Pase4ko-pii
.pdfсідниць). Температура розчину для протирання шкіри має бути 37-38 °С. Регулярно здійснювати туалет ділянки промежини та статевих органів. У разі почервоніння шкіри під тіло хворого підкладають гумовий круг з отвором посередині, що запобігає утворенню пролежнів на ділянці куприка.
Необхідно стежити, щоб хворий дотримував особистої гігієни порожнини рота. Після кожного вживання їжі слід полоскати рот. Зуби потрібно чистити вранці і увечері перед сном.
Медична сестра повинна володіти методами регулювання функції кишок. У хворого може виникнути закреп, метеоризм. Добре дати хворому в таких випадках відвар кропу по 1 столовій ложці 5-6 разів на день, відвар ревеню, крушини, хворий має випити відвар сени (олександрійського листа), склянку свіжого кефіру або кислого молока, компот із ревеню або чорносливу. В разі необхідності ставити очисну клізму.
Тяжкохворих потрібно підмивати 1-2 рази на день, особливо після фізіологічних випорожнень.
У разі розвитку асциту медична сестра стежить за добовим діурезом хворого і кількістю вживаної рідини.
Оцінюючи стан хворого, медична сестра повинна звертати увагу на його положення в ліжку, поведінку, колір шкіри, а також наявність і вираженість розладів нервово-психічної сфери. Пам’ятати, що у хворого може бути печінкова кома, перші ознаки якої – млявість, головний біль, зниження апетиту, нудота, біль у животі. Про це необхідно негайно повідомити лікаря.
Медична сестра повинна чітко виконувати всі призначення лікаря, своєчасно готувати хворого до різних маніпуляцій, зокрема, до абдомінальної пункції.
Підготовка хворого і оснащення, а також організація допомоги лікарю при проведенні абдомінальної пункції
Пункція – прокол порожнини, органа, тканини. Абдомінальна пункція
– прокол черевної порожнини з діагностичною і лікувальною метою. Належить до лікарських процедур. Напередодні проколу хворому спорожнюють кишки, а перед самою пункцією – сечовий міхур. Готують троакар для проколу черевної порожнини з гострокінцевим мандреном, шприци ємністю 5-10 мл, голки, 0,5 % розчин новокаїну чи хлоретил, дренажну гумову трубку, затискач, спиртовий розчин йоду, етиловий спирт, стерильні бинти, серветки, клеол, лейкопластир, стерильні пробірки і таз чи відро для асцитичної рідини. Лікар обробляє свої руки та шкіру хворого, як перед операцією. Хворий сидить, спершись лопатками на спинку стільця. При тяжкому стані пацієнта абдомінальну пункцію проводять у його положенні лежачи. Місце проколу: по середній лінії живота нижче від середини відстані між пупком і лобком або по лінії, що з’єднує пупок з передньоверхньою остю здухвинної кістки, на 3-5 см вище від останньої. Шкіру у місці проколу знеболюють хлоретилом або новокаїном. Троакар з мандреном беруть всією правою долонею (як шило), вказівний палець розміщують вздовж
3 2 1
троакара, обмежуючи його проникнення вглиб на 2-4 см (залежно від товщини передньої черевної стінки).
Шкіру у ділянці проколу розтягують лівою рукою і притискають до черевної стінки. Різким коротким рухом перпендикулярно черевній стінці встромляють троакар, виймають мандрен і перші порції рідини, що витікає, збирають у стерильні пробірки для дослідження. На троакар надягають трубку і спускають асцитичну рідину у відро. Швидкість витікання рідини регулюють, періодично перетискаючи трубку, щоб кількість її не перевищувала 1 л за 5 хв. При сповільненні витікання рідини хворого, що перебуває у положенні лежачи, злегка повертають на бік, у хворого, що сидить, обережно притискають черевну стінку. В кінці процедури при зменшенні струменя рідини живіт стискають рушником чи простирадлом. Після виймання троакара місце проколу обробляють спиртовим розчином йоду й етиловим спиртом, накладають асептичну пов’язку. Декілька годин хворий лежить на правому боці. Якщо після виймання мандрену в троакарі з’являється кров, а далі домішка крові у рідині, яку видаляють, збільшується, то слід терміново запросити хірурга.
ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
Проблема. Асцит.
