Pedagogika_Lozova_Trotsko

4. Учитель, грунтуючись на спостереженнях учнів, повідомляє про такі зв'язки між явищами, які недоступні безпосередньому спостереженню. Учні спостерігають тільки об'єкт, а вчитель сам узагальнює окремі дані, робить висновки про зв'язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями.

Вимоги до використання наочних посібників:

1.Використання наочних посібників повинне відповідати

вцілому меті навчання і меті уроку зокрема. Наочність — не самоціль, а засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищення якості знань і їх міцності, але й розвиток сприйняття, мислення, активності і самостійності учнів, їх можливостей і інтересів.

2.Поєднання слова і наочності.

3.Враховування рівня підготовки школярів. Так, якщо в учнів немає уявлень, які необхідні і достатні для утворення нових, то використання наочних посібників не є необхідністю. Зовсім недоцільно показувати наочно предмети і явища, добре відомі учням із їх щоденних спостережень або попередніх навчальних демонстрацій, достатньо тільки нагадати про них.

4.Оптимальність використання: не перевантажувати наочними посібниками, бо надмірна наочність призводить до труднощів сприйняття, осмислення; забезпечити можливість розгляду, що потребує обліку формату, величини знаків, цифр, букв; щоб не відволікати увагу учнів, наочні посібники треба показувати на необхідному етапі уроку, а не завчасно.

Принципи міцності засвоєння знань, умінь, навичок

Цей принцип вимагає, щоб знання, вміння і навички, засвоєні учнями в процесі навчання, довго зберігалися в пам'яті, могли бути відтворені в будь-який час і використані в різноманітних ситуаціях. Психологічною основою забезпечення міцності є па- м'ять як психологічний процес, який припускає запам'ятовування, збереження і наступні відтворення індивідом його досвіду.

Важливість міцності засвоєння відзначав у свій час А. Дістервег: «Все, чому вчать і що завчає учень, повинно бути ним засвоєно так, щоб воно не стиралося з пам'яті, а було кожної хвилини в його повному розпорядженні». Із курсу психології відомо, що є різні види пам'яті: за об'єктом запам'ятовування — образна, сло- весно-логічна, моторна, емоційна; за вольовою регуляцією — довільна і мимовільна (коли не ставиться конкретна мета); за тривалістю збереження — короткочасна, довгочасна, оперативна (запам'я- товування лише на період виконання операції).

Спираючись на психологічні закономірності, можна назвати окремі шляхи реалізації принципу:

1. Забезпечення свідомості учнів у навчанні, яке характеризується такими показниками:

10. О.С. Роботова наводить такі правила поведінки вчителя з учнями:

1. Відмовитися від частого підкреслення здібностей одних і неуспіху інших.

2.Відмовитися від прямого протиставлення дітей один одному.

3.Не лаяти дитину в присутності інших, а говорити краще наодинці.

4.Помічати навіть маленькі успіхи «слабких», але не підкреслювати це, як щось несподіване.

5.Постійно підкреслювати, що стосунки в класі повинні визначатися не тільки успішністю, а і тими добрими справами, які

зробила людина для інших, виховувати розуміння того, що здатність до навчання лише один із численних якостей особистості1.

— Прокоментуйте ці правила, дайте свою оцінку їм. Реалізації яких принципів вони сприяють?

Додаткові завдання

1. Сформулюйте найважливіші дидактичні правила, які випливають з принципів: систематичності і системності; позитивної мотивації навчання, активності і самостійності.

2.У класі є учень, якого ніхто не помічає. Поставте за мету знайти в процесі його навчально-пізнавальної діяльності те, що не бачать інші, і накресліть конкретні кроки для цього.

3.Експериментальні досліди психологів дозволили встановити залежність забування від часу: найбільш швидко воно проходить у перший день, перші години після заучування, тобто забування інтенсивне відразу після вивчення матеріалу, а потім воно уповільнюється.

У зв'язку з цим запропонуйте школярам прийоми підготовки до екзаменів.

4.Опрацювати фрагмент уроку, який би розкривав ті чи інші шляхи позитивної мотивації навчання, формування активності і самостійності школярів.

5.Академік О.М. Колмогоров називає п'ять умов розвитку здібностей:

1)від народження мати задатки в тій чи іншій галузі;

2)з раннього віку рости в оточенні, яке стимулює позитивний загальний розвиток і розвиток конкретних здібностей;

3)з раннього віку набувати вольові та емоційні якості (працелюбність, настирливість, упевненість у собі, азарт);

4)з певного віку одержати необхідну загальну освіту і почати роботу у вибраному напрямі;

5)своєчасно почати наукову і практичну підготовку, пошуки, тренування (в науці, в спорті, музиці, живопису, ремеслі), навчи-

36.«Ребенок в систсме коллективиьіх отношений». — М., 1972. — С. 188.

248 Розділ 2. Дидактика

ти висувати свої гіпотези та ідеї і намагатися їх розв язувати, весь час експериментувати, бути активним, винахідливим1.

