Тема 3. Групова комунікація

1. Група: ролі, лідерство, комунікація.

2. Організація як тип формальної групи.

3. Комунікаційні мережі у діловій комунікації

4. Комунікаційний стиль у діловій комунікації

1. Група: ролі, лідерство, комунікація.

Ознаки групи:

• Спільні інтереси членів групи

• Комунікація між членами групи

Основні типи груп:

1.Сімейна група – це недобровільна (батьків не обирають), довгострокова група з різноманітними спільними інтересами. Первинна мета сімейної групи: продовження роду, навчання виживанню, навчання мові, засвоєння норм поведінки.

2.Неформальна група це добровільна, необов’язково довгострокова, заснована на дружній основі.

Загальні інтереси в неформальній групі:

• гра,

• соціалізація

• навчання

• розвага

• моделювання соціальних відносин як у формальній групі

• самовизначеність, самоствердження (у підлітковому віці)

3.Формальна група – може носити характер добровільний (музична художня школа), або недобровільний (школа, армія).

Це група з встановленим строком та з встановленим членством, встановленою структурою та взаємовідносинами між членами, встановлені цілі та задачі.

Формальна група може виконувати неуставні задачі:

• розвиток взаєвідносин (поздоровлення з днем народження, святкування)

• соціальний захист членів групи (медична, юридична допомога, дитячі садки, дома відпочинку)

• розвиток особистості та створення іміджу

• розвиток природних задатків та талантів.

Характеристики групи:

1. Взаємовідношення та комунікація між членами

2. Спільні для членів групи інтереси, цілі та задачі.

3. Спільні для членів групи система цінностей та норм поведінки Секретар, президіум)

4. Прийняти набіру ролей поведінки та ситуаційних моделей поведінки.

5. Розподіл та прийняття ролей в рамках групи (лідер)

Мотиви обєднання в групи:

• протистояння загальній угрозі, безпека життя

• участь у соціальному житті, самоідентифікація

• самовираження

Ролі у групі. Термін взят з сфери драми та означає „відрізок тексту” – це спосіб поведінки, який рахується підходящим для конкретної ситуації.

Димблбі та Бертон виділяють наступні загальні ролі - сімейні, соціальні та виробничі.

До них можна додати наступні види ролей:

• вікові (дитиня, підліток, дорослий, старий)

• полові

• класові ролі

Комунікативні процеси в становлені групи, за думкою американського психолога Так мана, проходять чотири стадії:

• стадія формування (виділення лідера, постановка задач, правил спілкування)

• стадія протесту (конфлікт індивідів і підгруп, неприйняття лідера та установок)

• стадія нормовстановлення (поява стабільної структури групи, її норм, взаємопідстройка)

• стадія співробітництва (вирішення спільних задач)

Лідерство буває 4х типів:

• автократичний – одна людина підпорядковує іншу

• анархічний - вседозволеність

• демократичний – рівність прав

• колективістський – спільне прийняття рішень.

Комунікація в групі поділяється на інформативну (обмін інформацією між членами групи) та конститутивну (яка направлена на підтримку відношень), вона формальна.

2.Організація як тип формальної групи.

Організація – це робота групи людей, яка направлена на виконання певного комплексу суспільно значущих задач.

Основні риси організації:

• створюється в певний час, з певним уставом та задачами

• в організації строго структуровні взаємовідносини, ієрархічний розподіл ролей та інформації

• розподіл праці

• в організації проводится управління матеріальними та людськими ресурсами

• комунікація в організації направлена на досягнення найбільшої ефективності цієї організації в межах виконання поставлених задач.

По відношенню до комунікації дослідниками із Стенфордського університету виділяються наступні ролі співробітників організації.

• сторож – контролює потоки повідомлень (секретар)

• зв’язний – знаходиться на перехресті комунікативних потоків між групами (деканат)

• лідер думки – доступний для спілкування авторитет

• космополіт – має постійні контакти з зовнішнім середовищем, є джерелом нової зовнішньої інформації (командіровки)

Інша класифікація ролей Белбина взаємодоповнює функції в рішенні сумісних задач команди:

• голова (координація та співробітництво)

• робітник команди

• sheper (ведучій спеціаліст, той хто домінує та зайнятий конкретними ділом)

• наглядач (критично аналізує ідей та задачі

• дослідник (дослідження, співробітництво)

• plant – (виробник ідей)

• виконавець

Стилі керівництва в організації:

• авторитарний,

• демократичний

• м’який

Авторитарнтарний стиль:

• Жорстке управління,

• Напрям обвинувачення

• Уникнення дискусій

• Інструкції без пояснень

Демократичний стиль

• Заохочення дискусій

• Консультації з колегами

• Спільне прийняття рішень

• Бажання обговорювати проблеми

• Прийняття ради спеціалістів

• Навчання підлеглих

М’який стиль або анархічний стиль:

• Немає оцінки роботи

• Немає зворотного зв’язку

• Нехай самі роблять

• якось воно буде

• немає допомоги

• немає обговорення, навчання співробітників

Структура організації визначає направлення комунікаційних потоків між різними підрозділами та співробітниками організації.

1. Вертикальні комунікаційні потоки йдуть від адміністрації до рядових членів (наказ, постановка задачі, контроль) та від рядового співробітника до адміністрації (звіт, запит, службова записка).

2. Горизонтальні комунікаційні потоки – між рівними по рангу членами організації (виробнича комунікація)

3. Зовнішні комунікаційні потоки – це повідомлення, які пов’язані з перехрестям умовної межі організації (реклама, співробітництво з іншими організація).

Комунікаційні потоки можуть бути:

• одно направленими (наказ)

• двунаправленими (взаємозв’язок)

• багато направленими (всенародне обговорення)

Комунікаційні потоки також пов’язані з різними зрізами середовища, в якому діє організація :

• сфера прямої взаємодії або мікро середовище (постачальник та споживач, податкові органи)

• сфера непрямої взаємодії або макросередовище – (політичні, науково-технічні кола, фінансові організації ЗМІ.

Дослідження комунікативних процесів групи може розглядати участь членів групи у житті організації та взаємодії членів групи. Перший аспект більш кількісний (хто скільки раз бере слово), другий аспект – векторний ( на кого направлено слово.

Якісний аналіз внутршньогогрупової комунікації аналізує задачі, взаємовідношення, індивідуальні потреби членів групи, їх комунікативні навички.