37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

детектування: спектрофотометрично за довжин и хвилі 270 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 20 мкл.

Придатність хроматографічної системи: розч ин порівняння (Ь):

-коефіцієнтрозділення: не менше 2.0 для піків цефа­ золіну та цефуроксиму.

Вміст цефазоліну натрію, у відсотках, обчислюють шляхом множення відсоткового вмісту цефазоліну, у

.. відсотках, на 1 .048.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці. Якщо субстанція стерильна, li зберігають у стерильному повітронепроникному контей нері з контролем першого розкриття.

ДОМ І Ш КИ

°t-(C S

А. R = Н : (6R,7R)-7-аміно-3-[[(5-метил- I ,3,4-тіадіа­ зол-2-іл)сульфаніл]метил] -8-0ксо-5-тіа- l -азабіцікло­ [4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота,

В. R = CO-С(СНз)з : (6R,7R)-7-[(2,2-диметилпропа­ ноїл)аміно]-3-[[(5-метил- 1 ,3,4-тіадіазол-2-іл)сульфа­ ніл]метил]-8-0ксо-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен- 2-карбонова кислота,

2-карбонова кислота,

D. R = O-СО-СНз : (6R,7R)-3-[(ацетилокси)метил]-8-

оксо-7-[( І Н-тетразол- l -ілацетил)аміно]-5-тіа- l -азабі­ цикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота,

SH

)=JsAN

НзС

Е. 5-метил- 1 ,3,4-тіадіазол-2-тіол ( ММТО),

G. (5aR,6R)-6-[(l Н-тетразол - l -ілацетил)аміно]-5а,6-

дигідро-3Н,7Н-азето[2, l -Ь]фуро[3,4-d] [ І ,3 ]тіазин- 1 ,7(4Н)-діон,

І. 2-[карбокси[( І Н-тетразол- І -ілацетил)аміно]метил]- 5[[5-метил - 1 ,3,4-тіадіазол-2-іл)сульфаніл]метил]-5,6- дигідро-2Н- l ,3-тіазин-4-карбонова кислота (цефазо­ лінова кислота),

-- "Уон

· Nr 7 S

\-:;:::::::N о СО2Н

J. 2-[карбокси[(l Н-тетразол- l -ілацетил)аміно]метил]- 5-(гідроксиметил)-5,6-дигідро-2Н- l ,3-тіазин-4-кар­ бонова кислота (гідролізована цефазолінова кислота),

к. (6R,7R)-3-[[(5-метил - l ,3,4-тіадіазол-2-іл)сульфа­ ніл]метил] -8-0ксо-7-[( І Н-тетразол- l -ілацетил)амі­ но]-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окто-2-ен-2-карбоксамід (цефазолінамід),

ДЕРЖАВНАФАРМАКОПЕЯ УКРАЇН И 1 .2

577

L. (6R, 7S)-3-[[(5-метил- l ,3,4-тіадіазол-2-іл)сульфа­ ніл] метил] -8-0ксо-7-[( 1 Н-тетразол- l -ілацетил)амі­ но] -5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота.

Відповідність: спектру ФеЗ цефалексинумоногідрату.

•

В И П РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

рИ (2.2.3). Від 4.0 до 5.5.

50 мг субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Рідоводятьоб'єм розчину тим самим розчин­ ником до 10 мл.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від + 1490 до + 1 580,

уперерахунку на безводну речовину.

0.1 25 г субстанції розчиняють у фталатномубуферно­ мурозчинірН4.4 Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

,.ЦЕФAJIЕКСИН МОНОГІДРАТ

Cefalexinum monohydricum

CEFALEXIN MONOHYDRATE

(6R,7R)-7- [ [(2R)-2-Аміно-2-фенілацетил]амі но]-3-

метил- 8-0ксо-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2- карбонова кислота моногідрат.

,. Напівсинтетичний продукт, одержаний із продукту ферментації....

