Pedagogika_Lozova_Trotsko

Саме в цьому корінна різниця виховання як педагогічного процесу і виховної ситуації. Процес виховання здійснюється на основі певних закономірностей, принципів. Педагогічний процес завжди планомірний, цілеспрямовано організований. Конкретна мета виховної діяльності враховує загальну мету виховання, яку ставить суспільство. Об'єктивні фактори диктують необхідність реалізації мети всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням національних, регіональних, статевих, вікових, індивідуальних, особистісних та інших особливостей дитини, інтересів і потреб. Так, «національне виховання — цс виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності...»1.

Вихователь створює такі умови, які сприяють позитивним результатам у реалізації мети.

Підвищенню якості виховного процесу сприяє також реалізація принципів виховання, тобто основних нормативних положень, які базуються на певних закономірностях і особливостях процесу виховання і на тих вимогах, які ставить конкретне суспільство до мети, змісту, методів виховної діяльності: гуманізм виховного процесу, глибокі знання вікових і індивідуальних особливостей дитини, стимулювання дитини до самовиховання, організація діяльності і спілкування, адекватних поставленій меті; цілісний підхід до виховного процесу.

Виховання проходить ряд етапів: прийняття дитиною мети; засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них; участь дитини в діяльності, спілкування, які формують досвід її поведінки; оцінки і самооцінки результатів конкретних вчинків. Показником результативного виховного процесу є рівень вихованості індивідуума, що знаходить вияв у єднанні його свідомості і дій при позитивній мотивації вчинків, поведінки.

Питаннядляобговорення

1. Наведіть приклад виховуючої ситуації. Чому вважаєте, що це ситуація, а не педагогічний процес?

2.Деякі представники франкфуртської школи запевняють, що

увихованні не може бути зовні заданої мети; індивідуум повинен створювати сам себе, керуючись імпульсами, які йдуть із його внутрішнього «я» (Учитсльская газета. — 12.10.1982).

—Дайте власну оцінку даній точці зору.

3.Відомі матеріали, які розповідають про оцінку своєї освіченості А.С. Макаренком:

Основи національного виховання За рсл. В.Г. Куія, Ю.Д- Руденка, З.О. Сергій- ЧУК. - Київ, 1993. - С. 87.

«Математикою ніколи особливо не цікавився, тому арифметика, геометрія, алгебра, тригонометрія і фізика мені знайомі лише в межах курсу дореволюційного вчительського інституту.

Природознавство. Розуміється, зовсім вільно себе почуваю в галузі фізіології тварин і рослин. Анатомічні знання слабкі, забув бага-

то подробиць із геології. Астрономію знаю гарно і займаюсь практично

в Полтавському музеї. А втім, знання з астрономії і космографії у мене— продукт захоплень юнацтва.

Солідні знання маю із загальної біології. Декілька разів прочитував усього Дарвіна, знаю праці Шмідта, Тимирязєва, знайомий з новітніми висловленнями дарвінізму. Читав Мечникова і дещо інше.

Хімію практично не знаю, забув більшість реакцій, але загальне положення і новітня філософія хімії мені добре відома. Читав Менделєєва, Морозова, Рамзая, цікавлюсь радіоактивністю.

Географію знаю дуже добре, в особливості промислове життя світу і порівняльну географію. Вільно почуваю себе в галузі економічної політики, знайомий з історією і зародженням майбутніх форм. Все це зрозуміле не з підручників. Дуже цікавлюсь Австралією і Новою Зеландією.

Історія — мій улюблений предмет. Майже напам'ять знаю Ключевського і Покровського. Декілька разів прочитав Соловйова. Добре знайомий з монографіями Костомарова і Павлова-Сильеансько- го. Неросійську історію знаю із праць Віннера, Аландського, Петрушевського, Караєва. Взагалі кажучи, вся література з історії, яка є російською мовою, мені відома. Гомерівську Грецію знаю після вивчення «Іліади» і «Одіссеї».

Маркса читав окремі твори, але «Капітал» не читав, крім як у переказі. Ознайомлений добре з працями Михайловського, Лафарга, Маслова, Леніна. Читав все, що є російською мовою з психології.

З філософією знайомий дуже несистематично. Читав Локка, «Критику чистого розуму», Шопенгауера, Штирнера, Ніцше, Бергсона.

Люблю витончену літературу. Більше всього шаную Шекспіра, Пушкіна, Достоєвського, відчуваю велику силу Толстого, але не можу терпіти Діккенса. З новітньої літератури знаю і розумію Горького

іТолстого»1.

—Які положення теорії виховання ілюструє даний приклад?

