Тлумачні словники

Протягом 1970–1980 рр. був виданий одинадцятитомний “Словник української мови” – перший тлумачний словник нашої мови (135 000 слів). 1998 року В. Яременко та О Сліпушко, спираючись на “Словник української мови”, видали “Новий тлумачний словник української мови” у чотирьох томах (42 000 слів). 2001 року вийшов “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (автор, керівник проекту та головний редактор В. Т. Бусел), що містить 170 000 слів, у тому числі й ті, що увійшли в українську літературну мову протягом останнього десятиліття.

Для потреб школи створено “Короткий тлумачний словник української мови” (перше видання вийшло у 1978 р. за редакцією Л. Л. Гумецької, друге, перероблене і доповнене, – у 1988 р. за редакцією Д. Г. Гринчишина). У словнику близько 6 750 слів, які належать до найчастіше вживаних у періодичній пресі, науково-популярній та художній літературі.

Помітним явищем у розвитку української лексикографії стала поява словників, присвячених мові окремих письменників. Першим із них був двотомний “Словник мови Шевченка”, опублікований у 1964 р., – до 150-річчя від дня народження великого Кобзаря.

Колективом мовознавців Харківського університету укладено “Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка”, що в трьох томах вийшов у Харкові 1978–1979 рр. Готуються нові словники, присвячені описові словесних скарбів із творів найвидатніших майстрів українського художнього слова.

Як уже відзначалося, серед тлумачних словників важливе місце посідають словники іншомовних слів. 1974 р. побачив світ “Словник іншомовних слів” за редакцією акад. О. С. Мельничука, підготовлений співробітниками Головної редакції Української Енциклопедії. Словник дає коротке пояснення слів і термінів іншомовного походження, які перебувають у науковому обігу, уживаються в сучасній українській пресі, художній літературі. 1985 р. вийшло друге видання цього словника. 2000 р. у серії “Словники України” вийшов “Словник іншомовних слів” С. М. Морозова та Л. М. Шкарапути, того ж року видано “Словник іншомовних слів” Л. О. Пустовіт та ін. (23 000 слів і термінологічних словосполучень).

Етимологічні словники

Етимологічні словники дають характеристику найдавнішого звукового складу слова, тлумачать походження і зміну значень слів на основі зіставлень зі словами спільного кореня інших мов.

Великим здобутком української лексикографії є створення “Етимологічного словника української мови”. 1982 р. вийшов у світ перший, 1985 р.– другий, а 1989 р.– третій том цього семитомного словника, який укладають учені Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

У словнику знаходять етимологічне висвітлення зафіксовані в XIX та XX ст. слова української літературної мови й українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов.

У Канаді з 1962 р. почав видаватися етимологічний словник української мови Я. Рудницького.

Протягом 1977–1978 рр. видано двотомний “Словник староукраїнської мови (XIV–XV ст.)”, підготовлений колективом мовознавців Інституту суспільних наук АН України у Львові. Словник охоплює матеріали пам’яток української мови в початковий період її розвитку і, звичайно, містить важливу інформацію про історичні особливості становлення форм і семантики слів.