (а). 5 мгсульфаніламіду Ррозчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до 10 мл.

Розчин порівняння (Ь). 5 мл розчину порівняння (а) до­ водять водою Рдо об'єму 10 мл.

Розчинпорівняння (с). 5 мг сульфаніламіду Р розчиняють у І О мл випробовуваного розчину.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (2.5 мкг) розчину порівняння (а), 5 мкл (1.25 мкг) роз­ чину порівняння (Ь) і 5 мкл (2.5 мкг сульфаніламіду і 500 мкг сульфацетаміду натрію) розчину порівнян­ ня (с). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю роз­

чинниківрозчин аміаку концентрований Р- етанол Р ­ вода Р - бутанол Р (10:25:25:50). Коли фронт розчин-

ників пройде 15 см від лінії старту, пластинку вийма­ ють із камери, сушать на повітрі й обприскуютьрозчи­

номдиметиламінобензальдегиду Р2.

На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.5 %) і не більше як одна пляма може бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь)

(0.25 %).

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві чітко розділені плями.

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0.02 % (200 ррт). 2.5 г

субстанції розчиняють у воді дистильованій Р і дово­ дять об'єм розчину тим самим розчинником до 25 мл. До одержаного розчину додають 25 мл кислоти оцто­ воїрозведеної Р, струшують протягом 30 хв і фільтру­ ють. 15 мл одержаного фільтрату мають витримувати випробування на сульфати.

Важкі метали (2. 4. 8, метод А). Не біл ьше 0.002 %

(20 ррт). 12 мл фільтрату, одержаного у випробуванні на сульфати, мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням ета­ лонногорозчинусвинцю (1 ррт РЬ) Р.

Вода (2.5. 12). Від 6.0 % до 8.0 %. Визначення прово­ дять із 0.200 г субстанції напівмікрометодом.

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧЕННЯ

0.500 г субстанції розчиняють у суміші 50 мл води Р і

20 мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Р. Одержа­ ний розчин охолоджують у льодяній бані і проводять визначення (2.5.8). Кінцеву точку титрування визна­ чаютьелектрометрично.

1 мл 0. 1 Мрозчинунатрію нітриту відповідає 23.62 мг

СsИ9N2NаОзS.

ЗБЕРІ ГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ТАЛЬК

ТаІсит

TALC

[ 1 4807-96-6]

Талькявляє собою порошкоподібний, добірний, при­ родний, гідратований магнію силікат. Чистий тальк має формулу МgзSі4ОIO(ОН)2 (М.м. 379.3). Субстанція

може містити різні кількості супутніх мінералів, серед яких переважають хлорити (гідратовані алюмінію та магнію силікати), магнезит (магнію карбонат), каль­ цит (кальцію карбонат) і доломіт (кальцію та магнію карбонат).

ВИРОБНИЦТВО

Тальк, одержаний із родовищ, про які відомо, що вони містять супутній азбест, не придатний для фармацев­ тичного застосування. Виробник несе відповідальність за доведення за допомогою випробувань на амфіболи та серпентини, що кінцевий продукт не містить азбе­ сту. Наявність амфіболів і серпентинів виявляється рентгенівською дифракцією або абсорбційною спек­ трофотометрією в інфрачервоній області (див. А та В). У разі виявлення азбесту за допомогою методів, наве­ дених нижче, методом оптичної мікроскопії мають бути досліджені специфічні морфологічні ознаки аз­ бесту, щоб визначити: наявний тремолітовий азбест або хризотиловий.

А. Випробування проводять методом абсорбційної спектрофотометрії в інфрачервоній області (2.2.24). Субстанцію досліджують у дисках із калію бромідом Р.

Вобласті довжин хвиль від 740 см-І до 760 см-І вико­

ристовують збільшення масштабу. Смуга поглинання за довжини хвилі (758± І) см-І свідчить про наявність тремоліту або хлориту. Якщо смуга поглинання зали­ шається після прожарювання субстанції при темпера­

турі (850±50) ОС протягом не менше 30 хв, це означає наявністьтремоліту. В області довжин хвиль від 600 см-І до 650 см-І використовують збільшення масштабу. Ви­ явлені смуга поглинання або плече вказують на на­ явність серпентинів.

