Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pedagogika_Lozova_Trotsko

.pdf
Скачиваний:
449
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
22.06 Mб
Скачать

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

63

Как сказать ему, подонку, что живем не чтоб подохнуть, — чтоб губами тронуть чудо поцєлуя и ручья!

Чудо жить — необьяснимо.

Кто не жил — что спорить с ним?

Можно бьі — да на фига? Отже, норми поведінки знаходять вияв у:

1, Ставленні людини до народу, Батьківщини, національної культури, історії, народних звичаїв, що дозволяє говорити про патріотизм людини, її повагу до свободи інших народів. «Формування патріотичних почуттів визначає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною»1.

2. Ставленні до праці, національного багатства, природи. Серед багатьох цінностей людського життя праця займає особливе місце. Уже сам факт, працює людина чи є простим споживачем, визначає зміст її життя, розуміння щастя, добра. А.С. Макаренко говорив, шо людина, яка не вміє нічого робити, викликає жалість і осудження. А К.Д. Ушинський вірно зазначав: якщо у людини не виявиться своєї власної праці в житті, то вона позбувається справжнього шляху, і перед нею відкриваються два інших, обидва однаково згубні: дорога невтомного незадоволення життям, похмурої апатії та бездонної нудоти або шлях добровільного непомітного самознищення, по якому людина швидко опускається до дитячих утіх чи скотинячої насолоди.

Праця, на думку К.Д. Ушинського, є єдине доступне людині на землі і єдине гідне її щастя. Позитивне ставлення до праці, конкретної справи проявляється в тому, чи працює людина із задоволенням, старанно, добросовісно, вміє переборювати труднощі. Таку людину характеризує зосередженість, зібраність, прагнення вкластися у відведений час, контроль за якістю виконання тощо.

Негативне ставлення до праці виражається в тому, що людина працює без захоплення, інтересу, губить багато часу на розмови, на «початок», не виявляє старання, якщо ЇЇ не контролюють, не виявляє зібраності, зосередження і таке інше.

Відношення до національного багатства, природи здійснюється в процесі екологічного виховання, яке передбачає:

— формування системи наукових знань, ціннісних орієнтацій, поглядів і переконань, що забезпечують формування і необхідне ставлення школярів до оточуючого світу на основі принципів моралі;

Концепція національного виховання // Оспіта. — 1994. — 26 жовтня. — С. 6.

64

РОЗДІЛ І. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

виховання у школярів потреби свідомо дотримуватись екологічних норм і правил у власній поведінці;

нетерпимість до проявів безвідповідального ставлення ло навколишнього світу;

формування навичок екологічної діяльності, які у школярів виявляються в діях, що проявляються у захисті, догляді і покращанні природного оточення, в пропаганді екологічних знань.

Як підкреслювалось в одній із публікацій «Учительской газети» (14 березня 1995 р.), екологія як наука світоглядна вимагає додержання заповітів предків: «Не можна рвати траву — це волосся Матері-Землі. Не можна кидати у воду сміття — це очі МатеріЗемлі. Поки все це ми не згадаємо, природа не буде любити нас, своїх дітей, за зневагу. Вона буде нас карати. А пам'ять повертається не так скоро, як хотілось би. Потрібні роки — захоплюватися і, граючи, осягати».

3. Про моральність свідчить І ставлення дитини до людей, всього живого, що дозволяє говорити про почуття дружби, любові, поваги до друзів, батьків, старших (чуйність, тактовність, повага, турбота про оточуючих людей, нетерпимість до проявів приниження, ображення особистості, несправедливості, гуманізм), про шо так зворушливо пише В.О. Сухомлинський: «Опановуй головне в духовній культурі культуру людських відносин, умій розрізняти в людині світле і темне...»1.

