37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Важкі метали (2.4.8. метод С). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 1 .0 г субстанції має витримувати випробу­ вання на важкі метали. Еталон готують із використан­ ням 2 мл еталонного розчину свинцю(10ррт РЬ) Р.

..

АМПІЦИЛІН ТРИГЩРАТ

Аmрісіlliпиm trihydгicum

AMPICILLINTRIHYDRATE

(2S,5R,6R)-6-[[(2R)-2-Аміно-2-фенілацетил]аміно]-

3,3-диметил-7-0ксо-4-тіа-l -азабіцикло[3.2.0]гептан- 2-карбонової кислоти тригідрат.

Напівсинтетичний продукт, одержаний із продукту ферментації.

Вміст: не менше 96.0 % і не більше 1 02.0 %, у перера­ хунку на безводну речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р, практично не розчинний у 96 %сnирті Р і жирних оліях.

(Розчиняється в розведених розчинах кислот і гідрок­ сидів лужних металів.)

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, О. Друга ідентифікація: В, С, О.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФеЗамnіЦШlіну тригідрату.

Випробовуваний розчин. 25 мг субстанції розчиняють у І О мл розчину натріюгідрокарбонату Р.

Розчин порівняння (а). 25 мг ФеЗ амnіЦШlіну тригідра­ ту розчиняють у І О млрозчинунатріюгідрокарбонату Р.

Розчин порівняння (Ь). 25 мг Фе3 амоксиЦШlіну тригід­ рату і 25 мг ФеЗ амnіЦШlіну тригідрату розчиняють у 1 О мл розчину натрію гідрокарбонату Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром СШlікагелю СШlа­ нізованого Р.

Рухома фаза: ацетон Р - розчин 1 54 гlл амонію ацета­ ту Р, рН якого попередньо доводять до 5.0 кислотою оцтовою льодяною Р, (10:90).

Проби, що наносяться: І мкл (2.5 мкг) випробовувано­ го розчину, І мкл (2.5 мкг) розчину порівняння (а), І мкл (2.5 мкг амоксициліну тригідрату і 2.5 мкг ампі­ циліну тригідрату) розчину порівняння (Ь).

Відстань, що має пройти рухома фаза: 1 5 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: пластинку витримують у парі йоду до по­ яви плям і переглядають при денному світлі.

Перевірка придатності хроматографічноїсистеми:роз­ чин порівняння (Ь):

-на хроматограмі виявляються дві чітко розділені плями.

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмірозчину порівняння (а), відпо­ відна їй за розміром і забарвленням.

С. Близько 2 мг субстанції поміщають у пробірку близько 1 50 мм заввишки і 1 5 мм діаметром і змочу­ ють 0.05 мл води Р. Потім додають 2 мл розчину фор­ мальдегіду в кислоті сірчаній Р і перемішують оберталь­ ними рухами; одержаний розчин практично безбарв­ ний. Пробірку нагрівають у водяній бані протягом І хв; з'являється темно-жовте забарвлення.

O Субстанція має відповідати вимогам щодо вмісту води, зазначеним у розділі « Випробувщшя на чисто­ ту».

ВИПРОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2./). 1 .0 г субстаНЦІЇ розчиняють у І О мл / Мрозчинукислоти хлористоводневої. Окремо

1 .0 г субстанції розчиняють у І О мл розчину аміаку роз­ веденого Р2. Одержані розчини відразу після приготу­ вання за ступенем каламутності не мають перевищу­ вати еталон І І .

рИ (2.2.3). Від 3 . 5 до 5.5. 0. 1 г субстанції розчиняють у

воді, вільній від вуглецюдіоксиду, Р ідоводятьоб'єм роз­ чину тим самим розчинником до 40 мл.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від +2800 до +3050,

у перерахунку на безводну речовину. 62.5 мг субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 25.0 мл.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуваний розчин (а). 3 1 .0 мгсубстанції розчиня­ ють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчинутією са­ мою рухомою фазою до 50.0 мл.

Випробовуваний розчин (Ь). 3 1 .0 мг субстанції розчиня­ ють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчину тією са­ мою рухомою фазою до І 0.0 мл. Розчин готують без­ посередньо перед використанням.

