Pedagogika_Lozova_Trotsko
.pdf
1.3. Змістовний компонент виховного процесу |
113 |
—аргументовано, логічно вести політичну дискусію, виявляти терпимість до іншої позиції;
—розробляти стратегію розв'язання проблемної ситуації, оцінювати свої ідеї з позиції іншого;
—володіти культурою міжгрупових і міжособистих відносин. Виховання громадянськості передбачає також створення умов
для конкретних вчинків, дії учнів, їх суспільно-політичної діяльності. Мотивами цих вчинків, дій можуть бути інтерес до політики, до суспільної праці, бажання самоутвердитися в цій галузі тошо.
Вивчення мотивів участі школярів у суспільній діяльності свідчить, що школярів спонукає до діяльності можливість розширювати свої пізнання життя, збагачувати досвід, здійснювати самоосвіту, встановлювати контакти з однокласниками, стверджувати себе серед однолітків та ін. Причиною байдужого ставлення до суспільно-політичної діяльності є: нав'язування справ з боку старших, нецікаві заходи, невпевненість у собі, незібраність, невимогливість класного колективу, незадоволеність життям та ін.
Тому завдання вихователя — стимулювати суспільно-політич- ну діяльність школярів, яка сприяє всебічному розвитку особистості.
Ще М.Г. Чернишевський зауважував, що участь людини в су- спільно-політичному житті є однією з необхідних умов її розвитку, формування її духовного складу, бо це найкраща школа для розвитку в людини істинно людської гідності.
Чернишевський писав, що з двох людей, однаково обдарованих природою, той буде мати більш широкий погляд на життя, хто звик до активної участі в суспільному житті. Коли ж думки людини зосереджені виключно на дрібних піклуваннях про дрібні справи, то збіднюється розум і серце людини. Така людина мимоволі перетворюється в обивателя. Краще не розвиватися людині, ніж розвиватися без впливу думки про суспільні справи, без впливу почуттів, які спонукаються участю в них. «Коли з кола моїх спостережень, із сфери дій, в якій я обертаюся, виключені ідеї та спонукання, що мають предметом спільну користь, тобто виключені громадянські мотиви, що мені залишається? У чому лишається мені брати участь? Залишається морочлива метушня окремих людей з особистими вузькими клопотами про свою кишеню, про своє черевце або про свої забави»1.
У демократичному суспільстві школярі можуть самі визначити свою участь у суспільних дитячих та юнацьких організаціях, свої позиції з основних політичних програм, способи підтримки, що
Чернишеьскай М.Г. - Т. V. - С. 168-169.
114 |
Розділ 1, Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
потребує від них компетентності, активності, ініціативності, товариськості, настійливості, Г.А. Амінев, А.О. Копаньова включають як елемент політичної культури політичний самоконтроль, що припускає співвідношення, аналіз особистістю відповідності особистого стилю життя, власних політичних орієнтацій та цінностей з політичними ідеалами та цінностями суспільства, щоб уникнути критиканства, політичного лицемірства1.
Основні шляхи громадянського виховання школярів
1. Громадянському вихованню школярів може сприяти запровадження спеціального навчального предмета в старших класах.
2. Забезпечення оволодіння школярами системою знань про людину та суспільство певними уміннями у процесі вивчення освітніх предметів: історії України, всесвітньої історії, географії, основи правознавства, природознавства, суспільствознавства, літератури як української, так і світової, рідної мови, предметів ху- дожньо-естетичного циклу, а також курсів дисциплін шкільного компонента навчального плану («Людина і світ», «Основи ринкової економіки», «Права людини» тощо).
Предмети природничо-математичного циклу, які розкривають цілісність світу, взаємозв'язок людини з природою, відповідальність за збереження природи, життя на планеті, сприяють формуванню світогляду особистості.
Розвитку таких громадянських чеснот, як саморозуміння, здатність робити вибір та відповідати за це, толерантність, формуванню навичок і вмінь розв'язувати конфлікти, сприяють курси варіативного компонента навчального плану «Основи психології», «Психологія спілкування», «Культура спілкування», «Культура спілкування» та ін.
3. Організація позакласної та позашкільної виховної роботи, що сприяє не тільки збагаченню учнів знаннями й уміннями, а й залученню школярів до безпосередньої діяльності, яка розвиває якості громадянина.
