Емоційно-експресивне забарвлення слів

Частина лексичних одиниць характеризується наявністю в них рис експресивності та емоційності. Експресія – сила вияву почуттів, переживань, інтенсивність вияву виразності, характеристичності.

Експресивність може міститися у значенні окремого слова (така лексема виступає синонімом до нейтральної назви явища або поняття), а може створюватися описово (контекстом).

Емоційною зветься та категорія слів, яка, крім об’єктивного лексичного значення, містить і значення суб’єктивне – ставлення мовця до висловленої думки. Коли людина, користуючись певним типом лексики, висловлює свої позитивні чи негативні емоції, у цьому їй завжди допомагає експресія (сила, виразність), яка обов’язково супроводить вияви почуттів. Тому розчленування цієї лексики на емоційну та експресивну (при стилістичній характеристиці), як правило, умовне. Так, наприклад, у слові линути(прилинути), крім емоцій поетично-голубливих, наявна експресія, яка бере початок у чисто раціональному ‘летіти плавно, без рвучких змін темпу й напрямку’, проте невіддільна від позитивної оцінки естетичного враження від такого руху.

Певна експресивність властива всім стилям мови й накладає на їх лексичні засоби відповідну барву (навіть науково-термінологічна лексика має своє експресивне забарвлення – сухості, холодності, книжності). Проте група емоційно-експресивної лексики визначається значно вужче, обмежуючись лише кількома категоріями слів. До складу цієї лексики належать слова, які вже в своєму значенні містять позитивну чи негативну оцінність і називають відчуття, настрої, процеси (нудьга, сум, жаль, досада, кохання, ласка, краса, втіха, розкіш, щебетати, пестити). Ці слова можуть виражати позитивну чи негативну оцінку явищ з точки зору мовця і з точки зору будь-якої суспільної групи (милий, щирий, любий, коханий, ясний, красний, змучений, жорстокий, нещасний, немилосердний, хороше, чудово, страшно). До емоційно-експресивних належать також слова, в яких оцінність виражається не лексично, а граматично, тобто суфіксами чи префіксами емоційної оцінки (сонечко, голівка, матінка, очиці, батенько, братик та ін.).

Частина слів української мови не має постійного емоційного забарвлення, а набуває його залежно від того, в якому контексті і з якою настановою вживається (неабияку роль тут відіграє вимова, інтонація, місце слів у реченні та ін.).

Найбільш стійкою та виразною є емоційність, пов’язана з походженням слова або місцем переважного вживання. Так, слова загальнонародної мови різної емоційної насиченості, потрапивши у певний стиль, через деякий час набувають барв цього стилю. Прикладом може бути поетична лексика, яка, довгий час вживаючись у досить вузьких контекстах, набула специфічного “поетичного” забарвлення: “Кохаюся з лихом і щастя не знаю, і гірко без долі свій вік коротаю, й у горі спізнався, що тільки одна – далекеє небо – моя сторона” (М. Петренко). Порівняйте ще: “мудрість незнана”, “надземний туман”, “примарні блукання роздвоєних душ”, “башти надземні, башти із кості слонової рим” (М. Бажан). Потрапляючи в інший контекст, така лексика виділяється в ньому як різко невідповідна, якщо це не було свідомим стилістичним уживанням, наприклад: “Серед жанрів усної народної творчості – дум і пісень, частушок і коломийок, приказок і прислів’їв, різноманітних примовок і анекдотів – народні казки займають важливе місце, особливо відзначаючись своїм чаруючим змістом і формою” (підручн.). Тут перенесення слова з однієї емоційної сфери в іншу – результат мовної невправності автора. Коли ж таке перенесення е для слова спеціально створеною стилістичною ситуацією, емоційний заряд його сильно зростає. Ось здійснюваний послідовно, як сатиричний прийом, перенос назв певних соціальних явищ минулого з метою різко негативного, викривального зображення фашизму в публіцистиці: “Цих гітлерівських джур, цього посліду фашистського диявола, лишилося таки чимало”; “Ті периферійні трубадури німецького імперіалізму в лакейському екстазі створили були щось на зразок легіонів...” (Я. Галан).

У загальнонародній мові емоційно нейтральне слово звичайно має кілька емоційно-експресивних синонімів, які різняться ступенем вияву почуттів (хороший – чудовий, прекрасний, захоплюючий, чудесний, блискучий, дивовижний, разючий та ін.). Саме за емоційно-експресивними ознаками слова нашої мови поділяються на урочисті, риторичні, поетичні, жартівливі, іронічні, фамільярні, осудливі, презирливі, вульгарні, лайливі та ін.

Розвитку емоційно-експресивної оцінності в слові сприяє постійне переносне, метафоричне вживання. Так, метфоризувалися назви багатьох тварин, вживані звичайно з різко негативною оцінністю. Остаточно визначає експресивно-емоційне забарвлення слова той контекст, у якому слово вживається. Тут нейтральні слова під впливом оточення можуть набувати оцінності, урочиста лексика сприймається іронічно, лайлива – як засіб вияву позитивних емоцій та ін.

Контекст може бути організований так, що в ньому слово буде сприйматись і в прямому, і в переносному значеннях одночасно. Таке зіткнення двох значень слова помітно посилює його експресивність: “Тупими довбнями штампу вже на перших сторінках зустрічають читача отакі блискучі (тобто витерті до блиску) епітети, як “незвіданий світ”, “тісні шеренги”, “щасливий спів”, “стрімкий зліт” (разів декілька), “палкі мрії” – і нєсть їм числа” (журн.).

Отже, емоційно-експресивні відтінки значення слова є одним із складників його стилістичної характеристики. Це важливий фактор при доборі мовних засобів: слова з емоційно-експресивним значенням вживаються переважно у тих текстах, де постійно й послідовно виявляється емоційно-оцінне, характеризуюче ставлення до об’єкта. Найчастіше це розмовне мовлення, художні тексти, окремі жанри публіцистики.