Іммануїл Кант (1774-1804)«Критика практичного розуму» «Критика чистого розуму» «До вічного миру»

Світогляд - дуалістичний

• Існування об’єктивного світу, але він принципово непізнавальний

• Вплив Ж.-Ж. Руссо (але відмова від перебільшення ролі людського розуму та менш радикальні політичні погляди)

• У теорії пізнання два періоди – Докритичний та Критичний

Теорія пізнання

1. Докритичний

2. Критичний

• Світ неможливо пізнати чуттєвим досвідом

• Емпіричне знання корисне, але не істинне

• Сутність предмета – непізнавальне

• Ідеї чистого розуму - Апріорні форми (Ідеї чистого розуму)

• Категоричний імператив

Філософська антропологія

• «Що я можу знати?» «Що я повинен знати?» «На що я можу сподіватися?» «Що таке людина?»

• Людина належить до емпіричного світу (зла природа) та розумного світу морального закону (розвиток розуму в людстві)

• Людина долає залежність від природи, підкорюється моральному закону та здобуває СВОБОДУ

• Свобода (абсолютна цінність людини) –

• Вроджений дар встановлювати мету та варіант поведінки

• Самозаконність (людина сама встановлює закон, сама кориться закону – автономія закону)

Мораль та право

• Категоричний імператив

• Роби так, щоб твій намір міг бути загальним законом.

• У сфері моральності – це свобода на базі розуму

• Право потребує, щоб обмежити сваволю однієї особи щодо іншої

• Джерело моралі та права – практичний розум, мета – встановити загальну свободу, внутрішній(мораль) та зовнішній примус (право); забезпечення моральності та легальності вчинків

• Різниця між моральністю і легальністю

• Для морального закону потрібна повага до нього (усвідомлення обов’язку)

• Дії завершенні з зовнішніх причин (право)

• Право – мінімум моралі

• Право надає моральній особистості умови самореалізації

Право

• Складність визначення права

• Право виводиться з чистих форм розуму

• Принципи права

• Оберігай своє

• Не порушуй чужого права

• Воздавай кожному по справедливості

• Правопорядок – слідування цих принципів, незалежність від зовнішніх обставин

• Право - сукупність умов, за яких сваволя однієї людини сумісна з сваволю іншої з точки зору загального закону та свободи

• Природнє право – апріорне, розумне, ідеал права

• Позитивне – виникає з волі законодавця; історичне, мінливе

• Позитивне право

• Приватне (відносини між людьми як розумними індивідами) – речове особи, речове – особисте

• Публічне (сукупність законів, необхідних для створення правового стану) – право громадянського стану, державне, міжнародне

Суспільний договір

• Суспільний договір як історичний факт неможливий

• Поява держави – стихійно – історична

• Не можна досягти правового ідеалу не правовими (революційними) засобами

• Суспільний договір – угода індивідів про ідеал держави

• Договір – ідея розуму, основа правової держави, спосіб морального самообмеження державної влади

Правова держава

• Правова держава – об'єднання багатьох людей підпорядкованих правовим законам

• Громадянський стан

• Свобода (Можливість самостійно шукати своє щастя)

• Рівність (всі рівною мірою підкоряються законам, крім глави держави

• Самостійність (громадяни мають право голосу)

• Влада має бачити в громадянах повноцінних партнерів

• Поділ влади (субординація), відокремлення церкви від держави, суверенітет моральної особи, обмеження покарань

Міжнародне право

• Вічний мир – мирне співіснування всіх народів

• Перехід від права війни до права миру

• Не визнання каральних війн та війн, спрямованих на знищення держави – супротивника

• Правове обмеження війн

• Федерація самостійних, рівноправних держав республіканського (правового) типу

Георг Вільгельм Гегель (1770-1831)«Конституція Німеччина «Філософія духу» «Філософія права» «Філософія історії» «Англійський біль про реформи»

Світогляд

• Об’єктивний ідеалізм (абсолютна ідея, що розвивається)

• Буття та мислення розвиваються за однаковими законами

• Ідея та реальність – тотожні

• Етапи розвитку абсолютної ідеї:

• Від абстрактного до конкретного (Теза)

• Втілення ідеї у створенні нею природі (Антитеза)

Філософія Історії

• Змістом та результатом та метою історії є СВОБОДА

• Давній схід (деспотія) – античні держави (свобода та рабство) виникнення християнства (загальна свобода – конституційна монархія)

• Сенс історії – рух від рабства до свободи, при якому створюється державно – правовий світ свободи

Право

• Прикладне та філософське поняття права

• Ідея права – загальна свобода (нею володіє загальна воля)

• Загальна свобода вимагає, щоби всі підпорядковували свої дії моральному обов’язку (узгодження свободи з необхідністю(свобода – підпорядкування законам природи, суспільству))

• Широке розуміння права (рівність, мораль, сім’я, громадянське суспільство, держава)

• 3 Етапи розвитку права :Абстрактне право, мораль, моральність

Етапи розвитку права

• Абстрактне право

• Формальна рівність

• Свобода в межах заборони

• Власність, договір не право, ПРИМУСОВЕ

Мораль

• Суб’єктивний рівень буття права

• Свобода визначена намірами та думками (автономія);

• Умисел та вина, намір і благо, добро і зло; Неможливість примусу

Моральність

• На основі абстрактного права (зовнішньої свободи) та моралі (внутрішньої свободи) виробляється лінія поведінки – обов’язок