Для цього можна використовувати різноманітні форми та методи роботи: бесіди, інформації, усні журнали, різного спрямування клуби, конкурси коментаторів, круглі столи, прес-конференції, заочні подорожі, години запитань і відповідей, диспути, конференції, суспільно-політичні вікторини, захисти рефератів з різних громадянських питань, аналіз конкретних політичних та історичних ситуацій, робота прес-центрів, лекторіїв: мітинги; зустрічі; випуск незалежних шкільних газет; клуби юних парламентарів, які об'єд-
Аминев Г.А.. Копанева А.А. Политическая культура школьников. — М., 1987. — С. 20.
1.3- Змістовний компонент виховного процесу |
115 |
нують тих, хто бажає розібратися в поточних подіях, «теледебати кандидатів у президенти», відповіді політичному супротивнику, шкільні політичні театри та ін.
Наприклад, в Українському коледжі ім. В.О. Сухомлинського (м. Київ) працює Міжнародний клуб дитячої дипломатії. Цілі клубної діяльності визначено такі:
—розвивати дружні зв'язки між молоддю різних держав («народна дипломатія»);
—поширювати екологічні знання;
—вивчати демократичні традиції у розвинених країнах світу;
—сприяти організації цікавого і змістового дозвілля молоді, всебічному розвитку колежам, підвищенню їх політичної культури;
—забезпечити зайнятість молоді, реалізацію особистості в умовах навчання і виховання, спрямувати на здоровий спосіб життя та його пропаганду.
Діяльність клубу включає:
—вивчення світової Історії та дипломатії;
—отримання найвищої інформації про демократичну освіту, су- спільно-політичний лад, спосіб життя різних країн світу;
—обмін інформацією;
—вдосконалення знання української та іноземних мов;
—обмін навчальними посібниками;
—проведення конкурсу «Юний дипломат».
Громадянська діяльність суб'єкта може знайти виявлення:
—у пізнавальній діяльності, пов'язаній з оволодінням інформацією про видатних людей країни, її історію, природу тощо;
—історико-етнографічній
пошуковій діяльності:
а) вивченні історії свого села, міста чи вулиці, топоніміки місцевості;
б) дослідженні, облікуванні історичних пам'яток, поховань предків;
в) збиранні предметів давнини, записуванні традицій, звичаїв, пісень, легенд, прислі- в'їв та інших видів народної творчості;
г) догляді за пам'ятниками, могилами тощо.
4. Учнівське самоврядування, яке при педагогічно доцільній його організації, може стати практичною школою демократії для учнів, формувати навички проведення передвиборчих кампаній, участі
116 |
Розділ і, Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
у виборах, розробки і реалізації власної політичної програми. Органи учнівського самоврядування можуть розробляти кодекс поведінки учня, обговорювати, приймати рішення щодо Його додержання та ін.1.
Розвинені демократичні країни мають багатий досвід організації громадянського і політичного виховання. Наприклад, у США розроблений національний стандарт з питань громадянськості.
Учні початкової, середньої і старшої школи повинні знати і розуміти, що означає бути громадянином і яку це передбачає відповідальність.
Стандарти побудовані навколо п'яти ключових блоків:
1.Що таке суспільне життя, політика, уряд,
2.Основи американської політичної освіти.
3.Як уряд реалізує закладені в Конституції цінності, цілі І принципи американсько? демократії.
4.Взаємовідносини США з іншими державами і стан на світовій
арені.
5.Права І обов'язки громадянина в умовах американської демо-
кратії.
Зміст кожного із блоків ураховує вік школярів. Так, наприклад, п'ятий блок для 10-літніх дітей (4 клас) передбачає усвідомлення наступних питань:
1.Сутність громадянства (що таке громадянство, яке припускає: людина визнається законним членом нації, має право голосувати, бути обраною, несе відповідальність за свої вчинки).
2.Як людина стає громадянином?
3.Права громадянина США (Чому вони важливі не лише для особистості, але і для всього демократичного суспільства? Чим розрізняються особисті, політичні, економічні права?).
4.У чому полягає відповідальність американців? Особиста відповідальність важлива не тільки для самого себе, але і для сім'ї, суспільства, держави, народу. Особиста відповідальність перед суспільством — це турбота про самого себе: здоров'я, освіту, наслідки вчинків. Громадянська відповідальність полягає в тому, щоб не бути байдужим до справ уряду, впливати на нього, сплачувати податки, виконувати армійський обов'язок та ін.