Причина. Портальна гіпертензія. Мета. Зменшити асцит.
Втручання.
1.Ліжковий режим.
2.Дієта №5.
3.Чіткий контроль за добовим діурезом і кількістю вжитої рідини.
4.Проведення необхідних лікувальних заходів згідно з листком призначення.
5.При необхідності проведення абдомінальної пункції необхідно пояснити хворому суть процедури, довести її необхідність її виконання, дати заспокійливі, приготувати все необхідне для абдомінальної пункції, допомогти лікарю під час її проведення.
Реалізація плану догляду. Проведення запланованих втручань. Оцінка результатів. Критерієм ефективності є зменшення асциту у
хворого. ПРОФІЛАКТИКА
Це насамперед усунення або обмеження дії етіологічних чинників, своєчасна діагностика і лікування хронічних гепатитів та вірусного гепатиту.
ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Медична сестра запрошує пацієнта 4 рази на рік до терапевта (дільничного чи сімейного лікаря) і гастроентеролога. Рекомендує хворому здати клінічний аналіз крові (з підрахунком кількості тромбоцитів), біохімічне дослідження крові, пройти ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та езофагогастродуоденоскопію. Медична сестра проводить бе-
3 2 2
сіду з хворим про шкідливість тютюнопаління та вживання алкоголю, про необхідність дотримання дієти і режиму харчування, режиму праці та відпочинку, контролю за масою тіла.
3.3.3.7. Гострийхолецистит
Холецистит – це запалення жовчного міхура.
Захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів є найбільш поширеним серед патологій травного тракту, становить 35% усіх випадків. Жінки хворіють на холецистит в 2-3 рази частіше ніж чоловіки.
ЧИННИКИ:
-інфекційний (стрептокок, стафілокок, кишкова паличка, ентерокок);
-грибковий (дріжджові гриби);
-вірусний;
-найпростіші (лямблії).
Проникнення мікроорганізмів у жовчні шляхи відбувається ентерогенним, гематогенним та лімфогенним шляхами.
СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:
-застій жовчі в жовчному міхурі (вагітність, пологи, звичні закрепи, вісцероптоз);
-зміна фізико-хімічних властивостей жовчі;
-травмування стінок жовчного міхура конкрементами.
КЛІНІКА Характеризується катаральною, флегмонозною та гангренозною фор-
мами запалення. Захворювання починається раптово. Ранньою клінічною ознакою є інтенсивний біль у правому підребер’ї з іррадіацією у спину, праву лопатку, ключицю чи надпліччя, іноді в праву руку. Біль виникає через 2- 3 години після споживання смаженої, жирної чи гострої їжі, винограду, помідорів, алкоголю, яєць, майонезу, кремів, солодощів і грибів, супроводжується нудотою і повторним блюванням (спочатку їжею, а потім жовчю). Температура підвищується до субфебрильних або фебрильних цифр. Хворий займає вимушене положення на правому боці або спині. При огляді хворого виявляють жовтяничність покривів або тільки склер і слизової оболонки м’якого піднебіння, язик сухий, пульс частий, артеріальний тиск знижується. При пальпації в правому підребер’ї болючість, іноді така сильна, що хворі не дають доторкнутися до цієї ділянки, черевна стінка в цьому місці виявляє сильну (дошкоподібну) резистентність. Незважаючи на це, іноді вдається пропальпувати різкоболючий, гладенький, округлий набряклий міхур, що зміщується згори донизу і виходить з-під печінки – це так звана міхурова точка (вісцеромоторний рефлекс). У хворих виявляють позитивний симптом Ортнера (болючість при постукуванні по краю правої реберної дуги) і характерні ознаки ураження жовчовидільної системи: симптом Лепене (болючість при постукуванні по м’яких тканинах правого підребер’я), симптом Образцова – Мерфі (підсилення болю в ділянці право-
3 2 3
го підребер’я при натискуванні на передню черевну стінку в проекції жовчного міхура під час глибокого вдиху при втягнутому животі, при цьому хворий припиняє вдих через посилення болю), симптом Кера (виникнення або посилення болю під час вдиху при пальпації в точці жовчного міхура).
ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:
-больовий;
-шлункової диспепсії;
-інтоксикаційний.
Діагноз гострого холециститу підтверджується змінами в загальному аналізі крові: лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, ультразвуковим дослідженням, що практично немає протипоказань.
