37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Розчинність. Змішується J водою Р, 96 %спиртом Р.

(Пари вогненебезпечні. )

\ДЕНТИФІ КАШЯ

А. Субстанuія має відповідати вимогам шодо віднос­ ної густини, зазначеним у розділі « Випробування на чистоту».""

.' В. ДО 1 мл субстанuії додають 3 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Рі 0.3 мл розчину 25 гlл натрію нітроnрусиду Р ; з'являється інтенсивне червоне забар­ влення, яке переходить у фіолетове при додаванні

3.5 мл кислоти оцтової Р.

с. До 10 мл розчину 0. 1 % (06/06) субстанuїі у сnир­ ті (50 %06/06) Р додають І мл розчину 10 гlл нітр06ен­ зальдегіду Ру тому самому розчиннику і 0.5 мл розчину натрію гідроксиду концентрованого Р. Одержаний роз­ чин витримують протягом 2 хв і підкислюють кисло­ тою оцтовою Р; з'являється зеленувато-блакитне за­ барвлення.

ВИП РОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчииу (2.2./). До 10 мл субстанuії дода­ ють 1 О мл води Р. Одержаний розчин має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Розчин, приго­ тований дЛя випробування « Прозорість розчину», має бути безбарвним.

Кислотність або лужність. До 5 мл субстанuїі додають

5 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, ну фенолфталеїну Р і 0.5 мл 0.0/ М розчину натрію

гідроксиду; рожеве забарвлення розчину переходить у червоне або оранжеве при додаванні 0.7 мл 0.0/ Мроз­ чину кислоти хлористоводневої і 0.05 мл розчину мети­ лового червоного Р.

Відносна густина (2.2.5). Від 0.790 до 0.793.

Речовини, що відновлюють. До 30 мл субстанuії дода­ ють 0. 1 мл 0.02 М розчину калію перманганату та ви­ тримують у темному місиі протягом 2 год; суміш не має повністю знебарвитися.

Супровідні домішки. Газова хроматографія (2.2.28).

Виnр060вуваний розчин. ВI:tпробовувана субстанuія.

Розчин порівняння (а). До 0.5 мл метанолу Р додають

0.5 мл 2-nроnанолу Р і доводять об'єм розчину випро­ бовуваним розчином до І 00.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять випробовуваним розчином до об'єму

10.0мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 00 мкл 6ензолу Рдоводять ви­ пробовуваним розчином до І 00.0 мл. 0.20 мл одержа-

ного розчину доводять випробовуваним розчином до

100.0 мл.""

Колонка:

-матеріал: квари.

-розмір: 50 м Х 0.3 мм,

Р(товщина шару І мкм).

- нерухомафаза:макрогол20000

Газ-носій: гелій для хроматографії Р.

Лінійна швидкість газу-носія: 2 1 см/с.

Поділ потоку: 50: І .

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаuійниЙ.

06'єм nро6и, що вводиться: І мкл.

Час утримування: домішки С - близько 7.5 хв.

Придатність хроматографічноїсистеми:

-коефіцієнт розділення: не менше 5.0дЛЯ піків доміш­ ки А (2"А пік) і домішки В (зіА пік) на хроматограмі розчину порівняння (а),

-відношення сигнал/шум: не менше 5 дЛЯ піка доміш­ ки С на хроматограмі розчину порівняння (Ь).....

Нормування:

-домішки А, В: площа піка кожної домішки не має перевищувати різниuю між площею відповідного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) і пло­ щею відповідного піка на хроматограмі випробову­ ваного розчину (0.05 % 06/06),

-домішка с: площа піка не має перевищувати різни­

uю між площею домішки С на хроматограмі розчи­ ну порівняння (Ь) і площею відповідного піка на хроматограмі випробовува ного розчину

(2 ррт (06106) (0.0002 % (06/06»,""

-6удь-яка інша домішка: площа піка не має переви­ щувати різниuю між площею піка домішки А на хро­ матограмі розчину порівняння (а) і плошею відпо­ відного піка на хроматограмі ви пробовуваного розчину (0.05 % 06/06).

