37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

хищеному від світла місці. До одержаного розчинудо­ дають 25 млметилеНX!lоридуР, струшуютьдо розчинен­ ня осаду та титрують 0. 1 Мрозчином натрію тіосуль­ фату, використовуючи наприкінці титрування як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

І мл 0.05 Мрозчину йоду відповідає 9.41 мг Cl1HI2N20.

ЗБЕРІ ГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ФЕНШЕФРИНУ ГЩРОХЛОРИД

Phenylephrini hydrochloridum

розчинуаміакурозведеного Р/та ініціюють кристаліза­ цію потиранням скляною паличкою стінки пробірки. Одержані кристали промивають льодяною водою Р і сушать при температурі 1 05 ас протягом 2 год.

С. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: субстанцію досліджують у дис­ ках.

Відповідність: спектру ФСЗфенілефринугідРОX!lориду.

D. Близько 1 0 мг субстанції розчиняють в І мл води Р, додають 0.05 мл розчину 1 25 гlл мідісульфату Р і 1 мл розчину 200 гlл натрію гідроксиду Р; з'являється фіо­ летове забарвлення. До одержаного розчину додають 1 мл ефіру Р і струшують; ефірний шар має залишати­ ся безбарвним.

Е. Субстанція дає реакцію (а) на хлориди (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

( І R)- I -(3-Гідроксифеніл)-2-(метиламіно)етанолу гідрохлорид.

Вміст: не менше 98.5 % і не більше 1 0 1 .0 % , у перера­ хунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р і 96 % сnирті Р. ( Плавиться при температурі близько 143 ос.)

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, С, Е. Друга ідентифікація:А, В, D, Е.

А. Субстанція має вірловідати вимогам щодо питомо­ го оптичного обертання, зазначеним у розділі « Ви­ пробування на чистоту» .

В. Температура плавлення (2.2. /4). Від 1 7 1 ОС до 1 76 ос. 0.3 г субстанції розчиняють у 3 мл води р, додають 1 мл

Розчин S. 2.00 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильо­ ваної Р, і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до 1 00.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Розчин S має бути безбарвним.

Кислотність або лужність. До І О мл розчину S додають

0. 1 мл розчину метилового червоного Р і 0.2 мл О.01 М розчину натрію гідроксиду; з'являється жовте забарв­ лення. Червоне забарвлення має з'явитися при дода­ ванні не більше 0.4 мл 0.01 Мрозчину кислотиX!lорис­

товодневої.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від -430 до -470, у

перерахунку на суху речовину. Визначення проводять, використовуючи розчин S.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Суміш розчинників. рухома фаза В - рухома фаза А

(20:80).

Буферний розчинрН2.8. 3.25 г натрію октансульфона­ ту Р розчиняють у 1000 мл води Р при перемішуванні протягом 30 хв і доводять рН кислотою фосфорноюроз-

веденою Рдо 2.8.

Випробовуваний розчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у суміші розчинників і доводять об'єм розчину суміш­ шю розчинників до 50.0 мл.

Розчин порівняння (а). 5.0 мл випробовуваного розчи­ ну розчиняють у 1 00.0 мл суміші розчинників. 2.0 мл одержаного розчину доводять сумішшю розчинників до об'єму 100.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). Вміст віали ФСЗ фенілефрину гідРОX!lориду для ідентифікаціїnіків (що містить домі­ шки С і Е) розчиняють у 2.0 мл суміші розчинників.

Колонка:

-розмір: 0.055 м х 4.0 мм;

- нерухома фаза:силікагельоктадецилсuлільнийендкеnований для хроматографіїР (3 мкм);

- температура: 45 ос

Рухома фаза:

-рухома фаза А: ацетонітрил РІ - буферний розчин рН 2.8 ( 10:90);

-рухома фаnза В: буферний розчин рН 2.8 - ацетоні­ трuл РІ ( 1 0:90).

Швидкістьрухомоїфази: 1 .5 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 215 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 1 0 мкл .

Відносні часи утримування до фенілефрину (час утри­ мування фенілефрину близько 2.8 хв): домішки С - близько 1 .3; домішки Е - близько 3.6.

