Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
sotsiologiya.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
20.08.2019
Размер:
113.66 Кб
Скачать

Розділ 1. Соціологія як наука

Компетенції:

знати

розуміти

вміти

Зміст розділу

План:

1.1. Об’єкт і предмет соціології, її місце серед інших наук. Особливості соціологічного підходу до вивчення суспільства.

1.2. Структура та функції соціології.

1.3. Основні етапи розвитку соціології.

1.4. Становлення української соціології.

1.5. Основні соціологічні теорії.

1.1. Об’єкт і предмет соціології, її місце серед інших наук.

Термін „соціологія” походить від двох слів: societas (лат. – суспільство) і logos (грец. – вчення, знання), отже, етимологічно „соціологія” – це наука про суспільство або суспільствознавство. Названий термін запропонований і введений у науку французьким філософом і соціологом Огюстом Контом, який і вважається засновником соціології як окремої науки.

Вивчення кожної навчальної дисципліни прийнято розпочинати з визначення її предметного поля, тобто з питання „Що саме досліджує ця наука?” Сама назва соціології свідчить про те, що об’єктом соціологічного пізнання є суспільство. Однак одразу можна зауважити, що суспільство є об’єктом пізнання багатьох наук, які називають суспільно-гуманітарними – це філософія, історія, етнологія, соціальна антропологія, політологія, економіка, право, психологія, педагогіка, культурологія, релігієзнавство, етика тощо.

У системі цих наук соціологія вивчає те спільне, що є характерним для всіх суспільних об’єктів. Вона дає науково обґрунтовану концепцію вивчення суспільства, його структури, забезпечує розуміння закономірностей взаємодії різних елементів цієї структури. У цьому відношенні статус соціології щодо інших суспільних дисциплін подібний статусу загальної біології стосовно анатомії, фізіології, зоології чи ботаніки. Тому виникли такі соціологічні „теорії середнього рівня”, як соціологія політики, економічна соціологія, соціологія права, соціологія освіти, соціологія культури, соціологія релігії тощо, а в деяких науках є розділи, пов’язані з суспільством, наприклад, соціальна філософія, соціальна психологія тощо. Взагалі кордони між філософією і соціологією – не чіткі. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні настанови і соціальні цінності, думки та настрої людей тощо.

Наразі є й відмінності. Якщо філософія – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та людини і її апарат оперує переважно абстрактними категоріями, то соціологія – конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія – ті, що спостерігаються нині; соціологія – це, певною мірою, історія сучасності. Якщо для політології важливі кількісні показники людей, які проголосували за певні політичні сили, то для соціології важлива мотивація людей, тобто причини вибору людьми саме цих політичних сил. Для порівняння соціології з психологією можна навести наступний приклад: при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних (внутрішньо-особистісних) механізмів формування і виразу громадської думки.

Крім суспільно-гуманітарних наук, соціологія має зв’язки з природничими науками, насамперед з математикою і статистикою. Це пов’язане з тим, що у соціологічних дослідженнях широко використовуються математичні методи аналізу даних – факторний, дисперсійний, регресивний та кореляційний аналізи, методи класифікації. Взаємодія соціології і математики, зокрема, розширення використання методів математичного моделювання в соціології є одним з магістральних напрямків розвитку досліджень.

Внаслідок відмінностей у методології та проблематиці різних суспільних наук виникає питання про предмет соціології: „Що ж вирізняє соціологію серед розмаїття суспільних наук, кожна з яких має власну, більш або менш визначену предметну галузь?” Наперед зазначимо, що це питання нині є дискусійним.

Тривалий час специфіку соціології, на відміну від так званих конкретних суспільних наук, вбачали в її узагальнювальному, інтегративному характері, у зосередженості на дослідженні сутності будь-яких форм соціальності. Проте таке тлумачення специфіки соціології давно вже не задовольняє сучасних соціологів, які не без підстав вважають, що це – рецидив старого соціально-філософського мислення. Скепсису додає ще й та обставина, що, як свідчить історія науки, предметна галузь будь-якої галузі знань із часом зазнає певних змін, модифікуючись із появою нових пізнавальних можливостей та практичних потреб. Тому разом із соціокультурним чинником визначення предмета (певні теоретичні напрями) необхідно враховувати й часовий – предмет знаходиться в русі, як і сам процес пізнання.

Мабуть, саме це дало ученим привід для жарту: „Фізика – це просто те, чим займаються фізики”. Дотеп не позбавлений певного сенсу, адже сьогодення науки, її актуальна проблематика, сучасні турботи можуть слугувати вагомим аргументом на користь того чи іншого способу самовизначення науки. Сучасні соціологи працюють із вражаюче широким колом проблем. Будь-який феномен із життя суспільства можна пов’язати з „соціальним”, а відтак зробити предметом аналізу соціології.

Загалом в історії соціології виділяють дві тенденції щодо визначення її предмету: предметно-орієнтовану (наголос – на соціальній структурі) і проблемно-орієнтовану (наголос – на людській поведінці). Прикладами можуть бути визначення різних учених.

Так, російський соціолог Володимир Ядов розглядає як ключову, основоположну категорію соціології – соціальну спільноту. Соціологію він визначає як науку про становлення і функціонування соціальних спільнот, організацій та процесів. Його думку поділяють у своїх підручниках українські соціологи Олена Якуба (Харків) та Наталя Черниш (Львів).

