Soc_kafedr_posibnyk
.pdf
Основні етапи та тенденції розвитку соціологічної думки
соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –
2003. – № 3. – С. 46-56.
5.Нагорний Б. Література як конспект із соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2012. – № 1. – С. 156-174.
6.Попова І. Доля однієї соціологічної парадигми (До 120-річниці від дня смерті К. Маркса) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. – № 2. – С. 131–148.
7.Попова І. Публічність соціології (доповідь на І Міжнародних соціологічних читаннях пам’яті Наталії Паніної) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2008. – № 2. – С. 14-20.
8.Скокова Л. Флоріан Знанецький: автобіографічний метод у соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 6. – С. 160-171.
9.Степаненко В., Рибщун О. Українська соціологія: суспільно-історичний та ідеологічний контексти розвитку // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –
2009. – № 2. – С. 23-46.
10.Тарасенко В. Проблема начала і самообгрунтування соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. –
2005. – № 3. – С. 5-23.
ЗРАЗКИ ТЕСТІВ Варіант І
1. Соціологія як самостійна наука виникла:
А) після Другої світової війни; Б) на початку ХХ ст.; В) у першій половині ХІХ ст.; Г) у ХVІІІ ст.
41
Соціологія
2.Засновник „розуміючої”, гуманістичної соціології:
А) М. Вебер; Б) О. Конт; В) К. Маркс; Г) П. Сорокін.
3.Автор соціологічної теорії перебудови суспільства, яка була застосована на практиці у декількох країнах у ХХ ст.:
А) М. Грушевський; Б) К. Маркс; В) М. Вебер; Г) П. Сорокін.
4.Автор праці „Самогубство”:
А) К. Маркс; Б) Е. Дюркгайм; В) М. Вебер; Г) Дж. Міль.
5.Автор праці „Протестантська етика і дух капіталізму”:
А) О. Конт; Б) К. Маркс; В) Г. Спенсер; Г) М. Вебер.
6.Теорія конфлікту –
А) Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К.Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як наприклад, Р.Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам. Б) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р.Мертон, К.Девіс) виступають послідовниками Г.Спенсера і розглядають суспільство
42
Основні етапи та тенденції розвитку соціологічної думки
як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.
В) Концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій.
Г) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М.Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.
7. Теорія символічного інтеракціонізму –
А) Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К.Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як от Р.Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам.
Б) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р.Мертон, К.Девіс) виступають послідовниками Г.Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.
В) Концепція сучасної західної соціології, представники якої (М.Вебер, Т.Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій.
Г) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М.Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.
43
Соціологія
8.Видатний український мислитель Г. Сковорода вважав, що:
А) Відсутність приватної власності можлива тільки при скасуванні сім’ї.
Б) Смисл людського буття становить праця, а щастя – праця за покликанням.
В) Запорукою стабільності у суспільстві виступає „середній елемент”.
9.Хто із соціологів започаткував соціологію конфлікту?
А) Г. Зімель; Б) Е. Дюркгайм; В) К. Маркс; Г) М. Вебер.
10.Хто з соціологів увів поняття девіації у соціологічну систему знання?
А) М. Вебер; Б) Е. Дюркгайм; В) Г. Спенсер; Г) П. Сорокін.
Варіант ІІ
1.Англійський соціолог XIX ст. Г. Спенсер порівнював суспільство з:
А) машинним механізмом; Б) хімічним процесом; В) живим організмом; Г) фізичним процесом.
2.Поняття „ідеального типу” за М. Вебером – це:
А) Сукупність технологічних, соціальних, культурних змін, спрямованих на вдосконалення системи в цілому.
44
Основні етапи та тенденції розвитку соціологічної думки
Б) Певний образ-схема станів та процесів, якби вони проходили без відхилень і перешкод, що розглядається як найбільш зручний спосіб упорядкування емпіричного матеріалу.
В) Стан суспільства, за якого певне коло його громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.
