37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

БОРНОЇ кислоти

РОЗЧИН спиртовийN

Solutio Acidi borici spirituosa

Препарат має відповідати вимогам статті «Рідкі лікарськізасоби длязовнішньогозастосування» танаве­ денимнижче вимогам.

Вміст борної кислоти (НзВОз). Не менше 28.5 мгjмл і не більше 3 1 .5 мгjмл.

Опис. Прозора, безбарвна рідина.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Препарат горить полум'ям , облямованим зеленим кольором.

В. До 1 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду Р, 2 мл 0. 05 Мрозчинуйоду Рі перемішують;

з'являється запах йодоформу та поступово утворюєть­ ся жовтий осад.

В И П РОБУВАННЯ

Етанол (2. 9. 10, N, nікнометричнийметод). Від 67 % до

73 %.

25 мл препарату поміщають у круглодонну колбу місткістю 200-250 мл, додають 10 мл розчину натрію гідроксидурозведеногоР, додають водуРдо об'єму 75 мл і проводять визначення вмісту етанолу.

Прозорість (2.2. 1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість (2.2.2, метод If). Препарат має бути без­ барвним.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

2.0 мл препарату поміщають у колбу місткістю 1ОО мл, додають 20.0 мл гліцерину Р, попередньо нейтралізова­ ного зарозчиномфенолфталеїну Р/ (0.75 мл), перемішу­ ють і титрують 0. 1 М розчином натрію гідроксиду до рожевого забарвлення. Потім до розчину додають ще 10.0 мл нейтралізованого гліцерину Р і, якщо забарв­ лення при цьому зникає, знову титрують 0. / Мрозчи­ ну натрію гідроксиду до рожевого забарвлення. Дода­ вання гліцерину та титрування 0. / Мрозчином натрію гідроксидупродовжують, доки забарвлення не переста­ не зникати.

1 мл 0.1 Мрозчинунатріюгідроксидувідповідає 6. 1 83 мг

НзВОз·

ЗБЕРІ ГАННЯ

При температурі не вище 25 ОС.

МАРКУВАННЯ

Зазначають:

- препарат призначенийдля зовнішнього застосуван­ ня.

ЙОДУ РОЗЧИН спиртовийN

Solutio Iodi spirituosa

Вмісткалію йодиду (КІ). Не менше 19 мгjмл і не більше

2 1 мгjмл.

Опис. Прозора у тонкому шарі рідина червоно-бурого кольору, із характерним запахом.

ІДЕ НТИФІКАЦІЯ

А. До 0.05 мл препарату додають 10 мл води Р, 1 мл

розчинукрохмалю, вільноговідйодидів, Рі перемішують;

з'являється синьо-фіолетове забарвлення.

В. 2 мл препарату поміщають у діл ильну лійку

місткістю 25 мл, додають 5 мл води Р і витягають йод хлороформом Рпорціями по 1 0 мл до знебарвлення вод­ ного шару. Водний шар відділяють. 2 мл одержаного розчину дають реакцію (а) на калій (2.3. /).

С. 0.2 мл розчину, приготованого у випробуванні В, дають реакцію (Ь) на йодиди (2.3. /).

D. До 2 мл препарату додають 4 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р і перемішують; рідина кала­ мутніє та з'являється запах йодоформу.

ВИПРОБУВАН НЯ

Етанол (2. 9. /0, N, nікнометричнийметод). Від 46 % до

52 %.

ДЕРЖАВ НА ФАРМАКОП ЕЯ УКРАЇН И 1 .2

597

50 мл препарату поміщають у колбу місткістю 250 мл, додають при постійному збовтуванні невеликими пор­ ціями цинкупорошок Рдо знебарвлення розчину, потім додають 25 мл води Р і проводять визначення вмісту етанолу.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕННЯ

Йод. 2.0 мл препарату поміщають у конічну колбу місткістю І ОО мл із притертою пробкою і титрують

0. 1 Мрозчином натрію тіосульфату до знебарвлення розчину.

Вміст йоду, у міліграмах, обчислюють за формулою:

Каліюйодид. До розчину, одержаного після кількісно­ го визначення йоду, додають 25 мл води Р, 2 мл кисло­ ти оцтової Р, 0.2 мл розчину І гjл еозину Н r і титру­ ють 0. 1 М розчином срібла нітрату до переходу забарвлення осаду від жовтого до рожевого.

