Soc_kafedr_posibnyk

Особистість у системі соціальних зв’язків

4.Особистість як суб’єкт соціальних відносин характериується через:

А) самоусвідомлення особистості, систему ціннісних орієнтацій, потреби, мотивації, соціальні настанови і соціальну поведінку; Б) соціалізацію та соціальну ідентифікацію;

В) соціальну мотивацію і потреби; Г) соціальний статус і соціальну роль.

5.З яких частин складаються соціальні настанови:

А) поведінкової і афективної; Б) поведінкової, афективної і когнітивної; В) когнітивної і афективної;

Г) особистісної, когнітивної і афективної.

6.Афективна частина соціальної настанови – це:

А) усвідомлене ставлення до об’єкта; Б) послідовна поведінка щодо об’єкта; В) візуальне сприйняття об’єкта; Г) емоційне ставлення до об’єкта.

7.У складі тричленної структури особистості виділяють такі складові:

А) соціальний статус, соціальну роль і спрямованість особи; Б) соціальний статус, соціальну роль та індивідуалізм;

В) соціальні риси, соціальний статус і спрямованість особи; Г) соціальне виховання, соціальний статус та

індивідуалізм.

8.Соціальна роль – це:

А) модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус; Б) місце в соціальній структурі групи чи суспільства;

101

Соціологія

В) особливе ставлення людини до дійсності і до самої себе, що проявляється в цінностях, мотивах, потребах, установках, прагненнях, переконаннях та ідеалах; Г) усвідомлення особистістю своєї приналежності до

певної спільноти, її поведінки відповідно до усталених

угруп норм.

9.Соціальний статус – це:

А) процес входження в суспільство, включення особистості в соціальні зв’язки; Б) місце в соціальній структурі групи чи суспільства;

В) особливе ставлення людини до дійсності і до самої себе, котра проявляється в цінностях, мотивах, потребах, прагненнях, переконаннях та ін.

Г) усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відповідно до усталених

угрупі норм.

10.Соціальна поведінка – це:

А) особливе ставлення людини до дійсності і до самої себе, що проявляється в цінностях, потребах, мотивах та ін.; Б) модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус;

В) тип світогляду, за яким індивідуальні інтереси протиставляються суспільним і переважають їх; Г) усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на увазі

до потреб, інтересів, дій інших людей, існуючих соціальних норм.

Варіант ІІ 1. Взаємодія індивіда і соціального середовища в процесі соціалізації відбувається у формі:

А) адаптації; В) інтеріоризації; Б) індивідуалізації; Г) ресоціалізації.

102

Особистість у системі соціальних зв’язків

2. Індивід – це:

А) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої; Б) окрема конкретна людина, представник людського роду;

В) система соціально значущих рис, що характеризує людину як продукт суспільного розвитку та включення

всистему соціальних зв’язків.

3.Індивідуальність – це:

А) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої; Б) окрема конкретна людина, представник людського роду;

В) система соціально значущих рис, що характеризує людину як продукт суспільного розвитку та включення

всистему соціальних зв’язків.

4.Особистість – це:

А) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої; Б) окрема конкретна людина, представник людського роду;

В) система соціально значущих рис, що характеризує людину як продукт суспільного розвитку та включення

всистему соціальних зв’язків.

5.Соціальний статус – це:

А) позиція, придбана індивідом у суспільстві завдяки його власним зусиллям; Б) становище індивіда в суспільстві, пов’язане з

певними правами та обов’язками; В) соціальне становище в суспільстві, приписане індивіду на основі його віку.

103

Соціологія

6. Соціальна роль – це:

А) відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу чи становища у суспільстві, системі між особових відносин; Б) значення, придбане індивідом у суспільстві завдяки його власним зусиллям;

В) становище індивіда в суспільстві, пов’язане з певними правами та обов’язками.

7. Соціалізація – це:

А) процес засвоєння людиною впродовж свого життя певної системи знань, норм, цінностей, притаманний повноправним членам суспільства; Б) процес взаємодії людини з соціальним

середовищем, під час якого узгоджуються вимоги й очікування його учасників; В) втрата особистістю об’єктивної приналежності до

даної соціальної групи без подальшого входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

8.Який період у житі людини охоплює процес соціалізації?

А) від народження до повноліття; Б) від повноліття до старості; В) від народження до старості.

9.Соціальна активність особистості – це:

А) системна соціальна якість, яка визначає розуміння, прийняття інтересів суспільства та певних спільнот, а також вміння реалізувати ці інтереси, активна діяльність самостійного суб’єкта; Б) процес взаємодії людини із соціальним

середовищем, під час якого узгоджуються вимоги і очікування його учасників;

104

Особистість у системі соціальних зв’язків

В) втрата особистістю об’єктивної приналежності до даної соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

10. Поведінка, що відхиляється від соціальних норм – це:

А) аномічна; Б) агресивна; В) девіантна.