Придатністьхроматографічноїсистеми:

-коефіцієнт симетрії: не більше 1 .9 для основного піка на хроматограмі випробовуваного розчину;

-відношення НрдоHv становить не менше 5, де Нр -

висота піка домішки С над базовою лінією, Hv - ви­ coTa над базовою лінією самої низької точки хро­

матограми розчину порівняння (Ь) міжданим піком і піком фенілефрину.

Нормування:

-nоnравковікоефіцієнти:для розрахунку вмісту множать площі піків наведених нижче домішок на

відповідний поправковий коефіцієнт: для домішки С -0.5; для домішки Е - 0.5;

-домішки С і Е: площа піка кожної домішки не має

перевищувати площу основного піка на хромато­ грамі розчину порівняння (а) (0. 1 %);

-несnецифікованідомішки: площа піка кожноїдоміш­

ки не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0. 10 %);

-сума домішок: сума площ піків не має перевищувати

2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.2 %);

-не враховують: домішки, площа піків яких менше

0.5 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %);

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0.05 % (500 ррт). Визна­ чення проводять, використовуючи розчин S.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1 .0 %.

1 .000 г субстанції сушать при температурі 1 05 ос

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять із 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕ Н НЯ

0. 1 50 г субстанціїрозчиняють у суміші 0.5 мл 0. 1 Мроз­ чинукислотиX!lористоводневоїта 80 мл 96 % спирту Рі

титрують 0.1 Мрозчиномнатріюгідроксидуетанольним

потенціометрично (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм титранту між двома стрибками потенціалів на кривій титрування.

1 мл 0. 1 Мрозчинунатріюгідроксидуетанольного відпо­ відає 20.37 мг C9"14CINOz'

ДОМІ Ш КИ

Сnецифікованідомішки: С, Е.

Інші домішки, що виявляються: (дані домішки , якщо вони наявні у достатній кількості, можуть визначати­ ся тим або іншим випробуваннями монографії. Їх вміст нормується загальноприйнятими критерія ми для інших / неспецифікованих домішок і / або загальною монографією Субстанціїдля фармацевтичного засто­ сування. Тому немає необхідності їх ідентифікувати, щоб показати відповідність вимогам. Див. також 5. /0.

Контроль домішок у субстанціях для фармацевтичного

А. R = R' = Н : ( 1 R)-2 аміно- І -(3-гідроксифеніл)ета- нол (норфенілефрин),

О. R = CH2-С6Нs, R' = СНз : ( 1 R)-2-(бензилметиламі­ но) - І -(3-гідроксифеніл)етанол (бензилфенілефрин),

С. R = Н : 1 -(3-гідроксифеніл)-2-(метиламіно)етанон (фенілефрон),

Е. R = CH2-С6Нs : 2-(бензилметиламіно)- І -(3-гідрок­ сифеніл)етанон (бензилфенілефрон).

ФЕНІРАМІНУ МАЛЕАТ

Pheniramini maleas

PHENlRAMINE MALEATE

Феніраміну малеат містить не менше 98.0 % і не більше

1 02.0 % (3RS) - N, N-диметил-3-Феніл-3-(піридин - 2-іл)пропан- l -амін (Z)-бутендіоату, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже білого кольору.

Розчинність. Дужелегко розчинний у воді Р,легкороз-

чинний у 96 %сnиртіР, метаноліРіметиленхлоридіР.

Випробовуванийрозчин. 0. 1 О г субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 5.0 мл.

Розчин порівняння (а). 65 мг кислоти малеінової Р роз­ чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до І О мл.

Розчин порівняння (Ь). 0. 1О г ФеЗ феніраміну малеату

розчиняють уметанолі Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 5.0 мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл ( 1 00 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (32.5 мкг) розчину порівняння (а), 5 мкл ( І ОО мкг) роз­ чину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників вода Р - кислота мурашина

безводна Р - метанол Р - діізоnроnіловий ефір Р

(3:7:20:70). Коли фронт розчинників пройде 1 2 см від лінії старту, пластинку виймають із камери та перегля­ дають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовуваного розчину мають виявлятися дві чітко розділені плями. Верхня пляма має виявля­ тися на рівні плями на хроматограмі розчину по­ рівняння (а) і відповідати їй за розміром. Нижня пля­ ма має виявлятися на рівні плями на хроматограмі розчину порівняння (Ь) і відповідати їй за розміром.

ВИ П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і дово­ дять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Перша ідентифікація: С, D.

Друга ідентифікація: А, В, D.