Дружні стосунки в класному колективі знаходять вияв у вмінні підтримувати один одного у важку хвилину, надавати допомогу, виявляти турботу та ін. Повага до старших виявляється у ввічливості, доброзичливості, тактовності, точності та обов'язковості, сором'язливості, яка припускає відсутність позерства (як показують опитування старшокласників, гордими хочуть бути 99,1 %, сором'язливими — 0,9 %).

У системі виховної роботи В.О. Сухомлинський визначив десять «не можна» у ставленні до старших. Дотримання цих заборон вважалось справою честі і гідності, порушення — ганьбою і моральною неосвіченістю:

не можна ледарювати, коли всі працюють;

негідно людської мудрості І розсудливості поспішно висловлювати сумнів у істинності того, що радять старші;

не можна виявляти незадоволення, що в тебе немає якоїсь

речі;

не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі;

не можна робити те, що осуджують старші;

Сухомдшкький В. О. Як виховати справжню людину. Твори в 5-ти т. — Т. 2. — К. 1976 - С. 190.

Культура поведінки — це дотримання основних вимог І правил людського співжиття, вміння знаходити правильний тон у спілкуванні з оточуючими.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

65

не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе, та ІнЛ

Особливої уваги заслуговують питання статевого виховання. Його завдання;

формування моральних стосунків між хлопчиками та дівчатками, юнаками та дівчатами;

виховання культури інтимних почуттів — прихильності, дружби,любові;

формування понять про біологічні та соціальні проблеми особистості;

розвиток у дівчаток рис жіночності, у хлопчиків — рис муж-

ності;

підготовка юнаків та дівчат до шлюбу, створення здорової та щасливої сім'ї.

4.Норми поведінки знаходять також виявлення у ставленні людини до самої себе, що проявляється в чесності, правдивості, безкорисливості, великодушності, самоволодінні школяра, його дисциплінованості або: в зарозумілості, пихатості, честолюбстві, самолюбстві, байдужості до оточуючих, хвастливості, самовпевненості, самонадіяності.

Дисциплінованість — риса характеру, яка проявляється у свідомому дотриманні людиною норм і правил поведінки ь школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків. Дисциплінованість характеризує не тільки став-

лення до себе, але і до інших, справи, праці. Тому можна говорити про трудову, навчальну дисципліну, дисципліну виконання суспільних доручень, дисципліну власної поведінки (ввічливість, точність, ретельність).

Процес формування дисциплінованості, як зазначає Г.І. Щукіна, являє собою процес зміни мотивів, вчинків та поведінки від «я так хочу, мені так подобається» до «так потрібно, в цьому мій обов'язок»2. «Дисципліна, яка тримається на примушенні як у школі, так і в сім'ї, не прямо, але неминуче готує дітей до поневолення, диктатури, до фашизму. Тільки за допомогою волі можна підготувати до волі; тільки за допомогою співробітництва

Сухом.шнськіш В.О. Як виховати справжню людину. — Твори в 5-ти т. — К., 1976. - С. 202-204.

Теория и методика коммунистического воспитания в школе / Пол рсд. Г.И. Шу-

КИІІОЙ. - М., 1974. - Г.і. XII,

66

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

можна підготувати до соціальної гармонії і співробітництва, тільки за допомогою демократії можна підготувати до демократії»1.

Формуванню дисциплінованості як риси особистості сприяє:

організація навчально-виховного процесу в школі (чітка підготовка і проведення уроків, навантаження школярів на уроці, активізація їх уваги, різноманітні засоби та прийоми; справедливість учителя, особистий приклад учителя);

дотримання школярем режиму;

індивідуальна робота вчителя з учнями, вивчення мотивів вчинків учнів тощо;

зв'язок з родиною, співпраця школи і родини:

правове виховання школярів, завдання якого полягають у тому:

щоб школа забезпечувала оволодіння школярами системою знань з питань держави і права;

щоб у школярів виховувати шанобливе ставлення до законів своєї держави, переконаність у необхідності їх виконання;

щоб виховувати навички правової поведінки, потреби захищати інтереси і права своєї особистості, державні, суспільні;

щоб виховувати активну громадянську позицію у вихованців, нетерпимість до порушників правопорядку.