Розчин порівняння (а). 27.0 мгФеЗамnіцuлінубезводно­ го розчиняють у рухомій фазі А і доводять об'єм роз­ чину тією самою рухомою фазою до 50.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 2 мг ФеЗцефрадину розчиняють у рухомій фазі А і доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 50 мл. До 5 мл одержаного розчину додають 5 мл розчину порівняння (а).

Розчин порівняння (с). 1 .0 мл розчину порівняння (а) доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм;

-нерухома фаза: силікагель октадецuлсuлільний для хроматографії Р (5 мкм).

Рухома фаза:

-рухома фаза А: суміш 0.5 мл кислоти оцтовоїрозве­ деної Р, 50 мл 0.2 М розчину КШlію дигідрофосфату і 50 мл ацетонітрuлу Р, доведена водою Р до об'єму

1000 мл;

-рухома фаза В: суміш 0.5 мл кислоти оцтовоїрозве­ деної Р, 50 мл 0.2 М розчину КШlію дигідрофосфату і 400 мл ацетонітрuлу Р, доведена водою Р до об'єму

1 000 мл;

tR - час утримування ампіциліну на хроматограми розчи-

ну порівняння (с)

як контрольний дослід хроматографують рухому фазу А у градієнті.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-коефіцієнт розділення: не менше 3.0 для піків ампі­ циліну та цефрадину; якщо необхідно, коригують співвіднощення рухомих фаз А: В.

Нормування:

-будь-яка домішка: плоша піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (1 .0 %).

N,N-Диметиланілін (2.4.26, метод В). Небільше0.002 %

(20 ррт).

Вода (2.5. /2). Від 1 2.0 %до 1 5.0 %. Визначення прово­ дять із 0. 100 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4. /4). Не більше 0.5 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИ ЗНАЧЕННЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29), як описано у випро­ буванні «Супровідні домішки», із такими змінами.

Рухома фаза: вихідний склад суміші рухомих фаз А та В, змінений, якщо необхідно.

Проби, що вводяться: випробовуваний розчин (а), роз­ чин порівняння (а).

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (а):

-збіжність: відносне стандартне відхилення після 6 інжекцій має становити не більше 1 .0 %.

Вміст ампіциліну, у відсотках, обчислюють, викорис­ товуючи зазначений вміст ампіциліну уФеЗамnіцuлі­ ну безводного.

ЗБЕРІ ГАННЯ

У повітронепроникному контейнері.

Якшо склад рухомої фази було змінено для досягнен­ ня необхідного розділення, змінений склад викорис­ товують за нульового часу у градієнті та кількісному визначенні.

Швидкість рухомоїфази: 1 .0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 254 нм.

Проби, що вводяться: 50 мкл розчину порівняння (Ь) і 50 мкл розчину порівняння (с) в ізократичному ре­ жимі, 50 мкл випробовуваного розчину (Ь) у градієнті;

358

ДОМ І Ш КИ

А. (2S,5R,6R)-6-аміно-3,3-диметил-7-0ксо-4-тіа- l ­

азабіцикло[3.2.0)гептан-2-карбонова кислота (6-амі­ нопеніциланова кислота),

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОП ЕЯ УКРАЇ НИ 1 .2 j

Н

о

В. (2S,5R,6R)-6-[ [(2S)-2-аміно-2-фенілauетил]аміно]-

С. (4S)-2-(3,6-діоксо-5-Фенілпіперазин-2-іл)-5,5-ди­ метилтіазолідин-4-карбонова кислота(дикетопіпера­ зини ампіциліну), HN Н\

Н, НN,-і• -s СНзСНз

оR

D.R=C02H : (4S)-2- [[[(2R)-2-аміно-2-фенілацетил]

аміно]карбоксиметил]-5,5-диметилтіазолідин-4-кар­ бонова кислота) (пеніцилоїнові кислоти ампіциліну),

Е. (2R)-2-[[[(2S,5R,6R)-6-[ [(2R)-2-аміно-2-Фенілаце­

тил]аміно]-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа- l -азабіцикло[3. 2.0]гепт-2-іл]карбоніл]аміно1-2-фенілоцтова кислота (ампіцилін-о-фенілгліцин),

G. (3R,6R)-3,6-діфенілпіперазин-2,5-діон,

І. (2S,5R,6R)-6- [ [(2R)-2-[[(2R)-2-аміно-2-Фенілаце­ тил] аміно]-2-Фенілацетил]аміно]-3,3-диметил-7- оксо-4-тіа- l -азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбонова кислота (о-фенілгліцилампіцилін),

J. (2S,5R,6R)-6[(2,2-диметилпропаноїл)аміно]-3,3-

диметил-7-0ксо-4-тіа- l -азабіцикло[3.2.о]гептан-2-

карбонова кислота,

НзСНзСRСНзн ОNHCO'H

К. (2R)-2-[(2,2-диметилпропаноїл)аміно]-2-Фенілоц­ това кислота,

L. (2R)-2-аміно-2-фенілоцтова кислота (о-фенілглі­ цин),

В. Переглядають хроматограму, одержану у випробу­ ванні на хроматографічний профіль.

