37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

тограмі мають виявлятися плями, відповідні плямам на типовій хроматограмі маслинової олії (див. Рису­ нок 2.3.2.- 1 ). Для певних типів рафінованої маслино­ вої олії різниця в розмірі плям Е та F може бути мен­ шою, ніж натиповій хроматограмі.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Кислотнечисло (2.5. 1). Не більше 0.3. Визначення про­ водять із 10.0 г субстанції.

Перекисне число (2.5.5, метод А). Не більше 10.0. Не більше 5.0, якщо субстанція призначена для вироб­ ництвалікарськихзасобівдля парентерального засто­ сування.

Неомилювані речовини. Не більше 1.5 %.

5.0 г субстанції (т, г) поміщають у КОlIбу місткістю 1 50 мл, спорядженузворотним холодильником, дода­ ють 50 мл 2 Мрозчину калію гідроксиду спиртового Р і

нагрівають на водяній бані протягом І год, обережно струшуючи. До одержаної суміші через холодильник додають 50 мл води Р, струшують, охолоджують і вміст колби переносять у ділильну лійку. Колбу обполіску­ ють кількома порціями петролейного ефіру РІ (всього 50 мл), промивну рідинудодаютьдосумішіуділильній лійці, енергійно струшують протягом І хв і після роз­ ділення шарів переносять водний щар в іншу ділиль­ нулійку. Уразі утворення емульсіїдодають невеликими порціями 96 % спирт Рабо концентрований розчин калію гідроксиду Р. Водний шар струшують із 2 порці­ ями, по 50 мл кожна, петролейного ефіру РІ. Об'єднані шари петролейного ефіру помішають у третю ділиль­ нулійку, промиваютьтрьома порціями, по 50 мл кож­ на, спирту (50 % об/об) Рі шар петролейного ефірупе­

реносятьупопередньозважену колбумісткістю250 мл. Ділильну лійку обполіскують невеликою кількістю петролейного ефіру РІ і промивну рідину додають у колбу. Петролейний ефір випарюють на водяній бані тазалишоксушатьпри температурівід ІОО асдо 105 ас протягом 1 5 хв, тримаючи колбу горизонтально. Одер­ жаний залишок охолоджують в ексикаторі та зважу­ ють (а, г). Висушування повторюють періодами три­ валістю по 15 хв, доки різниця втрати в масі при висушуванні двох послідовних зважувань не переви­ щуватиме 0. 1 %. Одержаний залишок розчиняють у 20 мл 96 % спирту Р, попередньо нейтралізованого

0. 1 мл розчину бромтимолового синього Р. Якщо необ­ хідно, титрують о. І Мрозчином кислоти хлористовод­ невої (Ь, мл).

Вміст неомилюваних речовин, у відсотках, обчислю­ ютьза формулою:

1 00х (а - О.О32Ь)

m

Якщо 0.032Ь становить більше 5 % від а, субстанція не витримала випробування; випробування має бути по­ вторене.

Лужні домішки (2.4. 19). Субстанція має витримувати випробування на лужні домішки у жирних оліях.

Питомий показникпоглинання (2.2.25). 1 .00 гсубстанції розчиняють у циклогексані Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинникомдо І 00.0 мл. Питомий показ­ ник поглинання одержаного розчинузадовжини хвилі 270 нм має бути не більше 1 .20.

Жирнокислотний склад (2.4.22, методА). Складфракції жирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти з довжиною ланцюга менше С/6: не більше 0. 1 %,

-пальмітинова кислота: від 7.5 % до 20.0 %,

-nальмітолеїнова кислота (еквівалентдовжини лан-

цюгана поліетиленглікольадипінаті 16.3): не більше

3.5%,

-стеаринова кислота: від 0.5 % до 5.0 %,

-олеїнова кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.3): від 56.0 % до

85.0%,

-лінолева кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.9): від 3.5 % до

20.0%,

-ліноленова кислота (еквівалентдовжиниланцюга на поліетиленглікольадипінаті 19.7): не більше 1 .2 %,

-арахідонова кислота не більше 0.7 %,

-ейкозанова кислота (еквівалентдовжиниланцюга на поліетиленглікольадипінаті 20.3): не більше 0.4 %,

-бегенова кислота: не більше 0.2 %,

-лігноцеринова кислота: не більше 0.2 %.

