- •Міністерство освіти і науки, молоді і спорту україни
- •Тема 1. Суть, структура та середовище
- •1.2. Суть та характеристика середовища мев
- •Контрольні запитання
- •2.2. Світовий ринок
- •2.3. Світове господарство
- •Контрольні запитання
- •3.2. Регулювання міжнародної торгівлі
- •3.3. Роль гатт/сот в регулюванні міжнародної тогівлі
- •Контрольні запитання
- •4.2. Теорія абсолютних переваг
- •4.3. Теорія порівняльних переваг
- •4.4. Теорія розміру країни
- •4.5. Теорія співвідношення факторів виробництва
- •4.6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
- •4.7. “Парадокс Леонтьєва”
- •4.8. Теорія життєвого циклу товару
- •4.9. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту
- •4.10. Теорія конкурентних переваг м.Портера
- •Контрольні запитання
- •5.2. Міжнародні інвестиції
- •5.3. Міжнародний кредит
- •Контрольні запитання
- •6.2. Характеристика видів міжнародних послуг
- •Контрольні запитання
- •7.2. Характеристика основних свiтових ринків та експортерів робочої сили
- •7.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів
- •Контрольні запитання
- •8.2. Основні етапи еволюції свс
- •8.3. Види та структура валютних ринків
- •Контрольні запитання
- •9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво
- •Контрольні запитання
- •10.2. Міжнародне передавання технологій
- •10.3. Міжнародне технічне сприяння
- •Контрольні запитання
- •11.2. Основні етапи розвитку меі
- •11.3. Основні категорії меі
- •11.4. Наслідки меі
- •Контрольні запитання
- •12.2. Основні види вез і досвід їх функціонування
- •Контрольні запитання
- •13.2. Принципи класифікації платіжного балансу
- •Контрольні запитання
- •14.2. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються
- •14.3. “Нові індустріальні країни” у системі світового господарства
- •14.4. Країни з перехідною ринковою економікою
- •Контрольні запитання
- •15.2. Основні особливості діяльності транснаціональних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •16.2. Міжнародний валютний фонд
- •16.3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- •16.4. Регіональні валютно-кредитні організації Спільного ринку
- •Контрольні запитання
- •Література
16.3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) - спеціалізована установа ООН, міждержавний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ відповідно до рішення Міжнародної валютно-фінансової конференції у Бреттон-Вудсі 1944 року. Угода про МБРР, що є одночасно і його статутом, офіційно вступила в дію в 1945 році, але банк почав функціонувати з 1946 року. Місцезнаходження МБРР - Вашингтон.
Офіційна мета діяльності МБРР - сприяння країнам-членам у розвитку їх економіки, шляхом надання довготермінових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій.
Спочатку діяльність МБРР була направлена на акумулювання бюджетних коштів капіталістичних держав і залучених капіталів інвесторів. Мета - стимулювання приватних інвестицій у країнах Західної Європи, економіка яких значно постраждала під час Другої світової війни.
З середини 50-х років, коли господарство країн Західної Європи стабілізувалось, МБРР почав орієнтуватись на країни Азії, Африки і Латинської Америки з метою протидії національно-визвольній боротьбі та стимулювання їх економіки.
Вищим органом МБРР є Рада керуючих і Директорат як виконавчий орган. Очолює банк президент, як правило, представник вищих ділових кіл США. Сесії Ради, в яких беруть участь міністри фінансів або керівники центральних банків, проводяться раз на рік спільно з МВФ. Членами банку можуть бути лише члени МВФ. Голоси визначаються квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд. дол.). Хоча членами МБРР є 155 країн, стан лідера належить “сімці”: США, Японії, Великобританії, ФРН, Франції, Канаді та Італії.
Джерелами ресурсів банку, крім акціонерного капіталу, є розширення облігаційних позик, головним чином на американському ринку, і кошти, отримані від продажу облігацій.
МБРР надає кредити переважно терміном до 20 років для розширення виробничих потужностей країн - членів банку. Вони видаються під гарантію країн - членів банку. МБРР надає також гарантії за довготерміновими кредитами інших банікв. Як і МВФ, він вимагає обов'язкового надання інформації про фінансовий стан країни-позичальника, об'єкти, які кредитуються, і зміст місії банку, яка обстежує ці об'єкти.
Банк покриває своїми кредитами лише 30% вартості об'єкта, причому найбільша частина кредитів спрямовується в галузі інфраструктури: енергетику, транспорт, зв’язок. З середини 80-х років МБРР збільшив частку кредитів у сільське господарство (до 20%), на охорону здоров’я та освіту. Промисловість отримує менше 15% кредитів банку.
В останні роки МБРР займається проблемою врегулювання зовнішнього боргу країн, що розвиваються: до 1/3 кредитів він видає у формі так званого спільного фінансування. Банк надає структурні кредити для регулювання структури економіки, оздоровлення платіжного балансу.
Окрім МБРР, були створені також такі фінансові інститути:
Міжнародна асоціація розвитку;
Міжнародна фінансова корпорація;
Агентство з гарантій багатосторонніх інвестицій.
На початку 1991 року у склад членів цих організацій входило 155 країн. За період свого існування банк і його організації надали понад 5 тис. позик на загальну суму 245 млрд. дол. Майже 3/4 усіх позик припадає на МБРР, тобто приблизно 15 млрд. дол. на рік. За них стягуються відсотки на рівні ставок фінансового ринку.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була заснована у 1960 році для надання пільгових кредитів країнам, що розвиваються, терміном до 50 років з виплатою 0,75% річних. За рік МАР надає кредитів на суму до 5 млрд. дол.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена за ініціативою США у 1956 році для заохочення розміщення приватного капіталу в промисловість країн, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам, але, па відміну від МБРР, — без гарантій уряду. Кредити надаються терміном до 15 років у розмірі 20% вартості проекту, що сприяє додатковому фінансуванню проектів, які створюються приватним сектором.
Агентство з гарантій багатосторонніх інвестицій здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, громадських заворушень і зриву контрактів.
Таким чином, створена група МБРР з єдиними органами управління і президентом є провідною в сфері міжнародного кредиту.
Крім того, у 60-х роках виникли регіональні банки розвитку, а саме:
- у 1949-му - Міжамериканський банк розвитку (МаБР), в якому представлено 27 країн регіону, що розвиваються, і 16 представників розвинутих країн;
- у 1964-му - Африканський банк розвитку (АфБР) з участю країн регіону, що розвиваються, і розвинутих країн (відповідно, 50 і 25);
- у 1966-му - Азіатський банк розвитку (АзБР) (з відповідною участю 31 і 14).
Загальними рисами регіональних банків є цілі і методи фінансування, а об'єктами кредитування - галузі інфраструктури: будівництво або модернізація автострад, гаваней, причалів, аеропортів тощо, а також видобувна і переробна промисловість.
Основна мета діяльності регіональних банків розвитку - це розвиток економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання зовнішньої залежності.