Istoruchni-olimpiadu-8-11-klasu.pdf-1300449636

класти поелементно і навчити іншого їх повторювати, творчу діяльність неможливо розглянути поелементно, вона має інші ознаки та засоби.

До творчих завдань слід віднести твори з історичної теми, рецензії на художньо-історичні книги, виготовлення наочного приладдя, розв’язання­ кросвордів, ребусів, вікторин, виставки особистих колекцій тощо.

Особливу увагу варто приділити тренувальним завданням, знайомству із зразками олімпіадних завдань різних рівнів. Учень має перебувати в тому психічному стані, коли бажання пояснити той чи інший факт вступає у  протиріччя з наявними знаннями й уміннями. У цьому випадку зароджу­ ється пізнавальна потреба.

Проблема повинна спонукати учня порівнювати досліджувані явища, виявляти зв’язок між ними, робити висновки. Це відомо, а про інше ще треба довідатися. Важливо задіяти не тільки розум, але й почуття. Елемент гри стимулює самостійний пошук відповіді, сприяє кількаразовому по­ вторенню матеріалу.

Виконання будь-якої творчої роботи завершується її аналізом, що ви­ магає від учня критичності і незалежності суджень.

Недостатньо знати, треба й застосовувати. Недостатньо хотіти, треба й робити.

Ґете

У кожного предмета є перелік умінь і навичок, якими учень повинен оволодіти. Поряд із формуванням знань учнів необхідно навчати раціональ­ них прийомів пізнавальної діяльності, озброювати програмою дій, яка б допомогла їм у коротший термін ефективно опанувати знаннями і спосо­ бами діяльності,­ розвивати здатність аналізувати, порівнювати, виділяти головне, відкидати другорядне, формувати здатність чітко, логічно виклада­ ти зміст питання, давати визначення, переконувати, доводити свою точку зору на події, систематизувати й класифікувати їх, висувати гіпотези, фанта­ зувати, бачити протиріччя, переносити знання й уміння в нові ситуації.

Такі навчальні навички можна розділити на організаційні, практичні, інтелектуальні. Головні з них, що стосуються розвитку творчого мислення, такі: усвідомлення мети завдання, визначення засобів, планування діяль­ ності для виконання завдання, уміння працювати з різними книгами, складання конспектів, тез, рефератів, визначення теми й предмету ви­ вчення, кола суттєвих питань, формулювання й висловлювання думок, систематизація матеріала з різних джерел, відновлювання матеріала, оці­ нювання результатів своєї діяльності згідно з поставленою метою.

Можна по-різному керувати процесом навчання й розвитку учня. На­ приклад, використовувати систему твердих розпоряджень (алгоритмів),

відповідно до яких за зразком, зазначеним у них, повинен діяти учень, ви­ конуючи завдання, запропонувати логічні схеми, пам’ятки з переліком необ­ хідних для учня дій, які лише окреслюють загальний підхід і варіативну по­ слідовність аналізу, порівняння, характеристики процесів суспільного розвитку, що періодично повторюються. Це дозволяє уникнути схематизації живого й цілісного історичного процесу, діалектики його розвитку.

У методиці розроблені такі засоби формуваня умінь учнів:

•пояснення вчителем прийомів навчальної роботи й найважливіших

розумових операцій (з визначенням змісту, місця та послідовності цих пояснень у курсі історії);

•застосування пам’яток-розпоряджень щодо способів навчальної та

розумової діяльності з переліком дій;

•застосування серій навчальних і тренувальних однотипних завдань

зростаючої складності; диференційоване використання їх у залежнос­ ті від підготовленості учнів; застосування завдань і пізнавальних задач, що розвивають здатність до перенесення засвоєних прийомів роботи в  нові умови;

•складання та систематичне застосування логічних схем при вивченні

однорідних суспільних явищ.

Учимося писати роботу! (Оформлення роботи)

Робота учасника олімпіади повинна бути написана ясною, простою,

яскравою й образною мовою. Це не дається від природи, а є результатом напруженої та систематичної роботи самого учня. Безграмотне формулю­ вання викликає перекручене сприйняття, нечіткість думки. Важливі мо­ менти в роботі учня: цікавий початок, логічна послідовність викладу, на­ явність цікавих фактів і цифр при порівнянні, висновок.

Непран Л. М.,

вчитель-методист Донецького колежу

Ліцейське історичне навчання

У 1990 р. при Донецькому національному університеті був створений новий навчальний заклад — ліцей. За період його існування багато учнів стали переможцями олімпіад різних рівнів, посідали призові місця в чис­ лених інтелектуальних змаганнях.