Речовини, нерозчинні у воді. 1.0 мл субстанuїі дово­ дять водою Р до об'єму 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим (2.2./).....

Сухий залишок. 20.0 г субстанuії упарюють насухо на водяній бані та сушать при температурі від 100 ОС до 105 ос Маса сухого залишку не має перевищувати 1 мг

(50 ррт).

Вода (2.5./2). Не більше 3 г/л. Визначення проводять із 10.0 мл субстанuії, використовуючи як розчинник

20 мл nіридину 6езводного Р.

Ацетон

ЗБЕРІ ГАННЯ У захищеному від світла місці.

ДОМ І Ш КИ

Сnецифіковані домішки: А, В, c.

А. СНз-ОН : метанол,

В. СНз-СНОН-СН1: пропан-2-0Л (ізопропанол),

c. С ьНь : бензол.

.Н

(;

. 1 ;

".",' .'.... .

,О:. "

БАВОВНЯНА ОЛІЯ ГЩРОГЕНІЗОВАНА

Gossypii оlеиm hydrogenatum

СО1ТОNSЕЕD OIL, HlDROGENATED

Олія, одержана шляхом очищення та гідрогенізації олії, одержаної із насіння різних різновидів Gossypium hirsufum L., щО культивуються , або інших виді в Gossypium. Олія містить переважно тригліцериди паль­ мітинової (гексадеканової) та стеаринової (октадека­ нової) кислот.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Маса або порошок білого або майже білого ко­ льору, що при нагріванні розплавляється до прозорої рідини блідо-жовтого кольору.

Розчинність. Практично не розчинна у воді Р, легко розчинна у метuлеНX!lориді Рітолуолі Р,дуже мало роз­ чинна у 96 %сnирті Р.

ЩЕНТИФІКАШЯ

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо темпе­ ратури плавлення, зазначеним у розділі «Випробуван­ ня на чистоту».

В. Субстанція має відповідати вимогам щодо жирно­ кислотного складу, зазначеним у розділі « Випробуван­ ня на чистоту».

ВИП РОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Температура плавлення (2.2. /4). Від 57 ОС до 70 ос.

Кислотне число (2.5. /). Не більше 0.5. 10.0 г субстанції розчиняють у 50 мл гарячої суміші рівних об'ємів 96 % спирту Р і толуолу Р, попередньо нейтралізова­ ної 0. / М розчином калію гідроксиду, використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р/. Одер­ жаний розчин титрують відразу ще гарячим.

Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.0.

Неомилювані речовини (2.5.7). Не більше 1 .0 %. Ви­ значення проводять із 5.0 г субстанції.

Лужні домішки. 2.0 г субстанції розчиняють у суміші 1 .5 мл 96 % спирту Р і 3 мл толуолу Р, обережно на­ гріваючи.До одержаного розчинудодають 0.05 мл роз­ чину 0.4 г/л бромфенолового синього Ру 96 % сnирті Р ;

жовте забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0.4 мл 0.01 М розчину кислоти хлористоводне­ вої.

Жирнокислотний склад (2.4.22, метод А).

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

-колон ка кварцова капілярна розм іром 25 м х

0.25 мм, покрита шаром nолі(ціаноnроnіл)сuлоксану Р

завтовшки 0.2 мкм,

-температуру колонки витримують на рівні 1 800С протягом 35 хв,

-температура блока вводу проб і детектора 250 ос,

-газ-носій гелій для хроматографії Р,

-лінійна швидкість газу-носія 0.65 мл/хв,

-поділ потоку 1 : 1 оо.

