- •Тема 1. Основні положення теорії комунікації
- •1. Поняття комунікації
- •2. Причини винесення комунікації в окремий предмет
- •3. Дисципліни, що вивчають комунікацію.
- •4. Види, форми, типи комунікаційної діяльності
- •5. Функції комунікації та комунікативного акту.
- •Тема 2. Моделі комунікації
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •1. Модель Якобсона
- •Модель Шенона-Вівера
- •3. Модель Ньюкома
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •6.Модель знака
- •Тема 3. Групова комунікація
- •Група: ролі, лідерство, комунікація.
- •2.Організація як тип формальної групи.
- •3. Комунікаційні мережі у діловій комунікації
- •Комунікаційний стиль у діловій комунікації
- •Тема 4. Комунікативні конфлікти
- •4. Механізм та сфери виникнення комунікативних конфліктів.
- •Тема 5. Теорія переговорів.
- •1. Переговори та їх особливості при конфлікті
- •2. Підготовка до переговорів
- •Тактичний план
- •Стратегічний план
- •3. Особисті переговорні стилі
- •Переговорні стилі
- •Тема 6. Поняття про аргументації в комунікації
- •Поняття про аргументації
- •Доказ і його структура
- •Види доказу
- •Прийоми аргументації
- •Спростування. Види спростування
- •Тема 7. Семіотика в системі комунікації
- •1. Напрямки семіотики
- •2. Закони семіотики
- •3.Знаки та системи знаків
- •Символ (від грецької symbolon - "знак, прикмета, ознака") - умовна позначення предметів або явищ.
- •Правила аналізу символу
- •Тема 8. Невербальна комунікація
- •Поняття, функції та види невербальної комунікації
- •Засоби передачі інформації
- •Функції невербальних комунікацій
- •Оптико-кінетичні комунікації
- •Розуміння жестів.
- •Фонаційні та графічні засоби невербальної комунікації
- •Ситуативні змінні невербальної комунікації
- •Організація простору
- •7.Колір та комунікація
- •Тема 5. Моделі масової комунікації
- •Модель „взаємної обумовленості” Шрама
- •Двоступенева схема Каца та Лазарфельда
- •Концепція Ноель-Нойман
- •Структурна взаємозалежність
- •Концепція засобів Маклюена
- •Тема 9. Комунікативні дискурси
- •1. Поняття дискурсу
- •2. Теле- і радіодискурс
- •3. Газетний дискурс
- •4. Театральний дискурс
- •5. Кінодискурс
- •6. Літературний дискурс
- •7. Дискурс у сфері "паблік рілейшнз"
- •8. Рекламний дискурс
- •9. Політичний дискурс
- •10. Тоталітарний дискурс
- •11. Неофіційний (позацензурний) дискурс
- •12. Релігійний дискурс
- •13. Етикетний дискурс
- •14. Фольклорний та міфологічний дискурс
6.Модель знака
Р.Якобсон і Ю.М.Лотман закладали в свої моделі поняття "Мови" або "Коду", для яких суттєвим елементом є знак. Даючи свободу на цьому рівні, Ю.М.Лотман відповідно отримував більш творчий процес комунікації. Тому нам слід уважніше придивитися до поняття знака. Знак - це об'єднання в одній одиниці елементів змісту та форми. Слово "стіл", наприклад, з одного боку має чотири літери, а з іншого - за ним стоїть досить складна інформація про конкретний об'єкт. Отримавши в свої руки знак, людство відразу виграло. Адже тепер, щоб передати інформаційно насичене повідомлення, я можу користуватися інформаційно ненасиченою формою. Тобто, передаючи форму, я водночас передаю й зміст. Фізичні процеси передають лише форму повідомлення. Тобто знак - це енергетична, інформаційна й Ще будь-яка перемога людства.
Знак за Соссюром
Ф.де Соссюр - швейцарський мовознавець, котрий першим привернув увагу до знакової суті мови. Він запропонував нову науку -семіотику - науку про знакові системи, до яких має належати й мовознавство як наука про мовні знаки. Ф. де Соссюр підкреслив дві головні риси знака:
1) зв'язок між формою та змістом у знака має умовний характер;
2) форма знака будується лінійно, тобто ми маємо вимовити слово за іншим словом, або звук після іншого звуку, а не одночасно. Цей лінійний характер мови, мабуть, пов'язаний із суто біологічними обмеженнями, в яких функціонує наш звуковий апарат.
Умовний характер зв'язку між формою та змістом послідовники Ф. де Соссюра критикували за те, що все ж таки для носія якоїсь конкретної, наприклад, української мови слово "стіл" краще відповідає об'єктові, ніж, наприклад, слово "table". Але ця критика не зовсім справедлива, бо ми починаємо брати до уваги міжмовні приклади, а Ф. де Соссюр перебував у цьому випадку в межах однієї мови.
Ф. де Соссюр підкреслював природний характер цього зв'язку, коли казав про те, що знак неможливо розірвати, як неможливо відділити лицьовий бік паперу від його зворотного боку.
Знак за Пірсом
Американський логік Чарльз Пірс, на відміну від мовознавчого підходу Ф. де Соссюра, вже логіку вважав іншою назвою для семіотики, розуміючи під ними формальне вивчення знаків.
У знаковій теорії Ч.Пірс відомий введенням людського чинника -інтерпретанта, що у подальшому знайшло розвиток у працях іншого американського вченого Ч.Морріса. Ч.Пірс запропонував розглядати знакові відношення у вигляді трикутника з вершинами "Знак", "Об'єкт", "Інтерпретант". Знак він вважав замінником "Об'єкта", проте лише в якомусь одному аспекті, а не за всіма параметрами.
Знаки, згідно з Ч.Пірсом, поділяються на три різновиди:
c. 16
"Ікони", "Індекси" та "Символи". Для знаків-ікон характерним є певна схожість з об'єктом (наприклад, малюнок). І фотографія теж не є самим об'єктом, а його зображенням, що було зорганізовано фотографом.
Знаки-індекси характеризуються фактичною суміжністю знака та об'єкта. Ч.Пірс писав, що вони обов'язково повинні мати якісь загальні характеристики з об'єктом. Прикладами цього типу знака можуть бути дим над лісом як знак вогнища, дірка в стелі як знак пострілу, сліди на піску як знак того, що тут пройшла людина. Як бачимо, з погляду семіотики перед нами, так би мовити, найменш цікавий знак, бо він є часткою самого об'єкта, або реальним результатом його дії.
Третій різновид - знак-символ - характеризується тим, що немає ніякого зв'язку між знаком та об'єктом, прикладом чого можуть бути слова природних мов. Тут Ч.Пірс повторює ту саму характеристику умовного зв'язку, яку вже відзначив Ф. де Соссюр.
Знаки за Якобсоном
Р.Якобсон підкреслив, що такий чіткий поділ на три типи знаків є умовним. Кожний окремий знак несе в собі відразу характеристики кількох типів. Він наводив такі приклади.
Знак-ікона може мати символізацію. У стародавньому живопису Єгипту фараон зображався великим, а всі інші - маленькими. Або в деяких середньовічних школах живопису злодій і добра людина зображалися по-іншому: анфас або профіль. Знак-індекс теж може мати символізацію: у деяких африканських племен вказування на людину пальцем є прокльоном. Чи не з цим пов'язана заборона робити те саме й у нашій культурі? Ми тільки забули про це й забороняємо дитині чинити таке словами "це неввічливо".