Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Anatoliy_Moskalenko_Teoriya_zhurnalistiki.doc
Скачиваний:
706
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
3.3 Mб
Скачать

183 Теорія журналістики

політичній літературі. Все ще у зародковому стані процес пошу­ку форм і засобів підвищення ефективності інформаційних про­цесів в сфері журналістики. І особливо в Україні.

Важливо підкреслити, що якість соціальної інформації в пре­сі, на радіо і телебаченні виявляється, насамперед, у об'єктив­ності, науковості, у повному розкритті характерів, суттєвих рис, у показі основних процесів, тенденцій, явищ. Тільки за таких умов можна оцінити й інші її важливі риси: суспільне значення, наявність справжніх духовних цінностей, зображувальні засоби (стиль, мова, жанрова довершеність, мотиви цілеспрямованої дії тощо). Лише коли усі вказані елементи виступатимуть в органіч­ній єдності, можна говорити про результативність соціальної ін­формації.

Якщо, приміром, окреслюємо межі негативного явища, то дуже важливо бачити причини, які його породжують. Але трапляється й так, що зібрані факти з позитивним зарядом добираються без урахування наукової методології, тоді ефективність виступу жур­наліста дорівнює нулю. До такого типу неточної інформації, в якій не може бути мови про принцип правдивості, належать пуб­лікації, де використовуються розрахунки господарських резуль­татів у процентах. Згадаймо, як не так давно рясніли в газетах, звучали по радіо і на телебаченні переможні реляції з колгосп­них ланів та заводських цехів.

Звичайно, завжди потрібна повна і правдива інформація. Це — основа методології дослідження і мотивації творчості. Соціальна інформація може бути правдивою лише тоді, коли вона є пов­ною і в цьому розумінні — точною. Чи мають журналісти грома­дянську мужність визнати, що продукуються нерідко статті, де є невірні факти, висловлюються думки, які не відповідають часу, реальному розвитку суспільства?

У більшості випадків неточності подібного типу йдуть від не­повного дослідження фактів чи явищ, від збігу деяких ознак чи елементів явища. Так само як не можна уявити куб у двох вимі­рах, так і суспільний факт не може бути представлений у одно­мірному або двомірному визначенні. Від журналіста чекають не тільки істини, а й повного відображення дійсності — це основ­ний предмет нашого дослідження, нашої творчості.

Точність завжди повинна бути тісно пов'язана з мотивами журналіста, з його гіпотезами і добросовісністю. Справжня публі­цистика не допускає навмисного викривлення фактів та явищ. Без цього найважливішого етичного принципу порушуються ос­нови взаємин автор — творець — аудиторія, перестає функціо-

184

Результативність журналістської діяльності

нувати або деформується дія всіх інших факторів. Звичайно, й у недобросовісних журналістів часто-густо знаходимо гострий об­разний стиль, логічну конструкцію публікації, оперативність ін­формації, але в такому випадку виступ у пресі веде до дезорієн­тації, обману, має місце відсутність елементарної порядності.

Поняття професійної моральності — це особлива сукупність спеціальних норм моралі, а також додаткові норми, правила і принципи поведінки, прийняті в тому чи іншому колективі пра­цівників.

Полеміка, яка час від часу виникає в наукових колах, незва­жаючи на різні позиції сторін, призводить до думки, що мораль­ні норми, правила та принципи конче необхідні у будь-якій про­фесії, а надто у сфері творчій, де вони відіграють свою суспільну роль. З повним правом цей висновок можна віднести до журна­лістики. Відомо, що вплив будь-якої публікації, її соціальний ефект залежать значною мірою від особи автора, його престижу й авторитету.

Чому ми завжди шанували й шануємо наших кращих публіцис­тів, таких як Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Павлик, Симон Петлюра. Тому що творець завжди сприймається як цілісний образ в усьому його культурному, по­літичному та моральному виявленні, у єдності справи і слова.

Недаремно свого часу сказав поет:

"Поэтом можешь ты не быть, но гражданином — быть обя­зан!"

З повним правом можемо твердити, що у цих рядках вислов­лено стислу формулу журналістської етики. Суть цього поняття виходить далеко за межі професійних обов'язків, добросовіснос­ті, точності, правдивості, об'єктивності та відповідальності.

Професор Ясен Засурський (Москва), зокрема, надає велико­го значення проблемі журналістської етики як важливому фак­тору ефективності публіцистики. Проблеми етики, як підкрес­лює він, є надзвичайно важливими з професійної точки зору, особливо у справі навчання журналістів, виховання в них духу справжньої моральності, авторитету професії, а з авторитетом журналістики пов'язана й дієвість преси.

Поняття справжньої журналістської етики є багатогранним. У різних авторів знаходимо різні тлумачення журналістської ети­ки, до якої входять:

Q правдивість,

□ переконаність і принциповість,

Q організованість і дисципліна,

185

Теорія журналістики

□ швидка орієнтація в конкретно-історичній обстановці,

Q правильна оцінка ситуації.

Моральна відповідальність журналіста виявляється у виборі теми, а також у моральній мотивації його твору та виборі того чи іншого засобу відображення.

Звичайно, коли йдеться про моральне обличчя творця, його -моральну відповідальність, слід мати на увазі й те, що деякі з аспектів необхідні для будь-якої людини. Але існують такі вимо­ги, які притаманні чи, скоріше, обов'язкові для журналістів. Ок­реслюючи параметри журналістської етики, можемо визначити деякі характерні особливості, без яких унеможливлюється ство­рення публіцистичного явища, що має суспільне значення та базується на таких визначальних принципах:

  1. Етика як система моральних і творчих принципів автора.