ПЕРЕБІГ Перебіг зазвичай доброякісний. Гострий холецистит триває кілька днів
і закінчується повним одужанням або переходить в хронічні форму. УСКЛАДНЕННЯ:
-гнійний та гангренозний холецистит (перфорація міхура з розвитком жовчного перитоніту);
-гнійний холангіт (запалення печінкових ходів);
-гнійний гепатит (абсцес печінки);
-гострий холецистопанкреатит.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ:
1.Хворі госпіталізуються в хірургічне відділення.
2.Ліжковий режим.
3.Голод.
4.Холод на праве підребер’я.
5.Медикаментозна терапія:
-антибіотики (ампіцилін, рифампіцин, тетрациклін);
-спазмолітики (атропіну сульфат, платифілін, но-шпа, папаверин);
-аналгетики (анальгін, баралгін);
-інфузійна терапія;
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ Хворих обов’язково госпіталізують у хірургічне відділення. Наявність
гнійної та гангренозної форми гострого холециститу є показанням до видалення жовчного міхура (оперативне лікування).
Хворі з катаральним холециститом можуть перебувати і в терапевтичному відділенні, їм призначають суворий ліжковий режим, утримання від їжі протягом перших двох діб після нападу, а надалі дієту № 5. Їжу вживають малими порціями 5-6 разів на добу.
Медична сестра повинна розуміти, що загальний стан хворого погіршується ще й внаслідок гарячки. Тому необхідно особливо ретельно спостерігати і доглядати за ним. У цей період можливі порушення серцево-су- динної діяльності, функції органів травлення, сечовиділення тощо. Спосте-
3 2 4
реження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними випорожненнями, станом шкіри є важливими складовими правильного догляду.
Для виведення токсичних продуктів хворому дають більше пити: відвар із кукурудзяних приймочок, шипшини, безсмертника, фруктові соки і мінеральні води.
Перед їдою необхідно закінчити всі лікувальні процедури і фізіологічні випорожнення хворого. Молодший персонал прибирає і провітрює палату, допомагає хворому помити руки і вмитися.
Їжа має бути легкозасвоюваною: супи овочеві, молочні з круп, картопля, кисле молоко, кефір тощо. Хворі приймають їжу в палаті. Після прийому їжі хворий повинен прополоскати рот перевареною водою.
Треба стежити за чистотою тіла хворого. Під час значної пітливості хворого виникає потреба часто обтирати його теплим рушником й змінювати білизну.
Доки хворий перебуває на суворому ліжковому режимі, для випорожнення в ліжко подають судно, а при сечовипусканні – сечоприймач. Після дефекації хворого підмивають.
Під час блювання у положенні лежачи його голову потрібно нахилити набік і трохи опустити вниз, до рота під підборіддя підставити лоток. Після закінчення блювання хворому обтирають обличчя, підборіддя, губи і подають переварену воду для полоскання рота. Проти блювотних подразнень можна дати хворому м’ятних крапель, ковток холодної води, 5 мл 0,5 % розчину новокаїну, содової води.
Після закінчення гострого періоду, коли біль минає, температура тіла стає нормальною, а стан хворого задовільним, йому дозволяється загальний режим.
