- •Тема 1. Мова як суспільне явище. Українська мова в колі інших мов світу. Поняття літературної мови
- •Мова як суспільне явище. Функції мови
- •Місце української мови серед мов світу
- •Українська мова входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. Людей. Літературна мова. Поняття мовної норми
- •Поняття державної мови
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Стилі та форми мовлення
- •Функціональний стиль. Стилістична норма
- •Функціональні стилі сучасної української літературної мови
- •Експресивні стилі української мови
- •Усна та писемна форми мовлення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Лексикологія. Предмет лексикології. Лексичне значення слова
- •Предмет лексикології
- •Слово як одиниця мови
- •Лексичне і граматичне значення слова
- •Основні типи лексичних значень слова
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •Значення багатозначного слова
- •Переносне значення й переносне вживання слова
- •Види переносних значень і переносних вживань
- •Стилістичне використання багатозначності
- •Особливості перекладу багатозначних слів
- •Неточності, що можуть виникати при використанні багатозначних слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Омоніми
- •Поняття омонімії
- •Омонімія та полісемія
- •Повні й неповні омоніми
- •Джерела омонімії
- •Міжмовні омоніми
- •Стилістичні можливості омонімії
- •Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Пароніми
- •Поняття паронімії. Види паронімів
- •Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія
- •Міжмовні пароніми. Неточності при використанні паронімів
- •Стилістична роль паронімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Явище синонімії в сучасній українській мові
- •Поняття синонімії
- •Однорівнева й міжрівнева синонімія
- •Синонімічний ряд
- •Абсолютні та неповні синоніми
- •Особливості перекладу синонімів
- •Стилістичне використання синонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Антоніми
- •Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови
- •Види семантичних антонімів
- •Однокореневі та різнокореневі антоніми
- •Антоніми багатозначного слова
- •Особливості використання антонімів та їх стилістичні функції
- •Стилістично невиправдане вживання антонімів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням
- •Індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська та власне українська лексика
- •Характерними для власне українських слів є також суфікси:
- •Лексика іншомовного походження
- •Слова, запозичені з інших слов’янських мов. Старослов’янізми
- •Запозичення з неслов’янських мов
- •Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів
- •Особливості вживання та стилістичні функції іншомовних слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Стилістична диференціація лексики сучасної української мови
- •Стилістично нейтральна лексика
- •Стилістично забарвлені слова
- •Емоційно-експресивне забарвлення слів
- •Стилістичні функції книжної та розмовної лексики
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Лексика української мови з точки зору вживання
- •Загальновживана лексика
- •Лексика обмеженого вживання
- •Стилістичне використання лексики обмеженого вживання.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Активна і пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови
- •Неологізми
- •Функції неологізмів
- •Застарілі слова
- •Номінативні та стилістичні функції застарілих слів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 13. Фразеологія. Предмет фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •Фразеологія як розділ мовознавства
- •Визначення поняття фразеологічної одиниці
- •Питання класифікації фразеологічних одиниць
- •Джерела української фразеології
- •Стилістичне використання і трансформація фразеологічних засобів мови
- •Особливості перекладу фразеологічних одиниць
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова
- •Етимологія як розділ мовознавства
- •Народна етимологія
- •Стилістичні можливості етимології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 15. Лексикографія
- •Предмет лексикографії
- •Загальна характеристика словників
- •Типи словників Перекладні словники
- •Тлумачні словники
- •Словники синонімів, антонімів, паронімів
- •Орфографічні, орфоепічні та інші словники правильності мови
- •Фразеологічні словники
- •Список словників
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 16. Фонетика. Фоностилістика. Орфоепічні норми української літературної мови
- •Поняття орфоепії
- •Вимова голосних звуків в українській мові
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова абревіатур
- •Тема 17. Асиміляція, зміни приголосних при збігу, спрощення в групах приголосних
- •Асиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Зміни приголосних при збігу їх
- •Спрощення приголосних у звукосполученнях
- •Тема 18. Милозвучність мовлення
- •Милозвучність мовлення
- •Засоби милозвучності української мови
- •Наголос
- •Питання для самоконтролю
- •Які функції може виконувати наголос?