Склад фракції жирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти із довжиною ланцюга менше

С,4: не більше 0.2 %,

-міристинова кислота: не більше 1 .0 %,

-пальмітинова кислота: від 19.0 %до 26.0 %,

-стеаринова кислота: від 68.0 % до 80.0 %,

-олеїнова кислота та ізомери (СI8." еквівалентдовжи-

ни ланцюга на полі(ціанопропіл )силоксані від 1 8.5

до 1 8.8): не більше 4.0 %,

-лінолева кислота та ізомери (СІН2, еквівалентдовжи­ ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 19.4

до 19.8): не більше 1 .0 %,

-арахідонова кислота: не більше 1 .0 %,

-бегенова кислота: не більше 1 .0 %,

-лігноцеринова кислота: не більше 0.5 %.

Нікель. Не більше 0.00010 %(1.0 ррт) Ni. Визначення проводять методом атомно-абсорбційної спектро­ метрії (2.2.23, метод 11).

Випробовуваний розчин. 5.0 г субстанції поміщають у попередньо прожарений і зважений плати новий або фарфоровий тигель. Обережно нагрівають і поміща-

ють у субстанцію гніт зі скрученого знезоленого фільтрувального паперу. Запалюють гніт і після запа­ лення субстанцїі припиняють нагрівання. Після зго­ РЯJ-іня спалюють у муфельній печі при температурі близько (600±50) ОС дО утворення білої золи. Після охолодження залишок за допомогою двох порцій, по

2 мл кожна, кислоти хлористоводневої розведеної Рпе­ реносять у мірну колбу місткістю 25мл, додають 0.3 мл

кислоти азотної Р і доводять об'єм розчину водою дис­ тильованою Р до 25.0 мл.

Розчини порівняння. Готують три розчини порівняння додаваннямдо 2.0мл випробовуваного розчину 1.0мл,

2.0 мл і 4. 0 мл еталонного розчину нікелю (0.2 ррт Ni) і

доведенням об'ємів розчинів водоюдистильованою Рдо

\0.0 мл.

Вимірюють поглинання одержаних розчинів задовжи­ ни хвилі 232 нм, використовуючи як джерело випро­ мінювання лампу з порожнистим нікелевим катодом, графітову піч як генератор атомної пари та аргон Р як газ-носій.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

БАРІЮ СУЛЬФАТ

Вагіі sulfas

BARIUMSULPHATE

[7727-43-7]

ВЛАСТ ИВОСТ І

Опис. Дрібний порошок білого або майже білого ко­ льору, вільний від великих часток.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р і орга­ нічних розчинниках.

(Дуже мало розчинний у кислотах і розчинах гідро­ ксидів лужних металів.)

ІдЕНТ ИФІКАЦІЯ ·

А. 0.2 г субстанції кип'ятять у 5 мл розчину 500 гlл на­ трію карбонату Рпротягом 5 хв, додають 10 мл води Р, фільтрують і частинуфільтрату підкислюютькислотою

хлористоводневою розведеною Р Одержаний розчин дає реакції на сульфати (2.3. /).

В. Залишок, одержаний у випробуванні А, промива­ ють послідовно трьома невеликими порціями води Р.

До залишку додають 5 мл кислоти хлористоводневої розведеної Р і фільтрують. До одержаного фільтрату додають 0. 3 мл кислоти сірчаної розведеної Р; утво­ рюється білий осад, нерозчинний у розчині натрію гідроксидурозведеному Р.

ВИП РОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. До 20.0 г субстанції додають 40 мл води дис­ тильованої Р і 60 мл кислоти оцтової розведеної Р.

Одержану суміш кип'ятять протягом 5хв, фільтрують і доводять об'єм охолодженого фільтрату водоюдисти­ льованою Р до І ОО мл.

Кислотність або лужність. 5.0 г субстанції з 20 мл води,

вільної від вуглецю діоксиду, Р нагрівають на водяній бані протягом 5 хв і фільтрують. До \о мл фільтрату додають 0. 05 мл розчину бромтимолового синього РІ;

забарвлення розчину має змінитися при додаванні не більше 0.5 мл 0.0/ М розчину кислоти хлористоводне­ вої або о.01 Мрозчину натрію гідроксиду.