Це загальні напрями розвитку здібностей людини, але слід ураховувати особливості особистості школяра і на цій основі диференціювати роботу з ними. З цією метою виконайте запропоновані завдання:

— Які з перерахованих нижче завдань ви б запропонували в першу чергу:

а) для всіх взагалі відмінників; б) для відмінників-«зубрил», які досягають успіхів завдяки

механічній пам'яті; в) відмінникам, котрі швидко схоплюють і запам'ятовують

матеріал, але працюють мало; г) посередньовстигаючим учням, які мають підвищений інте-

рес лише до окремих предметів, посередній рівень пізнавальної активності, недостатній рівень навичок самостійної роботи;

д) для слабковстигаючих:

—тих, хто намагається добре вчитися, але у нього нічого не виходить з цього;

—хто міг би навчатися краще, але запустив матеріал і тому втратив інтерес до навчання і віру в себе;

—у кого здібності дуже обмежені, немає потреби у навчанні. Завдання для різних груп учнів:

1)виконання завдань підвищеної складності;

2)навчання умінням слухати вчителя, складати план, робити виписки з підручників і посібників;

3)залучати до дослідницької діяльності, пошукової роботи;

4)роз'язання нестандартних завдань;

5)спонукання до відповідей на проблемні питання, котрі вимагають висловлення своєї думки, міркувань;

6)допомогти учням у виконанні завдань;

7)постійно контролювати навчальну діяльність школярів;

8)не давати можливості не виконувати завдання, відвертати увагу від навчання2.

— Доповнити запропоновані завдання тими, котрі ви вважаєте необхідними, пояснити свій вибір конкретних завдань,

в.І. Підласий у статті «Как побуждать к ученню и самовоспитанию» дає такі поради щодо стимулювання діяльності учнів3.

1. Спирайтеся на бажання (Чого хоче учень? Коли ми хочемо спіймати мишу, ми кладемо в мишоловку не спілу вишню, а шма-

точок сиру, враховуючи смак гризуна).

1/Іортнов М.Е. Уроки начинаюшсго учителя. — М,, 1993. — С. 19—20.

2Портнов М.Е. Уроки начинаюшего учителя. — М,, 1993. — С. 19—20. ' «Наролное образование». — 1993. — № 9—10- — С. 29—30.

2.Враховуйте інтереси і схильності (від 20 до 50% школярівпідлітків, як свідчать дослідження О. Дусавицького, або взагалі не мають навчальних пізнавальних інтересів, або вони аморфні). Але

єінтерес до грошей, успіху, красивого життя. Слід побічні, другорядні інтереси використовувати як стимул виховання, навчання, самовдосконалення.

3.Середню людину цікавить його особисте ім'я. Школярі залишають свої прізвища, імена де попало. Використовуйте цю пристрасть.

4.Заохочувати бажання, домагатися визнання. Багато дітей навчаються заради престижу, а не знань.

5.Не кидайте школяра в ситуації, яка його лякає, до тих пір, доки не допоможете подолати страх. (Боїться відповідати? Проведіть репетицію наодинці!) Ваше завдання — допомогти дитині здобутії впевненість у собі. 75% школярів характеризує підвищений неспокій. Вони чекають схвалення, співчуття, а не нових зауважень і доган.

6.Зробіть працю привабливою.

7.Обережно підтримуйте суперництво. Людина — істота конкуруюча. Але необхідно враховувати, що ті, котрі програли, будуть у невигідному становищі. Тому важливо, щоб перемоги і невдачі чергувались. Якщо хтось виявляє емоційне напруження, його зробити арбітром.

—Підберіть приклади, які б розкривали шляхи реалізації кожного із положень.

Література

1.Бабанский Ю.К. Олтимизация учебно-воспитательного процесса. — М., 1982. - Г л . 1, 2.

2.Евдокимов ВИ. Повьішение зффективности обучения средствами наглядности. — Харьков, 1989. — Гл. 5.

3.Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. — М., 1960.

4.Лозова В.!. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. — Харків, 2000. — С. 70—79.

5 Подласьій И.Н. Педагогика. — М., 1999 — Кн,1. —Тема 4, 5.

6.Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. — К., 1982.

7.Унт Инге. Индивидуализация и дифферснциация обучения. — М., 1990.

8.Щукина Г.И. Педагогические проблемьі формирования познавательньїх интересов учащихся. — М., 1988. — 208 с.

9.Щуркова Н.Я. Когда урок воспитьівает. — М., 1981. — 192 с.

2.3. ЗМІСТ НАВЧАННЯ

Основні питання теми

—Що необхідно вивчати школярам у загальноосвітній школі?

—Які основні елементи змісту освіти?

—Яким вимогам мусить відповідати зміст освіти?

—У яких шкільних документах відбито зміст освіти?

Ваша думка?

В учительській один педагог сказав: «Правий французький філософ Ален, який вважав, що «головна мета навчання — гімнастика розуму, формування голодної думки, яка постійно повинна полювати за знаннями». Інший заперечив: «Розвиток розумових здібностей відбувається без спеціальних зусиль під час опанування знань».

— Що ви скажете з цього питання?

Поняття про зміст освіти

У педагогічній літературі зустрічаємо різноманітні підходи до визначення поняття «освіта». Так, коли йдеться про ступені освіти, то користуються такими поняттями, як «початкова», «середня», «вища». Коли говорять про зміст і характер освіти, то визначають «загальну», «політехнічну», «професійну» освіту. Коли кон-

кретизують спеціалізацію, то вживають такі поняття, як технічна, сільськогосподарська, медична, економічна, педагогічна освіта тощо. Ці поняття в одних випадках істотно розрізняються, а в Інших тією чи іншою мірою збігаються.

Ми розглядатимемо загальну освіту, яку забезпечує школа. Вона передбачає опанування школярами основ наук, необхідних для всебічного розвитку, формування поглядів, переконань, найважливіших рис особистості, підготовки до участі в різноманітних видах діяльності, до отримання професійної освіти.