Таким чином, правове виховання сприяє підготовці молодого покоління до виконання громадянських обов'язків у відношенні до держави, праці, сім'ї.

Кожна людина повинна знати норми і правила поведінки в суспільстві, свої права і обов'язки, основні положення про працю, одруження і сім'ю, громадянського і карного кодексів, законодавство про охорону здоров'я.

В умовах демократичної держави велике значення має ознайомлення з такими міжнародними документами, як: «Конвенція про права дитини», яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН (1989 р.), «Резолюція з прав людини» (1989 р.) та ін. У школі здійснюється правове виховання на уроках всіх дисциплін, а також при вивченні спеціального предмета «Людина і суспільство», в позакласній роботі.

__ Основні напрями морального виховання школярів

^Напрями морального виховання школярів визначаються його завданнями, які спрямовані на:

формування в учнів моральних понять, переконань;

виховання і розвиток у школярів моральних почуттів (любові до Батьківщини, відданості їй, національної самосвідомості, поваги до своїх батьків і рідних тощо);

Френе С. Изб. пел. соч. - )990. - С. 22.1.

1.3.Змістовнийкомпонентвиховногопроцесу

67

прищеплення школярам навичок, звичок моральних дій;

виховання і закріплення у школярів позитивних рис характеру (доброти, чуйності, щедрості, совісності, чесності і терпимості...);

формування потреб у самовдосконаленні і самовихованні^ Розв'язання цих завдань повинно забезпечувати моральну по-

ведінку школяра, тобто зовнішній прояв у практичній діяльності духовного напряму, особистих установ, які відповідають етичним нормам, принципам даного суспільства. З цією метою проводиться:

І. Моральна освіта для формування у школярів моральних понять і переконань, що дає можливість ознайомити людину з основними вимогами моралі, її принципами і категоріями, піднімає емпіричні знання до рівня наукових, які дозволяють зрозуміти сутність, зміст моральних дій, виховувати переконання, пов'язані з почуттями людини, тобто з емоційним відношенням її до своєї поведінки і поведінки інших (любов, гуманність, співчуття та ін.), емоційним станом, який знаходить вияв у інтересах, радощах, здивуванні, стражданні, гніві, презирстві, страхові, соромі, пристрасті ТОЩО.

Формуванню моральних почуттів сприяє:

розумна любов до дитини батьків, учителів, близьких (доброта, лагідне слово, допомога, підтримка, вимогливість);

доброзичливе середовище, дружні стосунки у сім'ї, школі;

педагогічно доцільна організація діяльності школярів, її спрямованість на розвиток активності, взаємодії, взаємодопомоги, самостійності;

звернення до різних видів мистецтва: музики, живопису, театру, літератури, кіно, — які впливають художніми образами, викликають співпереживання;

залучення дітей до природи... «Людина, — писав В.О. Сухомлинський, — стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі.

Відчування краси природи, активне творення прекрасного я назвав би дорогоцінними вправами юної душі, потрібними для того, щоб людина прагнула бачити свою красу і красу душі, прагнула утвердити прекрасне в самій собі, ненавиділа легкодухість, само-

вілля»1.

,, ,

Отже, основні моральні понйття усвідомлюються учнями як у раціональній, так і в емоційній формі (добро, зло, людинолюбство і ін.). Обов'язок, відповідальність, гідність, совість осо-

Сухамлшкький В.О. Твори в 5-ти т. -1.2. ~ К.. 1976. - С 409, 416.

68

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

бистості проявляються в її емоційних переживаннях — почутті обов'язку, відповідальності, муках совісті, ущемленні гідності. Нерозвиненість, черствість, грубість моральних почуттів нерідко бувають причиною моральних конфліктів між людьми. Справжня культура моральних почуттів багато в чому залежить від розуміння людьми один одного, від уміння співпереживати, співчувати.

