Тема 7. Семіотика в системі комунікації

1. Напрямки семіотики

2. Закони семіотики

3. Знаки та системи знаків

4. Інтерпретація символів

1. Напрямки семіотики

Перший напрямок досліджує системи, які засновані на знаках природничих, і є важливими для самого існування організму тобто біологічно істотних(существенных), (біологічно релевантних). Його можна назвати біологічною семіотикою, або біосеміотикою, воно базується на вивченні систем сигналізації (комунікації) тварин, включаючи нижчих тварин комах і ін., тобто спирається на взагалі біологію (Ч. Хоккетт, США; Н. И. Жинкин, СРСР).

Другий напрямок – самий великий, усередині нього є кілька напрвлень,

• одне орієнтується на антропологію й етнографію, тобто вивчення переважно примітивних суспільств (Э. Хол, США; К. Леви-Стросс, Франція);

• на соціальну психологію й інженерну психологію, тобто вивчення високорозвинених суспільств (Ж. Маторе, Франція; А. Чапанис і ін., США);

• на історію філософії і літератури (Р. Барт, М. Фуко й ін., Франція).

В цілому цей різнобічний напрямок умовно можна назвати етносеміотикою.

Третій напрямок – лінгвосеміотика – орієнтується на вивчення природної мови з його стилістикою і досліджує інші знакові системи оскільки,

а) вони функціонують паралельно з мовою (паралінгвістика – наприклад, жести і міміка, що супроводжують мову);

б) компенсують мову (наприклад, виразна, стилістична інтонація; типографські шрифти);

в) видозмінюють її функції і її знаковий характер (наприклад, художня мова).

Четвертий напрямок

В останні роки в зв'язку з бурхливим розвитком моделювання природної мови і появою різних родин штучних мов (інформаційних, інформаційно-логічних, мов програмування й ін.) розширився й об'єкт лінгвосеміотики.

Четвертий напрямок вивчає лише найбільш загальні властивості і відносини, що характеризують знакові системи, незалежно від їхнього матеріального втілення. У рамках цього напрямку створюється найбільш абстрактна, логіко-математична теорія знакових систем, і тому його можна назвати абстрактною семіотикою.

2. Закони семіотики

Закони семіотики. З самого виникнення семіотики у виді окремої науки вона поділялася на три розділи. Засновник її Ч. Моррис, дав наступні назви:

• синтактика - вивчає відносини між знаками;

• семантика - вивчає відносини між знаками і предметом, який позначається тими знаками;

• прагматика – вивчає відносини між знаком і людиною.

Членування на три розділи відбулося ще у середньовіччя і зберігається в семіотиці і тепер. Але зміст кожного розділу істотно розширився у зв'язку з появою нових знань.

Тепер співвідношення часток семіотик таке:

1) біосемиотика, що вивчає питання, яким образом у процесі еволюції щось стало значити це щось, і більш відповідає семантиці;

2) ентосеміотика – прагматиці;

3) абстрактна семіотика – синтактике

4) Лінгвосеміотика відповідає всім трьом частинам, тому що вона сама і є прообраз загальної семіотики. Сама ж суть загальної семіотики полягає в тому, що вона розглядає загальні закони, черпаючи матеріал для узагальнень у різних частках семіотик.

Семіотичні закони.

Ми розділимо їх на три групи:

а) об'єктивні закони пристрою знакових систем (синтактика);

б) закони, що залежать від позиції спостерігача (прагматика);

в) закони змісту (семантика).