Нормування: характеристичні піки на хроматограмі випробовуваного розчину повинні мати такий самий час утримування, що і на хроматограмі розчину по­ рівняння.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Відносна густина (2.2.5). Від 0.980 до 0.990.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 . 552 до 1 .561 .

Температура тверднення (2.2. /8). Від 1 5 ОС дО 19 ос

Фенхон. Газова хроматографія (2.2.28). Хроматографу­ вання проводять за умов, описаних у випробуванні на хроматографічний профіль, із такими змінами.

Випробовуваний розчин. 400 мкл субстанції розчиняють у 2.0 мл гексану Р.

Розчин порівняння (а). ІО мкл фенхону Р доводятьгекса­ ном Р до 1 .2 г.

Розчин порівняння (Ь). 100 мкл розчину порівняння (а) доводять гексаном Р до об'єму 1 00 мл.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-відношення сигнал/шум: не менше 10 для основного піка.

Нормування:

- фенхон: не більше 0.0 І %.

5

2

3

Фенікулін. Газова хроматографія (2.2.28). Хроматогра­ фування проводять за умов, описаних у випробуванні на хроматографічний профіль, із такими змінами.

Випробовуваний розчин. Випробовувана субстанція.

Розчин порівняння (а). 10 мг випробовуваного розчину доводять гексаном Р до 1 .000 г. 0.5 мл одержаного роз­ чину доводять гексаном Р до об'єму 100 мл.

Розчин порівняння (Ь). Фе]фенікуліну для ідентифікації

піка.

Придатність хроматографічноїсистеми:

-хроматограма розчину порівняння (Ь) має відпові­ дати хроматограмі, що прикладається до Фе]фені­ куліну для ідентифікації піка,

-відношення сигнал/шум: не менше 10 для основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а).

Нормування: положення піка фенікуліну має відпові­ дати хроматограмі, що прикладається доФе]фенікулі­ ну для ідентифікації піка.

.- фенікулін: не більше 0.0 1 %.

Жирні олії й осмолювані ефірні олії (2.8.7). Субстанція має витримувати випробування на жирні олії й осмо­ лювані ефірні олії.

Хроматографічний профіль. Газова хроматографія

(2.2.28): метод внутрішньої нормалізації.

Випробовуваний розчин. 200 мкл субстанції розчиняють в 1 .0 мл гексану Р.

Розчин порівняння. До 1 .0 мл гексану Р додають 20 мкл ліналолу Р, 20 мкл естраголу Р, 20 мкл а.-терnінеолу Р, 60 мкл анетолу Р і 30 мкл анісового альдегіду Р.

6

7

Колонка:

-матеріал: квари,

-розмір: ЗО м Х 0.25 мм,

-нерухома фаза: макрогол 20000 Р (товщина шару

0.25 мкм).

Газ-носій: гелій для хроматографії Р.

Лінійна швидкість газу-носія: 1 .0 мл/хв. Поділпотоку: 1 : 1 ОО.

Температура:

Детектор: полумснево-іонізаuіЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 0.2 мкл.

Порядок виходу піків: має відповідати порядку зазна­ чення речовин у складі розчину порівняння. Відміча­ ють часи утримування uих субстанuіЙ.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння:

-коефіцієнт розділення: не менше 1 .5 для піків естра-

голута а-терпінеолу.

Використовуючи часи утримування, визначені із хро­ матограми розчину порівняння, визначають положен­ ня компонентів розчину порівняння на хроматограмі випробовуваного розчину та положення цис-анетолу та псевдоізоевгеніл 2-метилбутирату на хроматограмі, наведеній на Рисунку 0804.- 1 (не враховують пік гек­ сану).