5.Риси характеру особистості, важливі для збереження І поліпшення американської демократії. Це особиста відповідальність за свою сім'ю, друзів, співтовариство; самодисципліна, самоврядування; незалежно від того, подобаються тобі ті чи інші люди або ні, вміння вислуховувати їх точку зору; бути чесним, додержуватися закону, навіть якщо не погоджуєшся з ним; уміння іти на компроміс, бути патріотом своєї країни.
1Жадай І. В. та ін. Кониепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газета. - 2001. - № 14. - С. 6.
1.3. Змістовний компонент виховного процесу |
117 |
6.Участь американців у діяльності свого уряду; голосування, участь у громадських дискусіях, мирних демонстраціях, праця в громадських організаціях, надання грошей політичним партіям.
7.Вибори американських лідерів.
У старших класах програма більш складна. Так, старшокласники повинні знати вимоги (пункт 2) для одержання американського громадянства: проживання в країні протягом 5 років; уміння читати, писати, говорити англійською мовою; моральна поведінка; знання історії США; знання і підтримка цінностей і принципів американської Конституції.
Форми перевірки знань різноманітні: дати визначення; пояснити, чим ті чи інші положення, поняття відрізняються, яке їх походження; описати події, обґрунтувати їх важливість; оцінити позицію, аргументовано захистити її тощо.
Успішність роботи, спрямованої на громадянське виховання школярів, визначається низкою вимог, а саме:
—створенням демократичного клімату, стилю спілкування
вшколі, учнівському колективі;
—педагогічно цілеспрямованим відбором змісту, форм, методів виховання з урахуванням вікових особливостей учнів, їх інтересів, прагнень, шо передбачає стимулювання учнів до творчості, ініціативи, самостійності, активності (використання дискусій, си- туативно-рольових ігр, «мозгових атак», інтелектуальних аукціонів, підготовка проектів, видання газет, журналів, тобто урізноманітнення форм і методів виховання);
—здійснення постійної самоосвіти вчителями, вихователями;
—залучення до співпраці зі школою батьків, культивуючи серед них демократичні цінності й традиції.
Отже, виховання громадянськості є цілісним процесом оволодіння знаннями, розвитку громадянської свідомості, громадянського мислення, громадянських рис і почуттів, організації суспіль- но-політичної діяльності особистості.
Короткі висновки
Громадянське виховання — процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, яка характеризує відношення особистості до своїх прав і обов'язків у відношенні до держави, народів, законів, шо передбачає: «формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу, визнання духовної єдності поколінь і спільної культурної спадщини, виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщини, її виховання, поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; формування моральної, правової, політичної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій та ін.».
118 |
Розділ 1. Предметпедагогіки та питання теоріївиховання |
Здійснення вказаних завдань вимагає визначення системи знань, необхідних для розвитку громадянської культури, інтелектуальних і комунікативних умінь. Школярі повинні знати і розуміти соціаль- но-політичні, економічні, моральні, духовні цінності своєї країни, а також уміти відстоювати, захищати, примножувати ці цінності, стверджувати їх у житті. Таким чином, у школі мова повинна йти не про деполітизацію, а про звільнення учнів від політичного догматизму, однодумства, монопольного панування однієї ідеологічної доктрини над усіма іншими формами свідомості. Громадянське виховання передбачає оцінку всіх ідеологій «через призму загальнолюдських гуманістичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, справедливості, совісті, людської гідності... Це означає, що антигуманні ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) ненависть, заздрість,... повинні заперечуватися з позицій гуманізму...»1.
* Форми і методи громадянського виховання повинні сприяти розвитку в школярів самостійного критичного мислення, ініціативи, творчості. Громадянське мислення формується в тісному зв'язку з практичною участю школярів у суспільно-політичному житті класу, школи, району, області і ін. •
Питаннядля обговорення:
1. В окремих педагогічних виданнях висловлюється думка про те, що сучасний учитель із значним стажем роботи не готовий до здійснення громадянського виховання учнів, бо фактично до останнього часу не було демократичного суспільства.
—Яка ваша позиція?
2.Як відомо, громадянська позиція особистості припускає розуміння своїх обов'язків перед державою, виконання їх на основі особистих переконань.
—Який взаемозв 'язок громадянського і політичного виховання?
Додаткові завдання:
1. Підготуйте матеріал для бесіди з школярами певного віку про державні символи України — герб, прапор.
