Pedagogika_Lozova_Trotsko
.pdf
/.3. Змістовний компонент виховного процесу |
93 |
акторами і ін.), піднімати загальний рівень культури, вчити відчувати красу природи, що блискуче робив В.О. Сухомлинський.
\І Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з естетич-
ними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного
івідбивають ставлення людини до прекрасного. Не випадково
В.Бєлінський підкреслював, що «поезія спочатку сприймається серцем і вже потім передається голові»1.
Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді (У В. Даля — наслаждать — доставлять вьісшее удовольствие). Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де немає естетичної насолоди, там немає і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.
Тому справжні естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.
Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та ін., тобто необхідно формувати естетичне судження. Починаючи з несміливих і часто безпідставних «добре», «погано», «подобається», «не подобається», оцінки поступово набувають більш визначений характер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розуміти і оцінювати прекрасне. Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв в естетичному ідеалі. Естетичний ідеал — це основний зразок, з позицій якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позицій якого оцінюється навколишня дійсність, особистість людини, її поведінка, вчинки.
На базі конкретних естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміємо стійке емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий характер. У відповідності з особливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляється свій особистий смак в тій чи іншій галузі (коли говорять про ту чи іншу людину, що вона зі смаком одягнута, шо має свій смак у музиці, літературі, образотворчому мистецтві та ін.).
Ьелинский В. Стихотнорения Лєрмонтова |
М.. 1955. - С. 127. |
І |
94 |
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
|
Завдання школи — виховання людини, яка б не намагалась сліпо слідувати моді, а вміла б свідомо брати з неї все краще, шо найбільше відповідає ідеалам краси, потребам і нахилам конкретної особистості.
Естетичний смак називають «органом духовної культури» людини, тому шо він дозволяє людині відрізняти справжню красу від фальшивої красивості, бачити несмак у мистецтві, житті.
Естетична діяльність. Виховання людей, здатних правильно розуміти прекрасне і жити за законами краси. — мета естетичного виховання.
Тому естетична діяльність — важливий компонент змісту естетичної культури особистості.
Це може бути діяльність, яка спрямована на:
—організацію естетики середовища, в якому живе, вчиться, працює, відпочиває людина;
—розвиток творчих здібностей особистості в галузі музики, образотворчого мистецтва, літератури, театральних занять, уяви, образного мислення, фантазії;
—пропаганду мистецтва, естетичних ідеалів (концертна, лекторська діяльність та ін.);
—самоосвіту та самовиховання з метою духовно-естетичного збагачення особистості.
Загальною умовою успішної реалізації змісту виховання є оволодіння учнями основами естетичних знань, що сприяють і сприйняттю, й оцінці прекрасного в навколишній дійсності, становленню естетичних ідеалів і смаків, а також оволодіння тими вміннями і навичками, що дозволяють здійснювати естетичну, зокрема художньо-творчу діяльність.
Шляхиестетичноговихованняшколярів
Виділимо найбільш суттєві напрями естетичного виховання: 1. Оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навча-
льних предметів. «У будь-якій науці, — зазначає К.Д. Ушинський, — більше чи менше існує естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі наставник». Г. Ващенко стверджує: «Щоб розуміти Й сприймати найкращі твори мистецтва, потрібні певні знання з історії письменства, малярства, скульптури, музики, архітектури. Культурна людина повинна знати грецьке мистецтво, красу творів Софокла, музику Бетховена, Моцарта, Чайковського»1. Тому в умовах школи естетичне виховання зачіпає всю систему навчання і виховання, шо забезпечує формування у старшокласників стійких морально-естетичних ідеалів.
Ващенко Г. Виховний Ідеал. — С. 204—205
/.3. Змістовний компонент виховного процесу |
95 |
Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі. їх завдання — розвивати образне мислення, забезпечувати розуміння школярами прекрасного, виховання естетичного ставлення до дійсності, включення дітей у художню дійсність.
Наприклад, музичне виховання школярів дозволяє вводити їх у світ музичного мистецтва, знайомити з музичною культурою народів, що формує інтерес і любов до високохудожньої музики, сприяє збагаченню індивіда знаннями законів музичного мистецтва, необхідними для розуміння його сутності, формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволяють школярам бути активними слухачами, вмілими виконавцями, а в окремих випадках — творцями музики. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.