Ліцей при ДонНУ вважається навчальним закладом для обдарованих дітей. Звичайно, рівень обдарованості може бути різним. Але учнів ліцею ­об’єднує не лише отримання відзнак вищих рівнів — обласних та респуб­ ліканських дипломів, а, перш за все, захоплення предметом, вивчення

його, не обмежуючись підручником, бажання знайти якомога більше ін­ формації, уміння працювати, широко та критично мислити, самостійно добирати додатковий матеріал та опрацьовувати його.

Навчатитакихдітейцікавойнепросто.Основнаформавикладання —лек­ ція.Алевпроцесіроботивикористовуютьсяйіншіформидіяльності:семінар­ ські заняття, уроки-ігри, уроки-диспути, уроки-повідомлення.

Нову програму з історії значно розвантажено від надмірної деталізації, усунуто докладні формулювання, другорядний матеріал, але при роботі з  обдарованими дітьми зміст підручника здається замалим — у них ви­ никає надзвичайно багато питань. Перед викладачем стоїть задача не лише задовольнити цей потік цікавості, але й спрямувати його до певних до­ даткових джерел.

Учитель історії вимушений бути завжди в пошуку удосконалення як форм і методів роботи, так і нових історичних версій та фактів.

Одне з важливих завдань ліцейського історичного навчання — форму­ вання в учня вміння вчитися. Основною його передумовою є самостійність творчої активності учнів у процесі навчання. Поряд із засвоєнням знань, умінь та навичок учень у процесі навчання повинен навчитися мислити, завдяки самоосвіті поповнювати знання, оновлювати їх, свідомо й творчо використовувати набутий багаж знань для розв’язання практичних завдань. Тому завдання вчителя ліцею полягає в тому, щоб сформувати в ліцеїста з  перших днів його навчання відповідальність, ініціативу, прагнення до самовдосконалення, саморозвитку. Висока ефективність цього процесу навчання досягається завдяки власній активності учня, в якого вже сформо­ вані вміння вчитися, самостійно здобувати знання й використовувати їх. Як відомо, управління процесом навчання має дві складові:

•управління викладанням;

•управління навчанням.

Управління викладанням — це фактично створення умов для розвит­ ку й самореалізації особистості дитини в навчальному процесі. Воно передбачає:

•особисту підготовку вчителя до викладання необхідного матеріалу;

•організацію заняття;

•підготовку учнів до оптимальної самоорганізації в процесі навчання.

Управління навчанням має дві «сторони медалі» — управління з боку

викладача й самоуправління самого учня.

На перших уроках історії учні отримують рекомендації щодо засвоєння знань, «приміряють» їх на себе, до своїх звичок, темпераменту (скажімо, холе­ рикшвидкотаемоційновивчитьпараграф,афлегматик —повільно,­поступово,

довше); стилю діяльності, що може виявитися у певних індивідуальних під­ ходах, які в учнів уже напрацьовані, закріплені протягом попереднього на­ вчання та які — це основне — для нього є найефективнішими.

Перехід учня від діяльності під безпосереднім керівництвом вчителя до самостійних форм навчання залежить від рівня сформованості в учня уміння вчитися. Учень 10 класу вже повинен уміти порівнювати, роз­ в’язувати проблемні завдання, розуміти зміст понять і оперувати ними, аргументувати свою точку зору, характеризувати події, робити висновки, використовувати одержані знання на уроках з інших предметів, аналізу­ ючи історичні факти.

З перших уроків навчання в ліцеї ведеться робота по формуванню від­ повідального ставлення до засвоєння знань, тобто формування позитивної мотивації. Засобами цієї роботи є :

•використаннявикладусамогонавчальногоматеріалу,деінтересформу­

ється не за рахунок відхилення від змісту основного матеріалу, а завдяки подачі тих аспектів, на яких передусім акцентується увага учнів;

•використання методів і форм організації навчання, які спонукають

ліцеїстів до самостійної пізнавальної діяльності.

Перш за все, таким засобом є проблемне навчання. Практично майже

кожна тема дає можливості використовувати проблемні ситуації й шукати шляхи їх вирішення.

По-друге, наочність: використання матеріалу створеної відеотеки, що викликає великий інтерес, дає додаткову інформацію та має емоційну за­ барвленість.