2. У брошурі Г.А. Амінева, А.О. Копаньової «Политическая культура старшеклассников» подані питання для виявлення політичної культури школярів:
1. Чи цікавляться політикою, чи регулярно читають газети, політичні журнали? (так, дуже; слабо; зовсім не цікавляться).
2.Як ставляться до громадянських доручень? (з охотою; без охоти, але робить; відмовляється).
3.Рівень знань з предметів суспільно-політичного циклу (добрий, посередній, слабкий).
Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — С. 6.
Г
1.3. Змістовний компонент виховного процесу |
119 |
4.Рівень знань економіки, політичного життя своєї країни, інших країн (добрий, посередній, слабкий).
5.Чи вміє дати аналіз подіям міжнародного життя, економіки, культури? (так; напевне, так; ні).
6.Чи вміє вести політичну дискусію, добирати аргументи, контролювати логіку політики (так; напевне, так; ні).
7.Чи бере участь у роботі молодіжних суспільних організацій? (активний, ініціативний; бере участь, але пасивно; ні).
8.Чи може самостійно організувати і провести який-небудь сус-
пільно-політичний захід? (може сам; може, але з допомогою; ні).
Автори визначають і методику вивчення інтересів школярів,
вони склали тест «Інтерес до політики». У тесті 15 питань, із яких 10 виявляють відсутність інтересу до політики, 5 — наявність. Кожен учень на своєму аркуші пише номер питання і одну з трьох відповідей: цілком згоден, частково згоден, не згоден. Ось ці питання:
1. Коли відверто, я рідко слухаю передачі радіо та телебачення на політичні теми, але не рідше за інших.
2.Не праві ті, хто засуджує хлопців та дівчат, які читають у газетах тільки останні сторінки — фейлетони, спортивні та культурні новини, бо інформацію про міжнародне життя та події в країні можна почерпнути на заняттях, зібраннях, по телебаченню.
3.Вважаю, щоб бути сучасним, треба щоденно слідкувати за політичними подіями в світі та країні.
4.Не бачу нічого поганого в тому, що в інформації про інші країни багатьох цікавлять в основному рівень життя, зарплата, музика, мода.
5.Навіщо брати у бібліотеці політичні книги, коли навіть на читання художньої літератури не вистачає часу.
6.Кажуть, що книга — найкращий подарунок. Для мене краще за все, коли цей подарунок — політична книга.
7.Не вважаю за потрібне для домашньої бібліотеки купувати політичну літературу, тому що вона не дефіцит і її без труднощів можна дістати.
8.Не завжди праві ті хлопці та дівчата, які вважають, що треба ретельно конспектувати праці і доповіді, тому що в інших можуть бути інші інтереси.
9.Вважаю, що теоретичну літературу з політики треба вивчати не лише а рамках програми, а й зверх того, бо це може пригодитися
вжитті.
10.Коли ти не виступаєш активно на політінформаціях, то це не значить, що ти обмежена людина.
11.Коли на політінформації слабкі доповіді, то чому я повинен уважно слухати й брати участь у їх обговоренні?
120 |
Розділ 7. Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
12.Я завжди із задоволенням виступаю на політінформаціях.
13.Раніше говорили про зовнішню та внутрішню політику, а зараз виділяють економіку, соціальну, культурну політику. Вважаю, що цілком достатньо орієнтуватися в міжнародних відносинах, тому що все знати неможливо.
14.Я намагаюся слідкувати за подіями у великих капіталістичних країнах (США, Англії, Японії та ін.) і не знаходжу за потрібне приділяти увагу іншим країнам, тому що я не політик, не державний діяч, щоб бути в курсі всіх світових подій та проблем.
15.Для того, щоб добре виступати з політичними повідомленнями, вважаю за необхідне регулярно робити вирізки з газет.
—Використовуючи ці запитання в процесі педагогічної практики, з'ясуйте рівень політичних інтересів школярів вашого класу.
Громадянин
Громадянськість —
Словник теми
особа, яка належить до постійного населення конкретної держави, користується її захистом і має сукупність політичних та інших прав і обов'язків.
інтегральна риса особистості, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій і законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знаннями і поважаннями справ людини, чеснот громадянського суспільства, відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.
Громадянська — |
соціально-обумовлений рівень розвитку осо- |
культура |
бистості як громадянина, |
Громадянська позиція — система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, що характеризують людину як громадянина країни, для якого моральним принципом є громадянський обов'язок
Література
1.Аминев Г.А., Копанева А.А. Лолитическая культура старшеклассников. — М., 1987. - 8 0 с.
