37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Втратавмасіпривисушуванні (2.2.32). Не більше 1 1 .0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі 1 05 ос протягом 2 год.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 1 1 .0 %.

КІЛ ЬКІСН Е ВИЗНАЧ ЕННЯ

Флавоноїди. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 2.500 г здрібненої на порошок сировини (7 10) (2.9. 12) у 50 мл розчину 60 % (об/о6) ацетону Р нагрівають зі зворотним холодильником протягом ЗО хв, фільтрують, фільтрат збирають. Зали­ шоксировини екстрагують повторно в тих самих умо­ вах, використовуючи 40 мл розчину 60 % (об/о6) аце­ тону Р, і фільтрують. Одержані фільтрати поєднують і доводять об'єм розчину розчином 60 % (06/06) ацето­ ну Рдо 1 00.0 мл. Випарюють 50.0 мл розчину до вида­ лення ацетону і за допомогою ЗО мл метанолу Р пере­ носять у мірну колбу місткістю 50.0 мл. До одержаного розчину додають 4.4 мл кислоти хлористоводневої Р1,

доводять водою Р до об'єму 50.0 мл і центрифугують. 1 О мл надосадової рідини поміщають у флакон із ко­ ричневого скла місткістю 1 0 мл, закривають гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком, нагрівають на во­ дяній бані протягом 25 хв і охолоджують до кімнатної температури .

Розчин порівняння. 0.01 00 г кверцетину дигідрату Рроз­ чиняють у 20 мл метанолу Р, додають 1 5.0 мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Р, 5 мл води Р і доводять об'єм розчину метанолом Рдо 50.0 мл.

Колонка:

-нерухома фаза:сuлікагель октадецuлсuлільний для хроматографії Р (5 мкм),

-розмір: 0. 1 25 м х 4 мм,

-температура: 25 ос.

Рухома фаза:

-рухома фаза А: розчин О.З г/л кислоти фосфорної Р,

рН якого доводять до 2.0,

-рухома фаза В: метанол р,

Швидкістьрухомоїфази: 1 .0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі З70 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 1 0 мкл.

Відносні часиутримування:до кверцетину (час утриму­ вання кверцетину близько 1 2.5 хв): кемпферолу - близько 1 .4, ізорамнетину - близько 1 .5.

Придатністьхроматографічноїсистеми:

-коефіцієнтрозділення: не менше 1 .5 для піків кемп-

феролу та ізорамнетину.

Не враховують піки, що на хроматограмі випробову­ ваного розчину елююються перед піком кверцетину та після п іка ізорамнетину.

Вміст флавоноїдів, у перерахунку на флавонові гліко­ зиди, у відсотках, обчислюють за формулою:

2 х F ; xm, x 2 . 5 1 4 x p ,

Fz x mz

де:

F, - сума площ усіх піків, що ураховуються, на хро­ матограмі випробовуваного розчину,

F2 - площа піка кверцетину на хроматограмі розчину порівняння,

т, - маса кверцетину дигідрату Р, взята для приготу­ вання розчину порівняння, у грамах,

т2маса сировини, взята для приготування випро­ бовуваного розчину, у грамах,

р - вміст кверцетину безводного у кверцетині дигід­ раті Р, у відсотках.

__N

Якщо необхідно, при кількісному визначенні зазна­ ченим вище методом можуть регламентуватися також інші показники, наприклад співвідношення певних флавоноїдів. Конкретні значення цих показників ма­ ють бути наведені в АНД.

Замість кверцетинудигітрату Ррекомендується вико­ ристовувати ФЗС ДФУ кверцетину із зазначеним вмістом із відповідним урахуванням у формулі.

ГЛІЦЕРИН

Glycerolum

GLYCEROL

ОН

HO OH

М.м. 92.1

Пропан- І ,2,З-тріол.

Вміст: не менше 98.0 % (м/м) і не більше 1 0 1 .0 % (м/м), у перерахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Сиропоподібна, масляниста на дотик, безбарв­ на або майже безбарвна, прозора рідина. Дуже гігро­ скопічний.

Розчинність. Змішується з водою Р і 96 % спиртом Р,

мало розчинний в ацетоні Р, практично не розчинний у жирних і ефірних оліях.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, В. Друга ідентифікація: А, С, О.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо показ­ ника заломлення, зазначеним у розділі « Випробуван­ ня на чистоту» .

В. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: до 5 мл субстанції додають 1 мл води Рі обережно перемішують.

Відповідність: еталонному спектру дфугліцерину

(85 %).

с. І мл субстанції змішують із 0.5 мл кислоти азотноїР

і нашаровують 0.5 мл розчину калію дихромату Р. На межі двох шарів рідини утворюється блакитне кільце; блакитне забарвлення не має переходити в нижній шар протягом І О хв.

О. 1 мл субстанціїта 2 г каліюгідросульфату Рнагріва­ ють у випарній чашці; з'являються випари (акролеїн), що викликають почорніння фільтрувального паперу,

змоченого розчином калію тетрайодомеркурату луж­ ним Р.

