- •Міністерство освіти і науки, молоді і спорту україни
- •Тема 1. Суть, структура та середовище
- •1.2. Суть та характеристика середовища мев
- •Контрольні запитання
- •2.2. Світовий ринок
- •2.3. Світове господарство
- •Контрольні запитання
- •3.2. Регулювання міжнародної торгівлі
- •3.3. Роль гатт/сот в регулюванні міжнародної тогівлі
- •Контрольні запитання
- •4.2. Теорія абсолютних переваг
- •4.3. Теорія порівняльних переваг
- •4.4. Теорія розміру країни
- •4.5. Теорія співвідношення факторів виробництва
- •4.6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
- •4.7. “Парадокс Леонтьєва”
- •4.8. Теорія життєвого циклу товару
- •4.9. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту
- •4.10. Теорія конкурентних переваг м.Портера
- •Контрольні запитання
- •5.2. Міжнародні інвестиції
- •5.3. Міжнародний кредит
- •Контрольні запитання
- •6.2. Характеристика видів міжнародних послуг
- •Контрольні запитання
- •7.2. Характеристика основних свiтових ринків та експортерів робочої сили
- •7.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів
- •Контрольні запитання
- •8.2. Основні етапи еволюції свс
- •8.3. Види та структура валютних ринків
- •Контрольні запитання
- •9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво
- •Контрольні запитання
- •10.2. Міжнародне передавання технологій
- •10.3. Міжнародне технічне сприяння
- •Контрольні запитання
- •11.2. Основні етапи розвитку меі
- •11.3. Основні категорії меі
- •11.4. Наслідки меі
- •Контрольні запитання
- •12.2. Основні види вез і досвід їх функціонування
- •Контрольні запитання
- •13.2. Принципи класифікації платіжного балансу
- •Контрольні запитання
- •14.2. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються
- •14.3. “Нові індустріальні країни” у системі світового господарства
- •14.4. Країни з перехідною ринковою економікою
- •Контрольні запитання
- •15.2. Основні особливості діяльності транснаціональних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •16.2. Міжнародний валютний фонд
- •16.3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- •16.4. Регіональні валютно-кредитні організації Спільного ринку
- •Контрольні запитання
- •Література
Контрольні запитання
Охарактеризуйте міжнародне виробниче співробітництво, включаючи специфіку його структури
Виділіть суть міжнародної спеціалізації виробництва
Визначіть суть міжнародного кооперування
ТЕМА 10. МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
10.1. Суть міжнародного науково-технічного співробітництва
10.2. Міжнародне передавання технологій
10.3. Міжнародне технічне сприяння
10.1. Суть міжнародного науково-технічного співробітництва
Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка представляє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі й існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, закріплених у міжнародних економічних угодах та договорах.
Структура МНТС включає:
створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень, кооперацію при здійсненні науково-технічних досліджень;
міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями тощо;
міжнародний інжиніринг;
співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів, міжнародні стосунки між навчальними закладами;
проведення міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів;
вирішення окремих важливих наукових і технічних проблем шляхом спільного планування між зацікавленими країнами;
розробка науково-технічних прогнозів;
створення й функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій тощо;
проведення взаємних міждержавних консультацій з питань науково-технічної політики.
Пріоритетними напрямками розвитку МНТС є:
електронізація, автоматизація, роботизація виробничих процесів;
надійне мирне використання атомної енергії;
створення нових видів конструкційних матеріалів;
розширення практичного використання біотоехнології та генної інженерії;
космічні дослідження.
10.2. Міжнародне передавання технологій
Технології – наукові методи досягнення практичних цілей. В поняття технології звичайно включають три групи технологій – технологія продукції,
технологія проектів, технологія управління.
Міжнародний рух технологій може здійснюватися в “чистому” виді (торгівлі патентами, ліцензіями, “ноу-хау”) або у виді торгівлі технологічно місткими товарами. У другому випадку міжнародне переміщення технологій, як фактор виробництва, статистично невід’ємний від торгівлі іншими товарами.
Міжнародна передача технології міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.
В основі розвитку технології лежить технічний прогрес. Існує багато визначень і методів аналізу технічного прогресу. Найбільш популярну розробив англійський економіст Джон Хікс.
Відповідно до його моделі технічний прогрес ділиться на нейтральний, працезберігаючий і капіталозберігаючий.
Нейтральний технічний прогрес - прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує одночасне підвищення продуктивності праці і капіталу.
Працезберігаючий – прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує підвищення продуктивності капіталу в більшій степені, ніж праці.
Капіталозберігаючий - прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує підвищення продуктивності праці у більшій степені, ніж капіталу.
У міжнародному технологічному обміні приймають участь чотири сфери людської діяльності:
наука (теоретичні закономірності пізнання природи);
техніка (досвід перетворення природи);
виробництво (створення матеріальних благ);
управління (дії з рішень виробничих та інших завдань).