Стерини (2.4.23). Склад фракціїстеринів має бути та­ ким:

-сума вмісту {З-ситостерину, f...5,23-игмастадієност­ лу, клеростерину, ситостанолу, f...5-авенастерину та f...5,24-стигмастадієнолу: не менше 93.0 %,

-холестерин: не більше 0.5 %,

-f...7-стигмастерин: не більше 0.5 %,

-камnестерин: не більше 4.0 %.

Вміст стигмастерину не має перевищувати вміст кам­ пестерину.

Кунжутна олія. 1 О мл субстанції поміщають у циліндр

із притертою скляною пробкою, струшують із суміш­ шю 0.5 мл розчину 0.35 % (об/о6) фурфуролу Р в оцто­

вому ангідриді Р і 4.5 мл оцтового ангідриду Р протягом

близько 1 хв і фільтрують крізь паперовий фільтр, про­ сочений оцтовим ангідридом Р. Доодержаногофільтра­ тудодають0.2 мл кислоти сірчаноїР; не має з'являтися

синювато-зелене забарвлення.

Вода (2.5.32). Не більше 0. 1 %, якщо субстанція при­ значена для виробництва лікарських засобів для па­ рентерального застосування. Визначення проводятьіз 5.0 г субстанції кулонометричним методом, викорис­ товуючи як розчинник суміш рівних об'ємів декано­ лу Р таметанолу безводного Р.

ЗБЕРІГАННЯ

У максимально наповненомуконтейнері, узахищено­ му від світла місці, при температурі не вище 25 аС. Якщо субстанція призначена для виробництва лікарських засобівдля парентерального застосування, її зберігають в атмосфері інертного газу.

МАРКУВАННЯ

Зазначають:

-якщо необхідно: субстанція придатна для вироб­ ництва лікарських засобівдля парентерального за­ стосування,

-назву інертного газу.

В. До І О мл насиченого розчину субстанції додають

0.05 мл розчину заліза(111) хлориду РІ, з'являється фіо­ летове забарвлення.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). До 2 мл субстанціїдодають 10 мл 96 % спирту Р. Розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування « Прозорість розчину», має бути не інтенсивнішим за еталон У7'

Кислотність. 5.0 г субстанції розчиняють у суміші

0.2 млрозчину бромкрезолового зеленого Рта 50 мл 96 %

спирту Р, попередньо нейтралізованого до синього забарвлення додаванням 0. 1 Мрозчину натрію гідрок­ сиду. Синє забарвлення має з'явитися при додаванні не більше0.4 мл 0. / Мрозчину натрію гідроксиду.

МЕТИЛСAJІІЦИЛАТ

Methylis salicylas

METHYL SALICYLATE

Метилсаліцилат містить не менще 99.0 % (мім) і не більше 100.5 % (мім) метил 2-гідроксибензоату.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Безбарвна або злегка жовтавого кольору ріди­ на.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, змішуєть­ ся з 96 % спиртом Р, жирними й ефірними оліями.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. 0.25 млсубстанції нагрівають із 2 млрозчину натрію гідроксидурозведеного Р на водяний бані протягом 5 хв,

додають 3 мл кислоти сірчаноїрозведеноїР;утворюється кристалічний осад. Одержану суміш фільтрують, осад промивають водою Р та сушать при температурі від 100 ОСдо І 05 ас Температура плавлення (2.2. 14) одер­ жаного залишку має бути від 156 ас до 161 ас

Показник заломлення (2.2.6). Від 1 .535 до 1 .538.

Відносна густина (2.2.5). Від 1 . 1 80 до 1 . 1 86.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕННЯ

0.500 г субстанції розчиняють у 25 мл 96 % спирту Р,

додають 0.05 млрозчину фенолового червоного Рі нейт­ ралізують 0. / Мрозчином натрію гідроксиду. До нейт­ ралізованого розчину додають 50.0 мл 0. / М розчину натрію гідроксиду, нагрівають на водяній бані зі зво­ ротнім холодильником протягом 30 хв, охолоджують і титрують О. / М розчином кислоти хлористоводневої. Розраховують об'єм 0. / М розчину натрію гідроксиду,

витраченого на омилення.

Паралельнопроводять контрольнийдослід.

