Контрольні запитання

1. Виділіть причини міжнародної міграції трудових ресурсів

2. Дайте характеристику основних свiтових ринків та експортерів робочої сили.

3. Вкажіть наслідки міграції трудових ресурсів

ТЕМА 8. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

8.1. Суть та структура світової валютної системи (СВС)

8.2. Основні етапи еволюції СВС

8.3. Види та структура валютних ринків

8.1. Суть та структура світової валютної системи (МВС)

Валютна система (ВС) - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством і міжнародними угодами. В основі світової валютної системи (СВС) лежить розвиток міжнародних валютних відносин (МВВ).

Міжнародні валютні відносини (МВВ) - це відносини між суб'єктами світового господарства, пов'язані з використанням валюти в їхній фінансово-господарській діяльності.

Існує три рівні ВС, що діє у світовому співтоваристві:

- національний (НВС);

- регіональний (РВС);

- світовий (СВС).

Національна валютна система - складова частина даної системи країни, що закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права.

Основні функції НВС:

- формування механізмів взаємодії національних і світових грошей (засіб їхньої конвертованості, котування, регулювання валютних курсів);

- формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні - це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань);

- формування золотого-валютного запасу країни;

- формування кредитних ресурсів.

Органами НВС є:

- банківські і кредитно-фінансові установи;

- біржа;

- спеціальні органи валютного контролю;

- приватні комерційні інститути.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносини між групою країн (наприклад Європейська ВС почала діяти в 1979 р.).

Основні функції РВС (на прикладі Європейської ВС):

- формування і використання міжнародної грошової одиниці – ЕКЮ (на даний час євро);

- розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні;

- підтримка взаємозв'язків НВС і СВС;

- узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи РВС:

- міжнародні валютні фонди;

- міжнародні кредитно-розрахункові організації (Європейський банк реконструкції і розвитку).

Світова валютна система - це форма організації МВВ, що закріплюється міждержавними угодами.

Основні функції СВС:

- формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні засоби);

- забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів;

- забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота;

- розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи СВС:

- міжнародні валютні організації (наприклад, МВФ);

- міжнародні банківські заснування (наприклад, МБРР).

Валюта - це грошові знаки іноземних держав і міжнародні (регіональні) грошові розрахункові одиниці.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вільно й у необмеженій кількості обмінюється на інші іноземні валюти. В даний час національна валюта 132 країн світу є ВКВ.

Частково конвертована валюта (ЧКВ) - національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для визначених тримачів валюти та з окремих видів обмінних операцій. Застосування ЧКВ є характерним для більшості держав, що розвиваються.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Резервна валюта - це найбільше стабільна ВКВ, у якій здійснюються міжнародні розрахунки і кредити, а також національні кредитно-грошові засоби провідних країн світової торгівлі.

Види резервної валюти:

- долар США;

- євро;

- японська єна;

- англійський фунт стерлінгів;

- швейцарський франк.

Види конвертованості, тобто оборотності на інші грошові знаки:

- внутрішня - оборотність валюти для всіх резидентів і нерезидентів;

- зовнішня - оборотність валют тільки для іноземних юридичних і фізичних осіб (нерезидентів).

Національна валюта - це грошова одиниця даної країни.

Іноземна валюта - це грошові знаки, а також кредитні і платіжні засоби, виражені в іноземній грошовій одиниці, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Міжнародна валюта - це грошова розрахункова одиниця, платіжні засоби, що колективно створені і використовуються країнами в рамках світового співтовариства або його окремих регіонів.

Основні види міжнародної валюти:

- СДР - спеціальні права запозичення, що застосовуються в МВФ. Це безготівкові грошові одиниці, що знаходяться на розрахункових рахунках держав-членів МВФ;

- євро - грошова регіональна одиниця, що застосовується в Європейському співтоваристві.

Валютний паритет - законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

В даний час валютний паритет встановлюється на основі СДР. Базисом його встановлення є і дорогоцінні метали (зокрема, золото).

Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни.

Є дві протилежні системи валютних курсів:

- система гнучких, або плаваючих валютних курсів - коли курси, за якими обмінюють національні валюти, визначаються попитом та пропозицією;

- система жорстко фіксованих валютних курсів - за якої державне втручання у функціонування валютних ринків або деякі інші механізми нейтралізують зміни валютних курсів, зумовлені коливанням попиту та пропозиції

Валютний курс встановлюється шляхом котування. Види котувань:

- пряме - прирівнювання національних валют до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому, національна валюта порівнюється з доларом США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує здійснення більше 2/3 міжнародних торгових операцій;

- непряме - вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1 фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їхній території.

Валютні обмеження представляють собою систему економічних, правових і організаційних заходів, що регулюють операції з національною й іноземною валютою, золотом, тощо.

Суб'єкти, що здійснюють валютні обмеження:

- окремі країни;

- міжнародні організації;

- дві або декілька держав на основі висновків відповідних взаємних угод.

Основні причини введення валютних обмежень:

- нестача валюти;

- зовнішня заборгованість країни;

- розлад платіжних балансів, тобто відсутність джерел або скорочення обсягу засобів для покриття платежів.

Основні заходи валютного регулювання:

- цільове регулювання платежів за кордон;

- цільове регулювання валютних переказів за кордон;

- цільове регулювання прибутку, що одержують і спрямовують за кордон іноземні інвестори;

- часткова або повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти.

Міжнародні розрахунки передбачають наявність і регулювання міжнародної валютної ліквідності.

Міжнародна валютна ліквідність - це спроможність країни або групи країн забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов'язань.

Джерела міжнародної валютної ліквідності:

- офіційні золоті і валютні резерви країни;

- рахунки в СДР і євро;

- право на одержання термінового кредиту в МВФ.

Це означає, що кожен член МВФ має право на одержання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти.

Валютний ринок - це сукупність постійних економічних організаційних відносин з операцій купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті.

Ринок золота - це центр торгівлі золотому, де концентруються в значних розмірах попит і пропозиція і здійснюється купівля-продаж цього металу.

Регулювання валютного ринку і ринку золота залежить від:

- характеру економічної системи країни, де вони розташовуються;

- ступеня конвертованості валюти;

- рівня цін на золото;

- рівня валютних обмежень, що застосовуються державами і міжнародними організаціями.

Регулюють валютні відносини як національні, так і міжнародні органи.

Національний рівень:

- національні банки;

- міністерство економіки;

- міністерство фінансів;

- органи валютного контролю.

Міжнародний рівень:

- міжнародні валютні фінансові організації (МВФ);

- регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут).

Ці органи розробляють режим безпечного, безкризового розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства.