Джерела омонімії

Омоніми з’являються внаслідок:

а) розпаду багатозначного слова, коли його окремі значення перестають сприйматися як семантично пов’язані: порох (‘пил’) і порох (‘вибухова речовина’); правий (‘справедливий, ні в чому не винний’) і правий (‘протилежний лівому’); точити (‘виточувати на токарному верстаті, гострити’), точити (‘прогризати, проїдати’), точити (‘цідити, лити’) і точити (‘просівати обмолочене зерно крізь решето’), ключ (‘від сінешніх дверей’) і ключ (‘журавлиний’). Встановити, коли багатозначність переходить в омонімію, можна далеко не в кожному випадку (порівняйте: лист, перо, ручка);

б) звукових змін слів у процесі розвитку мови: вити із вити та выти, ніс із носъ і нєслъ, слати із сълати і стълати;

в) випадкового збігу звучання слова рідної мови й засвоєного з іншої мови: тур (‘дикий бик’) і тур (‘оберт у танці, етап чого-небудь’ – із франц.); чайка (‘птах’) і чайка (‘човен’ – із тур.); горн (‘вогонь у кузні’) – горн (‘сигнальн. труба’ – із німец.); клуб (пилу, диму) – клуб (‘організація’ – із англ.), мул (у болоті) – мул (‘осел’ – із тибет.), як (прислівн.) – як (‘бик’ – із тибет.);

г) омонімії самих запозичених слів: бак (‘посудина для рідини’ – із франц.) і бак (‘частина палуби’ – із голл.); бар (‘одиниця тиску’ – грец.) – бар (‘невеликий ресторан’ – англ.), метр (‘одиниця довжини’, ‘віршовий розмір’ – грец.) – метр (‘шаноблива назва людини, вчитель, вихователь’ – франц.);

ґ) випадкового збігу звучання форм різних слів: за в’яз – зав’яз; не з граба – незграба;

д) словотворення – утворення омонімів від тих самих або різних коренів чи основ: стан (‘ситуація, обставини’) і стан – у техніці і т. п. (однокореневі із стати); ударник (‘механізм’ – від удар) і ударник (‘той, хто працює по-ударному’ – від ударний); зажити (‘загоїтися’), зажити (‘ужити, спожити’), зажити (‘пережити, нажити’ – зажити слави) і зажити (‘почати якось жити’ – зажити по-новому); киянка (жін. р. до киянин) і киянка (від кий); моторний (‘меткий, жвавий’, очевидно, однокореневе з мотати) і моторний (від мотор).

Міжмовні омоніми

У різних мовах існують однакові звукові комплекси, що мають відмінні значення. Явище міжмовної омонімії властиве не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим мовам. Так, майже омонімічними є латин. bis (‘двічі’) та укр. біс (‘диявол’). Слова, які однаково звучать чи пишуться у двох або більше мовах, але не збігаються значенням і вживанням називають ще “фальшивими друзями перекладача”. Такі слова в зіставлюваних мовах можуть викликати неправильні асоціації, що ведуть до неточного розуміння слів, неправильного їх перекладу. В одних випадках це слова, які в двох мовах означають різні поняття: рос. уродливый і укр. уродливий, рожа і рожа, является и являється. Інший тип – близькі за значенням слова з різними відтінками: артистка в чеській мові – лише ‘артистка цирку, кабаре’.

Часто виникають помилки при перекладі з російської мови слів типу: калитка, лихо, дурно, месяц, неделя, брак, луна, детина, наглый, удача, мешать, рыбалка. Люди, недостатньо обізнані з лексичними нормами тієї чи іншої мови, часто користуються такими словами неправильно. Наприклад, про боягуза можуть сказати: “Він такий трус!”, лазню називають банею, а баню на церкві – запозиченим з російської мови словом купол тощо.

На жаль, такі помилки не обмежуються усним мовленням, інколи вони псують і термінологію, зокрема технічну чи музичну. Приміром, російське слово шарикоподшипник перекладають у нас шарикопідшипник замість нормального відповідника кульковий підшипник, на “Місячну сонату” Л. Бетховена кажуть “Лунна соната” (хоч точна назва цього твору в дослівному перекладі з німец. – “Соната місячного світла”).