І мл 0. 1 Мрозчинунатрію гідроксидувідповідає 15.21 мг

СsНsОз·

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

МЕТОКЛОПРАМЩУ

ГІДРОХЛОРИД

Metoclopramidi hydrochloridum

МЕТОСШРЯАМІпЕHYDROCHWRIDE

(СНЗ

о

Метоклопраміду гідрохлорид міститьнеменше99.0 % і не більше 101.0 % 4-аміно-5-хлор-N-[2-(діетиламі­ но)етил]-2-метоксибензаміду гідрохлориду, у перера­ хунку на безводну речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок або кристали білогоабо майже білого кольору.

Розчинність. Дуже легкорозчиннийу воді Р, легкороз­ чинний у 96 % спирті Р, помірно розчинний у мети­ ленхлориді Р.

(Плавиться при температурі близько 183 аС із розкла­ данням.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А. В, О. Друга ідентифікація: А, С, О, Е.

А. рН (2.2.3) має бути від4.5 до 6.0. Вимірюють рН роз­ чину S, приготованого, як зазначено в розділі «Вип­ робування на чистоту».

В. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний удисках ізкаліюхлоридом Р, має відповідати спек­ труФеЗметоклоnраміду гідрохлориду.

С. Хроматограму, одержану у випробуванні «Су­ провіднідомішки» , переглядаютьв УФ-світлі перед об­ прискуваннямр.озчином диметuламінобензальдегіду РІ.

На хроматограмі випробовуваного розчину (Ь) має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відповіднаїй за розміром.

О. 1 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 2 мл. Одержаний розчиндаєреакцію (а) на хлориди (2.3. 1).

Е. Близько 2 мг субстанції розчиняють у 2 мл води Р; одержаний розчиндає реакцію напервинні ароматичні аміни (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 гсубстанціїрозчиняютьуводі, вільній від вуглецю діоксиду, Рі доводятьоб'єм розчинутим самим

розчинникомдо 25 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Розчин S має бути безбарвним.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­ чи як тонкий шар сuлікагель HF254P.

Випробовуваний розчин (а). 0.40 г субстанції розчиня­ ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Випробовуванийрозчин (Ь). 1 мл випробовуваного роз­ чину (а) доводятьметанолом Рдо об'єму 10 мл.

Розчин порівняння (а). 20 мгФСЗметоклоnрамідугідро­ хлориду розчиняютьуметанолі Рі доводять об'єм роз­ чину тим самим розчинником до 5 мл.

Розчин порівняння (Ь). 5 мл випробовуваного розчи­ ну (а) доводять метанолом Р до об'єму 100 мл. 1 мл одержаного розчину доводять метанолом Р до об'єму

10 мл.

Розчин порівняння (с). 10 мг N,N-діетuлетuлендіаміну Р

розчиняютьуметанолі Рі доводятьоб'єм розчинутим самим розчинником до 50 мл.

Налініюстартухроматографічноїпластинки наносять 5 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл

(20 мкг) випробовуваного розчину (Ь), 5 мкл (20 мкг)

розчину порівняння (а), 5 мкл ( І мкг) розчину по­ рівняння (Ь) і 5 мкл (1 мкг) розчину порівняння (с). Пластинку помішають у камеру із сумішшю розчин­ никіврозчин аміаку концентрований Р- діоксан Р- ме­ танол Р - метиленхлорид Р (2: 10: 14:90). Коли фронт розчинників пройде 12 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі та перегляда­ ють в УФ-світлі задовжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь­ яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %).

Пластинку обприскують розчином диметиламінобен­ зальдегиду РІ і сушать на повітрі.

Нахроматограмі випробовуваного розчину (а), пляма, що не виявляється в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм, не має бути інтенсивнішою за пляму на хро­ матограмі розчину порівняння (с) (0.5 %).

Важкі метали (2. 4.8, метод А ). Не більше 0.002 % (20 ррт). 12 мл розчину S мають витримувати випро­ бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням еталонногорозчину свинцю (2ррт РЬ) Р.

Вода (2.5. 12). Від 4.5 % до 5.5 %. Визначення прово­ дять із 0.500 г субстанції напівмікрометодом.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 r субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.2500 r субстанції розчиняють у суміші 5.0 мл

о. 01 Мрозчину кислоти хлористоводневої і 50 мл 96 % спирту Р і титрують о. 1 Мрозчином натрію гідроксиду

потенціометрично (2.2.20). У розрахунокберутьоб'єм титранту між двома стрибками потенціалів на кривій титрування.

