3.1. Отримання густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової

Густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової отримували методом мацерації [7].

2,0 кг повітряно-сухої сировини, подрібненої до розміру часток 3 мм заливали 70% етиловим спиртом в кількості 15,8 л (з урахуванням коефіцієнту поглинання сировини 5,4). Через 12 годин екстракт (5,01 л) зливали. Екстракцію проводили ще двічі порціями по 15 л. Отримані екстракти об’єднували (15,09 л), фільтрували та упарювали на вакуум-випарному апараті до залишкової вологи 20-25%. Отримували 430 г густого екстракту. Вихід густого екстракту склав 21,5% від повітряно-сухої сировини.

Екстракти – це концентровані препарати рідкої, твердої або густої консистенції, які звичайно одержують із висушеної рослинної або тваринної сировини. Екстракти виготовляють мацерацією, перколяцією або іншим придатним валідованим методом, використовуючи спирт або інший підхожий розчинник. Розрізняють рідкі екстракти (Extracta fluida); густі екстракти (Extracta spissa) – в`язкі маси з втратою в масі при висушуванні не більше 25 %; сухі екстракти (Extracta sicca) – сипкі маси з втратою в масі при висушуванні не більше 5 %. Густими екстрактами є препарати проміжної консистенції між рідкими і сухими екстрактами. Вони виробляються шляхом часткового упарювання використовуваного розчинника. Застосовують лише спирт відповідної концентрації або воду. Густі екстракти звичайно мають сухий залишок не менше як 70 % (за масою). При виготовленні густих і сухих екстрактів допускається використання або рідких екстрактів, або настойок, які упарюють до необхідної концентрації, якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Густі екстракти – м`які лікарські форми, одержані шляхом упарювання або часткового упарювання використовуваного екстрагенту.

З метою розробки відповідних розділів методик контролю якості на густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової нами було досліджено 5 серій екстракту.

Для густого екстракту з коренів ехінацеї пурпурової визначали втрату в масі при висушуванні, вміст важких металів, мікробіологічну чистоту, проводили його ідентифікацію за якісними реакціями та визначали кількісний вміст БАР.

3.3. Визначення параметрів стандартизації густого екстракту з коренів ехінацеї пурпурової

3.3.1. Опис

Густа, в`язка, малорухлива рідина коричневого кольору, однорідної густої консистенції, приємного запаху і гіркувато-солодковатого смаку.

3.3.2. Ідентифікація

3.3.2.1. Виявлення гідроксикоричних кислот за методикою ДФУ

Переглядають хроматограму, одержану при кількісному визначенні методом ВЕРХ. На хроматограмі випробуваного розчину має виявлятися основний пік, відповідний кислоті цикорієвій, та менший пік, відповідний кислоті кафтаровій. Піки, відповідні кислоті кофейній і кислоті хлорогеновій, є мінорними та можуть бути відсутніми.

3.3.2.2. Виявлення гідроксикоричних кислот

Хроматографічне вивчення I. Гідроксикоричні кислоти вивчали методом паперової хроматографії в системі розчинників 2 % оцтова кислота з вірогідними зразками гідроксикоричних кислот. Схема хроматограми густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема хроматограми гідроксикоричних кислот

густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової

1 – n-кумарова; 2 – кофейна; 3 – хлорогенова;

4 – густий екстракт.

Система розчинників: 2 % оцтова кислота.

Як видно з рис. 3.1, в результаті хроматографічного вивчення були ідентифіковані n-кумарова, кофейна і хлорогенова кислоти.

Хроматографічне вивчення II. Близько 0,5 г екстракту вміщували у колбу ємністю 100 мл і заливали 50 мл 50% спирту етилового. Кип’ятили 45 хв від моменту закипання на водяної бані в колбі зі зворотним холодильником. Потім вміст колби охолоджували і фільтрували. Упарювали насухо, залишок розчиняли у 0,2 мл 50% спирту етилового, 5 мкл розчину наносили на хроматографічну пластинку «Sorbfil», розміром 15 х 15 см, поряд наносили розчини стандартних зразків хлорогенової, кавової та цикорієвої кислот. Пластинку сушили при кімнатній температурі протягом 10 хв, потім поміщали у камеру із сумішшю розчинників толуол : етилацетат : кислота мурашина безводна : вода (2:20:2:1) та хроматогрофували висхідним способом. Після проходження фронту розчинників близько 12 см від лінії старту, пластинку виймали із камери, сушили на повітрі при кімнатній температурі до видалення запаху розчинників і переглядали в УФ-світлі при довжині хвилі 365 нм. При перегляді хроматограми випробуваного розчину виявлялися такі плями: пляма, що світиться, з синьою флуоресценцією з величиною Rf близько 0,67-0,75 (кавова кислота) на рівні плями, що світила, таким же кольором розчин стандартного зразка кавової кислоти; пляма з блакитною флуоресценцією з величиною Rf близько 0,59-0,65 (цікорієвава кислота) на рівні плями, що світиться, таким же кольором розчин стандартного зразка цікорієвої кислоти; пляма з блакитною флуоресценцією з величиною Rf близько 0,17-0,24 (хлорогенова кислота) на рівні плями, що світиться, таким же кольором розчин стандартного зразка хлорогенової кислоти.