В И ПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 1 00.0 г субстанціїдоводятьводою, вільною від вуглецю діоксиду, Рдо об'єму 200.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровістьрозчину(2.2.2, методJ1). І О мл розчину S

доводять водою Рдо об'єму 25 мл. Одержаний розчин має бути безбарвним.

Кислотність аболужність.До 50 мл розчину S додають

0.5 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.

Рожеве забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0.2 мл 0. 1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .470 до 1 .475.

Альдегіди. , . Не більше 0.00 1 % ( 1 0 ррт).....7.5 мл роз­ чину S помішають у колбу із притертою скляною проб-

кою, додають 7.5 мл води Рі 1 .0 млрозчину парарозані­ ліну знебарвленого Р. Колбу закривають пробкою, пе­ ремішують і залишають при температурі (25± 1 ) аС протягом І год. Оптична густина (2.2.25) одержаного розчину, виміряна задовжини хвилі 552 нм, не має пе­ ревищувати оптичну густину еталона, приготованого паралельно з випробовуваним розчином із викорис­

танням 7.5 мл еталонногорозчинуформальдегіду(5ррт снр) Р і 7.5 мл води Р.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо ета­ лон має рожеве забарвлення.

Ефіри. До розчину, одержаного після проведення ви­ пробування « Кислотність або лужність» , ,.додають

1 0.0 мл 0. 1 Мрозчину натрію гідроксиду....Одержаний розчин кип'ятять зі зворотним холодильником протя­ гом 5 хв , охолоджують, додають 0.5 мл розчину фенол­ фталеїну Р і титрують о. 1 Мрозчином кислоти хлорис­ товодневої; забарвлення розчину має змінитися при додаванні не менше 8.0 мл 0. 1 Мрозчину кислоти хло­ ристоводневої.

Домішка А та супровідні домішки. Газова хроматогра­ фія (2.2.28).

Випробовуванийрозчин. 10.0 мл розчину S доводять во­

дою Рдо об'єму 1 00.0 мл.

,.Розчин порівняння (а). 1 0.0 г гліцерину РІ доводять во­ дою Р до об'єму 20.0 мл. 1 0.0 мл одержаного розчину доводять водою Рдо об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .000 г діетиленгліколю Ррозчи­ няють у воді Рі доводять об'єм розчинутим самим роз­ чинником до І 00.0 мл.

Розчин порівняння (с). 1 .0 мл розчину порівняння (Ь) доводять розчином порівняння (а) до об'єму І 0.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять розчином по­ рівняння (а) до об'єму 20.0 мл.

Розчин порівняння (d). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну змішують з 5.0 мл розчину порівняння (Ь) і дово­ дять об'єм розчину водою Рдо 1 00.0 мл. 1 .0 мл одержа­ ного розчину доводять водою Рдо об'єму І 0.0 мл.

Розчин порівняння (е). 5.0 мл розчину порівняння (Ь)

доводять водою Рдо об'єму 1 00.0 мл.....

Колонка:

-розмір: 30 м Х 0.53 мм;

-нерухома фаза: суміш поліціанопропілфенілсилоксану (6 %) та полідиметилсилоксану (94 %),

-газ-носій: гелій дляхроматографіїР.

,.Поділ потоку: 1 : 1 0.....

Лінійна швидкість газу-носія: 38 см/с.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 0.5 мкл.

Порядок виходу піків: домішка А, гліцерин.

Придатність хроматографічної системи: розчи н по­ рівняння (d):

-коефіцієнт розділення: не менше 7.0 для піків домі­ шки А та гліцерину.

Нормування:

-домішка А: площа піка не має перевишувати площу відповідного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (0. 1 %),

-будь-яка інша домішка із часом утримування менше часу утримування гліцерину: плоша піка не має пе­ ревищувати площу піка домішки А на хроматограмі розчину порівняння (с) (0. 1 %),

-сума всіх домішок із часом утримування більше часу утримування гліцерину: сума площ піків не має пе­ ревищувати 5 площ пікадомішки А на хроматограмі розчину порівняння (с) (0.5 %),

-не враховують: домішки, площа піка яких менше 0.05 площі піка домішки А на хроматограмі розчи ­ ну порівняння (е) (0.05 %) .

Галогенпохідні. Не більше 0.0035 % (35 ррт). До 1 0 мл розчину S додають І мл розчину натрію гідроксидуроз­ веденого Р, 5 мл води Рі 50 мг нікель-алюмінієвого спла­ ву, вільного відгалогенів, Р Одержаний розчин нагріва­ ють на водяній бані протягом І О хв, охолоджують і фільтрують. Колбу та фільтр промивають водою Р до одержання 25 мл фільтрату. До 5 мл фільтратудодають

4 мл 96 % спирту Р, 2.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти азот­ ної Р, 0.05 мл розчинусрібла нітрату Р2, перемішують і витримують протягом 2 хв. Опалесценція одержаного розчину не має перевищувати еталон, приготований одночасно з випробовуваним розчином із 7.0 мл ета­ лонногорозчинухлориду(5ррт СІ) Р, 4 мл 96 % спирту р, 0.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти азотноїР і 0.05 млрозчи­ ну срібла нітрату Р2.