Вміст: не менше 95.0 % і " не більше 102.0 % , у пере­ рахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. " Помірно розчинний... уводіР, практич­ но не розчинний у 96 % спирті Р.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній об­ ласті (2.2.24).

Оптична ryстина (2.2.25). 50 мг субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до І 00.0 мл. Оптична густина одержаного роз­ чину за довжини хвилі 330 нм не має перевишувати 0.05. 2.0 мл розчинудоводять водою Рдо об'єму 50.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання одержаного роз­ чину в області від 220 нм до 300 нм повинен мати мак­ симум за довжини хвилі 262 нм. Питомий показник поглинання в максимумі задовжини хвилі 262 нм має бути від 220 до 245, у перерахунку на безводну речови­ ну.

"Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину рухомою фазою А до 50.0 мл.

Розчин порівняння (а). 10.0 мг D-фенілгліцину Р розчи­ няють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчину ру­ хомою фазою А до І 0.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 0.0 мг ФеЗ кислоти 7-аміноде­

зацетоксицефалосnориновоїрозчиняютьу фосфатному буферному розчині рН 7.0 Р5 і доводять об'єм розчину рухомою фазою А до 1 0.0 мл.

Розчин порівняння (с). 1 .0 мл розчину порівняння (а) та 1 .0 мл розчину порівняння (Ь) доводять рухомою фа­ зою А до об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (d). 1 0 мг диметилформаміду Р та

10 мг диметилацетаміду Р розчиняють у рухомій фа­ зі А та доводять об'єм розчину рухомою фазою А до 1 0.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять рухомою­ фазою А до об'єму 100.0 мл.

Розчин порівняння (е). 1 .0 мл розчину порівняння (с) доводять рухомою фазою А до об'єму 20.0 мл.

Розчин порівняння Ш. 10 мг фез цефотаксиму натрію

розчиняють у рухомій фазі А та доводять об'єм розчи­ ну рухомою фазою Адо 10.0 мл. До 1 .0 мл одержаного розчину додають 1 .0 мл випробовуваного розчину та доводять об'єм розчину рухомою фазою А до І ОО мл.

Колонка:

-розмір: 0. 1 0 м х 4.6 мм,

-нерухома фаза: сферичний силікагель октадецилсилільний, дляхроматографіїР (5 мкм).

Рухома фаза:

-рухома фаза А: фосфатний буфернийрозчинрН 5.О Р,

-рухома фаза В:метанол Р2,

Швидкістьрухомоїфази: 1 .5 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 220 нм.

Об'ємпроби, щовводиться:20 мкл ; вводять випробову­ ваний розчин і розчини порівняння (с), (d), (е) та (f).

Придатністьхроматографічноїсистеми:

-коефіцієнтрозділення: не менше 2.0 для піків домі­ шки А та домішки В на хроматограмі розчину по­ рівняння (с), не менше 1 .5 для піків цефалексину та цефотаксиму на хроматограм і розчину порівнян­ ня (f).

Нормування:

-домішка В: площа піка не має перевищувати площу другого п іка на хроматограмі розчину порівнян-

ня (с) ( 1 .0 %),

-будь-якаіншадомішка (не враховують піки диметил­ формамідутадиметилацетаміду): площа піка не має перевищувати площу першого піка на хроматограмі розчину порівняння (с) ( 1 .0 %),

-сума домішок: сума площ піків усіх домішок не має перевищувати 3 площі першого піка на хромато­ грамі розчину порівняння (с) (3.0 %),

-не враховують: піки, площа яких дорівнює площі другого п іка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (е) (0.05 %).

N,N-Диметиланілін (2.4.26,методВ). Не більше 0.002 %

(20 ррт).....

Вода (2.5.12). Від 4.0 % до 8.0 %. Визначення прово­ дять із 0.300 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0.2 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

,..КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 50.0 мг субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчин­ ником до 100.0 мл.