• Поява сім’ї, громадянського суспільства, держави

Громадянське суспільство

• Конгломерат приватних осіб та інтересів

• Суспільні стани

• Землероби (дворяни та селяни)

• Промисловці (фабриканти, торгівці, ремісники, робітники)

• Загальний стан (чиновники, інтелігенція)

• Громадянське суспільство включає відносини, що склалися стосовно приватної власності + закони та установи, що гарантують громадський порядок

• У громадянському суспільстві абстрактне право стає законом (формальність та специфікація, захист – суд присяжних)

• Громадянське суспільство – внутрішньо суперечливе (боротьба приватних інтересів та кооперація)

• Громадянське суспільство не здатне врегулювати соціальні суперечності – потреба держави

Держава

• Держава – вища мета, стоїть над суспільством

• Держава – хода Бога у світі

• Об’єктивна (організація публічної влади – Конституційна Монархія) та суб’єктивна (духовний організм) сторона держави

• Субординація влади : влада монарха, урядова (чиновники судді), законодавча – верхня (дворяни) та нижня (корпорації) палати парламенту. І всі ці гілки підпорядковуються Монарху.

• Влада монарха чітко визначена та обмежена Конституцією

Інтегративна функція

• Критика ідеї вічного миру (І. Канта) – відстоювання модем національної державності

• Необхідно дотримуватись договорів, але допустима і війна (очищає дух нації)

Густав Гуго (1764 – 1844)

«Підручник природнього права, як філософії позитивного права, зокрема – приватного права»

Ідеї:

• Критика уявлень про право, як штучний артефакт

• Право – природній результат тривалого історичного розвитку

• Самобутність права (мова та народний характер)

• Право створюється не тільки законодавцем, скільки стихійним розвитком

• Право (правила, прийняті в народі) та закони (може бути «мертвим») – Не Тотожні

• Законодавець безсилий, якщо не рахуватиметься з природно – історичними реаліями права

• Акти законодавчої влади – доповнюють позитивне право

• Національний дух – звичаєве – позитивне право

• Право існує за звичкою та є непорушним (мета – утвердження порядку)

• Протест проти правових реформ

Карл Фрідріх Савіньї (1779 – 1861)

«Право володіння»

«Про покликання нашого часу до законодавства та правознавства»

Ідеї

• Воля людини не впливає на історію та розвиток права (некерований процес)

• Аналогія між розвитком права та розвитком організму

• Історія права – поступове розкриття субстанції, щ о міститься в народному дусі

• Розвиток права – національна справа (виключення впливу іноземного права та запозичень)

• Визнання обмеженої можливості втручання діяльності людини в природні процеси

• Етапи розвитку права

• Існування права у свідомості народу (звичай)

• Право опрацьовується вченими – правознавцями

Юристи не творці права, а виразники народної правосвідомості

• Право отримує санкцію законодавця

Його завдання збирати, систематизувати та надавати точної форми нормам права

Георг Фрідріх Пухта (1798 -…

«Звичаєве право»

«Курс інституцій»

Ідеї

• Немає сенсу штучно створювати та пропонувати людям надуману правову систему

• Право – органічне явище (стадії розвитку права співпадають з еволюцією (розвитком) народного життя

• Юридичний звичай – самостійна незалежна від визнання законодавцем форма права

• Джерело обов’язкової сили звичаю – правосвідомість народу

• Звичай не створює нові норми, а лише закріплює ті, що склалися у свідомості народу

• Йдеться про Звичаї Всього Народу

Єремія Бентам (1748 – 1832) «Вступ до основ моральності та законодавства» «уривок про правління» «Деонтологія» «Принципи законодавства» «Про судові докази»

«Керівні начала конституційного кодексу для всіх держав» «теорія покарань» «про смертну кару»

Світогляд

• Світогляд

• Раціоналізм

• Утилітаризм

• Завдання юридичної науки – критичний аналіз діючого права з метою його вдосконалення (цензура діючого права)

• Критика теорії природного права (невиразність, багатозначність)

• Мірило цінності права й принцип державного управління є принцип загальної користі

• Людина прагне отримувати задоволення і прагне уникати страждань

Утилітарний підхід до розуміння права (утилітаризм у праві)

• Принцип найбільшого блага – інструмент в руках законодавця

• Критика історичної школи права (суспільного договору, природніх прав людини)

• Держави створюються насильством і утверджуються звичкою

• Природнє права – найбільший ворог розуму й найстрашніший руйнівник уряду

• Ідея прав людини веде до обґрунтування анархії й опору державній владі

• Замість народних прав людини – закріплені і гарантовані державою захист економічної та особистої свободи

• Свобода слова

• Зрівняння в правах прав жінок і чоловіків

• Заборона рабства й тілесних покарань

• Свобода розлучень

• Історія має для сучасного законодавства переважно негативне значення

• Закон – неминуче зло (обмеження свободи; але це зло неминуче і обов’язкове )

Без нього неможливо забезпечити безпеку особи і майна

• Законодавець

• Не повинен регулювати дії де люди можуть шкодити самі собі (пияцтво, розпуста, марнотратство)

• Має уникати неправомірного зазіхання на приватну власність

• Не повинен втручатися в діяльність підприємців і в їхні відносини з робітниками

• Регулювання допустиме у сфері соціального захисту населення, освіти та науки

• Люди підкоряються законам, бо вірять що це користь для них

• Закон – зло, але право приносить тільки користь