Дуоденальне зондування проводять натще в процедурному кабінеті. Пацієнту пояснюють хід процедури і отримують згоду на проведення її. В положенні хворого стоячи вимірюють на зонді відстань від пупка до різців. Після цього обстежуваний сідає на стілець або на кушетку. Медсестра на вимиті руки одягає рукавички, застеляє груди хворого рушником. Медична сестра бере зонд і вводить його металеву оливу за корінь язика, пропонуючи хворому робити декілька ковтальних рухів і глибоко дихати через ніс. При появі позивів до блювання хворий повинен губами затиснути зонд і глибоко дихати носом, намагаючись проковтнути зонд до необхідної мітки. Ковтати зонд слід повільно, щоб він не скрутився. Коли зонд потрапить в шлунок, хворого вкладають на правий бік на тапчан без подушки під головою. Під праве підребер’я підкладають подушку, поверх якої необхідно покласти гарячу грілку, загорнуту в рушник. Хворий згинає ноги в колінах і продовжує заковтувати зонд. Про місце знаходження зонда судять за вмістом, який отримують із нього. У разі знаходження зонда в шлунку виділяється прозорий злегка мутний шлунковий сік (лакмусовий папірець, змочений ним, червоніє). Через 50-60 хв повинна з’явитися жовч. При виділенні
3 2 5
із зонда вмісту жовтого кольору вважають, що олія просунулась у дванадцятипалу кишку. Знаходження в ній зонда підтверджується лужною реакцією вмісту, що виділяється. Якщо зонд скрутився у шлунку і жовч не виділяється, то зонд частково витягають і пропонують ковтати його знову. Контролем місцезнаходження зонда може бути проба з введенням шприцом повітря: при знаходженні зонда в шлунку хворий відчуває введення повітря, а якщо зонд знаходиться у дванадцятипалій кишці, то не відчуває. Для визначення місцезнаходження зонда використовують і рентгенологічний метод. Якщо протягом тривалого часу не вдається отримати жовч, то можна підшкірно ввести 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, що сприяє розкриттю сфінктера загальної жовчної протоки. Хворому пропонують випити 100-200 мл 2 % розчину натрію гідрокарбонату, після чого на 10-15 хв зав’язують зонд. Це сприяє розкриттю воротаря шлунка.
Якщо олія потрапила в кишку, то починає виділятися золотисто-жовта прозора рідина – порція А (суміш кишкового соку, секрету підшлункової залози і жовчі). Рідина вільно витікає із зовнішнього кінця зонда, опущеного в пробірку, або її відсмоктують шприцом. Для дослідження відбирають пробірку з найпрозорішим вмістом. Через зонд вводять один із подразників (найчастіше 40-50 мл теплого 25 % розчину магнію сульфату). Якщо хворий погано переносить сульфат магнію, то можна ввести сорбіт, ксиліт (40 г) або 40 % розчин глюкози у такій самій кількості. Цим викликають міхуровий рефлекс, тобто скорочення жовчного міхура при розкритті сфінктера Одді. Внутрішньовенно можна ввести 5 ОД пітуїтрину або 75 ОД холецистоскініну в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Зонд затискують або зав- ’язують вузлом на 5-10 хв, потім відкривають, опускають зовнішній кінець у пробірку і збирають концентровану темно-оливкову міхурову жовч (друга порція -В). Якщо це не сталося, то можна через 15-20 хв повторити введення магнію сульфату. Після повного спорожнення жовчного міхура в пробірки починає надходити золотисто-жовта (світліша від порції А) прозора, без домішок порція С жовчісуміш жовчі із печінкових жовчних шляхів і соків дванадцятипалої кишки. Після отримання цієї порції зонд виймають, поміщають в дезінфікуючий розчин, знімають рукавички, миють руки.
Характер і швидкість жовчовиділення можна деталізувати при проведенні фракційного дуоденального зондування, яке краще проводити двоканальним зондом. Збір жовчі проводять в пронумеровані пробірки кожні 5 хв. Техніка введення зонда така сама, як при звичайному дуоденальному зондуванні.
Процедура дуоденального зондування довготривала і стомлююча для хворого. Якщо протягом 1-1,5 год жовч не з’являється, то зондування припиняють і повторну процедуру проводять через 24 год.
Ускладнення:
- поява крові в дуоденальному вмісті, що потребує припинення процедури;
3 2 6
- вегетативні реакції (слабкість, запаморочення, зниження артеріального тиску).
Медична сестра не повинна залишати хворого без нагляду і контролювати самопочуття хворого, колір і домішки дуоденального вмісту.
ПРОФІЛАКТИКА Профілактика включає раціональне харчування, лікування вогнищ
інфекції.
3.3.3.8. Хронічнийхолецистит
Хронічний холецистит – хронічний запальний процес у жовчному міхурі, який поєднується із дискінезією жовчного міхура та сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів та порушенням біохімічних і фізикохімічних властивостей жовчі.
ЧИННИКИ:
-дискоординація нейрогуморальної регуляції біліарної системи;
-природжені вади розвитку жовчного міхура та жовчовивідних шляхів;
-аліментарні відхилення (нечасте приймання їжі, зловживання жирни-
ми та смаженими стравами);
-психоемоційне перенапруження;
-гострі чи хронічні інфекції (виявляється у 20-30%);
-алергія;
-зниження імунної реактивності організму (дисбактеріоз кишечника,
тривала нераціональна антибіотикотерапія, лікування глюкокортикоїдними препаратами).
