Експресивні стилі української мови

Поряд з поділом мови на стилі за жанрами існує ще поділ на різновиди за експресивним забарвленням, в основі якого лежить характер впливу, здійснюваного автором на слухачів або читачів. Використання певних мовних засобів може викликати у співрозмовника почуття піднесеності, урочистості, співвідносне з високим стилем, або становити нейтральну інформацію, звичне спілкування (середній стиль, нейтральний) чи бути орієнтованим на досягнення ефекту іронії, зневаги (низький стиль). Наприклад, різні емоції передаються лексичними синонімами типу говорити, балакати, казати, промовляти, ректи, гомоніти, цокотіти, лебедіти, щебетати.

При цій класифікації найчастіше виділяють такі різновиди: урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, жартівливий, насмішкуватий та ін.

1) урочистий (або риторичний) різновид має на меті викликати у слухачів або читачів почуття поваги, здивування, захоплення величчю подій, подвигів, осіб;

2) офіційний (або холодний) підкреслює ділові стосунки без виявлення особистої оцінки того, що викладається;

3) інтимно-ласкавий забарвлює виклад висловленням співчуття, дружньої симпатії, інтимної близькості;

4) жартівливий прагне викликати в читачів або слухачів веселий чи поблажливий сміх;

5) насмішкуватий створює негативне ставлення до зображуваного, має на меті дискредитацію, розвінчання, затаврування його.

Усна та писемна форми мовлення

Літературна мова реалізується в усній та писемній формах. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, являє собою процес говоріння, тобто усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови. Писемне мовлення – вторинна форма існування мови, зафіксована на папері, розрахована на зорове сприйняття. Особливості кожної з форм мовлення видно з таблиці:

Літературне мовлення:

Усне	Писемне
Первинне; Діалогічне (полі-, моно-); Розраховане на слухачів; Непідготовлене заздалегідь; Живе спілкування; Міміка, жести, інтонація; Імпровізоване; Індивідуалізоване; Емоційне й експресивне; Використовуються повтори, зіставлення, фразеологізми, тропи тощо.	Вторинне; Монологічне; Графічно оформлене; Обдумане; Характеризується відбором фактів, відповідним їх оформленням; Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю й типу мовлення; Ґрунтовний і повний виклад думок; Поглиблена робота над словом і текстом; Редагування думки та форми її вираження; Самоаналіз написаного.

Усне й писемне мовлення має широке застосування в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів, ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення стилю літературної мови.

Що Ви знаєте про стилістичну норму?

Пригадайте функціональні стилі літературної мови.

На якій основі виділяють експресивні стилі мовлення?

Дайте порівняльну характеристику усної та писемної форм мовлення.