А. Температура плавлення (2.2. 14). Від 1 06 ас до

109 аС.

В. 40.0 мг субстанції розчиняють у 0. 1 Мрозчинікисло­ ти хлористоводневої та доводять об'єм розчину тією самою кислотою до І 00.0 мл. 5.0 мл одержаного роз­ чину доводять 0. 1 Мрозчином кислоти хлористоводне­ воїдо об'єму 50.0 мл. Ультрафіолетовий спектр погли­ нання (2.2.25) одержаного розчину в області від 220 нм до 320 нм повинен мати плече задовжини хвилі 26 1 нм і максимум за довжини хвилі 265 нм. П итомий показ­ ник поглинання у максимумі має бути від 200 до 220.

С. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­ ний у дисках, має відповідати спектру фезфеніраміну

малеату.

D. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки

ізшаром силікагелю F254 Р.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ6'

рИ (2.2.3). Від 4.5 до 5.5. 0.20 г субстанції розчиняють у 20.0 мл води, вільноївід вуглецю діоксиду, Р.

Оптичне обертання (2.2. 7). Від -0. 1 ОО до +0. 1 ОО. Ви­ значення проводять, використовуючи розчин s.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 20.0 мг субстанції розчиняють у суміші ацетонітрuл Р - рухома фаза А ( 1 :9) і дово­

дять об'єм розчину тією самою сумішшю до 20.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 0.0 мг 2-бензuлnіридину Р (до­ мішка А) розчиняють у 1 0.0 мл випробовуваного роз­ чину та доводять об'єм розчину сумішшю ацетоніт­ рил Р - рухома фаза А ( 1 :9) до 1 00.0 мл.

Розчинпорівняння (Ь). 2.0 мл випробовуваного розчину доводять сумішшю ацетонітрuл Р- рухома фаза А ( 1 :9) до об'єму І 00.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину дово­ дять сумішшю ацетонітрил Р - рухома фаза А ( 1 :9) до об'єму 10.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному xpOMa тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка із нержавіючої сталі розміром 0.30 м х

3.9мм, заповненасuлікагелем диметuлоктадецuлси­ лільним для хроматографії Р із розміром частинок

10 мкм;

-рухома фаза А: розчин 5.056 г/л натрію геnтансуль­ фонату р, рН якого доводять кислотоюфосфорною Р

до 2.5;

.. - рухома фаза В: ацетонітрил Р;

- швидкість рухомої фази 1 мл/хв;

- детектування за довжини хвилі 264 нм.

Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину, 20 мкл розчину порівняння (а), 20 мкл розчину по­ рівняння (Ь).

Чутливість системи регулюють таким чином, щоб ви­ coTa основного піка на хроматограмі розчи ну по­ рівняння (Ь) становила не менше 50 % шкалиреєстру­ ючого пристрою.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (а) вияв­ ляються три основні піки (кислота малеїнова, доміш­ ка А та фенірамін, за порядком виходу); коефіцієнт розділення для піків домішки А та феніраміну стано­ вить не менше 8.

На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь-якого піка, крім основного пика та піка кислоти малеїнової, не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.2 %); сума площ усіх піків, крім основного піка та піка кис­ лоти малеїнової, не має перевищувати 5 площ основ­ ного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (1 %). Не враховують піки, площа яких становить мен­ ше 0.5 площі основного піка на хроматограмі розчину порівнян ня (Ь).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 1 .0 г субстанції має витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використан­

ням еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕН НЯ

0.260 г субстанції розчиняють у 50 мл кислоти оцтової безводної Р і титрують О. J Мрозчином кислоти хлорної

потенціометрично (2.2.20).

1 мл 0. 1 Мрозчину кислоти хлорно. і відповідає 1 7.82 мг

CZOHZ4Nz04.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМ І Ш КИ

Специфіковнідомішки: А, В, С, D.

N

І R

R

А. R = Н : 2-бензилпіридин,

D. R = СН2-СН2-N(СНЗ)2 : N,N,N N'-тетраметил-3-

феніл-3-(піридин-2-іл)пентан- 1 ,5-діамін,

і енантіомер

В. R = R' = Н : 4-бензилпіридин,

С. R = СН2-СН2-N(СНЗ)2, R' = Н : (3RS)-N,N-диме­ тил-3-феніл-3-(піридин -4-іл)пропан- 1 -амін.

