Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕВ-Опорний конспект-туристи-ГРС.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
643.07 Кб
Скачать

14.4. Країни з перехідною ринковою економікою

З 1989 по 1995 рр. на економічній карті світу з’явився великий регіон перехідних економік. Перехідними називають такі економіки, які перебувають у процесі великомасштабних змін, що ведуть до іншої, стабільної економіки. Перехід має наперед визначену кінцеву мету - ринкову економіку та парламентську демократію.

Група перехідних економік не однорідна. ЇЇ можна поділити на дві групи. Одну формують Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина, Румунія, Болгарія. До них примикають Албанія, а також Словенія, Хорватія, нова Югославія та інші держави, що виникли на терені старої Югославії. Друга група – п’ятнадцять держав, що виникли внаслідок розпаду Радянського Союзу. Вони успадкували найбільш консолідовану й довготривалу соціалістичну систему, розпад якої є результатом внутрішніх суперечностей. Економічні системи даних країн є частинами колись єдиного, планованого з одного центру господарського комплексу. Серед цих перехідних економік можна виділити країни й групи країн, які мають специфічні відмінності. За рівнем економічного розвитку Естонія ближче до Чехії, ніж, наприклад, до Туркменистану. Естонія є зразком перехідної економіки у малій, а Україна – у великій країні, не кажучи вже про супервелику перехідну економіку Росії.

Більшість перехідних економік вже пройшли стадію індустріалізації, населення цих країн має значний рівень освіченості, мають розвинуті галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт. Населення даних країн підтримує основні цінності, які формують “дух індустріальної цивілізації”. Це не дає змогу вважати їх країнами, що розвиваються. Водночас взяті в сукупності в середньому найважливіші показники перехідних економік поступаються перед відповідними даними розвинутих ринкових систем, взятих в цілому. Дані економічні системи ґрунтуються на ринковому господарюванні різного рівня зрілості. Приватний сектор у них є головною частиною економіки, а у країн, що розвиваються, – якщо не головною, то легітимною і важливою частиною економіки. Фірми-підприємства у цих регіонах схильні переважно однаково реагувати на ринкові сигнали, хоч, щоправда, є значні розходження у межах цього типу поведінки.

Контрольні запитання

  1. Які групи країн включає Класифікація за станом соціально-економічного розвитку, прийнята ООН?

  2. В чому суть класифікації країн за рівнем доходу, прийнятої Світовим банком?

  3. Якими є основні соціально-економічні ознаки країн, що розвиваються?

  4. Виділіть основні фактори, що обумовили успішний розвиток “нових індустріальних країн” та виділення їх в окрему групу серед країн, що розвиваються.

  5. Перелічіть особливості країн з перехідною ринковою економікою.

ТЕМА 15. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС ТА

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ

15.1. Суть та цілі міжнародного бізнесу, види, суб’єкти та сучасні форми міжнародного бізнесу

15.2. Основні особливості діяльності ТНК

  1. Суть та цілі міжнародного бізнесу, види,

суб’єкти та сучасні форми міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес – найбільш загальна форма функціонування міжнародних економічних відносин в сучасних умовах. Її суть – підприємництво, яке здійснюється в міжнародній сфері.

Економічний зміст міжнародного бізнесу розкривається в господарських операціях, в яких беруть участь суб’єкти світового господарства. Він включає любі господарські операції, які проводяться між двома і більше державами. Такі ділові взаємозв’язки можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. Виходячи з цього, можна виділити такі типи міжнародного бізнесу:

  • приватний, який здійснюють фізичні та приватні юридичні особи;

  • державний, який здійснюють держави та їх представники.

Цілями міжнародного бізнесу є:

  • розширення збуту (ринку збуту продукції, послуг, капіталів та робочої сили);

  • придбання ресурсів, в тому числі їх нових джерел;

  • диверсифікація.

Крім того, у випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції проводяться з ціллю одержання прибутку. Діяльність фірм, які субсидуються державними органами, не завжди орієнтована на одержання прибутку.

Розширення збуту виступає основним мотивом участі фірм у міжнародному бізнесі.

Способи реалізації міжнародного бізнесу поділяються на операційні та функціональні. Операційні способи досягнення цілей включають:

  • експорт;

  • імпорт;

  • транспорт;

  • купівля-продаж ліцензій;

  • франчайзинг;

  • управлінські послуги (управлінський контракт);

  • контракт про будівництво господарського об’єкта під ключ;

  • прямі інвестиції;

  • портфельні інвестиції.

Функціональні способи досягнення цілей міжнародного бізнесу:

  • виробництво (оптимізація процесу міжнародного виробництва);

  • маркетинг (здійснення міжнародних маркетингових операцій);

  • фінанси (фінансові операції міжнародного бізнесу: розрахункові, кредитні, страхові тощо);

  • бухгалтерський облік та контроль в міжнародній господарській діяльності;

  • кадрова робота.

Основні види міжнародного бізнесу:

  • промисловий;

  • торговий;

  • фінансовий;

  • транспортно-комунікативний.

Основні суб’єкти міжнародного бізнесу:

  • фізичні особи;

  • фірми;

  • союзи підприємців;

  • представники держав;

  • міжнародні організації;

  • транснаціональні компанії.

Сучасні форми міжнародного бізнесу:

  • експорт-імпорт товарів;

  • експорт-імпорт послуг;

  • господарська діяльність за кордоном: банківські операції, оренда, прокат, страхування, науково-дослідна та дослідно-конструкторська діяльність, менеджмент;

  • інвестиційна діяльність;

  • спільне підприємництво;

  • транснаціональні компанії.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.