Вміст компонентів, у відсотках, маєзнаходитися у та­ ких межах:

-ліналол: менше 1 .5 %,

-естрагол: від 0.5 % до 5.0 %,

-а-терnінеол: менше 1 .2 %,

-цис-анетол: від 0. 1 % до 0.4 %,

-транс-анетол: від 87 % до 94 %,

-анісовий альдегід: від 0. 1 % до 1 .4 %,

-nсевдоізоевгеніл 2-метuлбутират: від О.З % до 2.0 %.

ЗБЕРІ ГАН НЯ

У повітронепроникному максимально наповненому контейнері, у захищеному від світла місиі, при темпе­ ратурі не вище 25 ОС.

АРАХІСОВА ОЛІЯ ГЩРОГЕНІ30ВАНА

Arachidis oleum hydrogenatum

ARACH/SOIL, H/DROGENATED

Олія, одержана шляхом очищення, освітлення, гідро­ генізаuіїта дезодораuії олії, одержаної з лушеного на­ сіння Arachis hypogaea L. Тип гідрогенізованої арахісо­ вої олії визначається певним номінальним значенням температури краплепадіння.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. М'яка маса білого або слабко-жовтавого кольо­ ру, що при нагріванні розплавляєтьсядо прозорої ріди­ ни блідо-жовтого кольору.

Розчинність. Практично не розчинна у воді Р, легко розчинна у метиленхлориді Рі петролейному ефірі Р

(температура кипіння: від 65 ОС до 70 ОС), дуже мало розчинна у 96 % сnирті Р.

ІДЕ НТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, В. Друга ідентифікація:А, С.

А. Субстанuія має відповідати вимогам щодо темпе­ ратури краплепадіння, зазначеним у розділі «Випро­ бування на чистоту,>.

В. Проводять ідентифікаuію жирних олій методом тон­ кошарової хроматографії (2.3.2). Одержана хромато­ грама має бути порівнянною з типовою хроматогра­ мою арахісової олії.

С. Субстанuія має відповідати вимогам щодо жирно­ кислотного складу.

ВИП РОБУ ВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Температура краплепадіння (2.2.17). Від З2 ОС до 4З ОС.

У uих межах температура краплепадіння не має відрізнятися більше ніж на З ОС від номінального значення.

Кислотне число (2.5.1). Не більше 0.5. 10.0 г субстанuії розчиняють у 50 мл зазначеного розчинника при на­ гріванні на водяній бані.

Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.0. 5.0 г субстанuії розчиняють у ЗО мл зазначеного розчинника при на­ гріванні на водяній бані.

Неомилювані речовини (2.5.7). Не більше 1 .0 %.

Лужні домішки (2.4.19). Субстанція має витримувати випробування на лужні домішки у жирних оліях.

Жнрнокнслотннй склад (2.4.22, метод А).

Хроматографування проводять на газовому хромато­ графі з полуменево-іонізаційним детектором за таких умов:

-колонка кварцова капілярна розміром 25 м х

0.25 мм, покрита шаром nолі(ціаноnроnіл)сш/Оксану Р

завтовшки 0.2 мкм;

-температуру колонки витримують на рівні 180 аС протягом 20 хв;

-температура блока вводу проб і детектора 250 аС;

-газ-носій гелій для хроматографії Р;

-лінійна швидкість газу-носія 0.7 мл/хв;

-поділ потоку 1 : 1 оо.

Склад фракції жирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти із довжиною ланцюга менше С14: не більше 0.5 %,

-міристинова кислота: не більше 0.5 %,

-пальмітинова кислота: від 7.0 % до 16.0 %,

-стеаринова кислота: від 3.0 % до 1 9.0 %,

-олеїнова кислота та ізомери (С,н." еквівалентдовжи-

ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 18.5

до 18.8): від 54.0 % до 78.0 %,

- лінолева кислота та ізомери (C'H:l, еквівалентдовжи­ ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 1 9.4 до 1 9.8): не більше 10.0 %,

-арахідонова кислота: від 1 .0 % до 3.0 %,

-ейкозанова кислота: (C10:" еквівалентдовжини ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 20.4 до

20.7): не більше 2. 1 %,

-бегенова кислота: від 1 .0 % до 5.0 %,

-ерукова кислота та ізомери (Сп:" еквівалентдовжи-

ни ланцюга на полі(ціанопропіл)силоксані від 22.4 до 22.6): не більше 0.5 %,

- лігноцеринова кислота: від 0.5 % до 3.0 %.

