- •Міністерство освіти і науки, молоді і спорту україни
- •Тема 1. Суть, структура та середовище
- •1.2. Суть та характеристика середовища мев
- •Контрольні запитання
- •2.2. Світовий ринок
- •2.3. Світове господарство
- •Контрольні запитання
- •3.2. Регулювання міжнародної торгівлі
- •3.3. Роль гатт/сот в регулюванні міжнародної тогівлі
- •Контрольні запитання
- •4.2. Теорія абсолютних переваг
- •4.3. Теорія порівняльних переваг
- •4.4. Теорія розміру країни
- •4.5. Теорія співвідношення факторів виробництва
- •4.6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
- •4.7. “Парадокс Леонтьєва”
- •4.8. Теорія життєвого циклу товару
- •4.9. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту
- •4.10. Теорія конкурентних переваг м.Портера
- •Контрольні запитання
- •5.2. Міжнародні інвестиції
- •5.3. Міжнародний кредит
- •Контрольні запитання
- •6.2. Характеристика видів міжнародних послуг
- •Контрольні запитання
- •7.2. Характеристика основних свiтових ринків та експортерів робочої сили
- •7.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів
- •Контрольні запитання
- •8.2. Основні етапи еволюції свс
- •8.3. Види та структура валютних ринків
- •Контрольні запитання
- •9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво
- •Контрольні запитання
- •10.2. Міжнародне передавання технологій
- •10.3. Міжнародне технічне сприяння
- •Контрольні запитання
- •11.2. Основні етапи розвитку меі
- •11.3. Основні категорії меі
- •11.4. Наслідки меі
- •Контрольні запитання
- •12.2. Основні види вез і досвід їх функціонування
- •Контрольні запитання
- •13.2. Принципи класифікації платіжного балансу
- •Контрольні запитання
- •14.2. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються
- •14.3. “Нові індустріальні країни” у системі світового господарства
- •14.4. Країни з перехідною ринковою економікою
- •Контрольні запитання
- •15.2. Основні особливості діяльності транснаціональних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •16.2. Міжнародний валютний фонд
- •16.3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- •16.4. Регіональні валютно-кредитні організації Спільного ринку
- •Контрольні запитання
- •Література
9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво
Крім того, міжнародна промислова співпраця включає міжнародну виробничу кооперацію. Міжнародна виробнича кооперація - це похідна форма міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародноспеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.
Міжнародна виробнича кооперація об’єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва.
Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої кооперації:
- попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності;
- головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів із різних країн;
- наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні;
- закріплення в угоді головних об’єктів кооперування: готові вироби, компоненти та відповідні технології;
- розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей;
- безпосередній зв’язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу.
Загальне міжнародне кооперування класифікують за декількома критеріями.
а) за видами:
- економічна кооперація;
- промислове співробітництво;
- виробниче кооперування;
- науково-технічне кооперування;
- кооперування в області проектування і будівництва промислових об’єктів;
- кооперація у сфері побуту;
- кооперація в інших сферах господарської діяльності.
б) за методами використання:
- виконання спільних програм;
- договірна спеціалізація;
- створення спільних підприємств.
в) за стадіями:
- довиробниче кооперування;
- виробниче кооперування;
- комерційне кооперування.
г) за структурою зв’язків:
- внутрішньофірмові та міжфірмові коопераційні зв’язки;
- внутрішньогалузеве та міжгалузеве кооперування;
- горизонтальні та вертикальні форми кооперування;
- змішані форми кооперування.
д) за територіальним охопленням:
- кооперування між двома і більше країнами;
- кооперування у рамках регіону;
- світове кооперування.
е) за числом суб’єктів:
- двостороннє кооперування;
- багатостороннє кооперування.
є) за числом об’єктів:
- однопредметне кооперування;
- багатопредметне кооперування.
Основні способи налагодження коопераційних зв’язків у літературі зводяться до трьох методів: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегрована кооперація.
Здійснення спільних програм міжнародного виробничого кооперування полягає у підрядному кооперуванні та спільному виробництві.
Суть підрядного кооперування зводиться до того, що замовник доручає виконавцю проведення певних робіт відповідно з наперед обумовленими вимогами щодо термінів, обсягів, якості виконання та інших умов. При цьому розглядають два різновиди міжнародного виробничого кооперування: просте виготовлення продукції (або його ще називають “класичним підрядом”) та підряд з проектування й виготовлення нового продукту.
Спільне виробництво зводиться до того, що дві сторони (або більше) із різних країн об’єднуються при виконанні певних робіт чи програм. Договірна спеціалізація, як ще один із способів налагодження коопераційних зв’язків, полягає в розмежуванні видів діяльності між суб’єктами різних країн, щоб не дублювати один одного, а взаємодоповнювати. При цьому вони часто розділяють загальну програму на підпрограми, які виконують окремо, але в межах загальної програми. Договірна спеціалізація передбачає й об’єднання вже апріорно спеціалізованих суб’єктів для виконання складних програм. Договірна спеціалізація, як і всяка інша форма кооперації, згладжує конкурентне протистояння фірм з різних країн.
Останнім часом у світі, а особливо у постсоціалістичних країнах, досить бурхливо розвивається інтеграційне кооперування, що здійснюється у формі об’єднання капіталів декількох суб’єктів з різних країн для досягнення окремих, спільно узгоджених цілей. Найпоширенішим видом інтеграційної кооперації стало створення спільних підприємств. У той же час, не менш важливим видом інтеграційної кооперації є розвиток мультинаціональних корпорацій, які, правда, мають набагато ширшу гаму особливостей у порівнянні зі спільними підприємствами.