Питання для самоконтролю

Дайте визначення паронімів.

Із чим пов’язана можливість сплутування паронімів?

Які слова відносять до паронімів?

Розкажіть про паронімію у фразеології, синтаксисі, словотворі.

У яких семантичних відношеннях можуть перебувати пароніми?

Що Вам відомо про міжмовну паронімію?

Розкажіть про неточності, що можуть виникати при використанні слів, здатних до паронімії.

Розкрийте стилістичну роль паронімів.

Що таке парономазія? Наведіть приклади.

Тема 7. Явище синонімії в сучасній українській мові

План

1. Поняття синонімії.

2. Однорівнева йміжрівнева синонімія.

3. Синонімічний ряд.

4. Абсолютні та неповні синоніми.

5. Особливості перекладу синонімів.

6. Стилістичне використання синонімів.

Література

1. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 37-46.

2. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 64-68.

3. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. пос. – К., 1999. – С. 33-36.

4. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 56-64.

5. Словник труднощів української мови. – К., 1986.

6. Сучасна українська літературна мова / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. – К., 1991. – С. 66-95.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 124-125.

8. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 115-130.

9. Українська мова: Енциклопедія. –К., 2000. – С.539-543.

Поняття синонімії

Синоніми (від грец. ‘однойменний’) – слова (переважно однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, словотвірні типи, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що при повній чи частковій формальній відмінності мають тотожні або майже тотожні значення (із можливими відмінностями в стилістичних та граматичних характеристиках та у сполучуваності).

Синонімія найповніше й найвиразніше виявляється в лексиці, де значно повніше представлена в абстрактній лексиці порівняно з конкретною, на рівні переносних значень порівняно з прямими, у стилістично забарвленій лексиці порівняно з нейтральною. Це явище є небажаним у сфері термінології.

Функції семантичного і стилістичного характеру, які доцільно брати до уваги для адекватного визначення суті синонімії серед різних типів семантичної близькості й установлення синонімії, такі:

1. функція семантичного добору слова з ряду можливих назв для уточнення, виділення різноманітних відтінків у характеристиці поняття з метою адекватного його позначення: “Все... мучить, гризе і точить душу” (Н. Кобринська); “Не дала вона (дружина) Миколі Степановичу ні дітей жаданих, ні бажаного затишку” (Б. Антоненко-Давидович); “Він не жив, не милувався красою, поезією, коханням, а лише існував, обідав, чай пив” (Г. Хоткевич);

2. функція стилістичного добору слова з ряду можливих назв із метою адекватно оформленого (у функціонально-стильовому, емоційно-оцінному і под. аспектах) позначення відповідного поняття: “Я вже сказав: ми не лопаєм, а годуємось, як і належить людям благородним” (О. Ільченко); “– Цебто вона [баба] неправдива людина? – Зовсім-таки брехлива” (І. Нечуй-Левицький). Порівняйте також випадки вибору того чи іншого синоніма в таких, наприклад, рядах з нейтральною, піднесеною або евфемістичною й зниженою конотаціями компонентів, як померти, заспокоїтися, здохнути; спати, відпочивати (напр., в армії: “Особовий склад роти відпочиває”); розвідник, шпигун (“наш” розвідник, але “їхній” – шпигун); ведмідь, великий (як евфемізм у Карпатах);

3. функція підсилення семантичної або емоційно-експресивної характеристики поняття й одночасно ніби підшукування найточнішої назви для нього шляхом нанизування, нагромадження слів (ампліфікація);

4. функція заступлення, заміни з метою уникнення повторень в одному контексті тих самих одиниць: “Він нікого не зачіпав, і його ніхто не займав” (Марко Вовчок).