Нікель. Не більше 0.00010 % ( 1 .0 ррт) Ni. Визначення проводять методом атомно-абсорбційної спектро­ метрії (2.2.23, метод11).

Випробовуваний розчин. 5.0 г субстанції поміщають у попередньо прожарений і зважений платиновий або фарфоровий тигель. Обережно ·нагрівають і поміща­ ють у субстанцію гніт зі скрученого знезоленого фільтрувального паперу. Запалюють гніт і після запа­ лення субстанції припиняють нагрівання. Після зго­ ряння спалюють у муфельній печі при температурі близько (600±50) аС до утворення білої золи. Після охолодження залишок за допомогою двох порцій, по

2 мл кожна, кислоти хлористоводневої розведеної Рпе­ реносять у мірну колбу місткістю 25 мл, додають0.3 мл кислоти азотної Рі доводять об'єм розчину водою Рдо

25.0 мл.

Розчини порівняння. Готують три розчини порівняння додаванням до 2.0 мл випробовуваного розчину 1 .0 мл, 2.0 мл і 4.0 мл еталонного розчину нікелю (0.2 ррт Ni) і

доведенням об'ємів розчинів водою Рдо 10.0 мл.

Величину поглинання одержаних розчинів вимірюють за довжини хвилі 232 нм, використовуючи як джерело випромінювання лампу з порожнистим нікелевим ка­ тодом, графітову піч як генератор атомної пари та ар­ гон Ряк газ-носій.

Вода (2.5./2). Не більше 0.3 % . Визначення проводять із 1 .000 г субстанції напівмікрометодом.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

МАРКУ ВАННЯ

Зазначають номінальне значення температури крап­ лепадіння.

АРАХІСОВА ОЛІЯ РАФІНОВАНА

Arachidis оlеuт raffinatum

ARACHIS OIL, REFlNED

Жирна олія, одержана з лушеного насіння Arachis hypogaea L. Може бути доданий підхожий антиокси­ дант.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис.Лрозора, в'язка рідина жовтавого кольору.

Розчинність. Дуже мало розчинна у 96 % сnирті Р,

зміщується з петролейним ефіром Р.

(Відносна густина: близько 0.915.)

(Твердіє при температурі близько 2 ас.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Проводять ідентифікацію жирних олій методом тон­ кошарової хроматографії (2.3.2). Одержана хромато­ грама має бути порівнянною з типовою хроматогра­ мою арахісової олії.

ВИП РОБУ ВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Кислотнечисло (2.5./). Не більше 0.5. Визначення про­ водять із 10.0 г субстанції.

Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.0.

Неомилювані речовини (2.5. 7). Не більше 1 .0 %. Ви­ значення проводять із 5.0 г субстанuії.

Лужні домішки (2.4.19). Субстанuія має витримувати випробування на лужні домішки у жирних оліях.

Жирнокислотний склад. Газова хроматографія (2.4.22,

метод А). Використовують суміш речовин, застосову­ ваних для калібрування (Таблиuя 2.4.22.-3).

Склад фракції жирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти з довжиною ланцюга менше С/Ь: не більше 0.4 %,

-пальмітинова кислота: від 7.0 % до 16.0 %,

-стеаринова кислота: від 1 .3 % до 6.5 %,

-олеїнова кислота (еквівалент довжини ланuюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.3): від 35.0 % до

72.0%,

-лінолева кислота (еквівалент довжини ланuюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.9): від 1 3.0 % до

43.0%,

-ліноленова кислота (еквівалентдовжини ланuюга на поліетиленглікольадипінаті 1 9.7) не більше 0.6 %,

-арахідонова кислота: від 0.5 % до 3.0 %,

-ейкозанова кислота (еквівалентдовжини ланuюга на поліетиленглікольадипінаті 20.3): від 0.5 % до 2. 1 %,

-бегенова кислота: від 1 .0 % до 5.0 %,

-ерукова кислота (еквівалент довжини ланuюга на поліетиленглікольадипінаті 22.3): не більше 0.5 %,

-лігноцеринова кислота: від 0.5 % до 3.0 %.

Вода (2.5.12). Не більше 0.3. Визначення проводять із 3.00 г субстанuїі, якшо субстанuія призначена для ви­ робниuтва лікарських засобів для парентерального застосування.

ЗБЕР І ГАННЯ

У максимально наповненому контейнері, у захищено­ му від світла місці.