Цефалексин моногідрат

Розчин порівняння (а). 50.0 мг фез цефалексину моно­ гідрату розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 0 мг ФеЗ цефрадину розчиня­ ють у 20 мл розчину порівняння (а) та доводять об'єм розчину водою Рдо 1 00.0 мл.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм,

- нерухома фаза: силікагель октадецилсиліЛЬНblЙ для хроматографіїР (5 мкм),

Рухома фаза: метанол Р - ацетонітрил Р - розчин 1 3.6 г/л калію дигідрофосфату Р - вода Р (2:5: 10:83).

Швидкістьрухомоїфази: 1 .5 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 254 нм.

Об'єм проби, що вводиться: 20 мкл.

Придатність хроматографічної системи: розчин порівняння (Ь):

-коефіцієнтрозділення: не менше 4.0 для піків цефа­ лексину та цефрадину.

Вміст цефалексину моногідрату обчислюють у відсот­ ках.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

crCO'H

А. (2R)-2-аміно-2N+t5-Фенілоцтова кислота (D-фенілглі­ цин),

Н' снз

н н

В. (6R,7R)-7-аміно-3-метил-8-0ксо-5-тіа- 1 -азабіцик­

ло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота (7-амінодеза­

цетоксицефалоспоринова кисл та, 7-АОСА),

Н NH2 о++5

,

О

снз

н н

О

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇН И 1 .2

579

С. (6R,7R)-7-[[(2R)-2-[[(2R)-2-аміно-2-фенілацетил]

аміно]-2-фенілацетил]аміно]-3-метил-8-0ксо-5-тіа- l ­ азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота,

8-0ксо-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова

F. (2RS,6R,7R)-7- [[(2R)-2-аміно-2-Фенілацетил]амі­ но]-3-метил-8-0ксо-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-3- ен-2-карбонова кислота (дельта-2-цефалексин).А

ЦЕФОТАКСИМ НАТРІЮ

Cefotaximum natricum

СЕЮТАХІМЕ SODIUM

[64485-93-41

Натрію (6R,7R)-3-[(ацетилокси)метил]-7-[[(2Z)-2-(2-

амінотіазол-4-іл)-2-(метоксііміно)ацетил]аміно] -8-

оксо-5-тіа- l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбокси­ лат.

,. Напівсинтетичний продукт, одержаний із продукту ферментації. А

Вміст: не менше 96.0 % і "не більше 1 02.0 %.оОІІІІу пере, ­ рахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Порошок білого або злегка жовтавого кольору. Гігроскопічний.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, помірно роз­ чинний у метанолі Р.

ІДЕНТИФІ КАЦІЯ

•

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФеЗ цефотаксиму натрію.

•

В. Субстанція дає реакцію (а) на натрій (2.3. 1).

В И П РОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ .

Розчин S. 2.5 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. /). Розчин S має бути прозо­ рим. До І О мл розчину S додають І мл кислоти оцтової льодяної Р; одержаний розчин відразу після приготу­

вання має бути прозорим.

•

рИ (2.2.3). Від 4.5 до 6.5. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від +58.00до +64.00,

уперерахунку на безводну речовину.

0.1 ОО г субстанції розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.

Оптична густина (2.2.25). Не більше 0.40 за довжини хвилі 430 нм. Визначення проводять для розчину S.

"Питомий показник поглинання (2.2.25). Від 360до 390, "

уперерахунку на безводну речовину. Визначення про­ водять у максимумі за довжини хвилі 235 нм.

20.0 мг субстанції розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 1 00.0 мл. І 0.0 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму

1 00.0 мл.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Розчини готують безпосередньо перед використанням.

Розчин А. Рухома фаза В - рухома фаза А ( 1 4:86).

Випробовуванийрозчин. 40.0 мг субстанції розчиняють у розчині А та доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 50.0 мл.

Розчин порівняння (а). 8.0 мг ФСЗ цефотаксиму кисло­ ти розчиняють у розчині А та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до І 0.0 мл.

Розчинпорівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчину доводять розчином А до об'єму І00.0 мл.