—Оцініть свою освіченість у різних галузях наук І вашої діяль-

ності.

4. Учитель у характеристиці так представив свого вихованця:

«Валерій У. навчався в нашій школі з першого вересня цього року. За цей час показав себе як учень вкрай безвідповідальний і ледачий. До знань байдужий, навчатись не хоче. Схильностей до будь-

Цигується за книгою: Соловепчик С. Час ученичества. — М., 1972. — С. 219—220.

якого предмета не виявив. Ні в яких заходах участі не брав. До думки товаришів не прислухався та існував сам по собі. Серед однокласників авторитетом не користувався. Недисциплінований, буває грубим. Продовжувати навчання в середній школі не рекомендується». Ця характеристика була видана учневі для подання у професій-

но-технічне училище.

— Дайте педагогічну оцінку цьому документу.

5. Учитель першої вальдорфської школи розповів теоретику вальдорфської педагогіки Р. Штайнеру про хлопчика, який був непосидючий і хворобливо балакучий, шо заважало йому навчатися. Р. Штайнер порадив протягом декількох тижнів кожен день давати хлопчику завдання — підготувати вдома одне запитання і питати наступного дня. Учитель використав цю пораду. Через деякий час хлопчик суттєво змінився1.

—Чим можете пояснити такі зміни?

—На які педагогічні вимоги спирався вчений?

6.В одній із шкіл п'ятикласників запитали:

—Хто керує рухом на вулиці?

—Світлофори, міліціонери, — відповіли дружно.

—А поведінкою учня в школі?

—Директор. Класний керівник.

—А якщо нікого з них у школі немає?

—Такого не може бути!..

—Як пояснити такі відповіді учнів?

7.«Виховання не можна собі уявити як якусь просту передачу знань про те, як потрібно поводитися, які правила і норми поведінки особистості»г.

—Яка ж роль знань у процесі виховання ?

8.У багатьох посібниках трапляються такі твердження: «Справжня сутність людської особистості виявляється в її вчинках і діях».

—Які фактори треба враховувати, оцінюючи вчинки і дії ди-

тини ?

9.«...виховання являє собою нішо інше як спеціально організовану, міжособистісну взаємодію дорослих з дітьми й дітей між собою»

(ЯЛ. Коломийський)

«Виховання — це організація діяльності школярів як активної форми виявлення їх відношень до оточуючого світу».

(Н. Щуркова)

«Виховання — цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної й активної діяльності учнів, на оволодіння

Карлгрен Франс. Воспнтаиие к свободс (Пер. с нем.). — М., 1992. — С. 23. Каган М.С. Советская педагогика. — 1991. — N° 10. — С. 58.

суспільним досвідом, тобто знаннями в різних сферах їхнього життя, практичними вміннями й навичками, способами творчої діяльності, соціальними й духовними відношеннями».

(І.Ф. Харламов)

— Знайдіть загальне і відмінне в цих визначених поняттях «виховання».

Додаткові завдання

і. К.Д, Ушинський писав: «...довіряючи вихованню чисті і вразливі душі дітей, довіряючи для того, щоб воно провело в них перші, атому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься у своїй діяльності,

івимагати на це питання ясної і категоричної відповіді»1.

—Дайте відповідь на це питання під час проведення конкретної виховної роботи в класі, з окремими учнями.

2.Відвідуючи школи, з'ясуйте, як виконується принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

3.Філософ, педагог, психолог початку XX ст. Г. Мюнстерберг писав: «Якщо одна дитина приходить із такої сім'ї, де панує витончена культура, інший — із брудних хаш, якшо одна дитина ніколи не бачила зеленого лугу, а інша ніколи не бачила вимощеної вулиці, — всі ці діти не можуть виховуватися за одним шаблоном. Виховання хлопчика не може бути таким же, як виховання дівчинки, виховання інтелігентної і талановитої дитини повинно бути іншим, ніж виховання розумово млявої, мало обдарованої дитини».

—Розкрийте, в чому конкретно полягає різниця виховання цих

дітей?

4.Дізнайтеся під час відвідування шкоди, як 2—3 учні використовують свій вільний час. Попередньо підготуйте запитання для бесіди з учнями.

5.Визначте конкретні показники однієї з перерахованих якостей школяра: допитливість, працелюбність, акуратність, бережливе ставлення до майна, дисциплінованість, чуйність, чесність, відповідальність, самостійність, правдивість, скромність, активність, сила волі тошо.

Допомогти у виконанні завдання може книга: Н.И. Монахов. Изучение зффективности воспитания: теория и методика. — М., 1991. - С. 73-80.