КЛІНІКА Клінічна картина характеризується тривалим прогресуючим перебігом
з періодичними загостреннями. Частіше виникає після гострого холециститу, але може розвиватись без гострого початку, поступово. Найбільш постійним симптомом є біль. Він тупий, ниючий, тривалий, локалізується в правому підребер’ї, поширюється в праву лопатку і праву плече, виникає після вживання гострих, жирних смажених страв. Хворі відзначають гіркий смак у роті, нудоту, відрижку повітрям, і навіть блювання, особливо під час загострень, характерні чергування проносів і запорів. Температура тіла субфебрильна, але може бути і вищою. Хворі дратівливі, страждають безсонням. При огляді жовтяниці зазвичай немає. Живіт збільшений за рахунок метеоризму. Під час пальпації ділянки правого підребер’я відзначається незначна болючість, яка особливо виявляється при постукуванні. Результати дослідження больових точок позитивні. Печінка, як правило, збільшена і ущільнена.
ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:
-больовий;
-шлункової диспепсії;
-кишкової диспепсії;
3 2 7
-інтоксикаційний;
-астеновегетативний.
В аналізі крові виявляють ознаки запалення, при дуоденальному зондуванні в порції В (міхуровій) багато слизу, лейкоцитів та епітеліальних клітин, при холецистографії виявляється зниження інтенсивності тіні міхура, при ультразвуковому дослідженні стінки жовчного міхура потовщені й ущільнені, форма його змінена, іноді виявляють згини та септальні перегородки.
ПЕРЕБІГ В більшості випадків має доброякісний перебіг і може вщухати на три-
валий час. Перебіг його млявий, з періодичними загостреннями. УСКЛАДНЕННЯ:
-гнійний та гангренозний холецистит з наступним перитонітом;
-гнійний холангіт;
-абсцес печінки.
ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО Проводять на основі клінічних та лабораторно інструментальних да-
них. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ При тяжких загостреннях хворобу лікують, як гострий холецистит. У
більш легких випадках призначають:
1.Носити одяг, який не стягує верхню частину живота.
2.Часте приймання невеликої кількості їжі, достатнє пиття. Необхідно обмежити кількість їжі багатої на холестерин (жовток яйця, мозок, баранина, печінка, жирні сорти риби та м’яса), а також утримання від споживання гороху, цвітної капусти, оцту, перцю, гірчиці, хрону. Їсти треба помірно, але регулярно і часто. Показана переважно молочно-рослинна їжа. Дієта
№5 за Певзнером.
3.За появи нудоти і блювання призначають гарячий чай, чорну каву, валідол, церукал.
4.Медикаментозне лікування:
-аналгетики (анальгін, баралгін, промедол, морфін);
-спазмолітики (атропіну сульфат, платифілін, но-шпа, папаверин);
-жовчогінні засоби (справжні холеретики – ліобіл, хологон, дехолін, алохол, холемзим; синтетичні холеретики – циквалон, нікотин, холонертон; холеретики рослинного походження – фламін, холосас, холагогум, хологол, флакумін, уролесан; холекінетики – сорбіт, маніт, ксиліт);
-антибіотики (ампіцилін, рифампіцин);
-антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл, піпольфен);
-імуномодулятори (левамізол, тималін, тимоптин).
5. Фізіотерапевтичне лікування: важливе значення має застосування тепла, систематично і тривало припарки, грілки, компреси, діатермії, парафінові аплікації, солюкс.
3 2 8
6. Санаторно-курортне лікування (Трускавець, Моршин, Свалява, Миргород – через 2-3 місяці після стихання загострення).
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ Хронічний холецистит може виникати після гострого холециститу, але
частіше розвивається самостійно і поступово. Перебіг характеризується чергуванням періодів загострення з періодами ремісій. Хворих госпіталізують у разі загострення.
Техніка постановки клізм
Клізму ставить медична сестра. Пацієнту пояснюють необхідність і хід процедури та отримують згоду на її проведення. Готують необхідне оснащення і одягають рукавички. В кухоль Есмарха при закритому вентилі наливають воду і, відкривши кран, заповнюють резинову трубку, витісняючи повітря.