На думку Нейла Смелзера (Каліфорнійський університет, США), соціологія – це наукове вивчення суспільства та суспільних відносин або, іншими словами, спосіб вивчення людей – „соціологи хочуть знати, чому люди поводяться саме так, а не інакше, чому вони утворюють групи, чому воюють, поклоняються комусь, одружуються, голосують і т.п., тобто все, що відбувається при взаємодії людей”.

У своєму підручнику Джейн Томпсон і Джудіт Прістлі (Оксфордський університет, Велика Британія) визначають соціологію як науку, що вивчає складні взаємодії (інтеракції) між людьми і суспільством, те як люди створюють, змінюють суспільство, та те, як суспільство формує поведінку людей та їхню уяву про себе.

Ентоні Гіденс (Кембріджський університет, Велика Британія) зазначає, що соціологіяце вивчення соціального життя людини, груп людей та суспільств. На його думку, наукове поле соціології надзвичайно широке – від аналізу випадкових зустрічей між окремими індивідами на вулиці й до вивчення глобальних соціальних процесів.

Відповідно, предмет соціології – це закономірності розвитку особистості, соціальних спільнот та суспільства в цілому; а соціологія, своєю чергоюце наука про комплексний аналіз суспільства як єдину цілісну систему, людські спільноти, соціальні відносини та соціальну поведінку людей.

Соціологічний підхід (соціологічна уява).

Німецький соціолог Г.Зіммель у праці „Проблема соціології” так писав про соціологію: „Вона належить до того типу наук, спеціальний характер яких полягає не в тому, що їхній предмет разом з іншими підходить під одне вище, загальне поняття (як класична філософія і германістика, оптика і акустика), а в тому, що вони ставлять усю сукупність предметів під особливий кут зору. Не об’єкт, а точка зору, особлива, здійснювана нею абстракція диференціює її від решти історико-соціальних наук”. Отже, соціологія вирізняється з-поміж інших соціальних наук не стільки предметом, скільки специфічною точкою зору. Її ще називають соціологічною уявою (Р.Міллз) чи соціологічним підходом (П.Бергер).

Американський соціолог Райт Міллс під соцiологiчною уявою розумів здатнiсть людини побачити своє життя, клопоти, проблеми, сподiвання у зв'язках з широким соцiальним та iсторичним контекстом, у якому людина живе. Він показав дію соціологічного підходу на прикладі Великої депресії 1930-х рр. Коли рівень безробіття досяг 25%, безробітні виявилися безсилими щось зробити, але звинувачували в усьому суспільство. Вони говорили: „Зі мною робиться щось не те, я не можу знайти роботу”, але соціологічний підхід дав їм можливість зрозуміти: „Економіка впала, роботи неможливо знайти тому, що її немає!”.

Соціологічний підхід, за визначенням американського соціолога Пітера Бергера, – це уміння бачити загальне в частковому. Соціологи виявляють загальні зразки в повсякденній поведінці окремих людей, тобто здатність суспільства формувати наше індивідуальне життя. Кожна людина унікальна і має „свободу вибору”, але часто її дії та життєвий вибір спрямовує суспільство. Отже, наш повсякденний вибір багато в чому пов’язаний із суспільством, яке нас оточує. Наприклад, у США 40 млн. молодих людей (75%) займаються спортом. Якщо їх запитати, чому вони це роблять, вони скажуть, що їм просто подобається спорт. Але насправді все не так просто, оскільки в США спорт у більшій повазі, ніж у багатьох країнах. Крім цього, в різних країнах суспільство по-різному впливає на різні категорії людей (чоловіків і жінок, багатих і бідних тощо). Наприклад, багаті захоплюються дороговартісними видами спорту (гірські лижі, гольф, дайвінг), а люди з нижчим рівнем доходів надають перевагу менш затратним (біг, бейсбол, баскетбол, футбол).

Можна сказати, що соціологічний підхід приводить нас до розуміння того, що в тій грі, якою є наше життя, ми самі робимо ставки, але масть визначає суспільство. Отже, соціологія дозволяє дивитися на світ таким чином, щоб ефективніше домагатися своїх цілей. Адже через знання і розуміння суспільства ми можемо змінити своє індивідуальне життя.

Наразі актуальним стає не просто соціологічний, а глобальний підхід – вивчення світового (глобального) суспільства і того місця, яке займає в ньому наше суспільство. Як життя людини обумовлене конкретним суспільством, так і кожне суспільство залежить від усього світу. Нам легко буде зрозуміти владу суспільства над індивідом або владу глобального суспільства над окремим, якщо ми уявимо, наскільки по-інакшому ми би жили, якби народилися в іншій за статками сім’ї або в будь-якій іншій країні. Так, жити у США та розвинених країнах краще, але це не заслуга конкретних людей, які там живуть – вони не розумніші, їм просто пощастило народитися в достатку.

Отже, при визначенні предмету соціології виокремлюють як „ключове” певне соціальне явище (соціальні відносини, соціальні організації, соціальні групи, соціальні процеси тощо), тобто власне об'єкти, які підлягають соціологічному вивченню. Але наголос робиться не на самому предметі, а на соціологічному підході.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]