Речовини, розчинні в кислоті. Не більше 0.3 %. 25 мл розчину S упарюють насухо на водяній бані та сушать до постійної маси при температурі від ІОО ОСдо 105ос Маса сухого залишку не має перевищувати 15 мг.

Сполуки сірки, що окиснюються. 1.0 г субстанції стру­ шують із 5 мл води Р протягом 30с і фільтрують. До фільтрату додають 0.1 мл розчину крохмалю Р і розчи­ няють 0. 1 г калію іюдиду Р До одержаного розчину додають 1.0 мл свіжоприготованого розчину 3.6 мгlл

калію йодату Р і І мл / М розчину кислоти хлористо­ водневої, ретельно струшують. Забарвлення одержано­ го розчину має бути інтенсивнішим за забарвлен­ ня еталона, приготованого паралельно з випробуваним розчином без додавання розчину калію йодату Р.

Розчинні солі барію. Не більше 0.001 % (10 ррт). До

2. 5 мл розчину 0.2 мгlл барію нітрату Ру суміші 96 %

спирт Р - вода Р (30:70) додають 10мл кислоти сірчаної розведеної Р, струшують і відстоюють протягом 5хв. До І мл одержаного розчину додають 10 мл розчину s. Через 10 хв опалесценція одержаного розчину не має перевищувати опалесценцію еталона, приготованого аналогічно до випробовуваного розчину із викорис-

танням 10 мл еталонного розчину барію (2 ррт Ва) Р

замість розчину s.

•

Важкі метали (2. 4. 8, метод А). Не більше 0. 001 %

(10 ррт). 10 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із ви­ користанням еталонного розчину свинцю (/ ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при прожарюванні. Не більше 2.0 %. Ви­ значення проводять з 1 .0 г субстанції при температурі

(600±50) oc.

•

ІДЕНТ ИФІ КАЦІЯ

Перша ідентифікація:А. Друга ідентифікація: В, С.

БЕНЗИЛБЕНЗОАТ

Benzylis benzoas

BENZYL BENZOATE

Бензилбензоат містить не менше 99.0 % і не більше 100.5 % фенілметилбензоату.

ВЛАСТ И ВОСТ І

Опис. Кристали безбарвні або майже безбарвні або безбарвна або майже безбарвна масляниста рідина.

Розчинність. П рактично не розчинний у воді Р,

змішується з 96 %спиртом Р, метиленхлоридом Р, жир­ ними й ефірними оліями.

( Кипить при температурі близько 320 ос.)

В И П РОБУВАННЯ НА ЧИСТОТ У

Кислотність. 2.0 г субстанції розчиняють у 96 %сnир­ ті Р і доводять об'єм розчинутим самим розчинником до 10 мл. До одержаного розчину додають розчин фе­ нолфталеїну Р; рожеве забарвлення розчину має з'я­ витися при додаванні не більше 0.2 мл 0.1 М розчину натрію гідроксиду.

Відносна густина (2.2.5). Від 1 . 1 1 8 до 1 . 1 22.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .568 до 1 .570.

Температура тверднення (2.2.18). Не менше 1 7.0 ос.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕН НЯ

До 2.000 г субстанціїдодають 50.0 мл 0.5 Мрозчину ка­ лію гідроксиду спиртового і обережно кип'ятять зі зво­ ротним холодильником протягом І год. Гарячий роз­ чин титрують0.5 Мрозчином кислоти хлористоводневої,

використовуючи як індикатор І млрозчинуфенолфта­ леїну Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

І мл 0.5 М розчину калію гідроксиду спиртового відпо­ відає 106. 1 мг С14Н1202'

Розчин порівняння. 2.50 г бензальдегіду Р. 0.50 г бензuл­ хлориду PN і 5.0 г спирту бензuлового Р розчиняють у

50 мл хлороформу Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного роз­ чину доводятьхлороформом Р до об'єму 100.0 мл.