Цукри. До ІО мл розчину S додають І мл кислоти сірча­ ноїрозведеної Р і нагрівають на водяній бані протягом 5 хв. До одержаного розчину додають 3 мл вільного від карбонатів розчину натрію гідроксиду розведеного Р

(приготованого, як зазначено для вільного від карбо­ натів 1 Мрозчинунатрію гідроксиду (4.2.2», перемішу­ ють і краплямидодають І мл свіжоприготованогороз­ чину міді(11) сульфату Р; розчин має бути прозорим і синім. Одержаний р'озчин продовжують нагрівати на водяній бані протягом 5 хв, розчин має залишатися синім і не має утворюватися осад.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.00 1 % ( 10 ррт). І мл роз­

чину S доводять водою Р до об'єму 1 5 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на хлориди. Еталон готують із використанням 1 мл еталонногороз­ чинухлориду (5ррт СІ) Р, який доводять водою Рдо об'є­ му 1 5 мл.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 % (5 ррт). 8 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 20 мл. 1 2 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із ви­ користанням еталонногорозчину свинцю (1ррт РЬ) Р

Вода (2.5. 12). Не більше 2.0 %. Визначення проводять з 1 .000 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0.0 1 %. Визначен­ ня проводять з 5.0 г субстанції після упарювання та спалювання.

КІЛ ЬКІСНЕ В ИЗНАЧЕННЯ

,..0.075 r..olllсубстанції ретельно перемішують із45 мл во­ ди Р. ДО одержаного розчину додають 25.0 мл суміші

О. 1 М розчин кислоти сірчаної - 0. 1 М розчин натрію перйодату ( 1 :20). Витримують у захищеному від світла місці протягом 1 5 хв, додають 5.0 мл розчину 500 гlл етиленгліколю Рі витримують у захищеному від світла місці протягом 20 хв. Одержаний розчин титрують

0. 1 Мрозчином натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор 0.5 мл розчину фенолфталеїну Р

Паралельно проводять контрольний дослід.

1 мл 0. 1 Мрозчинунатрію гідроксиду відповідає 9.21 мг

СзН8Оз·

ЗБЕРІ ГАННЯ

У повітронепроникному контейнері.

ДОМ І Ш КИ

HO OH

О

А. 2,2' - оксидіетанол (діетиленгліколь),

НО OH

В. етан- l ,2-діол (етиленгліколь),

С. пропіленгліколь.

__N

Речовини, щомістятьаміни. І О мл розчину S і І мл роз­ чину 2.5 гlл нінгідрину Рпоміщають у колбу і витриму­ ють у водяній бані протягом 5 хв, потім розчин пере­ л и вають у пробірку; розч и н не повинен мати фіолетового відтінку, припустиме лише жовтаве забар­ влення.

ГЛІЦЕРИН (85 %)

Glycerolum (85 рег centum)

GLYCEROL (85PER CEN1)

Водний розчи н пропан- l ,2,3-тріолу.

Вміст: не менше 83.5 % (мім) і не більше 88.5 % (мім) пропан- l ,2,3-тріолу (СзН8Оз; м.м. 92. 1) .

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Сиропоподібна, масляниста на дотик, безбарв­ на або майже безбарвна, прозора рідина. Дуже гігро­ скопічний.

Розчинність. Змішується з водою Р і 96 % спиртом Р,

мало розчинний в ацетоні Р, практично не розчинний у жирних і ефірних оліях.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В. Друга ідентифікація: А, С, D.

А. Субстанція має відповідати вимогам шодо показ­ ника заломлення, зазначеним у розділі «Випробуван­ ня на чистоту» .

В. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: еталонному спектру дфугліцерину

(85 %).

с. 1 мл субстанції змішують із 0.5 мл кислоти азотної Р

і нашаровують 0.5 мл розчину калію дихромату Р. На межі двох шарів рідини утворюється блакитне кільце; блакитне забарвлення не має переходити в нижній шар протягом 1 О хв.

D. І мл субстанціїта 2 г калію гідросульфату Р нагріва­ ють у випарній чашці; з'являються випари (акролеїн), що викликають почорніння фільтрувального паперу,

змоченого розчином калію тетрайодомеркурату луж­ ним Р.

ВИПРОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин s. 1 1 7.6 г субстанції доводять водою, вільноювід вуглецю діоксиду, Рдо об'єму 200.0 мл.

Прозорість розчину (2.2.1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровістьрозчину (2.2.2, метод П). І О мл розчину S

доводять водою Рдо об'єму 25 мл. Одержаний розчин має бути безбарвним.

Кислотністьабо лужність.До 50 мл розчину S додають

0.5 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.

Рожеве забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0.2 мл 0.1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .449 до 1 .455.