- •Тема 19. Фоностилістика
- •Інтонаційна виразність мовлення
- •Використання засобів фонетики у стилях літературної мови
- •Питання для самоконтролю
Однорівнева й міжрівнева синонімія
Залежно від функціонування на різних мовних рівнях можна говорити про однорівневу (крім лексичної, це фразеологічна, синтаксична та ін.) і міжрівневу синонімію.
Розрізняють фразеологічні синоніми: ні те ні се, ні риба ні м’ясо, ні пава ні ворона; гав ловити, рота роззявляти; дати драла, накивати п’ятами; не всі дома, немає клепки; давати хропака, клювати носом; міжрівневі лексико-фразеологічні синоніми: тісно – ніде яблуку впасти, ніде курці стати та ін; морфологічні – варіанти форм, що передають те саме значення : батьку – батькові, п’ятьма – п’ятьома. Синтаксичні синоніми – це синтаксичні конструкції, близькі або тотожні за значенням, які при відмінності формальної структури є взаємозамінними в тексті: просити гроші / грошей (у другому випадку – частину або на певний час); дід і баба / дід з бабою; братова книжка / книжка брата; мчати як стріла / стрілою; сталь міцніша від заліза / міцніша, ніж залізо; намазати масло на хліб / хліб маслом; люди заселяють пустелю / пустеля заселяється людьми. Подавши гудок, пароплав відійшов / Після того як пароплав подав гудок, він відійшов. / Пароплав подав гудок і відійшов. / Після подання гудка пароплав відійшов. / Подавши гудок... і т. д. Поряд з власне синтаксичними синонімами (Я нездужаю / Мені нездужається) розрізняють лексико-синтаксичні (Я нездужаю / Мені нездоровиться).
Синонімічний ряд
Синоніми групуються в синонімічні ряди. Опорним, стрижневим членом ряду є його домінанта – слово, найуживаніше серед інших, звичайно стилістично нейтральне й таке, що найточніше та найповніше виражає значення всього ряду. Слова в ряду мають бути синонімічними не тільки щодо домінанти, а й між собою. Особливо численними є синонімічні ряди на позначення понять “іти” / “ходити” / “піти”; “говорити” / “казати” / “сказати”; “бити” / “ударити” / “побити”; “лаяти”, “красти”, “пити” / “випити” / “напитися” (щодо алкогольних напоїв); “хороший” / “поганий”; “великий” / “малий”; “балакун” та деяких інших.
Абсолютні та неповні синоніми
Ступінь синонімічності слів може коливатися від повної до більшою чи меншою мірою часткової. Виділяють абсолютні (повні) та неповні (останніх у мові переважна більшість) синоніми.
Синоніми абсолютні – слова повністю рівнозначні й загалом тотожні за вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, частотністю, сполучуваністю та ін. Наприклад: родина, сім’я; пейзаж, краєвид; вік, століття, сторіччя; угорець, мадяр; гарний, красивий і вродливий (щодо людини); безплатний, безкоштовний; любий, милий; безмежний, безкрайній, безконечний, нескінченний; тремтіти, дрижати; баритися, гаятися; скрізь, всюди; крізь, через (вікно, туман і віки); або, чи; тільки, лише. Вони часто зустрічаються, зокрема, серед емоційно-експресивної лексики: лупити, колошматити у значенні ‘сильно бити’, серед однокореневих слів і взагалі на словотвірному рівні: близько, поблизу; пташеня, пташа; підлиза, лизун; лизоблюд, блюдолиз; заробітна плата, зарплата; на рівні стійких словосполучень: боровик, білий гриб; бити байдики, байдикувати; граматичних форм, зокрема синтаксичних конструкцій: віддаленіший, більш віддалений; ходитиму, буду ходити; мчати як стріла, мчати стрілою; дощ, іде дощ, дощить.