Сучасний стан музичного навчання школярів далекий від довершеності, хоча існують різні програми підвищення ефективності естетичного виховання. Своєрідним був підхід Д.Б. Кабалевського до розробки програми та її втілення в практику. Основний принцип її побудови — тематичний. Кожний урок, чверть, навчальний рік, весь курс навчання становлять систему тем, що послідовно розвиваються. Ці теми розкривають основи музичного мистецтва, його зв'язок із життям. Починаючи з першого класу, діти вчаться не тільки слухати і виконувати музичні твори, але і розмірковувати над ними. Уроки, що проводяться за цією програмою, стають засобом не лише музичного, але й морального виховання. Д.Б. КабалевськиЙ писав, що всі форми музичних занять зі школярами повинні бути спрямовані на їх духовний розвиток1.
Експериментальна робота за новою програмою була розпочата в 1973 році, а з 1976 по 1979 роки проводилась її масова перевірка вчителями шкіл. Зараз за цією програмою працюють послідовники Д, Кабалевського, багато вчителів використовують окремі елементи цієї системи.
Ось розповідь Д.Б. Кабалевського про свої уроки:
«Є у Паустовського приголомшливе за силою оповідання «Старий кухар». Ось коротко його зміст. В убогій комірчині помирає старий кухар, що осліп від жару печі, біля якої працював. Єдине його багатство — клавесин, на ньому грає його юна дочка Марія. Передчуваючи смертну годину, старий просить дівчинку привести з вулиці першого стрічного, щоб він сповідував його. Марія повертається з невисоким молодим чоловіком у напудреному парику. «Говоріть, — сказав він. — Можливо, владою, даною мені від мистецтва, котрому я служу, я полегшу Ваші останні хвилини і зніму тягар з Вашої душі.
•Учитсльскан міста», 29.XII.79 г.
96 |
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
«Драматична сповідь — і останнє бажання помираючого: він хотів би бачити свою покійну жінку такою, якою зустрів її в молодості. Побачити сонце і сад, коли він зацвіте навесні. «Але це неможливо, добродію. Не сердьтесь на мене за дурні слова». — «Добре, — сказав незнайомець і підвівся, підійшов до клавесина і сіє перед ним на стілець. — Добре, — повторив він. — Слухайте і дивіться». І він заграв...
Незнайомець перестав грати. Він сидів біля клавесина, немов зачарований власною музикою. Незнайомець встав і підійшов до ліжка. Старий мовив, задихаючись: «Я бачив все так ясно, як багато років тому, але я не хотів би помирати, не дізнавшись... ім'я, ім'я!» — «Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт», — відповів незнайомець...
По ходу розповіді, коли Моцарт підійшов до клавесина, я сів за рояль і зіграв кілька сторінок повільної частини з його симфонії «Юпітер». Діти були не просто схвильовані — натхненні великою силою мистецтва, до якого доторкнулись. За планом уроку ми повинні були розучувати пісню, але я зрозумів, що цього не можна робити. Ми мовчали. Чи потрібно було говорити про те, що таке співчуття, готовність допомогти людині? Ми вийшли з класу мовчки, з серйозними обличчями. Я думаю, що це був урок не музики, не літератури, а моральності...
Прочитав я дітлахам два уривки із «Сліпого музиканта» В. Короленка. Грає сліпий музикант: «...Живе відчуття рідної природи, чутливий оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії виявлялися в імпровізації, яка лилася з-під рук сліпого музиканта. Багата фарбами, гнучка і співуча, вона бігла дзвінким струменем, то піднімаючись урочистим гімном, то розливаючись задушевним сумним наспівом...»
—Який композитор міг би написати таку музику? — запитав я.
—Чайковський! — хором відповіли учні. Читаю далі:
«...Але ось він знову підняв руки і вдарив по клавішах. Багатолюдна зала миттєво притихла.., Звуки росли, міцніли, повніли, ставали все більш і більш владними, захоплювали серце об'єднаного і завмираючого натовпу».
—А хто, по-вашому, міг бути автором такої музики?
—Бетховен! — ще дружніше і голосніше вигукнули учні, радіючи можливості проявити свою музичну чуйність.,. Лише пізніше я сказав дітворі, що автором музики в оповіданні В, Короленка був сам сліпий музикант».