По-третє, практикується проведення уроків «взаємовіддачі», коли учні самостійно добирають матеріал, готуються розповісти його іншим. Вони роблять повідомлення, використовуючи матеріал, якого немає в підручниках. Учитель лише спрямовує їх роботу, вносить корективи. Це дає подвійний результат: з одного боку, учні набувають навичок роботи з додатковою літературою, джерелами, вчаться вибирати основне із загальної маси, узагальнювати, робити доповідь. З іншого, це сприяє їх самоствердженню, що в їхньому віці є не останнім фактором, який стимулює учнів до навчання. З’являється почуття власної гідності й значу­ щості.

Однією з умов повідомлення є те, що учень свідомо має добирати фактичний матеріал і розповідати його, не користуючись текстом.

Для більш глибокого осмислення сторінок вітчизняної історії в 10 х класах­ уже на першому уроці з історії учні отримують завдання, над яким вони будуть працювати 7—8 місяців (це добір матеріалу, його

3.Дати визначення понять (10 балів):

• диктатура;

• інтервенція;

• монархія;

• націоналізація;

• ревком;

• окупація;

• громадянська війна;

• «червоний терор»;

• махновці;

• комнезами.

4.Випішить ті події і факти, що мали місце в Україні протягом січня 1919 — листопада 1920 р. (15 балів)

1)Радянсько-польська війна.

2)Друга війна більшовицької Росії проти УНР.

3)Ризький договір.

4)Другий Зимовий похід.

5)Бій під Крутами.

6)Варшавський договір.

7)Захоплення більшовиками Києва після вигнання Директорії.

8)Утворення українського Раднаркому.

9)Зречення Скоропадського.

10)Третє захоплення більшовиками Києва.

11)Утворення уряду Директорії в Києві.

12)Розгром військ Врангеля.

13)Розгром армії Денікіна.

14)Створеня Центральної Ради.

15)Проголошення ІІІ Універсалу.

5.Одним реченням визначте, хто ці особистості, чим вони уславилися (за кожну відповідь —1 бал, усього —15 балів).

•Л. Троцький;

•А. Денікін;

•Й. Сталін;

•Х. Раковський;

•Н. Махно.

Кого із сучасників цих особистостей можете назвати (0,5 бали), хто вони (0,5 бали), чим уславилися (одним реченням — 1 бал, усього — 2 бали).

ІI варіант

1.Доповніть біографію А. І. Денікіна. (16 балів)

Російський воєначальник. У серпні 1917 р. брав участь у ... , за що був

ув’язнений більшовиками. Восени 1917 р. втік на Дон, де став одним з  організаторів ... . По смерті генерала ... очолив ... . Улітку 1919 р. оволо­ дів більшою частиною ... . У кінці 1919 р. ... , після чого здав командуван­ ня ... і виїхав ... .

2.Коротко охарактеризуйте стан ворогуючих сторін у 1919 р. (20 балів):

• склад Червоної та Білої армій (по 2 бали);

• сили основних формувань Червоної та Білої армій (по 2 бали);

• їхні головні стратегічні цілі (по 1 балу);

• оцініть причини невдач однієї та перемоги другої сторони (по

3 бали);

• висновки (1 бал).

3.Встановити відповідність (10 балів):

4.На що розраховувало керівництво РСФРР у радянсько-польській війні,­ коли Червона Армія підійшла до Варшави? У чому воно помилилось? (4 бали)

5.Дати визначення понять (5 балів):

•зимовий похід;

•трудова армія;

•продрозкладка;

•отаманщина;

•Перекоп.

6. Приведіть у відповідність дати і події (15 балів):

8)Серпень 1919 р. з) Київська катастрофа.

9)Жовтень 1919 р. і)  Захоплення Лівобережної України військами

Денікіна.

10) 25 квітня 1920 р. к)  Ризький договір.

11) Березень 1921 р. л) Початок радянсько-польської війни.

Оцінюються контрольні роботи за розробленою шкалою в 70 балів: 70—65 — 12 балів, 64—59 — 11 балів, 58—53 — 10 балів і т. д.

При перевірці оцінка ставиться за кожне завдання, учень знайомить­ ся з результатами роботи й бачить неточності чи помилки, на які слід звернути увагу та доопрацювати при підготовці до повторної ТКР, якщо він вважає за потрібне підвищити свою оцінку. Досвід показує, що біль­ шість учнів зацікавлені в цьому й використовують таку можливість. Для повторної здачі пропонуються інші варіанти з даної теми.

Найвищою формою самореалізації ліцеїста, використання знань, умінь, набутих на уроках історії та в процесі самоосвітньої роботи, є науко­ ва робота. Ще на початку першого навчального року учні відвідують спецкурс «Теорія й методи наукового дослідження», де знайомляться з  теоретичними та практичними азами наукового дослідження. Кожен має свого керівника з числа професорсько-викладацького складу історич­ ного факультету ДонНУ. Учень самостійно чи за порадою вчителя або свого наукового керівника добирає тему, яка його найбільше цікавить, і  працює над нею.