Розчин порівняння (с). До 4.0 мл випробовуваного роз­

чину додають 1 .0 мл кислоти хлористоводневоїрозве­ деної Р і нагрівають при температурі 40 ОС протягом 2 год. До одержаного розчину додають 5.0 мл буферно­

го розчину рН 6.6 Р і 1 .0 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р

Розчин порівняння (d). 4 мг ФСЗ цефотаксимудля іден­ тифікації піка (що містить доміщки А, В, С, Е та F) розчиняють у 5 мл розчину А.

Колонка:

- розмір: 0. 1 5 м х 3.9 мм,

- нерухомафаза:силікагельоктадецuлсuлільнийдляхроматографіїР (5 мкм),

- температура: 30 ос.

Рухома фаза:

-рухома фазаА: розчин 7. 1 г/л динатрію гідрофосфа­ ту Р, рН якого доводять до 6.25 кислотою фосфор­

ною Р; -рухома фаза В:метанол Р;

Швидкістьрухомоїфази: 1 .0 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжин и хвилі 235 нм.

Об'єм проби, щовводиться: І О мкл; вводять випробову­ ваний розчин і розчини порівняння (Ь), (с), (d).

Ідентифікація домішок: використовують хроматограму,

що додається до ФСЗ цефотаксиму для ідентифікації піката хроматограму розчину порівняння (d) для іден­ тифікації піків домішок А, В, С, Е та F.

Відносні часи утримування до цефотаксиму (час утри­ мування цефотаксиму близько 1 3 хв): домішки В - близько 0.3; домішки А - близько 0.5; домішки Е - близько 0.6; домішки С - близько 1 .9; домішки D - близько 2.3; доміщки F - близько 2.4; домішки G - близько 3. 1 .

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (с):

-коефіцієнтрозділення: не менще 3.5 між піками до­ мішки Е та цефотаксиму;

-коефіцієнт симетрії: не більше 2.0для піка цефотак­ симу.

Нормування:

-домішкиА, В, С, D, Е, F- площа піка кожної домішки не має перевищувати площу основного піка на хро­ матограмі розчину порівняння (Ь) ( 1 .0 %);

-будь-яка інша домішка: площа піка не має переви­ щувати 0.2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.2 %);

-сума домішок: сума площ піків не має перевищувати 3 площі основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (Ь) (3.0 %);

-не враховують: домішки , площа піка яких менше

0.05площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.05 %).

"Етанол (2.4.24, система А): не більще 1 .0 %...011І

N,N-Диметиланілін (2.4.26,метод В). Не більше 0.002 % (20 ррт).

2-Етилгексанова кислота (2:4.28). Не більше

0.5 % (мІм).

"Вода (2.5. 12). Не більще 3.0 %. Визначення прово­ дять із 0.300 г субстанції...оІІІ

Бактеріальні ендотоксини (2.6. 14). Менше 0.05 МО/мг,

якщо субстанція призначена для виробництвалікарсь­ ких засобів для парентерального застосування без по­ дальшої процедури видалення бактеріальних ендоток­ синів.

" КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Визначен ня проводять методом рідинної хромато­ графії (2.2.29), як опісано в розділі «Супровідні домі­ шки» , із такими змінами.

Проби, щовводяться: випробовуваний розчин і розчин порівняння (а).

Вміст CI6HI6NsNa07SZ' у відсотках, обчисллюють шля­

хом множення вмісту цефотаксиму, у відсотках, на

1 .048...011І

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці. Якщо субстанція стерильна, П зберігають у стерильному повітронепроникному контейнері з контролем першого розкриття.

ДОМ І Ш КИ

"Сnецифікованідомішки:А, В, С, О, Е, F.