ФЕНОБАРБІТАЛ

Phenobarbitalum

PHENOBARBIТAL

Фенобарбітал містить не менше 99.0 % і не більше І О 1 .0 % 5-етил-5-Фенілпіримідин-2,4,6(1 Н,3 Н,5Н)­ тріону, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору або безбарвні кристали.

Розчинність. Дуже мало розчинний у водіР, легко роз­ чинний у 96 % сnирті Р.

(Утворює водорозчинні сполуки з гідроксидами та кар­ бонатами лужних металів і з розчином аміаку.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, В. Друга ідентифікація:А, С, D.

А. Визначають температуру плавлення (2.2. 14) випро­ бовуваної субстанції. Змішують рівні частини суб­ станціїта Фез фенобарбіталуі визначають температу­ ру плавлення одержаної суміші . Різниця між значеннями температур плавлення (шо становлять близько 1 76 аС) не має перевишувати 2 ас.

В. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру Фез фенобарбіталу.

С. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар

силікагель GF254 Р.

Випробовуваний розчин. 0. 1 г субстанції розчиняють у 96 % сnиртіРі доводять об'єм розчи ну- тим самим розчинником до 100 мл.

Розчин порівняння. 0. 1 г Фез фенобарбіталу розчиня­ ють у 96 % сnирті Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 1 ОО мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 1 0 мкл ( 10 мкг) випробовуваного розчину та 1 0 мкл ( 1 О мкг) розчину порівняння. Пластинку помішають у камеру із рухомою фазою і хроматографують. Я к ру­ хому фазу використовують нижній шар сумішірозчин

аміаку концентрований Р - 96 % спирт Р -хлороформ Р

(5: 1 5:80). Коли фронт розчинників пройде 1 8 см від лінії старту, пластинку виймають із камери та відразу переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ маТ0грамі розчину порівняння, відповідна їй за роз­ міром.

D. Субстанція дає реакцію на барбітурати (за винят­ ком N-замішених) (2.3. 1).

В И П РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .0 г субстанції розчиняють

у суміші 4 мл розчину натрію гідроксидурозведеного Рі

6 мл води Р. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування «Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон У6'

Кислотність. 1 .0 г субстанції кип'ятять із 50 мл води Р протягом 2 хв, охолоджують і фільтрують. До І О мл одержаного фільтрату додають 0. 1 5 мл розчину мети­ лового червоного Р; розчин оранжево-жовтий. Блідо­ жовте забарвлення розчину має з'явитися при дода­ ванн і не більше 0. 1 мл 0.1 Мрозчинунатріюгідроксиду.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­ чи як тонкий шар силікагель GF254 Р.

Випробовуваний розчин. 1 .0 г субстанції розчиняють у 96 % сnиртіРі доводять об'єм розчи ну тим самим роз­ чинником до 1 00 мл.

Розчин порівняння. 0.5 мл випробовуваного розчину доводять 96 % спиртом Рдо об'єму 1ОО мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять

20 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину та 20 мкл

( 1 мкг) розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із рухомою фазою і хроматографують. Як ру­ хому фазу використовують нижній шар суміші розчин

аміаку концентрований Р - 96 % спирт Р - хлороформ Р

(5: 1 5:80). Коли фронт розчинників пройде 1 5 см від лінії старту, пластинку виймають із камери та відразу переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Пластинку обприскують дифенілкарбазон-ртутним реактивом Р, сушать на повітрі, обприскують свіжо­ приготованим розчином калію гідроксидуспиртовим Р, розведеним 1 :5 96 % спиртом, вільним відальдегідів, Р,

нагрівають при температурі від І ОО аС до І 05 а С про­ тягом 5 хв і відразу переглядають.

При перегляданні в УФ-світлі та після обприскування на хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка пляма, крім основної, має бути не інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1 .00 г субстанції сушать при температурі 105 ас.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять із 1 .0 г субстанції.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕ Н НЯ .