Щороку в ліцеї відбувається наукова конференція, на яку запрошу­ ються гості з університету й навіть з обласного управління освітою. На секційних засіданнях ліцеїсти виступають зі своїми науковими доробками. Визначаються кращі роботи, їх автори отримують право взяти участь у студентських секційних засіданнях університету, у наукових конференці­ ях при обласному Будинку дитячої творчості. Нерідко вони виборюють місця на обласних та Всеукраїнських конкурсах, олімпіадах.

Тематика ліцейських робіт надзвичайно різноманітна: «Зовнішньополі­ тичний механізм США», «Діяльність земств щодо розвитку медицини­ Ма­ ріупольського та Бахмутського повітів наприкінці ХІХ ­століття — на початку ХХ століття», «Політика «коренізації» греків Маріупольщини» та інше.

Формування навичок самоосвіти та самореалізації відбувається в про­ цесі підготовки до семінарських занять і в ході їх роботи, проведення дис­ кусій, «круглого столу» .

У процесі дворічного навчання в ліцеї учні опановують головне: само­ освітапоглиблюєїхзнання,інтелект,даєвпевненістьусобі,можливість­само­ реалізуватись у різних інтелектуальних змаганнях. На сьогоднішній­ день випускники­ ліцею успішно навчаються на різних факультетах­ різних ВНЗів Донецька й Києва, в аспірантурі, готуються до захисту кандидатських дис­ ертацій. У цьому є частка роботи викладачів історії, які краплина за крапли­ ною формували навички самоосвіти вихованців та віру у власні сили.

Максименко В. П.,

учитель-методист, викладач історії обласного ліцею при Донецькому національному університеті

Поради щодо підготовки учнів до олімпіад з історії

Зрозуміло, що підготовка до шкільної олімпіади з історії здійснюється протягом усього навчального року: вчитель та учень системно та поступо­ во вивчають необхідний матеріал. Але, коли настає час готуватися до учнівських змагань, виникає потреба у роботі щодо удосконалення ви­ вченого матеріалу.

Багаторічний досвід підготовки учнів до шкільної олімпіади дозволяє говорити про три цікаві методичні прийоми, що дають змогу остаточно привести­ знання учнів у струнку систему та забезпечити творчий настрій «олімпійців».

Перше. Усі попередні знання школярі отримали на уроках за лінійним принципом. Наприклад, вивчається історія України у роки Другої світової війни. Потім, через декілька уроків, учень вивчає події, які відбувалися на Західному фронті або на Далекому Сході. Без сумніву, вітчизняна та все­ світня історія зазвичай вивчаються окремо. Але учням, які рекомендують­ ся до участі в історичних олімпіадах, потрібно мати цілісну картину будьяких історичних подій. Тому необхідно провести декілька тренінгів щодо синхронізації основних подій.

Учнімаютьчіткоуявлятизв’язокміжфактамиісторіїсвоєїкраїнитасусід­ ніх держав. Наприклад, Великі географічні відкриття, які не вплинули безпо­ середньо на Україну, були основним фактором переходу до ­фільваркового

господарства й посилення феодального гніту. Неможливо вивчати проблему приєднання до України Правобережжя без знання основних положень вну­ трішньої та зовнішньої політики російської імператриці Катерини ІІ. Так само,яктрагедіярадянізаціїукраїнськихземельу1939—1941 рокахможебути глибоко зрозуміла лише на тлі таємної дипломатії­ Сталіна та Гітлера.

Звичайно, вчитель у межах уроку прагне показати взаємозв’язок най­ важливіших подій у світі та Україні. Однак під час підготовки до олімпіа­ ди необхідна майже повна синхронізація. Гарним засобом досягти цього є складання так званих «синхроністичних» таблиць. Заповнюючи­ таку таблицю, учень ще раз пригадує основні події та встановлює між ними причиново-наслідковий зв’язок. Для прикладу можна продемонструвати фрагмент такої таблиці:

Другою методикою, яка дозволяє поглибити отримані раніше знання, є написання невеличких історичних портретів. Вчитель вимагає, щоб учасники олімпіади змогли надати коротку характеристику ключовим постатям в історії. Ці характеристики мають бути лаконічними та вклю­ чати в себе головні події в житті того чи іншого історичного діяча.

Наприклад:

Ігнатій Лойола — засновник однієїз найбільш ортодоксальних релігіоз­ них организацій —ордену єзуїтів. З його точки зору для захисту католицтва