Лексичне і граматичне значення слова

Лексичним значенням називають співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Але цим не вичерпується зміст поняття “лексичне значення”. Мова не змогла б виконувати функцію спілкування (комунікативну), якби намагалася дати кожному предмету окрему назву. Слово називає конкретний предмет, усі інші предмети даного виду, а також поняття про цей вид предметів. Це означає, що слово узагальнює у своєму лексичному значенні основні ознаки цілого класу предметів і формує поняття про них. Поняття – це узагальнене відображення у свідомості властивостей предметів і явищ дійсності. Поняття виражається словом. Воно є основою лексичного значення слова. Але крім називання предмета й поняття про нього, у лексичне значення слова може входити й додатковий компонент – те, як і коли ми предмет сприймаємо, оцінюємо, як реагуємо на нього (чобіт, чобіток, чоботище; здоровий, здоровенький, здоровило).

Як правило, значення слова в цілому однаково усвідомлюється колективом людей, які розмовляють однією мовою, пов’язані між собою культурою, традиціями, історією. Значення слова – це зв’язок, що історично склався в певному суспільстві, між звучанням слова й тим відображенням предмета або явища, яке з’явилося й закріпилося у свідомості людини.

Отже, лексичне значення само по собі є складним і змінним явищем, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати в нові значення.

Граматичне значення визначає віднесеність слова до певної частини мови й можливості та особливості поєднання слова з іншими словами. Граматичне значення слова вивчається у граматиці.

Основні типи лексичних значень слова

Як ми вже говорили, лексичне значення властиве тільки повнозначним словам. Кожне повнозначне слово відрізняється від іншого як лексичним значенням, так і його специфічними особливостями й виявленням у мові.

У зв’язку з цим розрізняємо три типи лексичного значення слова:

Номінативне значення, яке безпосередньо пов’язане з відображенням явищ об’єктивної дійсності. Зв’язки слова з номінативним значенням з іншими словами – предметно-логічні, вони не обмежені у сполучуваності з іншими словами, наприклад: хата – стара хата, батьківська хата, біла хата і под.; високий – високе дерево, високий хлопець і под. Звичайно, деяка обмеженість у сполучуваності вільних слів теж є. Не можна сказати: високий борщ, математична хата і под.

Усі переносні значення, крім образно-емоційних, теж належать до прямих (номінативних, вільних).

Слова, обмежені у сполучуваності з іншими, зв’язані за змістом у неподільній єдності, мають фразеологічно зв’язаний тип лексичного значення: блакитна кров, намилити шию, мати руку (десь). Є в українській мові частина слів тільки з фразеологічно зв’язаним типом лексичного значення: ридма ридати, лігма лежати, дати відкоша та ін.

Синтаксично зумовлений тип лексичного значення виступає в певній синтаксичній функції. У першу чергу – у займенників, бо тільки з контексту розуміємо, про що йде мова. Це переносні значення (метафоричні або метонімічні) образно-емоційного характеру: Такого орла (сміливця) ще світ не бачив; Він у нас голова. Найчастіше такі значення мають іменники та прикметники, рідше – дієслова та прислівники.