Моральна освіта припускає розкриття сутності моральних цінностей у ході бесід, лекцій, диспутів, зустрічей, конференцій, рішень різних ситуацій. «Духовна культура людини буде неповною, якщо вона позбавлена знань, які є основою моральної культури»'.

Ще в XVII столітті англійський письменник Честерфільд у «Листах до сина» показав, як треба освічувати дітей:

«У кожного — свої прагнення, своє честолюбство, і він буває засмучений, коли обманюється у своїх чеканнях; різниця тільки в тому, що в людей дурних саме честолюбство також буває дурним

іспрямоване не туди, куди треба, у людей розумних честолюбство законне і гідне всякої похвали. Наприклад, якщо честолюбство яко- го-небудь дурного хлопчика твого віку зводилось до того, щоб гарно одягатися і витрачати гроші на різного роду дурниці, це, розуміється, не свідчило б про його гідність, а тільки про нерозумність батьків, які готові наряджати його, як ляльку, і давати йому гроші, щоб цим його псувати. Розумний же хлопчик прагне «перерости» своїх однолітків і навіть тих, хто старший за нього як знаннями, так

іморальними своїми якостями. Він гордий тим, що завжди говорить правду, що схильний до людей і їм співчуває, осягає розумом швидше і вчиться більш старанно, ніж інші хлопчики. Все це справжні докази його внутрішньої гідності і, таким чином, достатні підстави для честолюбства. Честолюбство нерозумного обмежується потягом мати гарний виїзд, гарний дім, гарне плаття — речі, які завести з таким же успіхом може всякий, у кого багато грошей, бо все це продається. Честолюбство людини розумної і порядної полягає в тому, щоб виділитись серед інших своїм добрим ім'ям і своїми успішними знаннями, правдивістю і благородством, — якостями, які ніде не можуть бути куплені, а можуть бути набуті лише тими, в кого ясне і щире серце- (С. 10).

Приклади моральної просвіти можна знайти в роботах В.О. Сухомлинського, в книзі Д. Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей». Допомогти вчителю може «Словник етики», «Азбука моральності», роботи мінських вчених К.В. Гавриловець, Т.М. Куриленко тощо.

2. У процесі просвіти виховуються благородні прагнення, але для вироблення навичок і звичок поведінки — потрібні вправи, при-

Сухошинский В.А. О воспитании. — М., 1975. — С. 228.

/.3. Змістовний компонент виховного процесу

69

вчання: «Школяр робить погане не завжди тому, що його вчать робити погане, а частіше всього тому, що його не вчать робити добро1.

У Павлиській школі була

розроблена програма

мораль-

Учити дитину бачити, розуміти,

них звичок: доводити

почату

відчувати серцем людей — це, ма-

справу до кінця, виконувати

буть, квітка в садку, яка найтонше

роботу тільки добре, ніколи не

пахне, ім'я цій квітці — виховання

перекладати свою роботу на ін-

почуттів.

ших; допомагати старим, неміч-

В.О. Сухомлинський

ним, поодиноким, погоджува-

 

ти свої радоші, задоволення, розваги з потребами інших людей, не приховувати своїх небажа-

них вчинків, мати мужність відверто сказати про них»2.

У свій час Ш.О. Амонашвілі запроваджував у своєму класі уроки людяності, на яких діти вправлялися в морально-етич- них, гуманних вчинках із застосуванням трьох основних форм: за допомогою уяви, коли дитина інсценує в уяві свою можливу поведінку в передбачуваній ситуації; за допомогою рольової гри. коли дитина чи група дітей моделюють можливу дійсність, розігруючи її, виконуючи різні ролі; за допомогою дійсності, коли діти чинять так чи інакше в реальних умовах: в сім'ї, школі, на вулиці3.

3.Тому наступний напрям морального виховання — формування морального досвіду в діяльності і спілкуванні школяра. Звідси необхідність організації виховних заходів як компонента системи виховної роботи з метою формування стосунків школярів на основі знань норм поведінки і оволодіння окремими звичками.