Вміст калію йодиду, у міліграмах, обчислюють за фор­ мулою:

0.1 Мрозчину натрію тіосульфату,

1 6.6 - кількість калію йодиду, що відповідає 1 мл

0.1 Мрозчинусрібланітрату, у міліграмах.

ЗБЕРІГАН НЯ

При температурі не вище 25 ОС, у захищеномувідсвітла місці.

КАМФОРНИЙ спиртN

Spiritus camphoratus

Склад

Препарат має відповідати вимогам статті «Рідкі лікарськізасоби длязовнішньогозастосування» та наве­ денимнижче вимогам.

Вміст камфори (С.оН.6О). Не менше 95 мгjмл і не більше 105 мгjмл.

Опис. Прозора, безбарвна рідина зі специфічним за­ пахом камфори.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) ви­ пробовуваного розчину, приготованогодля кількісного визначення, в області від 240 нм до 340 нм повинен мати максимум за довжини хвилі (290±2) нм.

В. До І мл препарату додають І мл розчину І О гjл вані­ ліну Ру кислотісірчаній Р;з'являється червоне забарв­ лення.

С. До 0.5 мл препарату додають 5 мл розчину натрію

гідроксидурозведеного Рі 2 мл 0.05 Мрозчинуйоду;з'яв­ ляється запах йодоформу та поступово утворюється жовтий осад.

ВИПРОБУВАН НЯ

Густина (2.2.5N, метод 1). Від 0.886 гісм3до0.895 гjсмЗ•

Етанол (2.9. 10, N, nікнометричний метод). Від 60 % до

65 %.

КІЛ ЬКІСН Е ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Випробовуванийрозчин. 1 .0 мл препарату розчиняють у 96 % сnирті Рі доводять об'єм розчину 96 % спиртом Р

до 50.0 мл.

Розчин порівняння. 0.20 г фез камфори рацемічноїроз­ чиняють у 96 % сnирті Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину та розчину порівняння вимірюють у максимумі за дов­ жини хвилі 290 нм, використовуючи як компенсацій­ ний розчин 96% спирт Р.

Вміст камфори, у міліграмах, обчислюють за форму­ лою:

Ао х 2 х l 000 '

де:

АJ - оптична густина випробовуваного розчину, Ао - оптична густина розчину порівняння,

т- маса наважки ФСЗкамфорирацемічної, у грамах.

ЗБЕРІГАННЯ

у захищеному від світла місці, при температурі від 8 ос до 1 5 ос.

МАРКУВАННЯ

Зазначають:

-препарат призначений для зовнішнього застосуван­ ня.

КЛОПЩОГРЕЛЮ ТАБЛЕткиN

Clopidogreli tabulettae

Клопідогрелю таблетки містять клопідогрелю гідро­ сульфат, у перерахунку на клопідогрель.

Препаратмаєвідповідативимогамстатті«Таблетки» та наведеним нижче вимогам.

Вміст клопідогрелю (C6HI6CIN02S). Не менше 92.5 % і

не більше 107.5 % від зазначеного вмісту.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) роз­ чину, приготованого у випробуванні «Однорідність дозованих одиниць» , в області від 250 нм до 300 нм повинен мати максимуми за тих самих довжин хвиль, що і розчин порівняння, приготований у випробуванні « Однорідність дозованих одиниць» .

В. Переглядають хроматограму, одержану в розділі « Кількісне визначеннЯ» .

Результати: на хроматограмі випробовуваного розчи­ ну час утримування основного піка має відповідати часу утримування основного піка на хроматограмі роз­ чину порівняння (а).

В И П РОБУВАННЯ

Розчинення (2.9.З).

Середовище розчинення: буферний розчин рН 2. О Р;

1000 мл.

Прилад: прилад із лопаттю, швидкість обертання

50 об/хв.

Часрозчинення: 30 хв.

Розчин порівняння. Наважку ФСЗ дфу клопідогрелю гідросульфату розчиняють у метанолі Рдо одержання розчину із концентрацією 5 мг/мл. Одержаний розчин доводять буферним розчином рН 2.0Р до одержання розчину із концентрацією 0. 1 м /мл.

Визначення проводять спектрофотометрично у мак­ симумі за довжини хвилі близько 240 нм.

Нормування: не менше 80 % (Q) від зазначеного вмісту C6HI6CIN02S.

Однорідність дозованих одиниць (2.9.40).