6. У період педагогічної практики запропонуйте учням методом ранжування виявити пріоритети таких цінностей: чесність, успіх, зовнішність, освіта, сім'я (батьки, брати, сестри), престиж, свобо-

1 Ушинський К.Д. Твори в 6-ти т. — Т. IV — С. 26.

6.Кочетов Л.И., Верцинская Н.Н. Работа с трудними детьми. — М., 1986.

7.Сухомлинский В.А. О воспитании. — М., 1978.

8.Педагогіка (під ред. М.Д. Ярмаченка. — Розділи 2, 3, 4, 6.

9.Подласньїй И.П. Педагогика. — М., 1999. — Темьі 3, 4, 5, 6.

10.Харламов И.Ф. Педагогика. — М., 1997. — Розд. З, 4, 5.

11.ЩурковаН. Чтожетакоевоспитание?//Воспитаниешкольников.—1989.—

№6. — С. 33—45.

1.3. ЗМІСТОВНИЙ КОМПОНЕНТ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Удержавних документах з питань національної освітньої політики визначені пріоритетні ідеї змісту виховання особистості: ідеї свободи, рівності, національної і особистої гідності; формування працелюбності, взаємодопомоги і самодисципліни; бережливості; ставлення до свого життя і життя інших людей як до вищої цінності та ін.

З гуманістичних позицій визначено завдання змісту виховання в «Конвенції про права дитини». У статті 29 говориться: «Освіта дитина повинна бути спрямована на: а) розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в їх повному обсязі; б) виховання поваги до прав і основних свобод, а також принципів, які проголошені у Статуті ООН; в) виховання поваги до батьків у дитини, їх культурної самобутності, мови, до національних цінностей країни, в якій дитина мешкає, країни її походження, і до цивілізацій, відмінних від її власної; г) підготовку дитини до свідомого життя у свідомому суспільстві в дусі поро-

зуміння, миру, терпіння...; д) виховання поваги до оточуючої природи1.

Засобом реалізації цих завдань є засвоєння індивідом основ культури як сфери духовного життя людей, що сприяє формуванню здібностей особистості самостійно виробляти принципи своєї діяльності, поведінки, спілкування, орієнтуючись на кращі зразки загальнолюдської та національної культури. Тому метою відбору змісту виховання особистості школяра є формування інтелектуальної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

Моральне виховання школяра Питання теми:

1.Учомусутьморальноговиховання,моральноїкультуриособистості?

2.Які шляхи формування моральної культури школяра?

3.Якіумовисприяютьуспіхуморальноговихованняшколярів?

«Наровное обраїование». — 1993. — № 5. — С. 24—40.

Моральне виховання — це цілеспрямований процес взаємодії вихователів і вихованців, спрямований на оволодіння школярами моральною культурою, яка визначає ставлення школярів до навколишнього світу.

Моральна культура — цс найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють дії в усіх сферах її життя, у формуванні моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, виробленні звичок моральної поведінки особистості.

Моральні норми — це система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її. Слово «мораль» прийшло із Франції (тогаїе — моральність), а до Франції — з Давнього Риму (тогаііз — моральний). У словнику В. Даля визначається як «правила для волі та совісті».

Вимоги до поведінки людини сформульовані в десяти заповідях «Ветхого завіту», серед яких:

1 - Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі зверху

іщо у воді нижче землі, — не схиляйся перед ними і не служи їм.

2.Поважай батька і матір твою, щоб продовжити дні твої на землі...

3.Не вбивай.

4.Не прелюбодій.

5.Не проголошуй брехливого свідоцтва на ближнього твого.

6.Не бажай домівки ближнього твого1.

Вимоги представлені також у двох заповідях Ісуса («Евангелие»). Друга з них говорить: «Полюби ближнього твого, як самого себе»г.

Таким чином, моральні норми закріплені в таких поняттях, як: добро, обов'язок, совість, гідність, справедливість, щастя, зміст життя та інше, які визначають характер поведінки людини.

Поняття «добро» відбиває все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Тому добро служить засобом моральної оцінки вчинків, дій, стосунків між людьми. Але по-справжньому вчинок хороший, якщо його мета, мотив, результати є позитивними. Протистоїть добру зло, тобто згубна, ворожа людині діяльність. Розкриваючи сутність поняття «добро», В.О. Сухомлинський пише: «Добро — це думка, помножена на волю, тільки за цієї умови матимемо непримиренність до зла, — а не і є сама суть добра. Те,

Дстская библия. — Стокгольм. 1990. — С. 102. Там же. — С. 400.