Упроцесі діяльності і спілкування здійснюється школярами моральний вибір. В окремих випадках вихователі створюють ситуації вибору з метою вивчення моральних якостей учнів, бо моральний вибір не можна здійснити на словах або шляхом простого наслідування зразків. На передній план виступає дія, практична здатність виразити у вчинку свою моральну позицію. «Коли я говорю, — писав Гельвецій, — я одягаю маску, коли я дію, — я змушений її зняти».

4.Спонукання школярів до морального самовдосконалення, що вимагає виховання культури почуттів, яка виявляється в здатності людини до співпереживання, співчуття, розуміння інших і се-

Сухомлинскип В.А. О поспитаний. — М., 1975. — С. 228. Там само. - С. 229.

Амонашвили Ш.А. Психологическис ОСІЮПЬІ пеаагогики сотрудничества: Книга для учителя. - К., 1991. — С. 68—71.

70

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

бе, культури поведінки, спілкування людини. Для цього необхідно забезпечити можливість школяреві переживати цінні з точки зору завдань виховання почуття: радості за успіх товариша, задоволення від виконаної праці, почуття обов'язку та ін. Але одночасно необхідно вчити аналізувати свої почуття, щоб не бути їх рабом. Ефективності цього процесу сприяє прийом, коли неприємні почуття пов'язуються з приємними. Так, А.С. Макаренко доручав найбільш неприємну роботу кращим — як особливу довіру в тому, що робота буде виконана добре. Формування почуттів сприяє і використання засобів мистецтва, а також почуття вихователя, вчителя, його ставлення до людей, діяльності, оточуючого.

5. Приклад учителя, старших товаришів, опора на народну мораль, традиції, звичаї, які відбивають тисячолітній досвід мудрості народу.

Успішність процесу морального виховання вимагає:

1. Підбору змісту, джерел, методів, прийомів виховання в залежності від вікових особливостей учнів.

2.Урахування індивідуального досвіду школярів, їх позицій, виявлення суб'єктивної готовності до самовдосконалення.

3.Сумісної виховної діяльності школи, сім'ї, інших виховних факторів.

4.Такту вчителя, його поваги до особистості дитини.

5.Вивчення результатів виховного впливу та за необхідності коректування виховної діяльності.

Короткі висновки

Головне завдання морального виховання — формування моральної культури особистості, яка включає такі компоненти: індивідуальну моральну свідомість, моральні почуття, моральні стосунки, поведінку і спілкування. Індивідуальна моральна свідомість включає в себе ідеали, погляди, переконання, прагнення особистості, що складає духовно-моральну основу формування моральної культури особистості школяра.

Моральні почуття можуть бути як свідомими, так і стихійними. Тому важливо, щоб людина володіла своїми почуттями свідомо.

Моральні стосунки виявляють особисті якості школяра. Культура поведінки і спілкування втілює в собі результати ви-

ховання, ступінь розвитку моральної свідомості особистості. Визнання школярами загальних правил поведінки, знання основних категорій етики (добро, зло, совість, честь, гідність, справедливість, щастя, сутність життя) — ше не показник моральної культури особистості. Знання повинні знайти форму виявлення в діяльності, спілкуванні, вілПинаючи глибину засвоєння норм поведін-

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

ки і здатність втілити їх у життя. Тому методами формування моральної культури є не лише просвіта, а й вироблення навичок поведінки, організація діяльності і спілкування учнів, створення ситуацій морального вибору.

Отже, найголовніше завдання школи, сім'ї — виховання особистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-яких обставинах у відповідності з моральними нормами поведінки.

З моральним вихованням, як визначає Г. Ващенко, міцно пов'язане виховання волі й характеру. Найважливіша риса вольової людини є принциповість і здібність чітко ставити перед собою певну мету, ...стриманість, уміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам. Любов до праці і працездатність. Свідома дисципліна. Бадьорість і життєрадісність, тобто людина мусить вірити в перемогу добра над злом, правди над неправдою1.