В. Випробування проводять методом рентгенівської дифракції за таких умов:

-трубка Си Ка монохроматичного випромінювання, від 24 мА до 30 мА при 40 кВ,

-вихідна щілина променів: 1 О,

-приймальна щілина детектора: 0.2°,

-швидкість гоніометра по 28: 1/10 О/хв,

-область сканування по 28: від 1 ОО дО 1 3° та від 24° до

26°,

-зразок не орієнтований.

Поміщають зразок у тримач; ущільнюють і розгладжу­ ють його поверхню полірованим предметним склом.

Записують дифрактограми.

Наявність амфіболів виявляється дифракційним піком 28 = ( 1 0.5±0. 1 )0, наявність серпентинів виявляється піками 28 = (24.3±0. 1 )0 та ( 1 2. 1 ±О. І )О.

Якщо одним із 2методів виявляються амфіболи та/або серпентини, підхожим методом оптичної мікроскопії визначають природу азбестів.

Випробування проводять методом оптичної мікро­ скопїі. Азбести наявні, якщо виявляються наведені нижче критерії:

-відношення довжини до ширини знаходиться у діа­ пазоні від 20: І до І оо: І або більше для волокон, дов­ ших 5 мкм,

-здатність до розшарування на дуже тонкі волокна,

та якщо виявляються 2 або більше із наведених нижче

4критеріїв:

-паралельні волокна, що знаходяться у пучках,

-пучки волокон, що мають стерті кінці,

-волокна у формі тонких голок,

-поплутані маси поодиноких волокон та/або викривлені волокна.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Легкий, однорідний порошок білого або майже білого кольору. Маслянистий на дотик (не абразив­ ний).

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, 96 % спирті Рі в розведених розчинах кислот і гідрок­ сидів лужних металів.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А. Друга ідентифікація: В, С.

А. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний у дисках із каліюбромідом Р, повинен мати смуги поглинання за довжин хвиль ( З 6 7 7 ± 2 ) см-І ,

( 1 0 І 8±2) см-І та (669±2) см-І .

В. Суміш 0.2 г натрію карбонату безводного Р та 2.0 г

калію карбонату Р плавлять у платиновому тиглі. До розплавленої маси додають 0. 1 г субстанції, нагріва­ ють до повного розплавлення суміші, охолоджують і одержану розплавлену масу переносять у випарну чаш­ ку за допомогою 50 мл гарячої води Р. Додають кисло­ ту хлористоводневу Р до припинення бурхливого спінювання, потім додають І О мл кислоти хлористо­ водневої Р, випарюють насухо на водяній бані та ви­ тримують до охолодження. До одержаного сухого за­ лишку додають 20 мл води Р, нагрівають до кипіння та фільтрують (залишок використовують для ідентифі­ кації С). До 5 мл одержаного фільтрату додають 1 мл

розчину аміаку Р та 1 мл розчину амонію хлориду Р і

фільтрують. До одержаного фільтрату додають І мл

розчину динатрію гідрофосфату Р; утворюється білий кристалічний осад.

С. Залишок, одержаний в ідентифікації В, дає реак­ цію на силікати (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S 1. 1 0.0 г субстанції зважують у конічній колбі, яку з'єднують зі зворотним холодильником, додають

50 мл 0.5 Мрозчину кислоти хлористоводневої, зрідка перемішуючи, нагрівають на водяній бані протягом 30 хв і витримуютьдо охолодження. Одержану суміш пе­ реносять у склянку, витримують до осадження нероз­ чинних речовин та фільтрують надосадову рідинукрізь фільтрувал ьний папір із середньою швидкістю фільтрування у мірну колбу місткістю 1ОО мл, зберіга­ ючи якомога більше нерозчинних речовин у склянці. Залишок і склянку промивають 3 порціями, по 10 мл кожна, гарячої води Р. Промивають фільтр 1 5 мл гаря­ чої води Р, витримують фільтрат до охолодження і до­ водять об'єм фільтрату тим самим розчинником до

1 00.0 мл.