Інші, домішки, що виявляються (дані домішки, якшо вони наявні у достатній кількості, можуть визначати­ ся тимабо іншим випробуваннями монографії. Їх вміст нормується загальноприйнятими критеріями для інших/неспецифікованих домішок і/або загал ьною монографією Субстанції для фармацевтичного засто­ сування. Тому немає необхідності Їх ідентифікувати, щоб показати відповідність вимогам. Див. також 5. /0.

l -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота (де­ зацетоксицефотаксим),

В. R = ОН, R' = Н : (6R,7R)-7-[[(2Z)-2-(2-амінотіазол-

4-іл)-2-(метоксііміно)ацетил]аміно] -З-(гідроксиме­ тил)-8-0ксо-5-тіа- І -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-кар­ бонова кислота (дезацетилцефотаксим),

С. R = O-СО-СНз, R' = СНО : (6R,7R)-З-[(ацетилок­ си)метил]-7-[[(2Z)-2-[2-(форміламіно)тіазол-4-іл] -2-

(метоксііміно)ацетил]аміно] -8-0ксо-5-тіа- І -азабіцик­ ло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кислота ( N-форміл­ цефотаксим),

О. (6R,7R)-З- [(ацетилокси)метил]-7- [[(2Е)-2-(2-амі­ нотіазол-4-іл)-2-(метоксііміно)ацетил]аміно]-8-0КСО- 5-тіа- І -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбонова кисло­ та (Е-цефотаксим),

Е. (5aR,6R)-б-[[(2Z)-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-(меток­ с і і м і н о ) а ц е т и л ] а м і н о ] - 5 а , б - ди гідр о - З Н , 7 Н-

азето[2, I -Ь]фуро[З,4-d][ І ,З]тіазин- І ,7(4Н)-діон (лак­

тон діацетилцефотаксиму),

,..

F. (6R, 7 R) - З - [ (ацетилокси)метил ] -7- [ [(2Z)-2- [2-

[ [[6R,7R)-7-[[(2Z)-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-(метоксіі­ міно)ацетил]аміно]-2-карбокси-8-0ксо-5-тіа- І -азабі­ цикло[4.2.0]окт-2-ен-2-іл] метил]аміно]тіазол-4-іл]-2- (метоксііміно)ацетил]аміно]-8-0ксо-5-тіа- І -азабіцик­ ло[4.2.0]окт- 2 - ен - 2 - карбонова кислота (ди мер цефотаксиму),

G . (6R, 7R) - З -[(ацетилокси)метил] -7- [[ (2Z)-2-[2 - [[(2Z)-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-(метоксііміно)ацетил] аміно]тіазол-4-іл]-2-(метоксііміно)ацетил]аміно]-8- оксо-5-тіа- І -азабіцикло[4.2.0]. окт-2-ен-2-карбонова

кислота (АТА цефотаксим) ..оІІІ

•

ЦЕФТРИАКСОН НАТРІЮ

Ceftriaxonum natricum

CEFТRIAXONE SODIUM

[ 1 04376-79-6]

Динатрію (6R, 7R)-7- [ [(2Z)-(2-амінотіазол-4-іл)(ме­ токсііміно)ацетил]аміно] -3- [[(2-метил-6-0ксидо-5- оксо-2,5-дигідро- l ,2,4-триазин-3-іл)сульфаніл]ме­ тил ] -8-0ксо-5-тіа- l -азабіцикло [4.2.0]окт-2-ен-2- карбоксилат 3.5 гідрат.

,-Субстанція є напівсинтетичним продуктом, одержа­ ним із продукту ферментації...оІІІ

Вміст: не менше 96.0 % і не більше 1 02.0 %, у перера­ хунку на безводну речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок майже білого або жов­ тавого кольору. Слабко гігроскопічний.

Розчинність.Легко розчинний у водіР,помірно розчин­ ний у метанолі Р, дуже мало розчин ни й в етанолі Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

•

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру ФеЗцефтриаксонунатрію.

•

В. Субстанція дає реакцію (а) на натрій (2.3. 1).

ВИП РОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 2.40 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. І). 2 мл розчину S доводять

водою Рдо об'єму 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2.2.2) . Забарвлення розчину,

приготованого для випробування « Прозорість розчи­ ну» , має бути не інтенсивнішим за еталон Ys або BYs.