1 мл 0. 1 Мрозчинунатріюгідроксиду відповідає 33.63 мг

СI4Н2ЗСІ2NзО2·

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ІДЕНТИФІКАЦlЯ

Перша ідентифікація: С. Друга ідентифікація: А, В, О.

А. Температураплавлення (2.2. І4). Від 159 ОСдо 163 ос

В. 40.0 мгсубстанціїрозчиняютьв 0. 1 Мрозчинікисло­ тихлористоводневоїтадоводятьоб'єм розчинутієюса­

мою кислотоюдо 100.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять О. J Мрозчином кислоти хлористоводневоїдо

об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинан­ ня (2.2.25) одержаного розчину в області від 230 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 277 нм і мінімум за довжини хвилі 240 нм. Питомий показник поглинання в максимумі має бути від365до

395.

С. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: субстанцію досліджують у дис­ ках.

Відповідність: спектруФе]метронідазолу.

О. До близько 1 О мг субстанціїдодають близько 1О мг

цинку порошку Р, 1 мл води Р, 0.25 мл кислоти хлорис­ товодневої розведеної Р, нагрівають на водяній бані протягом 5 хв і охолоджують. Одержаний розчин дає реакцію на первинні ароматичні аміни (2.3. 1).

МЕТРОНІДАЗОЛ

Metronidazolum

METRONIDAZOLE

[443-48-1]

2-(2-Метил-5-нітро- 1Н-імідазол-1-іл)етанол.

Вміст: від 99.0 % до 101.0 %, уперерахункунасухуре­

човину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або жовтавого кольору.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р, ацетоні Р,

96 % сnирті Р і метиленхлориді Р.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .0 гсубстанціїрозчиняють

в І Мрозчинікислотихлористоводневоїідоводятьоб'єм розчину тією самою кислотою до 20 мл. Одержаний

розчин за ступенем каламутності не має перевищува­ ти еталон 11.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування «Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон GY6'

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Розчини готуютьу захищеномувідсвітламісці.

Випробовуванийрозчин. 0.05 г субстанції розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину рухомою фа­ зою до 100.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ нудоводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 10.0 мл .

Розчин порівняння (Ь). 5.0 мгФе]домішкиА метроніда­ золу розчиняють у рухомій фазі, додають 10.0 мл ви­ пробовуваного розчинутадоводять об'єм розчину ру­ хомою фазою до 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою дооб'єму 100.0 мл.

Колонка:

- розмір: 0.25 м х 4.6 мм;

-нерухома фаза:сuлікагельоктадецuлсuлільнийдляхро­ матографії Р (5 мкм).

Рухома фаза:метанол Р - розчин \ .36 г/л калію дигід­ рофосфату Р (30:70).

Швидкістьрухомоїфази: 1 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 3\5 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 10 мкл.

Час хроматографування: у 3 рази більше часу утриму­ вання метронідазолу.

Відносний час утримування до метронідазолу (час ут­ римування метронідазолу близько 7 хв): домішки А ­ близько 0.7.

Придатністьхроматографічноїсистеми: розчин порів­ няння (Ь):

-коефіцієнтрозділення: не менше 2.0для піків метро­

нідазолу тадомішки А

Нормування:

-будь-яка домішка: площа піка не має перевищувати площу основного піка нахроматограмірозчинупо­ рівняння (а) (0. \ %);

-сума домішок: сума площ піків не має перевищувати 2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.2 %);

-не враховують: доміщки, площа піків яких менше

0.\ площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.01 %).

Важкі метали (2. 4.8, метод С). Не більше 0.002 %

(20 ррт). \ .0 г субстанції має витримувати випробу­ вання на важкі метали. Еталон готуютьізвикористан­ ням 2 мл еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

Втрата вмасі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

\ .000 г субстанції сушать притемпературі \05 ОС про­ тягом 3 год.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. \ %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.\50 г субстанції розчинять у 50 мл кислоти оцтової безводної Р і титрують О. 1 Мрозчином кислоти хлорної

потенціометрично (2.2.20).