Міжнародна передача технології забезпечується правовим захистом. В більшості країн нова технологія захищається одним або декількома правовими інструментами – патентами, ліцензіями, товарним знаком, копірайтом.
Патент - свідоцтво, яке видається компетентним державним органом винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу. Патент дає володарю право власності на винахід. Практично всі товари, які випускаються на ринок є запатентованими. Патентоспроможність винаходу означає, що він пропонує технічне рішення завдання через створення нових машин або технологічних процесів, володіє новизною, перевищує рівень звичайного інженерного рішення технічної задачі і може бути застосованим практично.
Ліцензія – дозвіл, який видається власником технології (ліцензіар), захищеної або незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом визначеного часу і за визначену плату.
Товарний знак – символ організації, який використовується для індивідуалізації виробника і який не може використовуватись іншими організаціями без офіційного дозволу власника.
Копірайт (право відтворення) – ексклюзивне право автора літературного, аудіо-, відеотвору, виробу на показ і відтворення своєї роботи.
Міжнародна передача технології може здійснюватися в наступних формах:
- патентні угоди – міжнародна торгова угода, згідно якої власник патенту поступається своїми правами на використання винаходу покупцю патенту;
- ліцензійні угоди – міжнародна торгова угода, згідно якої власник винаходу або технічних знань надає другій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію;
- “ноу-хау” – надання технічного досвіду і секретів виробництва, які включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує визначені переваги. Предметом купівлі-продажу в даному випадку, за звичай, є незапатентовані винаходи, які мають комерційну цінність;
- інжиніринг – надання технологічних знань, необхідних для придбання, найму та використання придбаних або орендованих машин і устаткування. Вони включають широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, консультацій, нагляду, проектування, гарантійного і післягарантійного обслуговування;
- франчайзинг - це надання великою “батьківською” фірмою права дрібній фірмі вести протягом певного періоду свою справу під її опікою та використовуючи її обладнання, реалізовувати через неї свою продукцію.
Крім того, на комерційних умовах технологія передається між країнами в рамках угод про промислове співробітництво, науково-технічну і виробничу кооперацію, інвестиційне співробітництво. До числа заходів з міжнародної передачі технології на некомерційній основі відносяться виставки, наукові конференції , обмін публікаціями.
Ліцензійна торгівля – основна форма міжнародної передачі технологій. Вони продаються на основі ліцензійної угоди, а саме:
- патентна ліцензія – документ, який підтверджує передачу права використання патенту без відповідного “ноу-хау”;
- безпатентна ліцензія – документ, який підтверджує право використання “ноу-хау” без патентів на винахід;
- виключна ліцензія – передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і відмову ліцензіара від самостійного використання запатентованої технології і “ноу-хау”, і їх продажу на визначеній території;
- невиключна ліцензія – залишає право ліцензіару надавати ліцензії на дану технологію іншим ліцензіатам на даній території;
- повна ліцензія – надає право ліцензіату виключного використання патенту протягом дії угоди і відмова ліцензіара самостійно використовувати предмет ліцензії протягом цього терміну.
Ліцензійні платежі – винагорода ліцензіару за використання ліцензії:
- роялті – періодичні відрахування від доходу покупця протягом дії угоди;
- паушальний платіж – фіксований одноразовий платіж;
- участь у прибутку – відрахування частини прибутку на користь ліцензіара;
- участь у власності – передача частини акцій.
Разом з тим, на шляху міжнародної передачі технологій мають місце суттєві перешкоди. Кожна країна прагне утримати технології в національних рамках, забороняючи або обмежуючи їх вивіз, адже забезпеченість ними є опорою в конкурентній боротьбі; свою роль відіграють національна безпека, політичні та ідеологічні мотиви. Також можуть бути несумісні національні технічні стандарти з іноземною технологією. Тому має місце державне регулювання (контроль) за міжнародними передачами технологій. Воно має наступні напрями:
- прагнення утримати технологічне лідерство, яке виходить з того, що країна, яка лідирує в тій чи іншій технологічномісткої сфері, має відносну перевагу над іншими країнами у виробництві технологічно ємної продукції;
- прагнення національної безпеки – державний контроль, спрямований на попередження попадання технологій виробництва зброї і технологій військового призначення в країни, уряд яких проводить ворожу політику або існують можливості переходу до неї;
- умови міжнародних угод – вводиться державний контроль за продажем технології, яка потенційно може бути використана для створення хімічної, бактеріологічної зброї. Відповідно до міжнародних угод, підлягають особливому контролю вивезення технології і науково-технічної інформації, які можуть бути застосовані для матеріалів, устаткування, які мають широке призначення, але можуть бути використані для зброї масового знищення.
Країни-одержувачі іноземної технології частіше всього регулюють її ввіз тільки з точки зору законності, забороняючи ввіз визначених видів технології, які шкідливі для суспільства.