11.3. Основні категорії меі

Європейський союз (ЄС) – регіональне інтеграційне угруповання 15 країн Європи, до складу якого входять Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.

ЦЄІ - Центральноєвропейська ініціатива або центральноєвропейська зона вільної торгівлі - центральноєвропейські країни: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина і Словенія (вступила пізніше), що утворили в грудні 1992 р. зону вільної торгівлі.

НАФТА - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі - зона вільної торгівлі, створена США, Канадою і Мексикою в грудні 1992 р. Угода набрала сили в січні 1994р.

АСЕАН - Асоціація держав Південно-Східної Азії - субрегіональна організація, створена в 1967 р., до складу якої ввійшли Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппін, Сінгапур. Пізніше до складу організації ввійшли Бруней (1984 р.) і В'єтнам (1995 р.).

МЕРКОСУР - Загальний ринок країн Південного конуса, створений у 1991 р. Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм.

ЭКОВАС - Економічне співтовариство західно-африканських держав – створене в 1975 р., до складу якого входять 16 держав.

КОМЕСА - Загальний ринок Східної і Південної Африки - усього 21 країна, САДК - Співтовариство розвитку Півдня Африки - політико-економічний регіональний блок, створений у 1992 р. на базі Конференції з координації розвитку країн Півдня Африки (САДКК).

ЮДЕАК - Митна й економічна спілка центральної Африки - створена в 1967 р., у складі 6 країн.

11.4. Наслідки меі

В найбільш загальному вигляді економічна інтеграція характеризується двома основними наслідками, які ще називають статичними ефектами інтеграційного процесу. Внаслідок створення інтеграційного об'єднання реалізація принципу взаємної вільної торгівлі веде до зростання товаропотоків між його учасниками. Цей результат називається ефектом розширення торгівлі. Разом з тим, протекціонізм у відносинах з третіми країнами та інтенсифікація взаємного товарообороту в межах інтеграційного угруповання призводить до певного згортання торгівельно-економічних відносин між ними та членами об'єднання. Такий результат в економічній науці називається ефектом згортання торгівлі з третіми країнами.

Крім статичних ефектів, які реалізуються в формі зміни структури зовнішньоторгівельних потоків окремої країни і, відповідно, рівня її добробуту, інтеграційний процес багато в чому трансформує загальні умови та параметри функціонування національної економічної системи. Так, трансформація є суто результатом участі країни в тому чи іншому інтеграційному об'єднанні, а її наслідки в економічній літературі називаються динамічними ефектами економічної інтеграції.

Зменшення (або повне скасування) обмежень руху товарів та факторів виробництва веде до створення більш конкурентного середовища для національних виробників та зменшує рівень їх монопольної влади на внутрішньому ринку порівняно з доінтеграційним періодом.

Разом з тим, можливість вільного виходу виробників окремої країни на внутрішній ринок інтеграційного угруповання потенційно сприяє реалізації ефекту економії на масштабах виробництва певних експортних товарів. Така економія виникає внаслідок або збільшення масштабів виробничо-комерційної діяльності національної компанії (в даному разі мова йде про внутрішню економію, яка зумовлена організацією виробничо-комерційного процесу в межах даної фірми), або зменшення вартості виробничих ресурсів (це так звана зовнішня, незалежна від фірми, економія). Але в будь-якому разі економія на масштабах виробництва зумовлена розширенням масштабів економічної діяльності завдяки участі країни в міжнародному інтеграційному об’єднанні.

Слід також зазначити, що економія на масштабах виробництва може також супроводжуватися розвитком спеціалізації на виробництві певних товарів, внаслідок чого торгівля характеризуватиметься зростанням рівня внутрішньогалузевого обміну (і, відповідно, зменшенням міжгалузевих товаропотоків).

Наслідком економічної інтеграції може також бути зміна структури споживання.

Економічна інтеграція сприяє зростанню інвестицій в економіку країн - членів об'єднання з внутрішніх та зовнішніх джерел. Така активізація інвестиційного процесу зумовлюється структурними змінами у виробництві та споживанні, внутрішньою та зовнішньою економією на масштабах виробництва, а також зростанням доходу та реального попиту. Очевидно, що зростанню інвестицій сприяє і зменшення ризику та елементів невизначеності. До того ж, як свідчить практика, ділові кола третіх країн зацікавлені у вкладанні коштів у розвиток виробничих потужностей на території держав - учасників економічного блоку, щоб обійти торгівельні бар'єри та інші обмеження, які застосовуються проти аутсайдерів.

Серед наслідків створення інтеграційного об'єднання слід назвати також зростання мобільності факторів виробництва в межах зони інтеграції. Внаслідок цього капітал та праця можуть переміщуватися з галузей, де вони знаходяться в надлишку, до тих секторів економіки, які відчувають дефіцит цих виробничих ресурсів. А це, згідно з мікроекономічною теорією, веде до зростання економічної ефективності виробництва та, відповідно, збільшення віддачі на кожний виробничий ресурс, що застосовується в межах даного інтеграційного блоку.