Абсолютні синоніми можуть розрізнятися:
а) частотністю вживання (першим у парі подається вживаніше слово): обличчя, лице; скроня, висок; спогад, спомин; селезень, качур; щеня, цуценя; зразок, взірець; століття, сторіччя; білосніжний, сніжно-білий;
б) певним стилістичним ореолом (не настільки виразним, щоб у словниках при таких словах давалася відповідна позначка, і не завжди усвідомлюваним самим мовцем) – наявністю чи відсутністю, наприклад, конотацій традиційності або, навпаки, сучасності, звичайності або престижності, безпосередньості, невимушеності або певної офіційності та ін., порівняйте: мовознавець, лінгвіст; мовознавство, лінгвістика (порівняльно-історичне мовознавство, але структурно-математична лінгвістика); здоров, привіт, салют (як фамільярно-дружнє вітання); привіт, вітання (передавайте привіт Вашій доньці й вітання дружині); голий, оголений (останнє ніби пристойніше);
в) неоднаковою активністю вживання в різних стилях та соціально-професійних різновидах мови: оранжевий, жовтогарячий; радіатор, батарея; ферзь, королева; стюардеса, бортпровідниця; у парі кавалерія, кіннота лише перше слово вживається в значенні роду військ; у термінології іншомовний і власне українській синоніми часто не можуть помінятися місцями, тому що український синонім виступає, по суті, як пояснення запозиченого, наприклад: асиміляція й уподібнення, біном і двочлен;
г) сполучуваністю: середні віки, але не століття;
ґ) відмінністю у вживанні залежно від форми слів (чинник, що може як сприяти, так і перешкоджати цьому вживанню) та їх звукового оформлення, внутрішньої форми слова, асоціативного зв’язку зі словотвірно спорідненими і просто фонетично подібними словами: лелека, чорногуз; слимак, слизняк; ворона, ґава; вогнище (порівняйте: вогонь), багаття; їх довжини (порівняйте: назва й найменування, кілька й декілька, ніби й нібито, особливо при синонімії слова і словосполучення: третина й одна третя) та акцентуаційної характеристики (місця наголосу в слові), що має особливе значення для ритміки та римування в мові поезії;
д) неоднаковою активністю в літературному мовленні жителів різних регіонів, порівняйте на Наддніпрянщині й у Галичині: галстук – краватка, чемодан – валіза, спасибі – дякую, будь ласка – прошу, вибачте (пробачте) – перепрошую. Така диференціація може зумовлюватися наявністю саме того, а не іншого з членів ряду в іншій мові, з якою певний регіон тісніше контактує (для української мови – російська й польська). Цей чинник може стимулювати як розширення, так і звуження вживання слова (як нібито менш властивого даній мові).
Неповні синоніми поділяють на семантичні (ідеографічні), стилістичні та семантико-стилістичні.
Семантичні відрізняються відтінками значень: говорити, виступати, промовляти, проголошувати; хата, дім, будинок, житло, квартира; бути (‘мати місце в дійсності’) та існувати (із підкресленням ознаки процесуальності, переважно щодо абстрактних понять); бити, ударяти (про окремі удари); признатися, зізнатися (щиро, переважно про щось інтимне, таємне або варте осуду і т. ін.); особливо часто такі слова відрізняються інтенсивністю вияву ознаки, дії: білий, білосніжний; хотіти, жадати.
Стилістичні синоніми мають різні сфери використання та експресивно-емоційне забарвлення: їсти, глитати, жерти; батьки, батько-мати (розм.), отець-ненька (фолькл.); говорити, ректи, верзти, патякати, мовити; батьківщина, вітчизна (в урочистій або поетичній мові); бажано, хотілося б (більш ввічливо).
Семантико-стилістичні синоніми, з яких переважно складаються широкі синонімічні ряди, мають відмінності в семантиці та використанні: бути (‘бути в наявності у когось або десь’ – у нього є гроші), водитися (‘бути постійно в наявності – про певну кількість’); бити, ударяти та розмовні гатити, гамселити, садити тощо у значенні ‘сильно бити’; майбутній, наступний, грядущий тощо.
Семантичні синоніми дають можливість вибрати найточніше слово з синонімічного ряду, щоб якомога краще передати ту чи іншу думку. Особливо важлива така риса в діловому, науковому й публіцистичному стилях. Стилістичні синоніми сприяють відтворенню найтонших емоційно-експресивно-оцінних відтінків висловлювання.