2.Жадан І.В та ін. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газета.—2001.—№ 11.
3.Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — С. 6.
4.МартинюкІ.В. Національне виховання: теорія і методологія.—Київ, 1955.— С. 107-112.
1.3. Змістовний компонент виховного процесу |
121 |
5.Сухомлинська О.В, іа ін. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Педагогічна газета. — 2000. — № 6.
Формування світогляду школярів
Питання теми:
—Що таке світогляд особистості? Яка його структура?
—Які шляхи формування світогляду школярів?
—На основі яких показників можна визначити сформованість світогляду?
Ваша позиція?
У переліку навчальних предметів, які вивчаються в школі, немає такого, який розглядав би безпосередньо основи формування світогляду.
—Чи є підстави вважати, що розв'язання питання формування світогляду є необхідним для оволодіння школярами основами наук, культури?
—Як вирішується питання в практиці школи?
Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного та соціального середовища, самої себе. Світогляд визначає загальну спрямованість особистості, її прагнення, стійкість характеру, а також відбивається на всьому складі людини, на її поведінці, діях, звичках, нахилах. «Своєрідність світогляду як форми суспільної свідомості людини полягає в тому, шо засвоєний нею і відображений в її життєвих інтересах, він виступає засобом визначення власної позиції людини стосовно всіх життєво важливих явиш і подій»1.
У Державній національній програмі «Освіта» визначено: «Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.
Структура світогляду включає такі елементи: знання, погляди, переконання, вчинки, дії людини.
Знання як елемент світогляду являє собою систему наукових істин, які набуті в результаті вивчення індивідом накопиченого людством соціального досвіду. Погляди відображають певні оціночні
Гончаренко СУ., Мальований Ю.І. Світоглядні функції загальної середньої освіти// Педагогіка і психологія. — 1994. — № 1. — С. 49.
122 Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання
судження, точку зору людини на сутність природи, суспільства, людського пізнання. Вони спираються на відповідні уявлення та думки, які виникають на основі певних знань.
Погляди можуть носити вузький характер і широкий, бути глибокими і поверховими, науковими і ненауковими.
Переконання — це міцні погляди, які основані на визнанні їх правильності, незаперечності, тобто переконання відображають впевненість особистості у правильності своїх поглядів та ідеалів, готовність їх відстоювати та здійснювати в практиці. Значення переконань велике. Людина, що не має особистих переконань, часто не знає, як їй діяти в тому чи іншому випадку, губиться, коли зустрічається з новими фактами, ситуаціями, швидко підпадає під сторонній вплив, частіше пристосовується до обставин, які склалися, готових думок. Переконання роблять людину сильною внутрішньо, послідовною у діях та поведінці.
Таким чином, переконаність виникає на основі взаємодії мотивів, знань, емоційно-моральних переживань і виступає передумовою вчинків, дій людини.
Вчинки, дії як елемент структури світогляду припускають уміння людини використовувати знання, реалізувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях, виражаючи особисту позицію, ставлення до людини, праці, науки, прекрасного, держави, політики, релігії, фізичного здоров'я.
Таким чином, «світогляд покликаний давати відповіді на питання: що таке навколишній світ, від чого залежить його розвиток, підкоряється він якимось закономірностям, чи в ньому панує хаос; де межа між реальним і ірреальним; що таке дух, свідомість, чим вони визначаються; чи можна пізнати світ, що відрізняє істину від помилок; чи існує прогрес в історії розвитку суспільства, що є визначальним для його розвитку (воля окремих осіб, Бога, думки людей, матеріальні умови життя тощо); ради чого варто жити і як треба жити...»1.
Шляхи формування світогляду школярів визначаються його структурою:
1. Оволодіння науковими знаннями. Наукові знання є фундаментом світогляду особистості. Оволодіння ними може здійснюватися через засвоєння учнями змісту основ наук, які вивчаються у школі. Вже у 4—9 класах в учнів формується потреба охороняти природу, оточуюче середовище, вони осмислюють взаємодії природи і суспільства. В VII—VIII класах школярі знайомляться з деякими питаннями теорії пізнання, основними законами і формами руху матерії, із закономірностями прогресивного розвитку суспільства.
Гончаренко СУ., Мальований Ю.І. Світоглядні функції загальної середньої освіти// Педагогіка і психологія. — 1994. — № 1. — С. 49.