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

-"колонка скляна розміром 2 м Х 3 мм, заповнена

діатомітом силанізованим для газової хроматогра­ фії Р із розміром частинок (0. 16-0.20) мм, із нанесе­ ним в кількості 5 % nолі(диметил)силоксаном P;

-газ-носій азот для хроматографії Р;

-швидкість газу-носія 20 мл/хв;

-температура колонки програмують: 80 ОС протягом

1 0 хв, підвищення температури зі швидкістю І О ОС/хвдо 2 1О ОС , температуру 21 О ОС витримують протягом 7 хв.

-температура блока вводу проб і детектора 200 ОС і 220 ОС, відповідно.

Хроматографують І мкл розчину порівняння. При хро­ матографуванні за зазначених умов порядок виходу _ піків має бути таким: бензальдегід, бензилхлорид, спирт бензиловиЙ.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо для хроматограми розчину порівняння викону­ ються такі умови:

-коефіцієнт розділення піків бензальдегідута бензил­ хлориду, бензилхлориду та спирту бензилового ста­ новить не менше 1 .8 і 1 .9, відповідно;

-висота піка бензилхлориду має бути не менше 10 % шкали реєструючого пристрою.

Поперемінно хроматографують І мкл випробовувано­ го розчину і І мкл розчину порівняння.

Вміст бензальдегіду, бензилхлориду і спирту бензило­ вого, у відсотках, обчислюють за формулою:

SI; х то;

SO; Х m Х 10 '

Benzocainum

BENZOCAINE

[94-09-7]

Бензокаїн містить не менше 99.0 % і не більше ІО 1 .0 % етил 4-амінобензоату, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТ ИВОСТ І

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору або безбарвні кристали.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, легко роз­ чинний у 96 % сnирті Р.

IДЕНТ ИФI КАUlЯ

Перша ідентифікація: А. В. Друга ідентифікація: А, С, О.

А. Температура плавлення (2.2./4). Від 89 ОС дО 92 Ос.

В. І нфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, має відповідати спектруФеЗбензокаїну.

с. Близько 50 мг субстанції поміщають у пробірку і додають у 0.2 мл розчину 500 г/л XPOMY(V!) оксиду Р. Пробірку накривають фільтрувальним папером, змо­ ченим свіжоприготованою сумішшю рівних об'ємів розчину 50 г/л натріюнітроnрусиду Р і розчину 200 г/л

nіnеразину гідрату Р, і обережно кип'ятять протягом не

менше 30 с; фільтрувальний папір має забарвитися в синій колір.

D. Близько 50 мг субстанції розчиняють у 96 % сnир­ ті Рі доводятьоб'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл. 2 мл одержаного розчину мають витриму­ вати випробування на первинні ароматичні аміни

(2.3./).

ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2./). 1 .0 г субстанції розчиняють у 96 % сnирті Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод//). Розчин, приго­ тований дЛЯ випробування « Прозорість розчину» , має бути безбарвним.

Кислотність або лужність. 0.5 г субстанції розчиняють

уІ О мл 96 % спирту Р, попередньо нейтралізованого

0.05мл розчину фенолфталеїну Р, і додають І О мл води, вільноївідвуглецюдіоксиду, Р. Забарвлення розчину має змінитися при додаванні не більше 0.5 мл 0.01 М роз­ чину натріюгідроксиду.

визначення як зазначено в статті (, Визначення амінного азоту у сполуках, що містять первинну ароматичну амі­ ногрупу» (2.5.8). Як індикатор використовують розчин неuтрального червоного р" (0. 1 мл на початкутитруван­ ня і 0. 1 мл наприкінці титрування), проводячи титру­ вання до переходу забарвлення від червоно-фіолето­ вого до синього; або тропеолін ОО у суміші з метиленовим синім (0.2 мл розчину троnеоліну ОО Р" і

0. 1 мл розчину метиленового синього р"), проводячи титрування до переходу забарвлення від червоно-фіо­ летового до блакитного.

