3.3.2.3. Виявлення полісахаридів
Якісне визначення. У хімічний стаканчик вміщували 15 мл 96 % етанолу і поступово додавали 5 мл густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової.
Спостереження: утворювався білий аморфний осад.
Хроматографічне вивчення. Для вивчення мономерного складу полісахаридів, 0,1 г їх розчиняли в мінімальній кількості води (1,5-2 мл) і гідролізували таким же об’ємом 20 % кислоти сульфатної при нагріванні на водяному огрівнику, контролюючи хід гідролізу методом хроматографії. Повний гідроліз проходив за 5 годин. Гідролізати нейтралізували барія карбонатом до нейтральної реакції за універсальним індикатором. Розчин фільтрували, промивали фільтр і осад на фільтрі водою. Фільтрат випарювали під вакуумом до сухого залишку, який розчиняли в 0,5 мл етанолу.
Отриманий розчин наносили на хроматографічний папір «Filtrak F» № 7. Хроматографували в системі розчинників: ацетон–бутанол–вода (7:4:2) нисхідним способом в присутності вірогідних зразків моносахаридів. Для ідентифікації вільних цукрів паралельно досліджували фугат, отриманий в ході висадження полісахаридів [34].
Хроматограму після закінчення хроматографування висушували на повітрі, обробляли анілін-фталатним реактивом і нагрівали в сушильній шафі протягом 10 хвилин при 100°С. Цукри проявлялися у вигляді коричневих (гексози) і рожевих плям (пентози)
Схема хроматограми представлена на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Схема хроматограми вільних і зв’язаних цукрів в густому екстракті коренів ехінацеї пурпурової.
1 – глюкоза; 2 – галактоза; 3 – арабіноза; 4 – рамноза, 5 – ксилоза, 6 - гідролізат полісахаридів густого екстракту листя берези,
7 - густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової.
Система розчинників: ацетон–бутанол–вода (7:4:2).
Спосіб хроматографування: нисхідний.
Реактив для проявлення: анілін-фталат.
В результаті вивчення, як видно з рис. 3.2 у вільному стані виявлено глюкозу, а в гідролізаті – глюкозу, галактозу, арабінозу, ксилозу і рамнозу.
3.3.3. Важкі метали і вміст органічних розчинників
(Метод А). До 1 г густого екстракту додають 1 мл кислоти сульфатної Р, обережно спалюють і прожарюють. До одержаного залишку додають при нагріванні 5 мл розчину 615 г/л амонію ацетату Р, фільтрують крізь беззольний фільтр, промивають 5 мл води Р і доводять об`єм фільтрату водою Р до 100 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують з використанням еталонного розчину плюмбуму (1 ppm Pb) Р.
Вміст важких металів густого екстракту не більше 0,01 % (100 ppm).
Вміст важких металів склав 0,0057%.
Контроль наявності залишкових кількостей органічних розчинників може проводитися будь-якими валідованими методами. Найприйнятнішим є метод газової хроматографії. Відсутність в АНД такого розділу або відсутність у розділі методики визначення будь-якого з органічних розчинників, що використовувалися при виробництві лікарського засобу, має бути обґрунтована в кожному окремому випадку.
Граничний вміст залишкових кількостей органічних розчинників у субстанція і готових лікарських засобах – етанол 1,0 %.
75 мл густого екстракту вміщували у круглодонну колбу місткістю 250 мл і відганяли рідину на роторному вакуум-випарювачі у приймач (мірну колбу місткістю 50 мл). Приймач вміщували в ємкість з холодною водою, збирали близько 48 мл відгону, доводили його температуру до 200С і додавали води до позначки.
Густину відгону визначали пікнометром і по алкоголеметричним таблицям знаходили відповідний вміст спирту у відсотках за об’ємом..
Вміст спирту в сумарному екстракті (Х) у відсотках за об’ємом обчислювали за формулою:
де 50 – об’єм відгону, мл;
а – вміст спирту в відсотках за об’ємом;
б – об’єм густого екстракту, який було взято для відгону; мл.
Вміст етанолу у густому екстракті, що досліджувався, склав 0,39%.
Вміст залишкової кількості етанолу в густому екстракті не більше 1,0 %.