1 мл 0. 1 Мрозчину кислотихлорної відповідає \7.\2 мг

С6Н9NзОз·

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

А R\ = R4 = Н, R2 = СНз, R3 = N02 : 2-метил-4-нітроі­ мідазол,

В. R\ = R2 = R4 = Н, R3 = N02 : 4-нітроімідазол,

С. R\ = СН2-СН2-ОН, R2 = R4 = Н, R3 = N02 : 2-(4-

нітро- \Н-імідазол-\-іл)етанол,

D. R\ = СН2-СН2-ОН, R2 = R3 = Н , R4 = N02 : 2-(5-нітро-lН-імідазол-l -іл)етанол,

Е. R\ = СН2-СН2-ОН, R2 = СНз, R3 = N02, R4 = Н :

2-(2-метил-4-нітро-\Н-імідазол-\-іл)етанол,

F.R\ = СН2-СН2-О-СН2-СН2-ОН, R2 = СНз, R3 = Н, R4 = N02 : 2-[2-(2-метил-5-нітро- \ Н-імідазол-l­

іл)етокси]етанол,

G.R\ = СН2-СО2Н, R2 = СНз, R3 = Н, R4 = N02 : 2-(2-метил-5-нітро-\ Н-імідазол-\-іл)оцтова кислота.

МИГДАЛЬНА ОЛІЯ

НЕРАФІНОВАНА

Amygdalae оlеит virginale

ALMOND OIL, VIRGIN

Жирнаолія, одержана зі стиглого насіння Prunus dulcis

(Мillег) О.А Webb уаг. dulcis або Prunus dulcis (Мillег)

О.А Webb уаг. amara (О.с.) Buchheim або суміші двох

різновидів методом холодного пресування.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора рідина жовтого кольору.

Розчинність. Мало розчиннав 96 % сnирті Р, змішуєть­ ся з петролейним ефіром Р.

(Відносна густина - близько 0.9\6.) (Твердіє притемпературі близько -\8 ос.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, С. Друга ідентифікація:А, В.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Оптична густина (2.2.25). 0. 1 ОО г субстанції розчиня­ ють у циклогексані Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 10.0 мл. Питомий показник по­ глинання одержаногорозчину, вимірянийумаксимумі в області довжин хвиль від 264 нм до 276 нм, має бути від 0.2 до 6.0.

Кислотне число (2.5. 1). Не більше 0.5. Визначенняпро­

водять із 5.0 г субстанції.

Перекисне число (2.5.5). Не більше 5.0.

Неомилювані речовини (2.5. 7). Не більше 0.9 %. Ви­ значення проводять із 5.0 г субстанції.

Жирнокислотний склад. Газова хроматографія (2.4.22,

методА). Використовують суміш речовин, застосову­ ваних для калібрування (Таблиця 2.4.22.-3).

Склад фракціїжирних кислот має бути таким:

-насичені жирні кислоти з довжиною ланцюга менше С/6: не більше 0. 1 %,

-пальмітинова кислота: від 4.0 % до 9.0 %,

-nальмітолеїнова кислота (еквівалент довжини лан-

цюганаполіетиленглікольадипінаті 16.3): не більше

0.8%,

-маргаринова кислота: не більше 0.2 %,

-стеаринова кислота: не більше 3.0 %,

-олеїнова кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 1 8.3): від 62.0 % до

86.0 %,

-лінолева кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 18.9): від 20.0 % до

30.0%,

-ліноленова кислота (еквівалентдовжиниланцюпі на поліетиленглікольадипінаті 19.7): не більше 0.4 %,

-арахідонова кислота: не більше 0.2 %,

-ейкозанова кислота (еквівалентдовжиниланцюгана поліетиленглікольадипінаті 20.3): не більше 0.3 %,

-бегенова кислота: не більше 0.2 %,

-ерукова кислота (еквівалент довжини ланцюга на поліетиленглікольадипінаті 22.3): не більше 0. 1 %.

Стерини (2.4.23).

Склад фракціїстеринів має бути таким:

-холестерин: не більше 0.7 %,

-камnестерин: не більше 5.0 %,

-стигмастерин: не більше 4.0 %,

-{З-ситостерин: від 73.0 % до 87.0 %,

-А5-авенастерин: не менше 5.0 %,

-А7-стигмастенол: не більше 3.0 %,

-А7-авенастерин: не більше 3.0 %,

-брасикастерин: не більше 0.3 %.

Вода (2.5.32). Не більше 0. 1 %, якшо субстанція при­ значена для виробництва лікарських засобів для па­ рентерального застосування. Визначення проводятьіз 5.000 г субстанції.