Альдегіди. , . Не більше 0.001 % ( 1 0 ррт)....7.5 мл роз­ чину S поміщають у колбу із притертою скляною проб­ кою, додають 7.5 мл води Рі 1 .0 мл розчину парарозані­ ліну знебарвленого Р. Колбу закривають пробкою, перемішують і залишають при температурі (25± І ) аС протягом 1 год. Оптична густина (2.2.25) одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 552 нм, не має пе­ ревищувати оптичну густину еталона, приготованого паралельно з випробовуваним розчином із викорис­ танням 7.5 мл еталонногорозчинуформальдегіду (5ррт СНIJ) Р і 7.5 мл води Р.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо ета­ лон має рожеве забарвлення.

Ефіри. До розчину, одержаного після проведення ви­ пробування « Кислотність або лужність», ,.додають

1 0.0 мл 0. 1 Мрозчину натрію гідроксиду....Одержаний розчин кип'ятять зі зворотним холодильником протя­ гом 5 хв, охолоджують, додають 0.5 мл розчину фенол­ фталеїну Р і титрують 0.1 Мрозчином кислоти хлорис­ товодневої; забарвлення розчину має змінитися при додаванні не менше 8.0 мл 0.1 Мрозчину кислоти хло­ ристоводневої.

Домішка А та супровідні домішки. Газова хроматогра­ фія (2.2.28).

Випробовуванийрозчин. 1 0.0 мл розчину S доводять во­ дою Рдо об'єму 1 00.0 мл.

,.Розчин порівняння (а). 1 1 .8 г гліцерину(85 %) РІ дово­ дять водою Рдо об'єму 20.0 мл. 10.0 мл одержаного роз­ чину доводять водою Рдо об'єму 1 00.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .000 г діетuленгліколю Р розчи ­ няють у воді Рідоводять об'єм розчинутим самим роз­ чинником до 100.0 мл.

Розчин порівняння (с). 1 .0 мл розчину порівняння (Ь) доводять розчином порівняння (а) до об'єму 1 0.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчи ну доводять розчином по­ рівняння (а) до об'єму 20.0 мл.

Розчин порівняння (d). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну змішують із 5.0 мл розчину порівняння (Ь) і дово­ дять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл. 1 .0 мл одержа­ ного розчину доводять водою Рдо об'єму 1 0.0 мл.

Розчин порівняння (е). 5.0 мл розчину порівняння (Ь)

доводять водою Рдо об'єму 1 00.0 мл....

Колонка:

-розмір: 30 м Х 0.53 мм;

-нерухома фаза: суміш поліціанопропілфенілсилоксану (6 %) та полідиметилсилоксану (94 %);

-газ-носій: гелій дляхроматографіїР.

"Поділ потоку: 1 : 10. ..011І

Лінійна швидкість газу-носія: 38 см/с.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 0.5 мкл.

Порядок виходу піків: домішка А, гліцерин.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (d):

-коефіцієнтрозділення: не менше 7.0 для піківдоміш­ ки А та гліцерину.

Нормування:

-домішка А: площа піка не має перевищувати площу відповідного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (0. 1 %),

-будь-яка інша домішка із часом утримування менше часу утримування гліцерину: площа піка не має пе­ ревищувати площу піка домішки А на хроматограмі розчину порівняння (с) (0. 1 %),

-сума всіх домішок із часом утримування більше часу утримування гліцерину: сума площ піків не має пе­ ревищувати 5 плош пікадомішки А на хроматограмі розчину порівняння (с) (0.5 %),

-не враховують: домішки, площа п іка яких менше

0.05плоші піка домішки А на хроматограмі розчи­ ну порівняння (е) (0.05 %).

Галогенпохідні. Не більше 0.003 % (30 ррт). До 1 0 мл розчину S додають І мл розчину натрію гідроксидуроз­ веденого Р, 5 мл води Рі 50 мг нікель-алюмінієвого спла­ ву, вільного відгалогенів, Р. Одержаний розчин нагріва­ ють на водяній бані протягом І О хв, охолоджують і фільтрують. Колбу та фільтр промивають водою Р до одержання 25 мл фільтрату. До 5 мл фільтратудодають

4 мл 96 % спирту Р, 2.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти азот­ ноїР, 0.05 млрозчину срібла нітрату Р2, перемішують і витримують протягом 2 хв. Опалесценція одержаного розчину не має перевищувати еталон, приготований одночасно з випробовуваним розчином із 7.0 мл ета­ лонногорозчинухлориду(5ррт СІ) Р, 4 мл 96 % спирту Р, 0.5 мл води Р, 0.5 мл кислоти азотної Р і 0.05 мл розчи­ нусрібла нітрату Р2.

Цукри. До І О мл розчину S додають 1 мл кислоти сірча­ ноїрозведеної Р і нагрівають на водяній бані протягом 5 хв. До одержаного розчину додають 3 мл вільного від карбонатів розчину натрію гідроксиду розведеного Р

(приготованого, як зазначено для вільного від карбо­ натів І Мрозчинунатрію гідроксиду (4.2.2», перемішу­ ють і краплями додають І мл свіжоприготованогороз-

чину міді(lІ) сульфату Р; розчин має бути прозорим і синім. Одержаний розчин продовжують нагрівати на водяній бані протягом 5 хв; розчи н має залишитися синім і не має утворюватися осад.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.001 % ( 1 0 ррт).