3. Позитивізм – це:
А) Певний образ-схема станів та процесів, якби вони проходили без відхилень і перешкод, яка розглядається що найбільш зручний спосіб упорядкування емпіричного матеріалу.
Б) Соціологічний напрям, головна особливість якого полягає у відмові від абстрактних міркувань про суспільство, створенні позитивної, тобто заснованої на досліді соціологічної теорії, яка повинна бути такою ж доказовою і загально-значущою, як і природничі теорії. В) Стан суспільства, за якого певне коло його громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.
4. Теорія функціоналізму – це:
А) Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К.Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як от Р.Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам.
Б) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р.Мертон, К.Девіс) виступають послідовниками Г. Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.
В) Концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні
45
Соціологія
соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій.
Г) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М.Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.
5. Теорія соціальної дії – це:
А) Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К.Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, зокрема Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам.
Б) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р.Мертон, К.Девіс) виступають послідовниками Г.Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.
В) Концепція сучасної західної соціології, представники якої (М.Вебер, Т.Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій.
Г) Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М.Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, в процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.
6. Професор кафедри соціології в Сорбонні на початку ХХ ст.:
А) О. Конт; Б) М. Фуко;
В) Е. Дюркгайм; Г) А. Турен.
46
Основні етапи та тенденції розвитку соціологічної думки
7.Термін „соціологія” запропонував і вперше використав у своїх творах:
А) Г. Спенсер; Б) Е. Дюркгайм; В) К. Маркс; Г) О. Конт.
8.Автор вчення про „суспільно-економічні формації”:
А) О. Конт; Б) М. Вебер; В) К. Маркс; Г) Г. Спенсер.
9.Соціолог, який запровадив термін „соціальна мобільність”:
А) О. Конт; Б) П. Сорокін; В) К. Маркс; Г) М. Вебер.
10.Засновник Українського соціологічного інституту у Відні:
А) М. Грушевський; Б) М. Драгоманов; В) М. Шаповал; Г) Б. Кістяківський.
Правильні відповіді:
Варіант І: 1. (В); 2. (А); 3. (Б); 4. (Б); 5. (Г); 6. (А); 7. (Г); 8. (Б); 9. (А); 10. (Б).
Варіант ІІ: 1. (В); 2. (Б); 3. (Б); 4. (Б); 5. (В); 6. (В); 7. (Г); 8. (В); 9. (Б); 10. (А).
47
Соціологія
ТЕМА 3. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА
1.Еволюція уявлень про суспільство в соціологічній думці.
2.Основні чинники соціальної інтеграції.
3.Соціальні цінності та соціальні норми.
Ключові поняття: суспільство, соціальна система, цивілізація, культура, соціальні цінності, соціальні норми, культура, потреба, інтерес, мотив.
У соціології поняття «суспільство» історично було і залишається центральним предметом соціологічного теоретизування. Класичне проблемне питання Г. Зіммеля «як можливе суспільство?» на сьогодні є особливо злободенним і актуальним. Сучасні суспільні тенденції проблематизують класичне для соціологів з часів Е. Дюркгайма поняття «суспільства» як обмеженої територіально інтегральної спільності, яка не є механічною сумою окремих індивідів і має спільну економічну діяльність, повсякденні інтеракції, культуру, вірування, звичаї та інституціональні регуляціі. Суспільний розвиток висуває багато сучасних альтернатив та суперечностей, відмінності поміж різними суспільствами, попри тенденції глобалізації, не зникають, більше того – навіть знаходять свій подальший розвиток.
Суспільство як соціальна система вирізняється надзвичайною складністю, різноманітністю та багатогранністю. З огляду на це у соціології існує багато визначень суспільства: від широких до вузьких. Тому доцільно знайти і порівняти визначення терміна „суспільство” у філософії, політології, а також у класиків соціології, зокрема О. Конта, К. Маркса, Е. Дюркгайма, М. Вебера, Т. Парсонса та ін. Вихідним моментом цього питання має стати розуміння, що суспільство – це цілісна система, де головними елементами є люди, їхні зв’язки і відносини.