ЗБЕРІГАННЯ

У максимально наповненомуконтейнері, узахишено­ му від світла місці.

МАРКУВАННЯ

Якщо необхідно, зазначають:

-субстанція придатна для виробництва лікарських засобівдля парентерального застосування.

НАГІДОК КВІТКИ

Calendulae flos

CALENDULA FWWER

Цілі або різані, висушені, повністю розкриті квітки, махрових форм Calendula ojjicinalis L., ШО культивують­ ся, відділені від ложа кошика. Сировина містить не менше 0.4 % флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид (С2IН20012, М.М. 464.4) і суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Несправжньоязичкові квітки жовті або оранжево­ жовті, мають відгин завширшки близько від 3 мм до 5 мм і близько 7 мм у середній частині, із тризубчас­ тою верхівкоютаопушеною, частковосерпоподібною трубкою жовтаво-коричневого або оранжево-корич­ невого кольору, зі стовпчиком, що виступає, тадволо­ патевою приймочкою, зрідка із частково зігнутою зав'яззюжовтаво-коричневогоабооранжево-коричне­ вого кольору. Трубчасті квітки близько 5 мм завдовж­ ки, мають п'ять жовтих, оранжево-червоних або чер­ воно-фіолетовихлопатей віночкаі жовтаво-коричневу абооранжево-коричневутрубку, опушенув нижній ча­ стині, звичайно із частково зігнутою зав'яззю жовта­ во-коричневого або оранжево-коричневого кольору.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9. 12). Порошок жовтаво-коричневого кольору. Перегляда­ ють під мікроскопом, використовуючирозчинхлораль­ гідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти віночків, що містять світло-жовті краплі олії, деякі з досить великими продиховими апаратами аномоцит­ ноготипу (2.8.3), інші клітини містятьпризмитадуже дрібні друзи кальцію оксалату; покривні волоскидво­ рядні, багатоклітинні та конічні; залозисті волоски із багатоклітинною дворядною ніжкою та великою яй­ цеподібною дворядною багатоклітинною голівкою; кулясті пилкові зерна близько40 мкм Удіаметрі із гос­ трошипуватою екзиною татрьома проростковими по­ рами; зрідка зустрічаються фрагменти приймочок із короткими цибулиноподібними опуклими сосочками.

С. Визначення проводять методом тонкошаровоїхро­ матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар

тшхпластинки із шаром силікагелю Р.

Випробовуванийрозчин. До 1 .0 гздрібненої на порошок сировини (500) (2.9. 12) додають 10 млметанолу Р, на­ гріваютьна водяній бані зі зворотним холодильником протягом 10 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 1 .0 мг кислоти кофейної Р, 1 .0 мг кислоти хлорогенової Р і 2.5 мгрутину Р розчиняють у І О мл метанолу Р.

Налінію стартухроматографічної пластинки смугами наносять 20 мкл випробовуваного розчину та І О мкл

розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників кислота мурашина безвод­ на р - вода Р - етилацетат Р ( \ О: І 0:80). Коли фронт розчинників пройде І О см від лінії старту, пластинку виймаютьіз камери, сушать при температурі від 1 ОО ас до 105 ас і теплу пластинку обприскують розчином

10 гlл аміноетилового ефіру дифенілборної кислоти Р у метанолі Р. Потім пластинку обприскують розчином

50 гІл макроголу 400 Руметанолі Р, сушать на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі задовжини хвилі 365 нм.

На хроматограмі розчину порівняння мають виявля­ тися: унижній частині -жовтаво-коричневафлуорес­ ціююча зона (рутин), у середній частині - блакитна флуоресціюючазона (кислота хлорогенова), у верхній частині - блакитна флуоресціюючазона(кислота ко­ фейна).

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися жовтаво-коричнева флуоресціююча зона на рівні зони рутину нахроматограмі розчину порівнян­ ня; безпосередньо вище неї мають виявлятися: жовта­ во-зелена флуоресціююча зона та блакитна флуорес­ ціююча зона, що відповідає зоні кислоти хлорогенової на хроматограмі розчину порівняння; вище неї -жов­ таво-зелена флуоресціюючазонатаблакитнафлуорес­ ціююча зона дещо нижче зони, що відповідає кислоті кофейній на хроматограмі розчину порівняння. При­ сутні також інші зони.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧИСТОТУ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 5 % приквітків і не більше 2 % інших сторонніх домішок.