І мл розчину S доводять водою Рдо об'єму 15 мл. Одер­ жаний розчин має витримувати випробування на хло­ риди. Еталон готують із використанням І мл еталон­ ногорозчинухлориду(5ррт СІ) Р, який доводятьводою Р

до об'єму 1 5 мл.

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.0005 % (5 ррт).

8 мл розчину S доводять водою Рдо об'єму 20 мл. 1 2 мл одержаного розчину мають витримувати випробуван­ ня на важкі метали. Еталон готують із використанням

еталонногорозчину свинцю (Іррт РЬ) Р.

Вода (2.5. 12). Від І 2.0 % до 16.0 % . Визначення прово­ дять із 0.200 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0.01 %. Визначен­ ня проводять із 5.0 г субстанції після упарювання та спалювання.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

"0.075 r..olllсубстанції ретельно перемішують із 45 мл во­ ди Р, дО одержаного розчину додають 25.0 мл суміші

О. І М розчин кислоти сірчаної - 0. 1 М розчин натрію перйодату ( І :20). Витримують у захищеному від світла місці протягом 1 5 хв, додають 5.0 мл розчину 500 г/л етиленгліколю Рі витримують у захищеному від світла місці протягом 20 хв. Одержаний розчин титрують

0. 1 Мрозчином натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор 0.5 млрозчину фенолфталеїну Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

І мл 0. 1 Мрозчинунатрію гідроксиду відповідає 9.2 1 мг

СзНsОз·

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері.

ДОМ І ШКИ

HO О OH

А. 2,2' - оксидіетанол (діетиленгліколь),

HoOH

В. етан - l ,2-діол (етиленгліколь),

С. пропіленгліколь.

ГЛОДУ плоди

Crataegi fructus

насінної шкірки мають шар епідерми, що складається із шестикутних слизуватих клітин, під якими розташо­ ваний жовтаво-коричневий пігментний шар із числен­ ними видовженими призмами кальцію оксалату; тон­ костінна п аренхіма ендосперму та сім'ядолей з алейроновими зернами та кульками жирної олії.

HAWТHORNBERRIES

В исушені несправжні плоди Crataegus monogyna Jacq. (Lindm.) або Crataegus laevigata ( Роіг.) О.с. (синонім:

Crataegus oxyacantha L.), або їх гібридів, або суміш цих несправжніх плодів. Сировина містить не менше 1 .0 %

проціанідинів, у перерахунку на ціанідину хлорид

(ClsHIIC106; м.м. 322.7) і суху сировину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Несправжні плоди солодкі та слизуваті на смак.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Несправжній плід Crataegus monogyna має форму від яйцеподібної до кулястої, звичайно від 6 мм до 1 0 мм завдовжки та від 4 мм до 8 мм завширшки, від черво­ нувато-коричневого до темно-червоного кольору. По­ верхня ямчаста, рідше сітчаста. Верхівка плоду увін­ чана зал и ш ками п'яти згорнутих чашолистків, оточених невеликою зануреною облямівкою іздрібним рельєфним краєм. У центрі облямівки виявляються залишки стовпчика з пучками жорстких, безбарвних волосків біля основи. На нижньому кінці плоду наявні короткі залишки плодоніжки або, частіше, невеликий блідий круглий рубець на місці прикріплення плодо­ ніжки. Квітколоже м'ясисте, оточує жовтаво-коричне­ вий, яйцеподібний плід із твердою, товстою стінкою, що містить одну довгасту, блідо-коричневу, гладеньку та блискучу насінину.

Несправжній плід Crataegus laevigata до 1 3 мм завдов­ жки, із короткими волосками на верхівці. Він містить віддвохдо трьох твердих вентрально сплющених кісто­ чок-плодів. Часто у центрі облямівки несправжнього плоду виявляються залишки двох стовпчиків.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9. 12). Порошок сірувато-червоного кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючирозчинхлормьгідра­ ту р. У порошку виявляються: довгі, одноклітинні, ча­ сто зігнуті, звужені до верхівки, із гладенькими, дуже потовщеними та здерев'янілими оболонками покривні волоски внутрішнього бокуоблямівки; фрагменти зов­ нішнього шару паренхіматозного квітколожа з речо­ виною червоного кольору, деякі клітини внутрішніх шарів містять дрібнj друзи кальцію оксалату; іноді фрагменти груп склереїд і провідних тяжів з оточую­ чими Їх рядами клітин, шо містять призми кальцію оксалату; фрагменти перикарпію; що складаються з великих товстостінних склереїд із численними пора­ ми, деякі з них розгалужені; нечисленні фрагменти

с. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки ізшаром силікагелю Р.

Випробовуванийрозчин. До 1 .0 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 1 0 мл метанолу р, на­ грівають у водяній бані при температурі 65 ОС протя­ гом 5 хв при енергійному струшуванні, охолоджують до кімнатної температури та фільтрують. Одержаний фільтрат доводять метанолом Рдо об'єму І О мл.

Розчин порівняння. 2 мг кислотихлорогеновоїР, 2 мг кис­ лоти кавовоїР, 5 мг гіnерозиду Рі 5 мг рутину Ррозчи­ HяюTь У 20 мл метанолу Р.

На лінію старту хроматографічної пластинки окремо смугами наносять 30 мкл випробовуваного розчину і 1 0 мкл розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників кислотамурашинабез­ водна Р - вода Р - метилетилкетон Р - етилацетат Р

( 10: 1 0:30:50). Коли фронт розчинників пройде 1 5 см від лінії старту, пластинку виймають із камери та су­ шать при температурі від І ОО ОС до 1 05 ос. Гарячу пла­ стинку обприскують розчином 1 0 гlл аміноетилового ефіру дифенілборноїкислоти Ру метанолі Р. Потім пла­ стинку обприскують розчином 50 гlл макроголу 400 Р уметаноліР, сушать на повітрі протягом 30 хв та пере­ глядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

На хроматограмі розчину порівняння у нижній частині мають виявлятися (у порядку зростання Rf): жовтаво­ коричнева флуоресціююча зона, відповідна рутину, блакитна флуоресціююча зона, відповідна кислоті хло­ рогеновій і жовтаво-коричнева флуоресціююча зона, відповідна гіперозиду; у верхній третині має виявля­ тися світло-синя флуоресціююча зона, відповідна кислоті кавовій.

На хроматограмі випробовуваного розчину мають ви­ являтися три зони ( кислоти хлорогенової, гіперозиду та кислоти кавової) на рівні зон на хроматограмі роз­ чину порівняння, відповідні їм за флуоресценцією, і три зони слабкої червонуватої флуоресценції, одна з яких відповідає рутину на хроматограмі розчину по­ рівняння, дві інші зони розташовані вище зони, що відповідає гіперозиду. Вище і нижче зони , відповідній кислоті кавовій, може виявлятися декілька світлосиніх зон.

В И П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Стороннідомішки (2.8.2). Не більше 2 %. Не більше 5 % зіпсованих несправжніх плодів. Сировина не має містити плодів інших видів Crataegus (с. nigra Waldst. et

Кit., С. pentagyna Waldst. et Kit. ех Willd. і С. azarolus L.),

щО мають більше трьох кісточок.

Втратавмасіпривисушуванні(2.2.32). Не більше 1 2.0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі 105 ос протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 5.0 %.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

До 2 . 50 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) додають -ЗОмл спирту (70 % об/об) Р, нагріва-

.. ють зі зворотним холодильником протягом 30 хв і фільтрують. Залишок промивають 1 0.0 мл спирту (70 % об/об) Р, дО фільтрату додають 1 5.0 мл кислоти хлористоводневоїРІ і 10.0 мл води Р, нагрівають зі зво­ ротним холодильником протягом 80 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний залишок промивають спир­

том (70 % об/об) Рдо знебарвлення фільтрату та дово­ дять об'єм фільтрату спиртом (70% об/об) Рдо 250.0 мл.

50.0 мл одержаного розчину поміщають у круглодон­ ну колбу, випарюють до об'єму близько 3 мл і перено­ сять у ділильну лійку. Круглодонну колбу обполіску­ ють послідовно 1 0 мл і 5 мл води Р, яку потім переносять у ділильну лійку. Об'єднаний розчин стру­ шують із трьома порціями, по 15 мл кожна, бутано­ лу Р, органічні шари об'єднують і доводять бутанолом Р до об'єму 1 00.0 мл. Оптичну густину (2.2.25) одержа­ ного розчину вимірюють за довжини хвилі 545 нм.

Вміст проціанідинів, у перерахунку на ціанідину хло­ рид, у відсотках, обчислюють за формулою:

А х 500 75 х m '

де:

А- оптична густина випробовуваного розчинузадов­

жини хвилі 545 нм,

т- маса наважки випробовуваної сировини, у гра­

мах.

Використовують питомий показник поглинання ціа­ нідину хлориду, що дорівнює 75.

ки, від 5 мм до 1 1 мм завширшки , від жовто-оранже­ вого та бурувато-червоного до темно-бурого або чор­ ного кольору, іноді з білуватим нальотом, із кільцевою облямівкою, утвореною засохлими чашолистками. М 'якоть плода містить від 1 до 5 кісточок неправиль­ ної трикутної, овальної або стиснутої з боків форми, з ямчасто-зморшкуватою та борозенчастою поверхнею спинки.

Характерніознаки плодівокремих видівглодунаведено в Таблиці.

В. Сировину подрібнюють на порошок(355) (2.9. 12). Порошок сірувато-червоного кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчинхлоральгідра­ ту р. У порошку виявляються: фрагменти епідерми плода із чотири-шестикутних клітин із рівномірно по­ товщеними оболонками та жовто-бурим вмістом; по одинокі одноклітинні, дещо звивисті, загострені на верхівці, товстостінні покривні волоски; численні по­ кривні волоски кільцевої облямівки плода одно­ клітинні, зі здуттями, притуплені на верхівці та роз­ ширені біля основи, із буруватим вмістом; округлі або овальні клітини з оранжево-червоними або бурувато­ жовтими хромопластами (каротиноїди), дрібними дру­ зами та призмами кальцію оксалату; фрагменти про­ відних пучків із шарами кам'янистих клітин, зрідка з обкладкою із кристалами кальцію оксалату; трапля­ ються поодинокі склереїди.