МАР КУВАННЯ

Зазначають:

-якщо необхідно: субстанuія придатна для вироб­ ниuтва лікарських засобів для парентерального за­ стосування,

-назву та конuентраuію доданого антиоксиданта.

АРТИКАЇНУ ГІДРОХЛОРИД

Articaini hydrochloridum

ARTICAINEHYDROCHWRIDE

Метил 4-метил-3-[[(2RS)-2-(пропіламіно)пропано­ їл]аміно]тіофен-2-карбоксилат гідрохлорид.

Вміст: не менше 98.5 % і не більше 101.0 %, у перера­ хунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­

го кольору.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р і 96 % спирті Р .

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В, О. Друга ідентифікація: А, С, О.

А. 50.0 мг субстанuії розчиняють у розчині І гjл кис­ лоти хлористоводневої Р і доводять об'єм розчинутією самою кислотою до 100.0 мл. 5.0 мл одержаного роз­ чинудоводять розчином І гjл кислоти хлористоводне­ вої Р до об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр по­ глинання (2.2.25) одержаного розчину в області від 200 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 272 нм. Питомий показник поглинання в мак­ симумі має бути від 290до 320.

В. Абсорбuійна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: 20 мкл випробовуваного розчи­ ну наносять краплями на диски масою 300 мг.

Випробовуваний розчин. 0. 1 г субстанuії розчиняють у 5 мл води Р, додають 3 мл насиченого розчину натрію гідрокарбонату Р і струшують із двома порuіями, по 2 мл кожна, метиленхлориду Р. Метиленхлоридні шари об'єднують, одержаний розчин доводять метиленхло­ ридом Р до об'єму 5.0 мл і сушать над натрію сулЬФа­ том безводним Р .

Відповідність: спектруФе]артикаїну гідрохлориду.

с. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у

5 мл 96 % спирту Р.

Розчин порівняння. 20 мг Фе] артикаїну гідрохлориду

розчиняють у 5 мл 96 % спирту Р.

Пластинка: тшхпластинка із шаром силікагелю F254 Р.

Рухома фаза: триетиленамін Р - етилацетат Р - геп­

..

тан Р ( 10:35:65).

Проби, що наносяться: 5 мкл (20 мкг) випробовувано­ го розчину і 5 мкл (20 мкг) розчину порівняння.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 1 5 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, відпові­ дна їй за розміром.

D. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3.1).

ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 0.50 г субстанції розчиняють у воді Р і дово­ дять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має буги прозо-

рим.

Кольоровістьрозчину (2.2.2, метод 1). Забарвлення роз­ чину S має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ6'

рИ (2.2.3). Від 4.2 до 5.2.

0.20 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р ідоводятьоб'єм розчиi-lутим самим розчин­ ником до 20.0 мл.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуваний розчин. 10.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі тадоводять об'єм розчину рухомою фа­ зою до 10.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ нудоводять рухомою фазоюдо об'єму 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 10.0 мгФе]артикаїну домішки А та 5.0 мг Фе] артикаїну домішки Е РОЗ'ІИНЯЮТЬ у ру­ хомій фазі та доводять об'єм розчину рухомою фазою до 100.0 мл.

Розчин порівняння (с). До 1 .0 мл розчину порівняння (Ь)

додають 50.0 мг Фе] артикаїну гідрохлориду та дово­ дять об'єм розчину рухомою фазою до 50 мл.

Розчин порівняння (d). 1 .0 мл розчину порівняння (Ь) доводять рухомою фазою до об'єму 50.0 мл.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм,

-нерухома фаза: сферичний силікагель октадецилси­

лільний ендкеnований для хроматографії Р(5 мкм), із питомою плошею поверхні 335 м2/г і ШО містить 1 9 % вуглецю,

- температура: 45°С.

Рухома фаза: ацетонітрил Р - розчин, приготований таким чином: 2.02 г натріюгеnтансульфонату Р і 4.08 г калію дигідрофосФату Ррозчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 1 000 мл (25:75). рН одержаноїсумішідоводятьдо 2.0 кислотою фосфорною Р.

Швидкість рухомої фази: І мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 276 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 10 мкл; вводять випробову­ ваний розчин і розчини порівняння (а), (с) та (d).

Час хроматографування: у 5 разів більше часу утриму­ вання артикаїну.