БОБІВНИКА ТРИЛИСТОГО ЛИСТЯ

Menyanthidis trifoliatae [оliит

BOGBEAN LEAF

Цілі або фрагментовані, висушені листки Menyanthes

ІгіІо/іаІа L.

пературі 60 ос протягом 5 хв, охолоджують і фільтру­ ють. Випарюють насухо під зниженим тиском у во­ дяній бані при температурі 60 ос Одержаний залишок розчиняють у 2.0 мл метанолу Р.

Розчин порівняння. 5 мг логаніну Р розчиняють у 1 5 мл метанолу Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: вода Р - метанол Р - етилацетат Р

(8: 1 5:77).

Об'єм проби, що наноситься: 30 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: пластинку обприскують реактивом ванілі­ ну Р, нагрівають при температурі від 1 00 ос до 105 ос протягом 10 хв і переГЛSіДають при денному світлі.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хро­ матограмах випробовуваного розчину та розчину по­ рівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші зони.

водяній бані при температурі 60 ос Одержаний зали­ шок розчиняють у 2.0 мл метанолу Р.

Розчин порівняння. І мг кислоти ХІІорогенової Р, 2.5 мг гіnерозиду Р і 2.5 мг рутину Р розчиняють у І О мл ме­ танолу Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - кислота оцтовальодяна Р - вода Р -етилацетат Р (1 1 : 1 1 :27: 100).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від І ОО ос до 105 ос

Виявлення А: пластинку обприскують розчином 10 гlл

аміноетилового ефіру дифенілборноїкислоти Р у мета­ нолі Р, потім розчином 50 гlл макроголу 400 Р у мета­ нолі Р і висушують на повітрі протягом 30 хв. Перегля­ дають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати А: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах випробовуваного розчину та розчину порівняння. На хроматограмі випробовуваного розчи­ ну можуть виявлятися також інші флуоресціюючі зони.

БРОМГЕКСИНУ ГІДРОХЛОРИД

Bromhexini hydrochloridum

BROMHEXINE HYDROCHWRIDE

Вг

•

,..N-(2-Аміно-3,5-дибромбензил)-N-метилциклогек­ санамінуrідрохлорид.

Вміст: не менше 98.5 % і не більше 101.5 %, у перера­ хунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, мало роз­ чинний у 96 %сnирті Р і метиленхлориді Р.

"'(Виявляє поліморфізм (5.9).)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, Е.

Друга ідентифікація: В, С, D, Е.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектруФеЗбромгексину гідрохлориду.

У разі різниці одержаних спектрів окремо розчиняють субстанцію таФеЗбромгексину гідрохлориду у метано­ лі Р, упарюють насухо та повторно записують спектри одержаних залишків.

,..В. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 10 мл.

Розчин порівняння. 20 мгФеЗбромгексину гідрохлориду

розчиняють уметанолі Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Пластинка: ТШХ пластинкаіз шаром силікагелю F}54 Р.

Рухома фаза: кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бу­ танол Р ( 1 7: 1 7:66).

Проби, щонаносяться: 20 мкл (40 мкг) випробовуваного розчину, 20 мкл (40 мкг) розчину порівняння.

Відстань, щомаєnройтирухомафаза: З/4довжини пла­ стинки.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, відповід­ на їй за розміром.

с . Близько 25 мг субстанції розчиняють у суміші І мл

кислоти сірчаної розведеної Р і 50 мл води Р. До одержа­ ного розчинудодають 2 мл метиленхлориду Рі 5 мл роз­ чину хлораміну Р і струшують; нижній шар забарв­ люється в коричнювато-жовтий колір.

D. Близько І мгсубстанціїрозчиняють у З мл 0.1 Мроз­ чину кислоти хлористоводневої. Одержаний розчин дає реакцію на первинні ароматичні аміни (2.3.1).