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 1 % недозрілих плодів (бурувато-зелених); не більше 1 0 % дроблених плодів, плодів із механічним пошкодженням зовніш­ ньої оболонки, окремих кісточок, гілочок, плодо­ ніжок, у тому числі відділених при аналізі; не більше 1 .5 % сторонніх часток, у тому числі не більше 0.5 % домішок мінерального походження.

Втратавмасіпривисушуванні(2.2.32). Не більше 14.0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9. 12) сушать при температурі від 1 оо ОС до 105 ОС.

Допускається використання висушених несправжніх плодів Сгаtаеgиs monogyna Jacq. (Lindm.) або Сгаtаеgиs /aevigata ( Роіг.) о.С. (синонім: Сгаtаеgиsoxyacantha L.), С. sаngиіnеа Раll., С. koro/kowii L. Непгу; С. ch/orocarpa

Lenne et С. Koch; С. dаhигіса Koehne ех Schneid. ;

С. a/emanniensis Сіп . ; С. pentagyna Waldst e t Kit. ,

С. огіеnІоЬа/Ііса Сіп.; С. сиrvіsера/а Lindm. ; С. хсигоnіса

Сіп.; С. хdиnеnsіs Сіп. або Їх гібридів, або суміші цих несправжніх плодів. Сировина м істить не менше 0.05 % флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид (С21 Н20О12; м.м. 464.4) і суху сировину.

Зазначена сировинамає витримувати наведенівище ви­ Moги із такими змінами.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Плоди яблукоподібні, від кулястої до еліпсоїдної форми, тверді, зморшкуваті, від 6 мм до 14 мм завдовж-

КІЛЬКІСНЕ В ИЗНАЧЕННЯ

Вихідний розчин. 4.0 г здрібненої на порошок сирови­ ни(355) (2. 9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 1 00 мл, додають І мл розчину 5 гlл гексаме­ тилентетраміну Р, 20 мл ацетону Рі 2 мл кислотихло­ ристоводневої РІ. Одержану суміш кип'ятять зі зво­ ротнім холодильником протягом 30 хв і фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю 100 мл. Дода­ ють тампон із вати до залишку у круглодонну колбу й екстрагують трьома порціями, по 20 мл кожна, ацето­ ну Р, кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотним холодильни ком протягом 1 О хв і охолоджують до кімнатної температури. Кожний витяг фільтрують крізь тампон із вати у колбу. Після охолодження об'єд­ нані ацетонові витяги філ ьтрують крізь паперовий фільтр у мірну колбутадоводять об'єм розчину ацето­ ном Р до 1 00 мл, обполіскуючи колбу та паперовий фільтр. 20.0 мл одержаного розчину поміщають у

червону- вато-бу- рий

тригранна, зі спинного боку злегка борозенчаста, із боків гладенька, із черевного боку кілювата

від до

б

7

від З

до 4

від 4

до 5

від 4 до 5

В ид глоду

С. х сигоnіса

Сіп.

•

ділильнулійку, додають 20 мл води Рі струшують суміш із 1 5 мл етилацетатуР, а потім із трьома порціями, по

ІО мл кожна, етилацетату Р. Одержані етилацетатні витяги об'єднують у ділильній лійці, промивають дво­ ма порціями, по 50 мл кожна, води р, фільтрують над

ІО г натрію сульфату безводного Ру мірну колбу та до­ водять об'єм розчину етилацетатом Р до 50.0 мл.

Випробовуваний розчин. До І 0.0 мл вихідного розчину додають І мл реактиву алюмінію хлориду Р і доводять розчином 5 % (об/о6) кислоти оцтовоїльодяноїР у ме­ танолі Рдо об'єму 25.0 мл.

Компенсаційний розчин. І 0.0 мл вихідного розчину до­ водять розчином 5 % (об/о6) кислотиоцтовоїльодяноїР

у метанолі Р до об'єму 25.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину вимірюють через 30 хв після приготування за довжи': ни хвилі 425 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид, у відсотках, обчислюють за формулою:

А х l .25

m

де:

А- оптична густина випробовуваного розчинузадов­

жини хвилі 425 нм,

т- маса наважки випробуваної сировини, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання гіпе­ розиду, щодорівнює 500.

За наявністю необхідного наукового обгрунтування до­ пускається введення в окрему статтю інших підхожих методик визначення, показників якості та/або їх нор­ мування.

ГЛЮКОЗА МОНОГЩРАТ

Glucosum monohydricum

GLUCOSEMONOHYDRATE

но

і епімер при С* , Н2О

М.М. 198.2

Глюкоза моногідрат являє собою моногідрат

(+)-D-глюкопіранозу.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору із солодким смаком.