Питання і завдання для обговорення:

1. Режисер І. Володимиров у статті «Талант бути добрим» розмірковує: «Інколи ми називаємо добротою елементарну людську порядність. А бути по-справжньому добрим — важко».

Прокоментуйте цю думку.

2. Ш.О. Амонашвілі зазначає, що діти-шибеники в основному творчі, кмітливі, гострі на язик люди, які можуть застосовувати свої здібності в будь-яких несподіваних ситуаціях. «Шибеники — думка педагога, предмет педагогіки. Ось і люблю я їх — вони постійно «шліфують» мою педагогічну майстерність, змушують до безперервного самооновлення.

Вибрики цінна якість дитини, тільки потрібно вміти керувати нею. Давно я встановив для себе заповідь про те, що: сутність дитячої дисципліни є не в придушенні вибриків, а у перетворенні їх».

І далі ставить запитання: «Як це зробити на перервах?».

Дайте ваші пропозиції щодо розв 'язання поставленого запитання.

3.Чи завжди моральні дії людини є показником її моральної вихованості? Чому?

4.Б.Т. Лихачов2 вважає, що зміст вимог для кожного вікового періоду життя людини зводиться до наступного: знати, вміти, любити, дружити, працювати, боротися, берегти, допомагати, творити.

Так, від підлітків вимагається:

знати, що вони громадяни своєї країни;

1

Ващенко І. Виховний ілсал. — С. 203—204.

1

Лихачев Б.Т. Псдагогика. Курс лскііий. - М., 1992. — С. 275—278.

72

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

уміти виховувати у собі волю, мужність, твердий характер, цілеспрямованість, доброту, вимогливість, здатність не піддаватися спокусі наживи, споживання, куріння, вживання спиртного, наркотиків та токсичних засобів;

любити Батьківщину, людей, здатних своєю працею самовіддано служити народу, міцно тримати своє слово;

дружити з дітьми всіх національностей, щиро і віддано; бути принциповим, вимогливим і чистим у дружбі;

працювати у шкільних майстернях, займатись будь-якою суспільно корисною працею сумлінно, дисципліновано і відповідально;

боротися з виявленими в собі, своїх товаришах марнослав-

ством, пихатістю, жорстокістю, чванливістю, байдужістю до людей

ісправи;

берегти свою людську гідність і честь; есе добро, яке створив народ, охороняти і відновлювати пам'ятники культури;

допомагати всім, хто попав у біду, і не вимагати нагороди за добрий вчинок; виявляти доброту і турботу про людей у повсякденному житті;

творити у навчанні, мистецтві, у будь-якій справі, до якої відчуваєш здібність і потяг до творчості.

Проаналізувати представлений підхід педагога і скласти за цим зразком набір вимог до юнаків та дівчат старшого шкільного віку.

5.Запропонуйте школярам ранжувати подані нижче поняття, які відбивають розуміння ними того, що таке «щастя»: любов, праця, робота, уміння бути щасливим, давати щастя іншим, благополуччя, утіхи, задоволення інстинктів... (додати своє).

6.Н.Є. Щуркова розробила загальну модель програми виховання школярів, яка включає такі розділи1:

формування у школярів ціннісного відношення до Природи як загального дому людства;

формування ціннісного відношення до норм культурного

життя;

формування уявлень про людину як суб'єкта життя й найвищої цінності на землі;

формування ціннісного відношення до соціального устрою людського життя;

формування способу життя гідного Людини;

формування життєвої позиції. Розвиток здатності до індивідуального вибору життєвого шляху.

Ваша оцінка такого підходу до змістовного компонента вихо-

вання.

Який, на вашу думку, зміст кожного з напрямків?

Щуркова Н.Е. Программа носпитания школьника. — М., 1998. — С. 13—20.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.