Образотворче мистецтво дозволяє не тільки знайомити школярів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням віку дітей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяльність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з
1,3. Змістовний компонент виховного процесу |
97 |
навичками об'ємно-просторового зображення і художньої орієнтації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітектура). В 1976 році художник Б.М. Йєменський розробив оригінальну програму з образотворчого мистецтва. Ця програма спрямована на те, шоб давати учням не окремі елементи художніх знань, умінь і навичок, а формувати уявлення про художню культуру народу, про місце мистецтва в житті суспільства і кожної окремої людини. Художні знання розглядаються як частина художньої культури людини і як засіб формування духовної культури.
Художня література є найбільш освоєним масовою школою засобом формування естетичної культури школярів. Вивчення літератури в школі сприяє виробленню в учнів критеріїв оцінки художніх творів, дозволяє включати школярів у творчу художню діяльність, вчить їх сприймати прекрасне у природі, музиці, живописі, висловлювати свої судження про те, що сприйняли.
Ось приклад сприйняття учнем природи, що знайшла відбиття в творі учня 4-го класу на тему «Вісники весни».
••Квітень. Ще не розтанув сніг, а назустріч теплу і сонцю виглянуло перше блакитне вічко проліска. Ліс ще спить, а ти, квіточко, першою шепнула нам про весну: «Здрастуй, весно!".
Ми дбайливо несемо додому перший маленький букет пролісків. Він пахне вогкістю, лісом, весною.
Я опускаю в стакан з водою ніжні стебельця І довго милуюсь чарівністю і свіжістю квітів. Вони дивляться на мене своїми блакитними очицями і ласкаво кивають мені, немовби кличуть у ліс. їх сма- оагдово-зелені листочки, гнучке стебельце — пружинка з блакитним ліхтариком на кінці викликають піднесене почуття. І хочеться бігти, бігти назустріч весні, назустріч сонцю.» (Н. 1).
У японських школах однією із вправ у естетизмі є заняття з віршування. Кожна освічена людина повинна оволодіти майстерністю віршування. З XIV століття до цього часу в січні в Японії відбуваються традиційні поетичні змагання. Десятки тисяч віршів на визначену тему поступають на цей загальнонаціональний конкурс1.
Особливе місце в системі естетичного виховання займає укра їнське народознавство, яке дозволяє знайомити школярів з духов ними надбаннями народу: піснею, казкою, образотворчим мистецтвом, фольклором, виробами народних умільців, обрядами, звичаями у
/^/§ЄДІІКІ можливості на формування естетичної культури школярів має організація факультативів. У деяких школах факульта-
В. Овчшишков. Японскнй ребемок лома Я в школе // Воспитание школьников. — 1989. - .49 3 - С 151.
98 |
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання |
тивно введено курс «Світова художня культура», в якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва, При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв'язки між предметами гуманітарного циклу, визначити роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.
3. Естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі. Основні завдання позакласної та позашкільної роботи — це: а) залучення школярів до прекрасного; б) ознайомлення їх з творами мистецтва; в) організація естетичної діяльності дітей.
Одні форми роботи охоплюють великі групи учнів, інші — задовольняють їх індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.; лектори, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки; олімпіади, конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.
Одні форми тісно пов'язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів, піші ж форми є новими: календарні українські свята, різноманітні ярмарки, «козацькі змагання» тощо.
4. Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів має сім'я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.
5.Спонукання школярів до естетичного самовиховання.
Уцілому в школі необхідна система естетичного виховання, що охоплює різні боки формування особистості через навчання, працю, суспільну діяльність, дозвілля, спілкування з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Так, наприклад, підлітки намагаються не тільки сприймати прекрасне, але Й передавати свій емоційний стан, хоча часто не можуть висловити свої почуття. Окремі школярі-підлітки проявляють свої здібності в тому чи іншому виді мистецтва, але в основному вони наслідують дорослих і нерідко переймають у них поганий смак в одязі, поведінці тощо.
Юнацтво — це період становлення естетичних ідеалів і смаків, що спонукає старшокласників до самовиховання, самовираження здібностей, інтересів, При цьому інтереси їх носять яскраво виражений вибірковий характер (улюблені письменники, поети, композитори, співаки і музичні гурти, художники, фільми тошо^.