Правильні відповіді:

Варіант І: 1. (А); 2. (В); 3. (Б); 4. (А); 5. (Б); 6. (Г); 7. (А); 8. (А); 9. (Б); 10. (Г).

Варіант ІІ: 1. (А,В); 2. (Б); 3. (А); 4. (В); 5. (Б); 6. (А); 7. (А); 8. (В); 9. (А); 10. (В).

105

Соціологія

ТЕМА 6. КУЛЬТУРА І НАУКА ЯК СОЦІАЛЬНІ ФЕНОМЕНИ

1.Соціологія культури як наука: предмет, об'єкт та основі напрями досліджень.

2.Поняття, категорії і функції культури як соціального явища.

3.Наука – об’єкт соціологічного дослідження.

Ключові поняття: соціологія культури, культура, культурологічні школи, цивілізація, структура культури, наука, інституціоналізація науки, наукова діяльність.

Феномен культури складний і багатогранний. Культура як суспільний феномен реагує на всі зміни, що відбуваються у соціумі, здійснює певний вплив на нього, формуючи і визначаючи переважну більшість соціальних процесів. Для соціології як науки роль культури у функціонуванні і розвитку суспільства є досить важливою, адже соціальний розвиток людини, тобто її соціалізація, можлива в основному саме завдяки культурі і через культуру. У зв’язку з цим вагомим чинником у структурі соціологічного знання стає соціологія культури, що в свою чергу зумовлює актуалізацію вивчення даної дисципліни.

Поняття „культура” було предметом дискусії вчених та мислителів іще з часів Платона та Аристотеля. Уперше до наукового обігу це поняття було введено римським політичним діячем, філософом, письменником і оратором Марком Тулієм Цицероном і пов’язувалось з культурою розуму, а також цей термін ще означав спосіб обробки землі (від лат. обробляти, зрощувати). У ХVІІ-ХVШ ст. культура стає центральним поняттям європейської соціальної думки. В епоху Просвітництва термін „культура” розуміли як деяку протилежність природі („натурі”).

До ХVШ-ХІХ ст. культурі як джерелу духовних, моральних і естетичних цінностей протиставлялася

106

Культура і наука як соціальні феномени

цивілізація. Цивілізацію передусім пов'язували із матеріальним і технологічним прогресом, а культуру – із процесом ідеальним, духовним. Тобто термін „цивілізація” означав розвиток, рух у певному напрямку, а поняття культури – певні результати людської діяльності.

УXX ст. під культурою стали розуміти не тільки художньо-творчий процес, а насамперед звичаї, традиції, цінності, погляди, що існують у суспільстві, тобто всю сферу соціального саморозуміння людини.

У50-ті рр. ХХ ст. американські етнологи А.Кробер і К.Клакхон склали „реєстр визначень культури”, який охоплював 247 значень культури. Вищезазначені вчені довели, що цей термін вживають в описовому, історичному, нормативному, психологічному структуральному, генетичному контекстах.

Культура, з точки зору марксистського підходу, представляє собою систему формування сил людини у процесі її соціальної діяльності.

Така багатоманітність визначень цього терміну спричинила те, що в 1982 р. Всесвітня конференція з культурної політики, проведена під егідою ЮНЕСКО, прийняла декларацію, в якій культуру витлумачено як комплекс характерних матеріальних, духовних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва,

ай спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій, вірувань. За оцінками сучасних дослідників, існує близько 1000 визначень культури.

Культура є соціальний феномен, і в цьому сенсі вона протиставляється «натурі» (природі). Можна сказати, що культура – це специфічна сукупність засобів, способів, форм, зразків і орієнтирів взаємодії людей із середовищем існування, яка генетично не успадковується, а виробляється у спільному житті для підтримки певних структур діяльності й спілкування.

Така розмаїтість свідчить про те, що культура в житті людства посідає особливе місце. Вона є показником

107

Соціологія

матеріальної й духовної зрілості суспільства. У ній втілена здатність суспільства в кожний конкретний історичний період забезпечувати функціонування суспільного життя.

Культура в соціології розглядається як складне динамічне людське утворення, що має суспільну природу й виражається в соціальних відносинах, спрямованих на створення, відтворення, засвоєння й поширення матеріальної та духовної предметності, яка забезпечує реалізацію потреб і соціальних інтересів людей, їхнє взаєморозуміння й організовану взаємодію.