Розчин S2. Перхлорати, змішаніз важкимиметалами, є вибухонебезпечними, тому при виконанні даноїпроце­ дурисліддотримувати належноїобережності. 0.5 г суб­ станції зважують у політетрафторетиленовій чашці місткістю 1 00 мл, додають 5 мл кислоти хлористовод­

невоїР, 5 мл кислотиазотної, вільноївідсвинцю, Рі 5 мл

кислоти хлорної Р, обережно перемішують, додають

35 мл кислоти фтористоводневоїРі повільно випарю­ ють насухо на гарячій пластинці. До одержаного за­

лишку додають 5 мл кислоти хлористоводневоїР, на­ кривають годинниковим склом, нагріваютьдо кипіння та витримують до охолодження. Промивають годин­ никове скло та чашку водою Р. Переносять вміст у мірну колбу, обполіскують чашку водою Р і доводять об'єм тим самим розчинником до 50.0 мл.

Кислотність або лужність. 2.5 г субстанції кип'ятять із

50 мл води, вільноївідвуглецю діоксиду, Р зі зворотним холодильником і фільтрують під вакуумом. До 1 0 мл фільтрату додають 0. 1 мл розчину бромтимолового си­ нього РІ; зелене забарвлення має з'явитися при дода­ ванні не більше 0.4 мл 0.01 Мрозчинукислоти хлорис­ товодневої. До 1 О мл фільтрату додають 0. 1 мл розчину фенолфталеїну РІ; рожеве забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0.3 мл 0.01 Мрозчину натрію

гідроксиду Р.

Речовини, розчинні у воді. До 1 0.0 г субстанціїдодають

50 мл води, вільноївід вуглецю діоксиду, Р, нагрівають до кипіння, кип'ятять зі зворотним холодильником протягом 30 Х В , витримуютьдо охолодження, фільтру­ ють крізь паперовий фільтр із середньою швидкістю фільтрування і доводять об'єм водою, вільноювідвугле­ цю діоксиду, Рдо 50.0 мл. 25.0 мл одержаного фільтра­ ту випарюють насухо при нагріванні до температури 105 ОС протягом І год. Маса сухого залишку не має пе­ ревишувати 10 мг (0.2 %).

Алюміній. Не більше 2.0 % А1. Випробування прово­ дять методом атомно-абсорбційної спектрометрії

(2.2.23, метод 1).

Випробовуваний розчин. До 5.0 мл розчину S2 додають 1 0 мл розчину 25.34 гlл цезіюхлориду Р, 1 0.0 мл кисло­ тихлористоводневоїРі доводять об'єм розчинуводою Р

до 1 00.0 мл.

Розчини порівняння. У 4 однакові мірні колби, кожна з

яких містить 1 0.0 мл кислотихлористоводневоїРі І О мл розчину 25.34 гlл цезіюхлориду Р, поміщають відпові­

дно 5.0 мл, 1 0.0 мл, 1 5.0 мл і 20.0 мл еталонногорозчи­ нуалюмінію (1ООрртА!)Рі доводять об'єм розчину во­ дою Рдо 1 00.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 309.3 нм, використовуючи як джерело вип­ ромінювання лампу із алюмінієвим порожнистим ка­ тодом і полум'я закис азоту - ацетилен.

Кальцій. Не більше 0.90 % Са. Випробування прово­ дять методом атомно-абсорбційної спектрометрії

(2.2.23, метод 1).

Випробовуваний розчин. До 5.0 мл розчину S2 додають

І 0.0 мл кислотихлористоводневоїР, І О мл розчинулан­ тану(111) хлориду Р і доводять об'єм розчину водою Р

до 1 00.0 мл.

Розчини порівняння. У 4 однакові мірні колби, кожна і1.

якихмістить І 0.0 мл кислотихлористоводневоїРі І О мл розчинулантану(J11) хлориду Р, поміщають відповідно 1 .0 мл, 2.0 мл, 3.0 мл і 4.0 мл еталонногорозчину каль­ цію (100ррт Са) РІ і доводять об'єм розчину водою Р

до 1 00.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 422.7 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу із кальцієвим порожнистим ка­ тодом і полум'я закис азоту - ацетилен.