Е. Близько 20 мг субстанції розчиняють в І мл мета­ нолу Р і додають І мл води Р. Одержаний розчин дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

ВИП РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

"'Прозорість розчину (2.2.1). 0.6 г субстанції розчиня­ ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод І/). Забарвлення розчину, приготованоroдля випробування « Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон У6'

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуваний розчин. 50 мг субстанції розчиняють у

метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 10.0 мл. .

Розчин порівняння (а). 5 мг ФеЗбромгексину домішки С

розчиняють у метанолі Р, додають 1 .0 мл випробову­ ваного розчину тадоводять об'єм одержаного розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять метанолом Р до об'єму 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять метанолом Р до об'єму

10.0 мл.

Колонка:

-розмір: 0. 1 2 м х 4.6 мм,

-нерухома фаза: силікагель октадецилсилільний ендкеnований для хроматографії Р (З мкм).

Рухома фаза: 0.50 мл кислоти фосфорної Р змішують із 950 мл води Р, доводять рН до 7.0 триетиламіном Р

(близько 1 .5 мл) і доводять об'єм розчину водою Р до 1000 мл; готують суміш: одержаний розчин - ацетоні­ трuл Р (20:80).

Швидкістьрухомої фази: 1 .0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 248 нм.

Об'єм проби, що вводиться: І О мкм.

Час хроматографування: у 2.5 рази більше часу утри­ мування бромгексину.

Відносні часи утримування до бромгексину (час утри­ мування бромгексину близько 1 1 хв): домішки А - близько 0. 1 ; домішки В - близько 0.2; домішки С - близько 0.4; домішки D - близько 0.5.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (а):

-коефіцієнт розділення' не менше 1 2.0 для піків до­ мішки С та бромгексину.

Нормування:

-будь-яка домішка: площа піка не має перевищувати 2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.2 %), площа тільки одного із цих піків може перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0. 1 %),

-сума домішок: сума площ піків усіх домішок не має перевищувати 3 площі основного піка на хромато­ грамі розчину порівняння (Ь) (0.3 %),

-не враховують: домішки, площа піків яких менше

0.5площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.05 %).АІІІ

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1 .0 %.

1 .000 г субстанuії сушать при температурі 105 ос.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанuії.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕН НЯ

0.300 г субстанції розчиняють у 70 мл 96 % спирту Р,

додають І мл О. 1 М розчину кислоти хлористоводневої та титрують 0.1 М розчином натрію гідроксиду потен­ ціометрично (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм тит­ ранту між двома стрибками потенціалів на кривій тит­ рування.

І мл О. 1 Мрозчинунатріюгідроксидувідповідає 41 .26 мг

C'4Hz,BrzCINz·

ЗБЕРІ ГАННЯ У захищеному від світла місці.

ДОМ І Ш КИ

Сnецифіковані доміки: А, В, С, D.

Інші домішки, що виявляються: (дані домішки, якщо вони наявні у достатній кількості, можуть визначати-

ся тим або іншим випробуванням монографії. Їх вміст нормується загальноприйнятими критеріями для інших/неспецифікованих домішок і/або загальною монографією Субстанції для фармацевтичного засто­ сування. Тому немає необхідності їх ідентифікувати, щоб показати відповідність вимогам. Див. також 5. 10.

Контроль домішок у субстанціях для фармацевтичною

застосування): Е.

Вг \\

А. R = СН2ОН : (2-аміно-3,5-дибромфеніл)метанол,

В. R = СНО : 2-аміно-3,5-дибромбензальдегід,

R

СНз

u

С. R = Н : N-(2-амінобензил)-N-метилциклогекса­ намін,

D. R = Вг : N-(2-аміно-5-бромбензил)-N-метилцикло­ гексанамін,

ВГ

Е. (3RS)-6,8-дибром-3-циклогексил-3-метил- 1 ,2,3,4-

тетрагідрохіназолін-3-іум.АІІІ