Втратав масіпривисушуванні (2.2.32). Небільше 12.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошоксировини (500) (2.9. 12) сушать при температурі І 05 ас протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 10.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Вихідний розчин. 0.800 г здрібненої на порошок сиро­ вини (500) (2. 9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають І мл розчину 5 гlл гексаме­ тилентетраміну Р, 20 мл ацетону Рі 7 мл кислотихло­ ристоводневої РІ. Одержану суміш кип'ятять зі зво­ ротнім холодильником протягом 30 хв і фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю ІОО мл. Дода­ ютьтампон із вати до залишку у круглоДонну колбута екстрагують двома порціями, по 20 мл кожна, ацето­ ну Р, кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотним холодильником протягом І О хв, і охолоджують до кімнатної температури. Одержану рідину фільтрують крізь тампон із вати, потім об'єднаний ацетоновий розчин фільтруютькрізьфільтрувальний папіру мірну колбу ідоводятьоб'ємрозчинуацетоном Рдо 100.0 мл, обполіскуючи колбу і паперовий фільтр. 20.0 мл одер­ жаного розчину поміщають уділильнулійку, додають 20 мл води Р й екстрагують однією порцією 1 5 мл, а потім трьома порціями, по 10 мл кожна, етилацета­ ту Р. Об'єднані етилацетатні витяги поміщають у ділильнулійку, промиваютьдвома порціями, по 50 мл кожна, води Р, фільтрують над 10 г натрію сульфату безводного Р у мірну колбу місткістю 50 мл і доводять об'єм розчину етилацетатом Рдо 50.0 мл.

Випробовуваний розчин. До І0.0 мл вихідного розчину додають І мл реактиву алюмінію хлориду Р і доводять об'єм розчину розчином 5 % (об/о6) кислоти оцтової льодяної Руметанолі Рдо 25.0 мл.

Компенсаційний розчин. 10.0 мл вихідного розчину до­ водятьрозчином 5 % (об/о6) кислоти оцтовоїльодяної Р

уметанолі Рдо об'єму 25.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину вимірюють через 30 хв після приготування за довжи­ ни хвилі 425 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид, у відсотках, обчислюють за формулою:

А х l .25

m

де:

А- оптичнагустинавипробовуваногорозчинузадов­

жини хвилі 425 нм,

т- маса наважки випробовуваної сировини, у гра­

мах.

Використовують питомий показникпоглинання гіпе­ розиду, що дорівнює 500.

__N

Допускається використання квіткових кошиків, а та­ кож немахрових форм Calendula officinalis L., що куль­ тивуються.

Зазначена сировинамає витримувати наведенівище ви­ моги ізтакими змінами.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Цільні або що частково обсипалися кошикидо 5 см у діаметрі, без квітконосів або із залишками квітко­ носів не більше 3 см завдовжки. Обгортка сіро-зеле­ на, одно-дворядна, ізлінійними, загостреними, густо опушеними листочками. Ложе кошика дещо опукле, голе. Крайові квітки несправжньоязичкові, червону­ вато-оранжевого, оранжевого, яскравоабо блідо­ жовтого кольору, 15-28 см завдовжки, 3-5 мм завшир­ шки, із зігнутою короткою опушеною трубкою, тризубчастим відгином, що удвічі перевишує обгорт­ ку, та з 4-5 жилками, розташовані у 2-3 ряди у немах­ рових форм та у І 0- 1 5 рядів у махрових форм. Маточ­ ка іззігнутою нижньою одногніздою зав'яззю, тонким стовпчиком і дволопатевою приЙмочкою. Серединні квітки трубчасті з п'ятизубчастим віночком, оранже­ вого, жовтаво-коричневого абожовтого кольору.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9. 12). Порошок жовтаво-коричневого кольору. Перегляда­ ють під мікроскопом, використовуючирозчинхлораль­ гідрату Р. Упорошку виявляються: фрагменти епідер­ ми несправжньоязичкових або трубчастих квіток із видовжених, вкритих складчастою кутикулою клітин з оранжевими хромопластами; клітини епідерми зуб­ чиків трубчастих квіток із більш витягнутими сосоч­ ками; фрагменти епідерми листочків обгортки із ВИ­ довжених клітин із прямими або звивистими оболонками та продиховими апаратами аномоцитно­ го типу (2.8.3); покривні волоски несправжньоязич­ ковихаботрубчастихквітокбагатоклітинні, одно-дво­ рядні; покривні волоски листочків обгортки довгі, однодворядні або галузисті; залозисті волоски одно­ дворядні з голівкою із 2, 4 або 8 клітин; пилкові зерна округлі, із шипуватою екзиною.