І таблетку поміщають у мірну колбу, додають 0. 1 Мроз­

чин кислоти хлористоводневої до об'єму 50.0 мл, ви­ тримують в ультразвуковій бані протягом 5 хв, охолод­ жують і фільтрують крізь підхожий фільтр із розміром пор 0.45 мкм або менше, відкидаючи перші 5 мл фільтрату. Одержаний фільтрат розводять 0. 1 Мрозчи­ ном кислоти хлористоводневоїдо одержання розчину із концентрацією клопідогрелю 0. 1 5 мг/мл.

Визначення проводять спектрофотометрично в мак­ симумі задовжини хвилі 270 нм, використовуючи роз­ чин порівняння, приготований таким чином: 100.0 мг

ФСЗ дфу клопідогрелю гідросульфату розчиняють в 0. 1 М розчині кислоти хлористоводневої та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл, 5.0 мл одержаного розчину доводять 0. 1 М розчином

кислоти хлористоводневоїдо об'єму 50.0 мл.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29) в умовах, описаних у розділі « Кількісне визначення».

Випробовуванийрозчин. Зважують і тонко здрібнюють на порошок 20 таблеток. Наважку порошку, еквівалентну 75 мг клопідогрелю, розчиняють у 5 мл метано­ лу Р, доводять об'єм розчину рухомою фазою до 200.0 мл, перемішують, витримують протягом І О хв і знову перемішують. Одержаний розчин фільтрують крізь підхожий фільтр із розміром пор 0.45 мкм або менше, відкидаючи перші 5 мл фільтрату.

Розчин порівняння (а). Наважки ФСЗДФУклоnідогрелю

гідросульфату, ФСЗ дфу клопідогрелю домішки А, ФСЗдфуклопідогрелю домішки Срозчиняють у мета­ нолі Р і доводять об'єм розчину метанолом Рдо одер­ жання розчину із концентраціям и 40 мкг/мл, 250 мкг/мл, 300 мкг/мл, відповідно. 5.0 мл одержано­ го розчину доводять рухомою фазою до об'єму 200.0 мл і перемішують, одержуючи таким чином розчин із концентраціями бл изько І мкг/мл , 6 мкг/мл , 7.5 мкг/мл, відповідно.

Хроматографують розчин порівняння (Ь), приготова­ ний, як зазначено в розділі « Кількісне визначення» , і розчин порівняння (а).

Відносні часиутримуваннядо клопідогрелю (час утри­ мування клопідогрелю близько 5.3 хв), визначені із хроматограми розчину порівняння (Ь): двох енантіо­ мерів домішки В - близько 0.8 і 1 .2, відповідно; ви-

значені із хроматограми розчину порівняння (а): до­ мішки А - близько 0.5; домішки С - близько 2.0.

Придатністьхроматографічноїсистеми:

-коефіцієнтрозділення: не менше 2.5 для піків клопі­ догрелю та першого енантіомерадомішки В на хро­ матограмі розчину порівняння (Ь).

Хроматографуютьдекілька разів (по)розчин порівнян­ ня (а).

Визначають відносне стандартне відхилення для площі піка кожноїдомішки (R5D). Величина поє достатньою, якшо одержане значення R5D; не перевищує R5Dтax, наведене нижче.

Якщо одержана величина R5D; не перевищує R5Dтax, поперемінно хроматографують однакову кількість n ;:::поразів розчин порівняння (а) та випробовуваний розчин.

Хроматографують випробовуваний розчин і розчин порівняння (а).

Вміст домішки А та домішки С, у відсотках до зазна­ ченого вмісту клопідогрелю у таблетці, обч ислюють за формулою:

20 х 32 1 .82 х С х то x S

4 19.90 x m x a x So

де:

321 .82 - молекулярна маса клопідогрелю,

419.90- молекулярна маса клопідогрелю гідросуль­ фату,

С- вміст домішки А або домішки С у розчині порівняння (а), у мікрограмах на мілілітр,

т- маса наважки порошку таблеток, шо взята для приготування випробовуваного розчину, у міліграмах,

- середня маса однієї таблетки, у міліграмах,

а- зазначений вміст клопідогрелю в одній таблетці, у міліграмах,

5- плоша піка домішки Аабодомішки С на хро­ матограмі випробовуваного розчину,

Вміст будь-якої іншої домішки (крім домішки В), у відсотках до зазначеного вмісту клопідогрелю у таб­ летці, обчислюють за формулою:

2 0 х 32 1 .82 х Сс х то x S 4 1 9:90 x m x a x So

де:

321 .82 - молекулярна маса клопідогрелю,

41 9.90 - молекулярна маса клопідогрелю гідросуль­ фату,

-вміст клопідогрелю гідросульфату в розчині порівняння (а), у мікрограмах на мілілітр,

т- маса наважки порошку таблеток, що взята для приготування випробовуваного розчину, у міліграмах,

-середня маса однієї таблетки, у міліграмах,

а- зазначений вміст клопідогрелю в одній таблетці, у міліграмах,

5- площа піка будь-якої іншої домішки на хро­ матограмі випробовуваного розчину,

-площа піка будь-якої іншоїдомішки на хро­ матограмі розчину порівняння (а).

Нормування:

Вміст усіх супровідних домішок обчислюють у пере­ рахунку на гідросульфат, виходячи із заявленого вмісту гідросульфату у ФСЗ відповідної домішки.

-домішкаА: не більше \ .2 %,

-домішка С: не більше \ .5 %,

-будь-яка інша домішка (крім домішки В): не більше

0.2%,

-сума домішок (крім домішки В): не більше 2.5 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Випробовуванийрозчин. Зважують і тонко здрібнюють на порошок 20 таблеток. До наважки порошку, еквіва­ лентної 75 мг клопідогрелю, додають 50 мл метанолу р, витримують в ультразвуковій бані протягом 5 хв, пе­ ремішують протягом 30 хв, доводять об'єм розчину метанолом Рдо \ 00.0 мл і знову перемішують. 5.0 мл одержаного розчину доводять метанолом Рдо об'єму 50.0 мл і перемішують. Одержаний розчин фільтрують крізь підхожий фільтр із розміром пор 0.45 мкм або менше, відкидаючи перші 5 мл фільтрату.

Розчин порівняння (а). Наважку ФеЗдфуклопідогрелю гідросульфатурозчиняютьуметанолі Рі доводять об'єм розчинуметанолом Рдо одержання розчину із концен­ трацією 0. \ мг/мл.

Вміст усіх супровідних домішок обчислюють у пере­ рахунку на гідросульфат, виходячи із заявленого вмісту гідросульфату у ФСЗ відповідної домішки.

Розчин порівняння (Ь). Наважки ФеЗДФУклоnідогрелю

гідросульфату, ФСЗдфу клопідогрелю домішки В роз­ чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину мета­ нолом Р до одержання розчину із концентраціями 100 мкг/мл, 200 мкг/мл, відповідно. 5.0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 200.0 мл і перемішують.

Колонка:

-розмір: 0. \ 5 м х 4.6 мм,

-нерухома фаза: овомукоїд, білок, шо здатний розпізнавати оптичні ізомери, хімічно прищеплений до

частинок силікагелю близько 5 мкм діаметром і роз­ міром пор близько 120 А.

Рухома фаза: суміш фосфатний буферний розчин - ацетонітрил Р (75:25) фільтрують та дегазують. Фос­ фатний буферний розчин готують таким чином: 1 .36 г

калію дигідрофосфату Р розчиняють у 500 мл води Р і

доводять об'єм розчину водою Рдо 1 000 мл. ЯКШО не­ обхідно, регулюють склад рухомої фази.

Швидкістьрухомоїфази: 1 .0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 220 нм.

.. Об'єм проби, щовводиться: 10 мкл.

Хроматографують розчини порівняння (Ь) і (а).

Відносні часиутримуваннядо клопідогрелю (час утри­ мування клопідогрелю близько 5.3 хв), визначені із хроматограми розчину порівняння (Ь): двох енантіо­ мерів домішки В - близько 0.8 і 1 .2, відповідно.

Придатністьхроматографічноїсистеми:

-коефіцієнтрозділення: не менше 2.5 для піків клопі­ догрелю та першого енантіомера домішки В на хро­ матограмі розчину порівняння (Ь).

Хроматографують випробовуваний розчин і розч ин порівняння (а).