0. 1 ОО г субстанції розчиняють у 5 мл nіридину Р, дода­ ють 1 О мл розчину срібла нітрату в nіридині Р і титру.:"

ють О.1 Мрозчином натрію гідроксиду етанольним до ясно-блакитного забарвлення, використовуючи як індикатор 0.5 млрозчину тимолфталеїну Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

1 мл 0. 1 Мрозчинунатріюгідроксидуетанольноговідпо­ відає 1 1 .61 мг С12Н12NzОз•

ФТAJIІЛСУЛФАТІАЗОЛ

Phthalylsulfathiazolum

[85-73-4]

Фталілсульфатіазол містить не менше 98.5 % і не більше 1 0 1 .5 % 2-[[4-(тіазол-2-ілсульФамоїл)феніл] карбамоїл]бензойної кислоти, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або жовтаво-біло­ го кольору.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, легко розчинний у диметилформаміді Р, мало розчинний в

ацетоні Рі 96 % сnирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В, Е. Друга ідентифікація: В, С, D, Е.

А. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру ФСЗ фталілсульфатіазолу.

В. До 1 г субстанції додають 8.5 мл розчину натрію гідроксидурозведеного Р і кип'ятять зі зворотним холо­ дильником протягом 30 хв, охолоджують, додають

1 7.5 мл кислотихлористоводневоїрозведеної Р, енергій­ но струшують і фільтрують. Одержаний фільтрат ней­ тралізують розчином натрію гідроксиду розведеним Р і фільтрують. Осад на фільтрі промивають водою Р, пе­ рекристалізовують із води Рі сушать кристали при тем­ пературі від 1 00 аС до 105 ас. Температура плавлення (2.2. 14) одержаних кристалів має бути від 200 аС до

203 аС.

с. 0. 1 г субстанції поміщають у пробірку та додають

3 мл кислоти сірчаноїрозведеної Р і 0.5 г цинку порош­ ку Р. Пара, що утворюється, забарвлює свинцево-аце­ татний папір Р у чорний колір.

D. До O.l г субстанціїдодають 0.5 грезорцину Р і 0.3 мл кислоти сірчаноїР, нагрівають на водяній бані до ут­ ворення гомогенної суміші, охолоджують і додають

5 мл розчину натрію гідроксиду розведенного Р. 0. 1 мл одержаної коричнювато-червоної суміші доводять до об'єму 25 мл водою Р; з'являється інтенсивна зелена флуоресценція, що зникає при підкислюванні.

Е. Близько 10 мг кристалів, одержаних у випробуван­ ні В, розчиняють у 200 мл О. І Мрозчину кислоти хло­ ристоводневої. 2 мл одержаного розчину дають реак­ цію на первинні ароматичні аміни (2.3. 1) із утворенням оранжевого осаду.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 1 .0 г субстанції розчиняють в І Мрозчинінатріюгідроксидуі доводять об'єм розчи- .

ну тим самим розчинником до 20 мл. Одержаний роз­ чин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод І/). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування «Прозорість розчину», має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ5'

Кислотність. До 2.0 г субстанції додають 20 мл води Р, струшують протягом 30 хв і фільтрують. До І О мл одер­ жаного фільтрату додають 0. 1 млрозчинуфенолфталеї­ ну Р. Забарвлення розчину має змінитися при дода­ ванн і не більше 0.2 мл 0. 1 Мрозчинунатріюгідроксиду.

Сульфатіазол та інші первинні ароматичні аміни. Не більше 2.0 %. 5 мг субстанції розчиняють у поперед­ ньо охолодженій до температури 1 5 ас суміші 3.5 мл

води Р, 6 мл кислоти хлористоводневоїрозведеної Р та

25 мл 96 % спирту Р. Одержаний розчин відразу по­ міщають у льодяну баню, додають І мл розчину 2.5 г/л натрію нітриту Р, витримують протягом 3 хв, додають

2.5 мл розчину 40 г/л кислоти сульфамінової Рі витри­ мують протягом 5 хв. До одержаного розчину додають

1 мл розчину 4 г/л нафтилетuлендіаміну дигідрохлори­ ду Р і доводять об'єм розчину водою Р до 50 мл. Оп­ тична густина (2.2.25) одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 550 нм, не має перевищувати оптич­ ну густину еталона, приготованого паралельно із вип­ робовуваним розчином із використанням суміші І мл розчину, що містить у 1 00 мл 1 0 мг сульфатіазолу Р і

0.5 мл кислотихлористоводневої Р, та 2.5 мл води Р, 6 мл кислотихлористоводневоїрозведеної Р, 25 мл 96 % сnир­ туР.

