Контрольні запитання

1. Суть та форми МЕВ.

2. Суб’єкти МЕВ та їх класифікація

3. Сучасні особливості МЕВ

ТЕМА 2. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ. СВІТОВИЙ РИНОК

ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

2.1. Суть та фактори розвитку міжнародного поділу праці

2.2. Світовий ринок

2.3. Світове господарство

2.1. Суть та фактори розвитку міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (МПП) – вища ступінь розвитку суспільного поділу праці, який виходить за межі національних економік країн світу. Основою МПП є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Суспільний поділ праці – процес відособлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного. Він має дві форми: спеціалізацію та кооперацію. Якщо спеціалізація представляє собою безпосереднє розмежування діяльності на окремі операції, то кооперування об’єднує ці оперативні дії в один загальний процес. Виділяють також типи суспільного поділу праці: загальний, частковий та одиничний (великі сфери діяльності людини: промисловість, сільське господарство, міжгалузевий, підгалузевий рівень, процеси в середині фірми).

За просторовим критерієм виділяють міжрегіональний поділ в середині країни, поділ між країнами, поділ праці між групами країн.

Виходячи з визначення суспільного поділу праці, І.М.Школа, В.М.Козменко пропонують наступне визначення МПП - це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Основними умовами МПП є:

1. Умови природно-географічного походження: різниця у величині території, чисельності населення, географічне розташування, нерівномірність кліматичних умов, наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів, наявність моря або виходу до моря та інше.

2. Соціально-економічні умови: особливості історичного розвитку тієї чи іншої країни, переважаючі відносини власності, соціальна природа і механізм організації національних господарств, різниця в національних традиціях, інших культурних цінностях, виробничі та зовнішньоекономічні традиції, соціально-економічний розвиток сусідів, політичні інтереси.

3. Науково-технічний прогрес: розвиток науки, рівень розвитку науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, технологічна диверсифікація, рівень оновлень основних виробничих фондів, оптимальність розмірів підприємств.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці, бажання знизити витрати виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва при використанні дешевшого імпорту.

Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва - землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар у тому випадку, коли вона має такі фактори виробництва, які дозволяють їй виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій країні. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.

Основні тенденції міжнародного поділу праці. Безперервно розвиваючись, процес МПП набув певних тенденцій та особливостей. До них слід віднести:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. На долю розвинутих країн припадає близько 25% населення і 80% сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, в світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини і споживачами готової продукції. Але останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, швидкими темпами зростає внутрішньогалузевий обмін продукцією обробної промисловості, виробництво трудомістких, матеріаломістких, стандартизованих виробів на експорт для задоволення потреб, в першу чергу, промислово розвинутих країн. На провідні ролі в цьому вийшла перша четвірка так званих “драконів” - Гонконг, Сінгапур, Тайвань і Південна Корея, а також Китай, Таїланд, Туреччина, Бразилія, Мексика, Індія та деякі інші країни, що відносяться до нових індустріальних країн.

2. Пануюче становище в МПП зайняв внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо, подетальної та технологічної спеціалізації.

3. В результаті нерівномірності соціально-економічного розвитку в групі промислово розвинутих країн продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил, в першу чергу між трьома основними центрами - США, Японією і Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі МПП.

4. Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табору. Відбувається переорієнтація їх економіки та залучення до участі у МПП на іншій основі.

5. Відбувається неперервне зростання ролі транснаціональних корпорацій у міжнародному економічному обміні та МПП. Транснаціональні корпорації контролюють майже половину світового промислового виробництва та світової торгівлі.

6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація господарської діяльності. Має місце тенденція до об’єднання зусиль провідних країн з колективного регулювання та зменшення наслідків економічних та валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій - Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку тощо.

7. На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі. Так, енергетична криза 70-х років викликала необхідність переходу на енергозберігаючі типи виробництв, що призвело до змін в структурі і, навіть, географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

8. Зростає об’єктивна необхідність в докорінній перебудові МПП та МЕВ в цілому. Вони не можуть розвиватись стихійно тому, що це може призвести до непередбачуваних наслідків.