Відносні часи утримування до артикаїну (час утриму­ вання артикаїну близько 9.3 хв): домішки В - близь­ ко 0.6; домішки D - близько 0.7; домішки А - близь­ ко 0.8; домішки Е - близько 0.86; домішки F - близько 0.9; домішки G - близько 1 .7; домішки Н­ близько 2. 1 ; домішки І - близько 2.6; домішки С - близько 3.6; домішки J - близько 4.0.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (с):

-коефіцієнт розділення: не менше 1.2 для піків домі­ шки А та домішки Е.

Нормування:

-домішка А: площа піка не має перевишувати плошу відповідного піка на хроматограмі розч ину порівняння (d) (0.2 %),

-будь-яка інша домішка: IІлоша піка не має переви­ щувати площу основного піка на хроматограмі роз­ чину порівняння (а) (0.\ %),

-сума інших домішок: сума площ піків не має переви­ щувати 5 площ основного піка на хроматограмі роз­ чину порівняння (а) (0.5 %),

-не враховують: піки, площа яких становить менше половини площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %).

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 % (5 ррт).

4.0 гсубстанції розчиняютьу 20.0 мл води Р. 12 мл одер­ жаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням ета­ лонного розчину свинцю (J ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1 .000 r субстанції сушать при температурі 105 ОС про­ тягом 5 год.

Сульфатна зола (2.4./4). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 r субстанції.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕН НЯ

0.250 r субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл 0.0/ М

розчинукислотиX/lористоводневої і 50 мл 96 %спирту Р і титрують О. J Мрозчином натрію гідроксиду потенціо­ метрично (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм титран­ ту між двома стрибками потенціалів на кривій титру­ вання.

І мл 0./ Мрозчину натріюгідроксиду відповідає 32.08 мг

СI3"z,СINzОзS.

ЗБЕРІ ГАН НЯ

у захищеному від світла місці.

ДОМІ Ш КИ

Сnецифіковані домішки: А, В, С.

Інші домішки, що виявляються: D, Е, F, G, Н, І, J.

і енантіомер

А. R = CHJ, R' = Н : метил 3-112-(пропіламіно)ацетил] amiho]-4-метилтіоФен-2-карбоксилат (ацетамідоарти­ каїн),

В. R = Н, R' = СНз: 4-метил-3-[1(2RS)-2-(пропіламі­ но)пропаноїл)аміно)тіофен-2-карбонова кислота (ар­ тикаїнова кислота),

С. R=CH(CHJ)2' R' = СН1 : І -метилетил 4-метил-3-

[[(2RS)-2-(пропілам іно)пропаноїл]аміно)тіофен-2- карбоксилат (ізопропіловий ефір артикаїну),

D. RI = CH2-СНз, R2 = Н, R3 = OCHJ : метил 3-[[(2RS)- 2-(етиламіно)пропаноїл]аміно]-4-метилтіоФен-2-кар- боксилат (етилартикаїн),

Е. R I = СН(СНЗ)2' R2 = Н , R3 = ОСН1 : метил 4-ме­ тил-3-[[(2RS)-2-1(І -метилетил)аміно]пропаноїл]амі­

но)тіофен-2-карбоксилат (ізопропілартикаїн),

F. R I=CH2-CH2-CHJ, R2= Н, R3= NH-CH2-CH2-CHJ:

4-метил- N-пропіл-3- І І (2RS)-2-(пропіламіно)пропа­ ноїл]аміно]тіофен-2-карбоксамід (артикаїнова кисло­ та пропіонаміду),

G. RI = (CH2kCH1, R2 = Н, R3 = ОСН1 : метил 3-

ІІ(2RS)-2-(бутиламіно)пропаноїл]аміно]-4-метилтіо­ Фен-2-карбоксилат (бутилартикаїн),

Н. R I = R2 = CH2-СН2-СНз, R3 = ОСН) : метил 3-

ІІ(2RS)-2-(дипропіламіно)пропаноїл]аміно]-4-метил­ тіофен-2-карбоксилат (дипропілартикаїн),

О

s

СНз

І. метил 3-аміно-4-метилтіоФен-2-карбоксилат(3-амі­

J. метил 3-[[(2RS)-2-бромпропаноїл)аміно)-4-метил­ тіофен-2-карбоксилат (бромосполука).

АЦЕТОН

Acetonum

ACETONE

о

НзС)lСНз

М.м.58.08

Пропанон.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна, летка рідина.