Кран знову закривають і закріплюють кухоль на штативі на висоті 1 м від рівня ліжка чи кушетки (рис. 3.10). Використовуючи шпатель, змащують наконечник вазеліном. Хворого вкладають на кушетку або ліжко ближче до краю на лівий бік із зігнутими і підтягнутими до живота ногами. Якщо хворому не можна рухатись, то він лежить на спині. Під сідниці підстеляють клейонку, вільний кінець якої опускають у відро, на випа-
Рис. 3.10. Очисна клізма. док, якщо хворий не втримає рідину. На клейонку застеляють пелюшку. Підкла-
дають судно. Пацієнту нагадують про необхідність затримати воду в кишках протягом 5-10 хв. Першим і другим пальцем лівої руки розсувають сідниці хворого, а правою рукою обережно вводять наконечник в анальний отвір. Перші 3-4 см наконечник вводять у напрямку до пупка, потім ще 5-8 см паралельного куприку. Відкривають кран. Кухоль Есмарха піднімають на висоту 1-1,5 м і вода під тиском надходить у товсту кишку. Пацієнту пропонують глибоко дихати. При закритті просвіту наконечника каловими масами його виймають, прочищають і вводять знову. Якщо калові маси настільки тверді, що поставити клізму не вдається, то гумові рукавички змащують вазеліном, кал з прямої кишки медсестра виймає пальцем. При появі відчуття розпирання кухоль опускають нижче рівня хворого, що спричиняє відходження газів, а потім знову піднімають його. Після введення води в кишку закрити кран і обережно витягти наконечник. Бажано, щоб хворий утримав воду ще 5-10 хв після перших позивів на дефекацію.
Для підсилення дії очисної клізми до води можна додати 1/2 чайної ложки подрібненого дитячого мила, 2-3 столові ложки гліцерину, 1-2 столові ложки кухонної солі або 1 склянку відвару ромашки. Пацієнту допомагають підве-
3 2 9
стися з кушетки і пройти в туалет або пропонують судно. Про ефективність процедури свідчить наявність фекалій у воді, що витікає з кишок. Наконечник кладуть у посудину з дезінфікуючим розчином. Знімають рукавички і миють руки. Використані наконечники миють теплою водою з милом і кип’я- тять. У листку лікарських призначень відмічають виконання процедури. Якщо клізма не подіяла, її можна повторити через декілька годин.
ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ Проблема. Тупий біль в правому підребер’ї. Причини. Запалення жовчного міхура Мета. Зменшити біль.
Втручання.
1.Ліжковий режим.
2.Провести бесіду про необхідність дотримання дієти, яка обмежує
вживання великої кількості жирної їжі, переконати хворого в необхідності їсти меншими порціями, але регулярно і часто.
3.Провести сліпе зондування (тюбаж).
4.Дати згідно з листком призначень болезаспокійливі і спазмолітики. Реалізація плану догляду. Провести необхідні втручання.
Оцінка результатів. Зменшення болю в правому підребер’ї. ПРОФІЛАКТИКА Дотримання дієтичного режиму, збереження нормальної маси тіла, ліку-
вання вогнищевої інфекції, заняття фізичною культурою. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Медична сестра запрошує пацієнта 1 раз на рік до терапевта (дільнично-
го чи сімейного лікаря), гастроентеролога і хірурга (за показаннями). Рекомендує хворому здати клінічний та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, провести холецистографічне та ультразвукове обстеження. Медична сестра проводить бесіду з пацієнтом про необхідність дотримання режиму харчування, про проведення 2-3 рази на рік курсів лікування холеретиками чи холекінетиками, рекомендує санаторно-курортне лікування.
3.3.3.9. Жовчнокам’яна хвороба
Жовчнокам’яна хвороба – захворювання гепатобіліарної системи, що характеризується утворенням жовчних каменів у печінці, жовчних протоках або жовчному міхурі. Жінки хворіють у 5-6 разів частіше ніж чоловіки, встановлено, що з кожним десятиріччям частота цього захворювання збільшується.
ЧИННИКИ:
-надмірне вживання багатої на холестерин їжі;
-застій жовчі внаслідок неправильного режиму харчування;
-малорухомий спосіб життя;
-вагітність;
-запорів;
3 3 0