11.2. Основні етапи розвитку меі

В сучасній теорії МЕІ не існує єдиного підходу щодо послідовності етапів розвитку інтеграційних процесів. Виходячи з першого підходу МЕІ проходить наступні етапи:

• зона вільної торгівлі;

• митний союз;

• спільний ринок;

• економічний союз;

• економічний і валютний союз.

Інші автори виділяють наступні етапи МЕІ:

• преференційна угода;

• зона вільної торгівлі;

• митний союз;

• спільний ринок;

• економічний союз.

Крім того можливим є також шостий рівень інтеграції – політичний союз, який передбачає делегування національними урядами більшої частини своїх функцій у відносинах з третіми країнами наддержавним органам.

Окремо також виділяється останній етап - як повна інтеграція. Характеристика етапів МЕІ:

Преференційна торгівельна угода та зона вільної торгівлі. Преференційна торгівельна угода передбачає встановлення нижчих торгівельних бар'єрів у відносинах з членами об'єднання, ніж у співробітництві з третіми країнами. Всі учасники угоди самостійно визначають засади та механізм національної зовнішньоторгівельної політики, що містить у собі, як складовий елемент, преференційне ставлення до партнерів по угоді. Так, наприклад, члени преференційної торгівельної угоди можуть обкладати митом товари, що імпортуються в межах об'єднання, за ставкою, яка складає 50 % звичайного митного тарифу.

Наступним рівнем (формою) інтеграційного об'єднання є зона вільної торгівлі, яка характеризується відсутністю різного роду обмежень торгівельного обміну між учасниками зони. Але при цьому кожна країна зберігає такі обмеження та бар'єри по відношенню до не членів об'єднання. Слід відзначити, що принципи зони вільної торгівлі можуть застосовуватися як до всіх, так і до обмеженого кола товарів. Перевагою такого угруповання порівняно з іншими формами інтеграційних об'єднань є те, що його члени мають погоджувати свої інтереси у відносно вузьких межах. Недоліком вважається складність забезпечення реалізації такої багатосторонньої домовленості. Ця складність зумовлюється так званою проблемою транзиту. Її суть полягає в тому, що країни - члени угоди застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, тому країна-аутсайдер може вийти на внутрішній ринок об'єднання через територію того члена угруповання, ставки мита якого відносно не членів угоди мінімальні.

Митний союз (МС) - це міждержавне об'єднання, яке передбачає не тільки ліквідацію всіх обмежень торгівлі між членами союзу, а й створення спільної системи захисту від імпорту з третіх країн у формі єдиного “зовнішнього” тарифу. Такий тариф означає ліквідацію основи для появи проблеми транзиту як такої.

Митний союз це – згода двох або більше країн про скасування митних зборів у торгівлі, форма колективного протекціонізму. Відповідно до ст. XIV ГАТТ митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній відміні митних зборів всередині МС і створення єдиного зовнішнього митного тарифу.

Необхідно відзначити також, що функціонування МС далеко не пропонує уніфікацію митно-тарифної політики для всього спектру товарів, що виробляються і споживаються. У сферу інтеграційної діяльності на цьому етапі поступово залучаються найрізноманітніші галузі і сфери економіки. Це можна пояснити, так як головну роль відіграє рух на мікрорівні, що забезпечує виробничу інтеграцію. Інтеграція виникає і у валютно-фінансовій сфері, але валютно-фінансове співробітництво, особливо на перших етапах, не є авангардним. Воно швидше відіграє роль обслуговуючого фактора. Як правило, в рамках МС створювані фінансові інститути, банки, страхові компанії відіграють другорядну роль.

Четвертим рівнем економічної інтеграції є спільний ринок, у межах якого, крім вільної торгівлі товарами та послугами, створюються умови вільного переміщення факторів виробництва (мається на увазі міграція капіталу та робочої сили).

В наш час цей етап інтеграційного розвитку реалізований в ЄС, на основі досвіду якого можуть бути зроблені практичні висновки і оцінки. Не виключено, що в перспективі, по мірі руху вперед інших подібних інтеграційних структур, виникнуть нові ситуації, притаманні цим угрупованням, які будуть мати визначені відмінності від практики ЄС.

Переростання МС в спільний ринок обумовлюється як економічними факторами, так і політичними. Не дивлячись на зникнення в певній мірі тарифних перепон по обміну, існують і нетарифні: відмінності в технічних нормах, законодавчий захист національних марок товарів тощо.

Для створення єдиного ринку необхідно реалізувати декілька обов’язкових великих завдань, які неможливо здійснити в рамках МС. Проте, саме МС, знімаючи митні збори між країнами-членами і розроблюючи єдину торгівельну політику відносно третіх країн, створює передумови переходу до спільного ринку. Для створення спільного ринку цього недостатньо. Третє завдання – розробка спільної політики розвитку окремих галузей і секторів економіки. Їх вибір повинен здійснюватись, виходячи з того, наскільки це важливо для наступного закріплення інтеграції, яким буде соціальний резонанс після прийняття відповідних заходів, як це відобразиться на потребах конкретного споживача.

Економічний союз представляє собою економічне угруповання, члени якого уніфікують економічну політику, причому цей процес охоплює грошово-кредитні, податкові та соціальні аспекти. Економічний союз вимагає від учасників досягнення згоди по досить широкому колу проблем мікро- та макроекономічного характеру.

Кожне інтеграційне угруповання представляє собою певну єдність двох принципових засад зовнішньоекономічної політики, а саме протекціонізму (коли мова йде про співробітництво з третіми країнами) та вільної торгівлі (у відносинах між членами об'єднання). Практична реалізація цих принципів веде до зміни структури зовнішньо-торгівельного обороту кожної країни - члена інтеграційного угруповання, причому сукупний результат участі в конкретному об'єднанні може суттєво відрізнятись від країни до країни.