Вміст клопідогрелю (СБН ,6CIN02S) в одній таблетці, рахуючи на середню масу таблетки, у міліграмах, об­ числюють за формулою:

1 000х 32 1 .82 х С х то x S 4 1 9.90 x m x So

де:

32 1 .82 - молекулярна маса клопідогрелю,

41 9.90 - молекулярна маса клопідогрелю гідросуль­ фату,

С- вміст ФСЗДФУклопідогрелю гідросульфату у

розчині порівняння, у міліграмах на мілілітр,

s- плоша піка клопідогрелю на хроматограмі випробовуваного розчину,

-площа піка клопідогрелю на хроматограмі розчину порівняння,

-середня маса однієї таблетки, у міліграмах,

т- маса наважки порошку таблеток, що взята для приготування випробовуваного розчину, у міліграмах.

Препарат має відповідати вимогам статті «Рідкі лікарськізасоби длязовнішньогозастосування» танаве­ деним нижче вимогам.

Вміст саліцилової кислоти (С7"60з). Не менше

9.5 мг/мл і не більше 10.5 мг/мл.

Опис. Прозора, безбарвна рідина.

ІДЕНТИФІ КАЩЯ

А. 5.0 мл препарату розчиняють у 96% сnирті Рі дово­ дять об'єм розчину самим розчинником до 100.0 мл. 2.0 мл одержаного розчину помішають у мірну колбу місткістю 1 00 мл, додають 0.5 мл 1 Мрозчинукислоти хлористоводневої і доводять об'єм розчину 96 % спир­ том Рдо позначки.

Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) одержа­ ного розчину в області від 220 нм до 350 нм повинен мати два максимуми за довжин хвиль 236 нм і 304 нм.

В. До 0.5 мл препарату додають І мл води Р, 0.05 мл розчинузаліза(IІ/)хлориду РЗ і перемішують; з'являєть­ ся фіолетове забарвлення, що зникає при додаванні

0.5 мл кислотихлористоводllевоїрозведеної Р.

с. До 0.5 мл препарату додають 5 мл розчину натрію

гідроксидурозведеного Р, 2 мл 0.05 Мрозчину йоду і пе­ ремішують; з'являється запах йодоформу та поступо­ во утворюється жовтий осад.

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість (2.2. 1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість (2.2.2, метод /1). Препарат має бути без­ барвним.

Етанол (2.9. 10, N, nіКlІометричнийметод). Від 67 % до

73 %.

КІЛ ЬКІСН Е ВИЗНАЧЕННЯ

10.0мл препарату поміщають у колбу місткістю 50 мл

ітитрують 0. 1 М розчи//ом //атрію гідроксиду до роже­ вого забарвлення, використовуючи як індикатор 0.5 мл

розчи//у фе//олфталеї//у РІ.

І мл 0. 1 Мрозчи//у//атріюгідроксидувідповідає 13.8 1 мг

С7Н6Оз·

ЦЕФАЗОЛІН НАТРІЮ

ДЛЯ ІН'€КЦlйN

Cefazolinum sodium [ог injection

Склад. Uефазолін натрію для ін'єкцій є стерильний

порошок цефазоліну натрію, вміщений у герметично закупорений контейнер.

Препаратмає відповідати вимогам статті «Лікарські засоби для парентерального застосування. Порошки для ін'єкційних або внутрішньовеннихінфузійнихлікарських засобів» та наведеним нижче вимогам.

Вміст цефазоліну (СI4ИI4NgО4SЗ)' Не менше 90.0 % і не більше 105.0 % від вмісту, зазначеного на етикетці.

ІДЕНТИФ1 КАШЯ

А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) препа­ рату має відповідати спектру ФСЗцефазолінунатрію.

С. Препарат дає реакцію (а) на натрій (2.3. 1).

ВИПРОБУВАН НЯ

Розчин S. 2.50 г наважки змішаного вмісту 10 контей­ нерів, як зазначено в розділі «Супровідні домішки» ,

розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і до­ водять об'єм розчину тим самим розчинником до

25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчину S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину. Оптична густина розчину S, ви­ міряна за довжини хвилі 430 нм, не має перевищувати

0. 1 5.

рИ (2.2.3). Від 4.0 до 6.0. Вимірюють рН розчину S.

Супровідні домішки. Визначають масу вмісту 10 кон­ тейнерів (2. 9.5) і змішують вміст цих 10 контейнерів.

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі «Супровідні до­ мішки» монографії Цефазолін натрію, використовую­ чи для приготування випробовуваного розчину 50.0 мг наважки змішаного вмісту 10 контейнерів.

Нормування:

-будь-яка домішка: площа піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (а) ( 1 .0 %),

-сума домішок:CYM площ піків не має перевищувати 4 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (4.0 %),

-не враховують: піки , площа яких становить менше

0.05площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %).