Загальнолюдський, глобальний та світовий характер має також наука. Наука – складний багатогранний феномен, який можна розглядати в різних планах: культурологічному (форма передачі позитивного досвіду); діяльнісному (особлива діяльність, спрямована на одержання і застосування знань), практичному (безпосередня продуктивна, практична сила суспільства); інституціональному (особливий соціальний інститут, що дає стійкість і визначеність суспільним відносинам, прискорює суспільний розвиток); інформаційному (збір, аналіз і переробка інформації); логіко-гносеологічному (особлива форма суспільної свідомості, яка характеризується своєрідним способом відображення світу).

Розвиток науки завжди був пов’язаний з задоволенням потреб суспільства. Наука проникає в різні сфери суспільства, проте разом з цим вона усе в більшій мірі залежить від суспільства. Інституціоналізація призводить до більш чіткого вираження соціально значимих функцій науки, що в свою чергу змінює роль, статус, престиж науки в суспільстві. В умовах сьогодення при взаємодії суспільства і науки все більш значимим стає служіння науки гуманним цілям.

Довший час наука не була цілісним, розвинутим, самостійним соціальним утворенням, так як розвивалася в рамках інших соціальних інститутів: релігії, освіти. Становлення соціології науки як самостійної галузі відбувається в кінці 50-х років ХХ століття, коли науки і

108

Культура і наука як соціальні феномени

новітні технології були визнані невід’ємними компонентами в житті суспільства, соціальними інститутами суспільства. В цей час були опубліковані три теоретичні роботи, що посилили інтерес до соціології науки – це роботи Р. Мертона „Наука, техніка і суспільство Англії в XVII столітті” (1928), Дж. Бернала „Соціальна функція науки” (1939) і Т. Куна „Структура наукових революцій” (1962).

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

ПРИРОДА, ФУНКЦІЇ, СТРУКТУРА КУЛЬТУРИ ТА НАУКИ

1.Еволюція поняття „культура” та особливості її дослідження в соціології.

2.Предмет, об’єкт, категорії, функції та методи соціології культури.

3.Наука як складний багатогранний феномен та об’єкт соціологічного аналізу

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Вивчаючи перше питання, зверніть увагу на широкий спектр інтерпретації терміну „культура”, на виникнення терміну „соціологія культури”, на формування шкіл у розумінні культури. Визначте орієнтири представників шкіл у трактуванні культури як феномену суспільства.

Соціологія культури – це галузь соціологічного знання, що вивчає закономірності функціонування та розвитку культури як суспільного явища, а також форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності.

Уперше поняття „соціологія культури” було введено у соціологічну науку М. Адлером, який під предметом цієї галузевої соціологічної теорії розумів вивчення соціальних чинників становлення і функціонування культурних цінностей і норм, їх вплив на суспільство і соціальну поведінку людини.

109

Соціологія

Укінці ХІХна початку ХХ ст. у класичній соціології склалися дві основні школи у розумінні культури: французька (Е.Дюргайм, К.Леві-Стросс, Дж.Мердок), яка розвиває ціннісно-

регулятивну орієнтацію соціології культури (колективні уявлення, цінності, традиції) та німецька (М.Вебер), яка розвиває етико-нормативну орієнтацію (переконання про честь, обов’язок, гідність, красу). У 50-ті рр. ХХ ст. розпочинає роботу американська соціологічна школа, де виникають дві гілки розуміння культури: культуралістська (Ф.Боас, Б.Малиновський, М.Мід, Р.Бенедикт, А.Кребер), яка стверджувала, що в теоріях про суспільство головне місце повинно належати культурі, й антрополого-структуралістська

(А.Радкліфф-Браун, А.Еванс-Прічард), які надавали першість при вивченні суспільства соціальній структурі.

У60-70-ті рр. ХХ ст. соціологія культури стає самостійною теоретичною системою знань. Біля її витоків стояли П.Сорокін („Соціальна та культурна динаміка”), А.Моль („Соціодинаміка культури”). Над проблемами розвитку культури працювали П.Бурдьє, Н.Смелзер, Дж.Мердок, У.Самнер.

Серед сучасних українських учених цими проблемами займаються С.Кримський, М.Попович, Л.Сохань, Є.Бистрицький, О.Донченко, В.Піча, В.Андрущенко та ін.

Культура й культуроутворювальна діяльність людей може бути також розглянута в широкому значенні – як така, що складається із трьох підсистем: духовної, матеріальної й соціальної. Взаємно впливаючи одна на одну, вони становлять єдине ціле культури.

Усі три підсистеми культури замикаються на культурі особистості як персоніфікованого носія культурної свідомості.

Аналізуючи друге питання – про предмет, об’єкт, категорії, функції та методи соціології культури, зверніть увагу на те, що питання предметної сфери культури залишається дискусійним. Складність вирішення цього питання полягає в тому, що культурне охоплює соціальне в

110