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 % .

(20 ррт). 1 .0 г субстанції має витримувати випробу­ вання на важкі метали. Еталон готують із використан­

ням 2 мл еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 2 %.

1 .00 г субстанції сушать при температурі 105 ас.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕ Н НЯ

0. 300 г субстанції розчиняють у 40 мл димеmилформа-

міду Р і титрують О. / Мрозчином наmрію гідроксиду до блакитного забарвлення, використовуючи як індика­

тор 0.2 мл розчину mимолфmалеїну Р.

Паралельно поводять контрольний дослід.

І мл 0. / Мрозчинунаmріюгідроксидувідповідає 20. 1 7 мг

С17Н13NзОsSz·

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

__N

ФТAJIА ЗQJI

Phthalazolum

ХЛОРАМФЕНІКОЛ

•

Chloramphenicolum

CHWRAMPHENICOL

Хлорамфенікол являє собою 2,2-дихлор-N-[(l R,2R)- 2-гідрокси- І -(гідроксиметил)-2-(4-нітрофеніл)етил] ацетамід, що продукується певними штамами Streptomyces venezue/ae у підхожому середовищі. Зви­ чайно одержується шляхом синтезу. Субстанція

містить не менше 98.0 % і не більше 1 02.0 % C" H'2C12N20s, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Дрібний кристалічний порошок білого, сірува­ то-білого або жовтаво-білого кольору або дрібні кри­ стали, або голчасті або довгасті пластинки.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р, легко розчин­ ний у 96 % сnирті Рі nроnіленгліколі Р

(Розчин субстанції в етанолі Р обертає площину по­ ляризації праворуч, в етилацетатіР - ліворуч).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В.

Друга ідентифікація: А, С, D, Е.

А. Температура плавлення (2.2. 14). Від 149 ОС дО 1 53 ос.

В. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру ФСЗ хлорамфеніколу.

С. На хроматограмі випробовуваного розчину ( І мкл), одержаній при випробувані « Супровідні домішки» , має

виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють в І мл спирту (50 % об/об) Р, додають 3 мл розчину 1 0 гlл кальцію хлориду Р і 50 мг цинку порошку Р і нагрівають на во­ дяній бані протягом 1 О хв. Одержаний гарячий розчин фільтрують, охолоджують, додають 0. 1 мл бензоїлхло­ риду Рі струшують протягом І хв. Потім додають 0.5 мл

розчинузаліза(Il1)хлориду Р1і 2 мл хлороформу Рі стру­

шують; водний шар має забарвлюватися у колір від світло-фіолетово-червоного до пурпурового.

Е. 50 мг субстанції поміщають у фарфоровий тигель і додають 0.5 г натрію карбонату безводного Р, нагріва­ ють на відкритому полум'ї протягом І О хв і охолоджу­ ють. Одержаний залишок змішують із 5 мл кислоти азотноїрозведеноїР і фільтрують. До І мл одержаного фільтратудодають 1 мл води Р. Одержаний розчин дає реакцію (а) на хлориди (2.3. 1).

ВИП РОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Кислотність або лужність. До о. І г субстанції додають

20 мл води, вільноївід вуглецю діоксиду, Р і струшують.

До одержаного розчину додають 0. 1 мл розчину бром­ тимоловогосинього Р1;забарвлення розчину має зміни­ тися при додаванні не більше 0. 1 мл 0. 02 М розчину

кислотихлористоводневоїР або 0.02Мрозчинунатрію гідроксиду.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від + 1 8.50 до +20.50. 1 .50 г субстанції розчиняють в етанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­ чи як тонкий шар силікагель GF254 Р.

Випробовуванийрозчин. 0. 1 О г субстанції розчиняють в ацетоні Рі доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до 10 мл.