Розчинність.Легко розчинна у воді Р, помірно розчин­ на у 96 % сnирті Р.

ІДЕ НТИФІКАЦІЯ

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо оптич­ ного обертання, зазначеним у розділі « Випробування на чистоту» .

В. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки із шаром силікагелю G Р.

Випробовуваний розчин. І О мг субстанції розчиняють у суміші вода Р -метанол Р (2:3) і доводять об'єм розчи­ ну тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Розчин порівняння (а). І О мг ФСЗглюкози розчиняють у суміші вода Р - метанол Р (2:3) і доводять об'єм розчи­ ну тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Розчин порівняння (Ь). І О мг фез фруктози, І О м г фез глюкози, 1 О мг фез лактози і І О мг фез сахарози

розчиняють у суміші вода Р - метанол Р (2:3) і дово­ дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 2 мкл ( 1 мкг) випробuвуваного розчину, 2 мкл ( 1 мкг) розчину порівняння (а) і 2 мкл ( І мкг фруктози, І мкг глюкози, І мкг лактози , І м кг сахарози) розчину порівняння (Ь) і ретельно сушать. Пластинку поміща­ ють у камеру із сумішшю розчинників вода Р - мета­ нол Р - кислота оцтова безводна Р - етиленхлорид Р

( 1 О: 1 5:25:50). Точно відміряють об'єми компонентів зазначеної суміші, тому що невеликий надлишок води призводить до помутніння. Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать у струмені теплого повітря та відразу повторно хроматографують зі свіжою рухомою фазою. Пластинку сушать у струмені теплого повітря та рівно­ мірно обприскують розчином 0.5 г тимолу Р у суміші

5 мл кислоти сірчаної Рі 95 мл 96 % спирту Р. Пластин­ ку нагрівають при температурі 1 30 ОС протягом 10 хв.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна ЇЙ за розміром і забарвленням.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються чотири чітко розділе'ні плями.

С. 0. 1 г субстанції розчиняють у І О мл води Р, додають

3 мл розчину мідно-тартратного Р і нагрівають; утво­ рюється червоний осад.

ВИПРОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ.

Розчин S. 10.0 г субстанції розчиняють у водідистильо­ ваній Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинни­ комдо 1 00 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). 10.0 г субстанції розчиня­ ють у 15 мл води Р. Одержаний розчин має бути прозо­ рим і без запаху.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод І1). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування « Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ7

Кислотність або лужність. 6.0 г субстанції розчиняють у 25 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р, додають 0.3 мл розчину фенолфталеїну Р; розчин безбарвний.

Рожеве забарвлення має з'явитися при додаванні не більше 0. 1 5 мл 0. 1 Мрозчину натрію гідроксиду.

Питомеоптичнеобертання (2.2. 7). Від +52.50 до +53.30,

у перерахунку на безводну речовину. 1 0.0 г субстанції розчиняють у 80 мл води Р, додають 0.2 млрозчинуамі­ акурозведеного РІ, витримують протягом 30 хв і дово­ дять об'єм розчину водою Рдо 100.0 мл.

Сторонні цукри, розчинний крохмаль, декстрини. 1 .0 г

субстанції розчиняють при кип'ятінні у 30 мл спирту (90 % об/об) Р і охолоджують; на має спостерігатися видимих змін розчину.

Сульфіти. Не більше 0.00 1 5 % ( 1 5 ррт S02)' 5.0 г суб­ станції розчиняють у 40 мл води Р, додають 2.0 мл

0. 1 Мрозчину натрію гідроксидутадоводять об'єм роз­ чину водою Р до 50.0 мл. До 1 0.0 мл одержаного роз­ чину додають 1 мл розчину 310 гlл кислоти хлористо­ водневої Р, 2.0 мл розчину фуксину знебарвленого РІ і 2.0 мл розчину 0.5 % (об/об) формальдегіду Р. Одержа­ ний розчин витримують протягом 30 хв і вимірюють оптичну густину (2.2.25) у максимумі задовжини хвилі

583 нм.

Еталон готують таким чином: 76 мгнатріюметабісуль­ фіту Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. 5.0 мл одержано­ го розчину доводять водою Р до об'єму 100.0 мл. До 3.0 мл одержаного розчину додають 4.0 мл 0. 1 Мроз­ чину натрію гідроксиду та доводять об'єм розчину во­ дою Р до 1 00.0 мл. До 1 0.0 мл одержаного розчину відразу додають І мл розчину 3 1 0 гlл кислоти хлорис­ товодневої Р, 2.0 млрозчину фуксинузнебарвленого РІ і 2.0 мл розчину 0.5 % (об/об) формальдегіду Р. Розчин витримують протягом 30 хв і вимірюють оптичну гус- .. тину у максимумі за довжини хвилі 583 нм.

Як компенсаційний розчин для обох вимірів викори­ стовують розчин, приготований аналогічно із викори­ станням 10.0 мл води Р.

Оптична густина випробовуваного розчину не має пе­ ревищувати оптичну густину еталона.

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.0 1 25 % ( 1 25 ррт) . 4 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 1 5 мл. Одержа-