рИ (2.2.3). Від 6.0 до 8.0. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від - 1 550 до - 1 700,

у перерахунку на безводну речовину.

0.250 г субстанції розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

,-Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 30.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 1 00.0 МЛ.

Розчинпорівняння (а). 30.0 мг ФеЗ цефтриаксонунатрію

розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 100.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 5.0 мгФеЗцефтриаксонунатрію та 5.0 мг ФеЗ цефтриаксону домішки А розчиняють у рухомій фазі тадоводять об'єм розчину тією самою ру­ хомою фазою до 100.0 мл.

Розчинпорівняння (с). 1 .0 мл випробовуваного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 1 00.0 мл.

Колонка:

- розмір: 0.25 м х 4.6 мм,

- нерухомафаза:сuлікагель октадецuлсuлільнийдляхроматографії Р (5 мкм),

Рухома фаза: 2.0 г тетрадециламонію броміду Р і 2.0 г тетрагеnтиламонію броміду Р розчиняють у суміші

440 мл води Р, 55 мл 0.067Мфосфатногобуферногороз­ чину рН 7.0 Р, 5.0 мл цитратного буферного розчину рН 5.0 і 500 мл ацетонітрилу Р. Цитратний буферний розчин рН 5.0 готують таким чином: 20. 1 7 г кислоти лимонної Р розчиняють у 800 мл води Р, доводять рН розчину до 5.0 розчином натрію гідроксидуконцентро­ ваним Р і доводять об'єм одержаного розчину водою Р

до 1 000.0 мл.

Швидкістьрухомоїфази: 1 .5 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 254 нм.

Об'єм проби, щовводиться:20 мкл; вводять випробову­ вани й розчин, розчини порівняння (Ь) і (с) .

Час хроматографування: у два рази більше часу утри­ мування цефтриаксону.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (Ь):

-коефіцієнтрозділення:не менше 3.0 між піками цеф­ триаксону та домішки А.

Нормування:

-будь-яка домішка: плоша піка не має перевишувати

плошу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) ( 1 .0 %);

-сумадомішок: сума площ піків не має перевищувати 4 площі основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (с) (4.0 %);

-не враховують: піки, площа яких становить менше

0.1 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (с) (0. 1 %)..оОІІІІ

Вода (2.5. 12). Від 8.0 % до 1 1 .0 %. Визначення прово­

дять із 0. 1 ОО г субстанції.

•

Бактеріальні ендотоксини (2. 6. /4). ,..М е н ш е

0.08 МОІМГА, якшо субстанція призначена для вироб­ ництва лікарських засобівдля парентерального засто­ сування без подальшої процедури видалення бактері­ альних ендотоксинів.

,..К1ЛЬКІСН Е ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29), як описано у випро­ буванні «Супровідні домішки» , із такіми змінами.

Проби, щовводяться: випробовуваний розчин і розчин порівняння (а).

Вміст СIS"16NsNа207SЗ' у відсотках, обчислюють, ви­

користовуючи зазначений вміст цефтриаксону натрію у Фе]цефтиаксону натрію.А

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці. Якщо субстанція стерильна, їі зберігають у стерильному повітронепроникному контейнері з

контролем першого розкриття.

•

ДОМ І Ш КИ

,..

А. (6R,7R)-7-[[(2Е)-(2-амінотіазол-4-іл)(метоксііміно) ацетил]аміно] -3-[[(2-метил-5,6-діоксо- 1 ,2,5,6-тетра­ гідро- І ,2,4-триазин-3-іл)сульФаніл]метил]-8-0ксо-5-

тіа- І -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксильна кис­ лота «(Е)-ізомер),

В. (5aR,6R)-6-[[(2Z)-(2-амінотіазол-4-іл)(метоксіімі­ но)ацетил] аміно] -5а,6-дигідро-3Н,7Н-азето[2, 1 -