Залізо. Не більше 0.25 % Fe. Випробуван ня проводять методом атомно-абсорбційної спектрометрії (2.2.23,

метод /).

Випробовуванийрозчин. До 2.5 мл розчину S 1 додають

50.0 мл 0.5 Мрозчинукислотихлористоводневоїі дово­ дять об'єм розчину водою Рдо 1 00.0 мл.

Розчини порівняння. У 4 однакові мірні колби, кожна із яких містить 50.0 мл 0.5 Мрозчину кислоти хлористо­ водневої, поміщають відповідно 2.0 мл, 2.5 мл, 3.0 мл і

4.0 мл еталонногорозчинузаліза (250ррт Fe) Р і дово­ дять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинівзадовжи­ ни хвилі 248.3 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу із залізним порожнистим като­ дом і повітряно-ацетиленове полум'я. Для коригування використовуютьдейтерієву лампу.

Свинець. Не більше 0.0010 % (10.0 ррт) РЬ. Випробу­ вання проводять методом атомно-абсорбційної спек­ трометрії (2.2.23, метод /).

Випробовуванийрозчин. Розчи н S 1 .

Розчини порівняння. У 4 однакові мірні колби, кожна із

яких містить 50.0 мл 0.5 Мрозчину кислоти хлористо­

водневої, поміщають відповідно 5.0 мл, 7.5 мл, 1 0.0 мл

і 1 2.5 мл еталонногорозчинусвинцю (10ррт РЬ) РІ і до­ водять об'єм розчину водою Рдо 1 00.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 2 1 7.0 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу із свинцевим порожнистим ка­ тодом і повітряно-ацетиленове полум'я.

Магній. Від 1 7.0 % до 1 9.5 % Mg. Випробування про­ водять методом атомно-абсорбційної спектрометрії

(2.2.23, метод /).

Випробовуванийрозчин. 0.5 мл розчину S2 доводять во­ дою Рдо об'єму 1 00.0 мл. До 4.0 мл одержаного розчи­

ну додають 10.0 мл кислоти хлористоводневоїР, І О мл розчинулантану(ІІІ) хлориду Рі доводять об'єм розчи­ ну водою Рдо 100.0 мл.

Розчини порівняння. У 4 однакові мірні колби, кожна із

яких містить 1 О.О мл кислотихлористоводневоїРі 1 О мл розчинулантану(ІІІ) хлориду Р, поміщають відповідно 2.5 мл, 3.0 мл, 4.0 мл і 5.0 мл еталонногорозчинумагнію

(100ррт Mg) РІ і доводять об'єм розчину водою Р до

100.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 285.2 нм, використовуючи як джерело ви­ промінювання лампу із магнієвим порожнистим ка­ тодом і повітряно-ацетиленове полум'я.

Втрата в масі при прожарюванні. Не більше 7.0 %. Ви­ значення проводять з 1 .00 г субстанції спалюванням до постійної маси при температурі від 1 050 еС до

1 100 ес

Мікробіологічна чистота. Загальне число життєздатних аеробних м ікроорганізмів (2.6. 12): не більше 1 02

(аеробних бактерій і грибів сумарно) у грамі, якщо суб­ станція призначена для виробництва лікарських за­ собів для місцевого застосування.

Загальне ч исло життєздатних аеробних мікроор­ ганізмів (2. 6. 12): не більше 1 03 аеробних бактерій і не більше 1 02 грибів у грамі, якщо субстанція призначе­ на для виробництва лікарських засобів для орального застосування.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатна для виробництва лікарських засобів для орального або місцевого застосування.

ТЕОБРОМІН

Theobrominum

THEOBROMINE

[83-67-0]

Теобромін містить не менше 99.0 % і не більше 1 О 1 .0 % 3,7-диметил-3,7-ДИГідро- l Н-пурин-2,6-діону, у пере­

рахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Порошок білого або майже білого кольору.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Рі етанолі Р, мало розчинний врозчиніаміаку Р.

(Розчи няється в розведених розчинах лужних металів та у мінеральних кислотах.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, С. Друга ідентифікація: В, С.

А. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­

відати спектру Фез теоброміну.