Отже, тільки цілісний підхід до вирішення завдань естетичного виховання може забезпечити ефективність формування особистості школяра,
1.3 Змістовний компонент виховного процесу |
99 |
Короткі висновки:
Естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культурою сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залученню до духовної культури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формує ставлення до праці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.
Зміст естетичного виховання передбачає розвиток:
1) естетичного сприйняття як здатності людини до вичленування в явищах дійсності і мистецтва процесів, властивостей, якостей, що викликають естетичні переживання, естетичну насолоду;
2)естетичних суджень (оцінок), відбиваючи ставлення особистості ло явищ життя суспільства, до природи, мистецтва;
3)естетичного ідеалу як уявлення школяра про довершеність, красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;
4)естетичного смаку як стійкого емоційно-оцінного ставлення людини до прекрасного з позицій її ідеалів;
5)естетичної діяльності, основ) якої складає потреба особис-
гості в сп етами, инишами, творами мистецтва, в потребі створювати самому красу.
Естетичне виховання школярів передбачає певну організацію системи навчально-виховного процесу, в умовах якої учні можуть безпосередньо стикатися з прекрасним, постійно збагачуватись новими естетичними враженнями і знаннями, виховуючи чутливість до прекрасного в житті, природі, мистецтві. Реалізація цього завдання здійснюється в процесі вивчення основ наук, у позакласній і позашкільній роботі, в сім'ї, шляхом самовиховання, спрямованого на збагачення і вдосконалення людського характеру, внутрішнього світу особистості, її поглядів, почуттів, уявлень, смаків.
Питання для обговорення:
1. Картина Крамського «Невтішне горе» зображує безмежно змучену, повну відчаю жінку, що переживає найстрашнішу хвилину життя — вона втратила свою дитину. Смерть людини жахлива. Заплакане обличчя змученої стражданнями жінки негарне.
—Чиможнасказати,щокартинапрекрасна?Чому?
2.У книзі «Зстетическое воспитание школьников» (Под ред. А.И. Бурова, Б.Т. Лихачева. — М., 1974) описаний такий метод виявлення естетичного розвитку учнів: кожен повинен був дати відповідь на тест-завдання:
1.Якому улюбленому літературному герою хотів би встановити пам'ятник? Чому?
2.Яким уявляєш собі цей пам'ятник і чому саме таким?
100 |
Розділ 1. Предмет педагогіки га питання теорії виховання |
—Що можна дізнатись про особистість школяра на основі відповідей на такі питання? Чому?
3. Духовна культура в галузі мистецтва дуже багата.
—Які ж необхідні критерії для відбору того, що повинно бути обов'язковим для засвоєння школярами?
4.Студент був на педагогічній практиці у сільській школі.
—Мене здивувало, як сільські діти тонко відчувають красу.
Уних особливе естетичне бачення. Одного разу вийшли в чотири години ранку. Тільки займалася зоря. Вони милувалися, як піднімалося сонце, як співали пташки, присідали навколо кожної травинки. І взагалі, я у захопленні і від дітей, і від природи. За цей час я змінив думку про сільських дітей. Не думав, шо в них такий високий рівень естетичної вихованості.
—Ти помиляєшся, — заперечували йому. — Це ще не показник естетичної вихованості сільських учнів. А чи розуміються вони в музиці, в образотворчому мистецтві? У театрах вони були?
—Це не головне. Не лише музика, театр формують почуття прекрасного...
—В усякому разі і не росинки-билинки.
—Продовжити розмову, висловити свою точку зору.
5.Серед мистецтвознавців використовується поняття «хороший глядач».
—Який же це &іядач? Що значить: уміти слухати музику, диви-
тись виставу, витвори живопису, читати художню літературу?
6. Один американський вчений писав, що люди, які в повсякденному житті бачать свої вулиці, будови, робочі місця прикрашеними творами мистецтва і фарбами, приємними для ока і духу, люди, які кожен день слухають або самі виконують музичні твори високої естетичної якості, люди, які люблять тонкощі хорошої мови і користуються ними для написання поетичних творів, створюють таке суспільство, в якому не може бути неврозів і психозів. Цю ж думку проводить у своїх віршах В. Шекспір:
кто музьїки не носит в своем сердце, кто холоден к гармонии прелестной, тот может бьіть предателем, лжецом.