Розчин порівняння (а). 0. 1 О г ФСЗ хлорамфеніколу роз­ чиняють в ацетоні Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 1 0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 0.5 мл розчину порівняння (а) доводять ацетоном Рдо об'єму І ОО мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 1 мкл ( 1О мкг) і 20 мкл (200 мкг) випробовуваного роз-

чину, 1 мкл ( 1 О мкг) розчину порівняння (а) і 20 мкл ( 1 мкг) розчину порівняння (Ь). Пластинку помішають у камеру із сумішшю розчинників вода Р - метанол Р - хлороформ Р ( І : 10:90). Коли фронт розчинників пройде 1 5 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі та переглядають в УФ-світлі за дов­ жини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину (20 мкл) будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсив­

нішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння

(Ь) (0.5 %).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.0 1 % ( 1 00 ррт). До 1 .00 г субстанцїі додають 20 мл води Р, І О мл кислоти азот­ ної Р, струшують протягом 5 хв і фільтрують крізь по­ передньо промитий фільтрувальний папір; 1 5 мл одер­ жаного фільтрату мають витримувати випробування (а) на хлориди. Для проведення випробування фільтру­ вальний папір промивають водою Р, порціями по 5 мл, поки у 5 мл одержаного фільтрату при додаванні 0. 1 мл

кислоти азотної Р і 0. 1 мл розчину срібла нітрату РІ

буде відсутня опалесценція.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1 .000 г субстанції сушать при температурі 1 05 °с.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять із 2.0 г субстанції.

Пірогени (2.6.8). Якщо субстанція призначена для ви­ робництва лікарських засобів для парентерального застосування без подальшої процедури видалення пірогенів, вона має витримувати випробування на пірогени. Уводять на 1 кг маси кролика 2.5 мл розчи­ ну, що містить в 1 мл 2 мг субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0. 1 ОО г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 500.0 мл. І 0.0 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму

1 00.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) одержаного розчину вимірю­ ють у максимумі за довжини хвилі 278 нм.

Вміст CI1H12ClzNz05 обчислюють, використовуючи

питомий показник поглинання, що дорівнює 297.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці. Якщо субстанція сте­ рильна, її зберігають у стерильному повітронепроник­ ному контейнері з контролем першого розкриття.

ЦЕФАЗОЛІН НАТРІЮ

Cefazolinum natricum

CEFAZOLINSODIUM

[27 1 64-46- 1 ]

Натрію (6R,7R)-З-[[(5-метил- l ,З,4-тіадіазол-2-іл)суль­ фаніл]метил]-8-0ксо-7-[( І Н-тетразол- l -ілацетил)амі­ но]-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат.

Напівсинтетичний продукт, одержаний із продукту ферментації.

Вміст: не менше 95.0 % і не більше 1 02.0 %, у перера­ хунку на безводну речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору. Дуже гігроскопічний.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, дуже мало роз­ чинний у 96 % сnирті Р.

(Виявляє поліморфізм (5. 9).)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Підготування зразка: 0. 1 50 г субстанції розчиняють у

5 мл води Р, додають 0.5 мл кислоти оцтовоїрозведе­ ноїР, перемішують, витримують протягом 1 О хв у льо­ дяній бані та фільтрують. Осад на фільтрі промивають 1 -2 мл води Р, розчиняють у суміші вода Р - ацетон Р ( І :9), випарюють розчинник насухо та сушать при тем­ пературі 60 ОС протягом ЗО хв.

Відповідність: спектруФезцефазоліну.

В. Субстанція дає реакцію (а) на натрій (2.3. І).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.50 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. І). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину. Оптична густина (2.2.25) розчи­ ну S, виміряна за довжини хвилі 4ЗО нм, не має пере­ вишувати 0. 1 5.

рИ (2.2.3). Від 4.0 до 6.0. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від - 1 50 до -240, у

перерахунку на безводну речовину.

1 .25 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

Оптична густина (2.2.25). 0. 1 ОО г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до 100.0 мл. 2.0 мл одержаного розчину дово­

дять розчином натрію гідрокарбонату Р до об'єму

1 00.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання одер­ жаного розчину в області від 220 нм дО З50 нм пови­ нен мати максимум за довжини хвилі 272 нм. Пито­ мий показник поглинання в максимумі має бути від 260 дО ЗОО, у перерахунку на безводну речовину.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 20.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять рухомою фазою Адо об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 20 мг субстанції розчиняють у 1 0 мл розчину 2 г/л натрію гідроксиду Р і відстоюють протягом 1 5-ЗО хв. 1 .0 мл одержаного розчинудоводять

рухомою фазою А до об'єму 20 мл.

Колонка:

- розмір: 0. 1 25 м х 4.0 мм,

- нерухома фаза:сuлікагельоктадецuлсuлільнийдляхроматографіїР (З мкм),