Сторонні домішки (2. 8.2). Не більше 6 % залишків квітконосів, у тому числі відділених при аналізі; не більше 20 % кошиків без несправжньоязичкових та трубчастих квіток (ложе кошика з обгортками); не більше 3 % побурілих кошиків; не більше 3 % інших частинрослини (шматочківстебел ілистків); не більше 1 % сторонніх часток, утому числі не більше 0.5 % до­ мішок мінерального походження.

Втрата вмасіпри висушуванні (2.2.32). Не більше 14.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок сировини (500) (2. 9. 12) сушать при температурі від І ОО ОС до 105 ос.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 1 1 .0 %.

За наявністю необхідного наукового обгрунтування до­ пускається введення в окрему статтю інших nідхожих методик визначення, показників якості та/або Їх нор­ мування.

НІСТАТИН

Nystatinum

ді Р, мало розчинний уметанолі Р, практично не роз­ чинний у 96 % сnирті Р.

НСНз

Протигрибковасубстанція, одержана ферментацією із використанням певних штамів Streptomyces noursei, як мікроорганізму-продуцента, містить переважно тет­ раєни, основним компонентом яких є ( І S,3R, 4R, 7R,9R, I I R, 1 5S, 1 6R, 1 7 R, 1 8S, 1 9 Е,2 I Е, 2 5 Е, 27 Е,

29Е,31 E,33R,35S,36R,37S)-33-[(3-аміно-3,6-дидеокси­-D-маннопіранозил)окси]-І ,3,4,7,9,1 1,17,37-0ктагід­ рокси15, 16, 18-триметил-13-0ксо-14,39-діоксабіцик­ ло[33.3. 1]нонатриаконта19,21 ,25,27,29,31 -гексаєн- 36-карбонова кислота (ністатин Al).

Вміст: не менше 4400 МО/мг, у перерахунку на суху речовину; не менше 5000 МО/мг, у перерахункунасуху речовину, якщо субстанція призначенадля виробниц­ твалікарських засобів для орального застосування.

ВИРОБНИЦТВО

Якщо субстанція не призначена для виробництва лікарських засобів для зовнішнього застосування, спосіб виробництва має бути валідованим, щоб суб­ станція витримувала наведене нижче випробування.

Аномальна токсичність (2.6.9). Уводять внутрішньоче­ ревно кожній миші субстанцію у кількості, еквіва­

лентній не менше 600 МО, суспендовану в 0.5 мл роз­ чину 5 г/л акації Р.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Порошок жовтого або злегка коричнюватого кольору. Гігроскопічний.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, легко розчинний у диметuлформаміді Рі диметuлсульфокси-

В. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФСЗністатину.

С. До близько 2 мг субстанції додають 0. 1 мл кислоти хлористоводневоїР; з'являється коричневе забарвлен­ ня.

D. До близько 2 мг субстанціїдодають 0. 1 мл кислоти сірчаноїР; з'являється коричневе забарвлення, шо че­ рез деякий час переходить у фіолетове.

Е. Переглядають хроматограми, одержані у випробу­ ванні « Компонентний склад».

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну час утримування основного піка має співпадати із часом утримування основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Оптична густина (2.2.25). 0. 1О гсубстанціїрозчиняють у суміші 5.0 мл кислоти оцтовоїльодяної Рта 50 млме­ танолу Р і доводять об'єм розчину метанолом Р до

100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять мета­ нолом Р до об'єму 100.0 мл. Оптична густина одержа­

ного розчину, виміряна не пізніше ніжчерез 30 хв після приготування розчину у максимумі за довжини хвилі 305 нм, має бути не менше 0.60.

Компонентний склад. Рідинна хроматографія (2.2.29): метод внутрішньої нормалізації.

Випробування проводятьу захищеному від світла місці.

Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у диметилсульфоксиді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50 мл.