Але відомі факти, які свідчать, що музичити може і мерзотник, насолоджуватися творами живопису, малювати — вбивця.
—Так у чому ж значення мистецтва для формування особистості школяра?
7.Сила мистецтва, як запевняють спеціалісти, в тому, що вона породжує добро. Але ж існує і бридке в мистецтві: вульгарне, халтура, безсмак.
—Як виробити у школяра імунітет до цього бридкого?
1.3. Змістовний компонент виховного процесу |
101 |
і |
Додаткові завдання: |
|
1. Складіть анкету для виявлення інтересів учнів у галузі естетики.
2. У період педагогічної практики виявіть основні напрями роботи в класі, школі, сім'ї з естетичного виховання дітей.
Естетичне виховання —
Джерела естетичного впливу:
Художнє виховання —
Система естетичного виховання в школі:
Словник теми
формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне.
—природа:
—мистецтво;
—особиста діяльність суб'єкта;
—краса побуту;
—національні цінності.
естетичне виховання особистості засобами мистецтва.
—вивчення різних навчальних предметів;
—естетика праці й спілкування;
— позакласна та позашкільна робота з естетичного виховання;
— самовиховання. Література
1.Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Рідна школа. — 1995 — № 12.
2.Кабалевский Д.Б. Воспигание ума и сердца. — М., 1981.
3.Неменский Б.М. Мудрость красотьі. — М,, 1981. — 192 с.
4.Основи національного виховання (За ред. В.Т. Кузя, Ю.Д. Руденка, 3.0. Сергійчука. —Київ, 1993. — С. 112—113).
5.Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5-ти т,
— Т, 3. — Київ, 1979.
6.Сухомлинський В.О. Як виховати справжню Людину // Вибрані твори: В 5-ти т. - Т . 2. - Київ, 1979.
Фізичне виховання
Питання теми:
—Яке ставлення до фізичного виховання в різні історичні періоди життя суспільства?
—Які основні завдання фізичного виховання в сучасній школі?
102 |
Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теоріївиховання |
—Які шляхи здійснення фізичного виховання в школі?
—Який вплив фізичного виховання на різноманітні сторони гармонійного розвитку особистості?
Як пояснити?
Вчені доводять, що ранній фізичний розвиток — один з прискорювачів розумового розвитку немовлят. У дітей, які рано починають повзати, плавати, займатися фізкультурою, розум розвивається у 1,5— 2 рази швидше однолітків. Вони набагато краше вчаться у школі, розумова робота дається їм легше й простіше. Такі малюки починають раніше говорити, більш розуміти, словник у них багатший.
Фізичний розвиток дає важливі опори й для морального розвитку1.
—Чиммоглибпояснитинаведенідані?
Фізичне виховання молоді — це сукупність дій вихователя і вихованця, спрямованих на розвиток організму, укріплення здоро- в'я, забезпечення гармонії «фізичного розвитку та духовного життя багатогранної діяльності людини» (В.О. СухомлинськиЙ).
Результат фізичного виховання особистості виражається в оволодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукупність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку.
Фізичне виховання пройшло довгий шлях свого розвитку2.
В античному світі перед фізичним вихованням дітей аристократії стояло завдання сприяти підготовці сильних, удалих воїнів, слухняних І витривалих солдат для захисту рабовласницької держави і придушення повстань рабів.
Ідеалом грецького виховання вважався гармонійний розвиток усіх фізичних і психічних сил та здібностей людини.
Розвиваючи своє тіло, давні греки прагнули зробити з нього найкращу зброю для думки...
УСпарті, шоб зробити спартанських дівчат здатними народжувати здорових дітей, держава прописувала займатися особливим курсом гімнастики (бігати, боротися, стрибати, кидати диск, спис).
Угрецьку гімнастику входили: боротьба, біг, стрибки, кидання диска і списа, кулачний бій, верхова їзда, їзда на колісницях, плавання, танці, ігри).
Наслідком багатого фізичного виховання була любов еллінів до ігор та громадських свят.
Рюриков Ю. Колиска ивтрашнього чоловіка // Наука и релипія. — 1982. — № 10. — С. 13.
Педагогика / Пол ред. П.Н. Грутлева. — М.. 1940. - С. 226—229.