Ь]фуро[3,4-d][ І ,3]тіазин- І ,7(4Н)-діон,

С. 2-метил-3-сульфаніл- 1 ,2-дигідро- 1 ,2,4-триазин- 5,6-діон ,

D . S-бензотіазол-2-іл (2Z)-(2-амінотіазол-4-іл)(меток­ сііміно)тіоацетат,

Е. (6R, 7R)-7-аміно-3- [[(2-метил-5,6-діоксо- 1 ,2,5,6-

тетрагідро- І ,2,4-триазин-3-іл)сульфаніл ] метил] -8- оксо-5-тіа- І -азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксиль­

на кислота.А

•

ЦИНАРИЗИН

Cinnarizinum

CINNARIZINE

[298-57-7]

Цинаризин містить не менше 99.0 % і не більше 101 .0 % (Е)-I -(дифенілметил)-4-(3-фенілпроп-2-еніл)піпера­ зину, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Практично не розчинний у водіР, легко розчинний уметиленхлориді Р, розчинний вацетоні р,

мало розчинний у 96 % сnирті Р і метанолі Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, В. Друга ідентифікація:А, С, D.

А. Температура плавлення (2.2. 14).Від 1 18 ОС до 1 22 ОС.

В. І нфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції, одержа­

ний у дисках, має відповідати спектру Фез цинаризи­

ну.

С. Визначення проводять методом тонкошаровоїхро­ матографії (2.2.27), використовуючи ТШХпластинки

із шаром силікагелю октадецилсилільного F254 Р.

Випробовуванийрозчин. І О мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 20 мл.

Розчин порівняння (а). 1 0 мг Фез цинаризину розчиня­ ють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 0 мг фез цинаризину і 1 0 мг ФеЗ флунаризинудигідрохлориду розчиняють уметано­ лі Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 м кл (2.5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (2.5 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (2.5 мкг ци­ наризину і 2.5 мкг флунаризину дигідрохлориду) роз­ чину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників 1 Мрозчиннатріюхлориду Р - метанол Р - ацетон Р (20:30:50)'. Коли фронт розчин­

ників пройде 1 5 см від лінії старту, пластинку вийма­ ють із камери, сушатьна повітрі та переглядають в УФ­ світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві чітко розділені плями.

D. 0.2 г кислоти лимонної безводної Р розчиняють у

1 О мл оцтового ангідриду Р у водяній бані при темпе­ ратурі 80 ОС і витримують у водяній бані при темпера­ турі 80 ОС протягом 1 О хв. До одержаного розчину до­ дають близько 20 мг субстанції; з'являється пурпурове забарвлення.

ВИПРОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорістьрозчину (2.2. 1). 0.5 г субстанції розчиняють уметиленхлориді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл. Одержаний розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину (2. 2.2, метод 11). Забарвлення розчину, приготованого для випробування « Про­ зорість розчину,>, має бути не інтенсивнішим за ета­ лон ВУ7'

Кислотність або лужність. 0.5 г субстанції суспендують

у 1 5 мл води Р, кип'ятять протягом 2 хв, охолоджують і фільтрують. Одержаний фільтрат доводять водою,

вільноювідвуглецю діоксиду, Рдо об'єму 20 мл. До 10 мл одержаного розчинудодають 0. 1 млрозчинуфенолфта­

леїну Рі 0.25 мл 0.01 Мрозчинунатрію гідроксиду; з'яв­ ляється рожеве забарвлення. До 1 О мл одержаного розчину додають 0. 1 мл розчину метилового червоно­

го Рі 0.25 мл 0.01 Мрозчинукислотихлористоводневої;

з'являється червоне забарвлення.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 25.0 мг субстанції розчиняють у метанолі Рі доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 1 0.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 2.5 мг фезцинаризину і ] 5.0 мг

ФеЗ Флунаризинудигідрохлориду розчиняють уметано­

лі Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять ме­ танолом Р до об'єму 20.0 мл.