Вода (2.5. 12). Не більше 6.0 %. Визначення проводять

із 0. 1 00 г наважки змішаного вмісту 10 контейнерів, як зазначено в розділі «Супровідні домішки» .

Бактеріальні ендотоксини (2.6. 14). Менше 0. 15 МО/мг цефазоліну, якщо препарат застосовують у макси ­ мальній дозі 33.3 міліграмів на кілограм маси тіла за годину або менше. Я кщо препарат застосовують у мак­ симальній дозі більше 33.3 міліграмів на кілограм маси тіла за годину, граничний вміст ендотоксинів розра­ ховують як зазначено.

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі « Кількісне ви­ значення» монографії Цефазолін натрію, використо­ вуючи для приготування випробовуваного розчину 50.0 мг наважки змішаного вмісту 10 контейнерів, як зазначено в розділі «Супровідні домішки» .

Обчислюють вміст СІ4Н 14N804SЗ (цефазоліну) в одно­ му контейнері, розраховуючи на середню масу вмісту контейнера, виходячи із заявленого вмісту цефазолі­

ну у ФСЗ цефазоліну натрію.

ЗБЕРІГАННЯ

у герметично закупореному контейнері, у захищено­ му від світла МІсці.

МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають вміст цефазоліну натрію у кон­ тейнері, у перерахунку на цефазолін.

Часрозчинення препарату тарозчинники зазначають в окремій статті.

ЦЕФОТАКСИМ НАТРІЮ

ДЛЯ ІН'€КЦlйN

Cefotaximum sodium [ог injection

Склад. Цефотаксим натрію для ін'єкцій є стерильний .. порошок цефотаксиму натрію, вміщений у герметич­ но закупорений контейнер.

Препарат має відповідати вимогам статті «Лікарські засоби для парентерального застосування. Порошки для ін'єкційних або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів» та наведеним нижче вимогам.

Вміст цефотаксиму (СI6ИI7NSО7S2)' Не менше 90.0 % і

не більше 1 10.0 % від вмісту, зазначеного на етикетці.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) препа­ рату має відповідати спектруФеЗ цефотаксимунатрію.

В. На хроматограмі випробовуваного розчину, одер­ жаній при визначенні супровідних домішок, час утри­ мування основного піка має відповідати часу утриму­ вання основного п іка на хроматограмі розчину порівняння (а).

С. Препарат дає реакцію (а) на натрій (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ

Розчин S. 2.5 г наважки змішаного вмісту 10 контей­ нерів, як зазначено у розділі « Супровідні домішкИ» ,

розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і до­ водять об'єм розчину тим сами м розчинником до

25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. І). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину. Оптична густина (2.2.25) розчи­ ну s, виміряна за довжини хвилі 430 нм, не має пере­ вищувати 0.60.

рН (2.2.3). Від 4.5 до 6.5. Вимірюють рН розчину s.

Супровідні домішки. Визначають масу вмісту 10 кон­ тейнерів (2.9.5) і змішують вміст цих 10 контейнерів.

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі «Супровідні до­ мішки» монографії Цефотаксим натрію, використо­ вуючи для приготування випробовуваного розчину 40.0 мг наважки змішаного вмісту 10 контейнерів.

Нормування:

-будь-яка домішка: площа п іка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (Ь) ( 1 .0 %);

-сума домішок: сума плош піків намає перевищувати 4 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (4 %);

-не враховують: домішки , площа піка яких менше

0.05площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.05 %).

Вода (2.5. /2). Не більше 3.0 %. Визначення проводять із 0.300 г наважки змішаного вмісту 10 контейнерів, як зазначено у розділі «Супровідні домішки» .

Бактеріальніендотоксини (2.6. /4). Менше 0.05 МОЛ мг цефотаксиму.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧ ЕННЯ

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі «Супровідні до­ мішки» із такими змінами.

Проби, що вводяться: випробовуваний розчин, розчин порівнян ня (а).

Обчислюють вміст цефотаксиму (CI6HI7Ns07S2) в од­

ному контейнері , розраховуючи на середню масу вмісту контейнера, виходячи із заявленого вмісту це­ фотаксиму в ФеЗцефотаксиму натрію.

ЗБЕРІГАННЯ

У герметично закупореному контейнері, у захищено­ му від світла місці.

МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають вміст цефотаксиму натрію у контейнері, у перерахунку на цефотаксим.

Часрозчинення препарату тарозчинники зазначають в окремій статті.

ЦЕФТРИАКСОН НАТРІЮ

ДЛЯ ІН'ЄКЦІйN

Ceftriaxonum sodium for injection

Склад. Цефтриаксон натріюдля ін'єкцій є стерильний порошок цефтриаксону натрію, вміщений у герметич­ но закупорений контейнер.

Препаратмає відповідати вимогам статті «Лікарські засобидля парентеральногозастосування. Порошки для ін'єкційнихабо внутрішньовенних інфузійнихлікарських засобів» та наведеним нижче вимогам.

Вміст цефтриаксону (СI8НI8N807SЗ)' Не менше 92.0 % і

не більше 1 08.0 % від вмісту, зазначеного на етикетці.

ІДЕ НТИФІКАЦІЯ

А. І нфрачервони й спектр поглинання (2.2.24) препа­ рату має відповідати спектру Фез цефтриаксону на­

трію.

В. На хроматограмі випробовуваного розчину, одер­ жаній у випробуванні « Кількісне визначення» , час ут­ римування основного піка має відповідати часу утри­ мування основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а).

С. Препарат дає реакцію (а) на натрій (2.3. І).

ВИПРОБУВАН НЯ

Розчин S. 2.40 г наважки змішаного вмісту 10 контей­ нерів, як зазначено у розділі « Супровідні домішки» ,

розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і до­ водять об'єм розчину тим сами м розчинником до

20.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). 2 мл розчину S доводять

водою Рдо об'єму 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2). Забарвлення розчину,

приготованого дЛЯ випробування (,Прозорість розчи­ ну» , має бути не інтенсивнішим за еталон У5 або ВУ5.

рИ (2.2.3). Від 6.0 до 8.0. Вимірюють рН розчину s.

Супровідні домішки. Визначають масу вмісту 10 кон­ тейнерів (2.9.5) і змішують вміст цих 10 контейнерів.

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі (,Супровідні до­ мішки» монографії Цефтриаксон натрію, використо­ вуючи для приготування випробовуваного розчину 30.0 мг наважки змішаного вмісту 10 контейнерів.

Нормування:

-будь-яка домішка: площа піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) ( 1 .0 %);

-сума домішок:сума площ піків не має перевищувати 4 площі основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (4.0 %);

-не враховують: піки, площа яких становить менше

0.1 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (с) (0. 1 %).

Вода (2.5. 12). Не більше 1 1 .0 %. Визначення проводять із 0. 1ОО г наважки змішаного вмісту 1О контейнерів, як зазначено у розділі (,Супровідні домішки» .

Бактеріальні ендотоксини (2.6. 14). Менше 0.08 МО/мг цефтриаксону, якщо препарат застосовують у макси­ мальній дозі 62.5 міліграмів на кілограм маси тіла за годину або менше. Якщо препарат застосовують у мак­ симальній дозі більше 62.5 міліграмів на кілограм маси тіла за годину, граничний вміст ендотоксинів розра­ ховують як зазначено.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Визначення проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як зазначено в розділі « Супровідні до­ мішки» із такими змінами.

Проби, щовводяться: випробовуваний розчин, розчин порівняння (а).

Обчислюють вміст С1хН ІхNХО7SЗ (цефтриаксону) в од­

ному контейнері, розраховуючи на середню масу вмісту контейнера, виходячи із заявленого вмісту цеф­ триаксону у ФеЗ цефтриаксону натрію.

ЗБЕРІГАННЯ

У герметично закупореному контейнері, у захищено­ му від світла місці.

МАРКУВАННЯ

На етикетці зазначають вміст цефтриаксону натрію у контейнері, у перерахунку на цефтриаксон.

Часрозчинення препаратутарозчинники зазначають в окремій статті.

1.0 - 1 9

1.2 - 47

1.0- 23

1.0- 24

1.2- 50

1.0- 28

1.0- 28

1.0- 29

1.0- 30

1.2 - 50

1 . 1 - 9

1.2 - 56

1.2 - 59

1 .2 - 60

1.2 - 62

1 . 1 - 20

1 . 1 - 22

1.1- 23

1.2 - 67

1.2- 72

1.2- 73

1 . 1 - 26

1.2 - 77

1.2 - 78

1.0 - 5 1

1.2 - 85

1.0 - 77