Тема 5. Омоніми

План

1. Поняття омонімії.

2. Омонімія та полісемія.

3. Повні й неповні омоніми.

4. Джерела омонімії.

5. Міжмовні омоніми.

6. Стилістичні можливості омонімії.

7. Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів.

Література

1. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 31-37.

2. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 62-64.

3. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 48-52.

4. Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 122-124.

5. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 107-110.

6. Українська мова: Енциклопедія. –К., 2000. – С.401-403.

Поняття омонімії

Омоніми (у перекладі з грец. – ‘однойменний, однакове ім’я’) – слова або їх окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні або написанні мають абсолютно різні значення. Найбільш повно й різноаспектно омоніми виявляються в лексиці.

Лексичні омоніми належать до однієї частини мови, виникають унаслідок як внутрішніх закономірностей розвитку певної мови, так і її контактів з іншими мовами. Крім того, існують ще фразеологічні омоніми (зелена вулиця – ‘безперешкодний шлях для транспорту, а також у розвитку, досягненні чого-небудь’ і зелена вулиця – ‘покарання солдатів у царській Росії, коли їх проганяли крізь стрій, б’ючи шпіцрутенами’; пускати півня – ‘видавати пискливий звук, зриваючи голос’, і пускати (червоного) півня – ‘підпалювати, влаштовувати пожежу’), словотвірні, морфемні (омоморфеми), граматичні, синтаксичні (утворюються внаслідок неоднозначного розуміння синтаксичних відношень між компонентами конструкції, наприклад: пошуки художника; туристи з Англії приїхали; що породжує це явище?).

Крім названих однорівневих, є міжрівневі типи омонімів: лексико-граматичні омоніми, синтаксично-фразеологічні, лексико-синтаксичні омоніми (назустріч і на зустріч, немає і не має, аякже і а як же?).

Омонімія та полісемія

Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів.

Між значеннями полісемантичного слова існують зв’язки: вони об’єднані спільним поняттям. Значення омонімів не пов’язані між собою. Існує ряд способів відрізнення омонімів від полісемічних слів:

1. Шляхом підбору синонімів: бродити – блукати, сновигати;

бродити – шумувати, отже, це омоніми,

АЛЕ: вибиратися – виїжджати, виселятися,

вибиратися – вилазити, видряпуватися,

вибиратися – вирушати, відправлятися – синоніми різні, проте це полісемічне слово.

2. Шляхом утворення похідних слів (у омонімів вони будуть різними):

термін – терміновий,

термін – термінологічний,

горн – горновий,

горн – горніст, АЛЕ полісемічне слово клас утворює: класний, класовий, класифікаційний, тому в кожному випадку слід зважати на зміст слова, його морфологічні та синтаксичні особливості.

Повні й неповні омоніми

Розрізняють омоніми повні та неповні. Повні (абсолютні) омоніми зустрічаємо в межах однієї частини мови, їх звуковий склад збігається в усіх граматичних формах: двір (‘господарська ділянка, на якій розміщені будівлі та місце біля них’) і двір (‘монарх і його оточення’); деркач (‘невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, що має характерний скрипучий крик’) і деркач (‘стертий віник’); сага (‘давньоскандинавське чи давньоірландське епічне сказання’) і сага (‘річкова затока’); бігун (‘той, хто може швидко й легко бігти, бігати’), бігун (‘полюс’) і бігун (‘один із двох спарованих каменів для розтирання зерна, подрібнення каміння тощо в дробильній машині’); курити, точити (воду, ножа), моторний, донести; коса, ключ тощо. Такі слова ще називаються власне омонімами.

Неповні омоніми – це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах, наприклад: биток (‘шматок свинцю, палиця тощо, взагалі предмет, яким б’ють у грі’) і форма родового відмінка однини слова битки (‘круглі котлети з посіченого або відбитого м’яса’). Називний відмінок множини першого слова і другого також збігаються; баранці, кадри, рись, ласка та ін.

Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп:

а) омофони –це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце – сон це, про те – проте, за те – зате, мріяти – мрія ти, по стелі – постелі; орел, сокіл (птахи), Орел, Сокіл (прізвища), гриби – греби, кленок – клинок, тони – тонни, бона – бонна, Роман – роман, Вікторія – вікторія.

б) омографи – слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні: óрган – оргáн, зáмок – замóк, білúзна – білизнá, прúклад – приклáд, áтлас – атлáс, гóри – горú, рáдій – радíй, дорóга – дорогá, óбід – обíд, брáти – братú, нáсип – насúп); глáдкий (‘без загинів, виступів, рівний’) і гладкúй (‘який має повне тіло, вгодований, ситий’). Такі слова розрізняються наголосом.

в) омоформи – це однакові форми слів. Це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: три (числівник) і три (дієслово в наказовому способі), мила (прикметник) і мила (дієслово), налив (іменник) і налив (дієслово), мати (іменник) і мати (дієслово), шию (іменник) і шию (дієслово) тощо.

У словнику повні (абсолютні, лексичні) омоніми та омографи реєструються як окремі слова. Омофони та омоформи спостерігаються в мовленні і словниками не фіксуються.