48
Суспільство як цілісна система
Найпоширеніший щодо аналізу суспільства системний підхід із виокремленням трьох рівнів: макро-, мікро- і мезорівня (середній рівень). Уведення мезорівня дозволяє соціологам скерувати пошук насамперед на соціальні спільноти, які нині стають центральною категорією соціології. На думку Н. Смелзера, сучасна людина однаково негативно почувається і у великих макроструктурах, і в мушлі самотності; їй бракує порівняно невеликих за розмірами, надійних і органічних спільнот, де б вона почувалася невимушено й захищено. Отже, при розгляді цього питання студентам доцільно звернутися до аналізу праці Н. Смелзера „Проблеми соціології”.
Важливим механізмом самоорганізації суспільства є соціальний капітал. Це доволі складний феномен, від якого залежать темпи економічного зростання, розвиток демократичних цінностей та норм, діючих мереж людських взаємовідносин так чи так інституційно оформлених зв’язків, які характеризуються наявністю визнання, довіри, рейтингу, статусу тощо. Практика доводить, що соціальний капітал нарощується з розвитком громадянського суспільства, зростанням довіри до суспільних інституцій, в той же час існує також і зворотній вплив розвитку демократичної системи інститутів громадянського суспільства на соціальний капітал, його структуру та якість. У загальному плані слушна характеристика Р. Патнема, що соціальний капітал характеризує сукупне суспільне благо, що створюється в результаті дії усієї системи суспільних зв’язків.
Основними компонентами соціального капіталу є такі: соціальні зв’язки, соціальні норми, довіра і санкції, що її змінюють; права, взаємні цінності. Соціальний капітал акумулюється та відтворюється на рівні соціальних мереж і груп, в яких поведінка індивідів мотивована не лише раціональним способом. Відтворення соціального капіталу на соцієтальному рівні визначається здатністю соціальних
49
Соціологія
інститутів стимулювати спонтанну кооперацію та генералізовану довіру.
Укінцевому підсумку, розвиток соціального капіталу багато в чому визначає інтеграційні процеси в суспільстві та його консолідацію, допомагає системно здійснювати індивідуальні та колективні дії соціальних сил щодо досягнення загальних цілей та завдань. Розвинутість та оптимальне структурування соціального капіталу дозволяє консолідувати загальні, індивідуальні та колективні цілі і, в ідеалі, наблизитись до соціального оптимуму, коли формується суспільство позитивного соціального партнерства та збалансованості функціонування його головних соціальних сил.
Усвітовій та вітчизняній літературі існує широкий спектр досліджень, які дозволяють теоретично узагальнити та практично реалізувати організацію розвитку соціального капіталу. Можна відмітити розробки таких авторів як Дж.Коулмен, Р.Патнем, П.Бурд’є, Ф.Фукуяма, П.Штомпка, А.Селігмен, Є.Головаха, Н.Костенко, С.Макеєв, В.Степаненко та ін.
Соціальний капітал виявляється через його функції. Існуючи у формі певних взаємодій та соціальних структур, соціальний капітал підсилює або послаблює у цих структурах дії тих чи тих функцій. Отже, нагальним є дослідження функцій соціального капіталу, які регулюють суспільні процеси в Україні, до головних можна віднести такі: конструктивна, нормативно-ціннісна, інтегративна.
Цінності – це переконання людини в значимості особисто для неї (або як варіант – для якогось співтовариства) тих або інших об'єктів або явищ. Вони являють собою культурні стандарти стосовно того, що є правильним, справедливим чи бажаним, і якi подiляються бiльшiстю членiв суспiльства або якогось соцiального угруповання. Це абстрактні стандарти блага. Вони народжені етикою світових релігій і не піддаються сумніву, вони служать еталоном, ідеалом для людей, які можуть їх поділяти або не поділяти.
50