  2. Етичні норми і принципи, обов'язкові при створенні будь-якої конкретної публікації, усіх персонажів та дійових осіб. У межах одного конкретного емпіричного дослідження всі персо­нажі (нарису, репортажу, статті, фейлетону) мають виступати як одна соціометрична група, а їх взаємини мусять фіксуватися за законами загальнолюдських принципів моральності.

  3. Журналістська етика не може ігнорувати творчого середо­вища, що виступає під поняттям «колегіальності». Йдеться про те, що треба враховувати думку колективу, де планується вихід публікації.

Головне, про що слід пам'ятати завжди — це усвідомлення ети­ки як знаряддя захисту істини, відстоювання своїх принципів.

Сумлінність — одна з найсуттєвіших норм журналістської ети­ки. І це не лише особиста справа журналіста, але й суспільна вимога. Ніхто не може протидіяти нормам моралі, оскільки сво­їми несумлінними діями така людина підриває довіру до журна­лістики взагалі. Журналіст має одну величезну перевагу і водно­час відповідальний обов'язок — він мусить діяти сумлінно, в рам­ках закону зібрати якомога більше фактів та документів, які не­заперечно доводитимуть його правоту і точність, тобто базувати­муться на принципах правдивості й об'єктивності.

Кожен має право висловлювати свою думку, але ніхто не має права дезінформувати суспільство. Навмисне викривлення фак­тів, інсинуації та підтасовки дуже близько межують з криміна­лом, особливо, якщо мають суспільний резонанс.

У 1994 р. представники країн — членів Ради Європи, зібрав­шись у Празі на Європейську конференцію, присвячену політиці у галузі мас медіа, проголосили такі принципи:

186

Результативність журналістської діяльності

Принцип 1

Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Ця роль вимагає від журналістики діяти таким чином:

  • інформувати про діяльність громадських владних структур, а також приватного сектору, надаючи таким чином можливість людям формувати власну думку;

  • дозволяти як окремим людям, так і групам людей вислов­лювати свої думки з тим, щоб про ці думки знали громадські та приватні владні структури та суспільство в цілому;

  • постійно і критично аналізувати діяльність різних владних структур.

Принцип 2

Журналістика спирається у своїй діяльності в різних електрон­них та друкованих засобах інформації на фундаментальне право на свободу слова, гарантоване ст. 10 Європейської конвенції про права людини.

Принцип З

Для того, щоб журналістика реально сприяла демократично­му розвитку суспільства, їй необхідно мати:

  • необмежені можливості для оволодіння професією журна­ліста;

  • повну незалежність редакцій від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;

  • доступ до отримання чесної та неупередженої інформації від громадських владних структур для забезпечення відкритої ін­формаційної політики;

  • захист права журналістів на утаємничення джерела інфор­мації.

Принцип 4

Маючи на увазі фундаментальну роль журналістської свободи слова у суспільстві справжньої демократії, будь-яке втручання у журналістику з боку громадських владних структур повинно:

  • бути необхідним у демократичному суспільстві та відповіда­ти його суттєвим соціальним потребам;

  • бути затверджене законом і мати ясне та чітке формулю­вання;

  • мати вузьку інтерпретацію (тлумачення);

  • бути пропорційним до тієї мети, яка ставиться.

187

Теорія журналістики

Принцип 5

Перевага (підтримка) з боку владних структур, і відповідно тих, хто зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:

  • високоякісним системам професійної підготовки журна­лістів;

  • діалогу між журналістами, редакторами, видавцями, влас­никами електронних і друкованих засобів інформації та владни­ми структурами, що відповідають за політику ЗМІ на урядовому чи міжурядовому рівнях;

  • створенню таких умов, які б захищали журналістів (вітчиз­няних та зарубіжних) в екстремальних ситуаціях при виконанні небезпечних завдань, використовуючи для цього такий спосіб, як двосторонні та багатосторонні угоди;

  • прозорості щодо діяльності:

  • структурі власності різних підприємств у галузі ЗМІ;

  • відносинам із третіми сторонами, що мають вплив на неза­лежність редакцій ЗМІ.

Принцип 6

Фундаментальна функція журналістики у демократичній кра­їні передбачає, що всі, хто займається журналістикою, здійсню­ють це відповідально і дотримуються етичних норм, а головне не втрачають своєї незалежності та критичності. Журналістика має служити свободі слова, що включає право одержувати та переда­вати інформацію, поважаючи при цьому інші фундаментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Європейська конвенція про права людини.

Принцип 7

Практика журналістики у демократичному суспільстві виро­била цілу низку норм, які ввійшли до багатьох професійних ко­дексів поведінки. Це такі «неписані закони», як:

  • повага до права громадськості бути точно інформованою про факти та події;

  • збір інформації чесними (законними) методами;

  • чесність в інформуванні, коментуванні, критиці, утримання від невиправданого втручання у приватне життя, наклепів (ди­фамації), необгрунтованих звинувачень;

  • виправлення будь-якої друкованої або переданої в ефірі ін­формації, що виявилася неточною (помилковою);

  • збереження професійної таємниці відносно джерела інфор­мації;

  • утримання від пропаганди насильства, ненависті, нетерпи­мості на расовій, статевій, сексуальній, мовній, релігійній, полі-

188

Результативність журналістської діяльності

тичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.

Принцип 8

Розуміючи, що різні ЗМІ працюють в різних умовах, і ці умо­ви не є стабільними, владні структури мають обережно посила­тися на правила, про які йдеться у принципі 7, і мають визнати, що всі, хто працює у сфері журналістики, має право виробити свої особисті стандарти поведінки — наприклад, у формі кодек­сів поведінки, де буде визначено, яким чином права і свободи журналістів узгоджуються з іншими правами, свободами та інте­ресами, з якими може виникнути конфлікт, а також обов'язки журналістів.

Ми розглянули основоположні принципи преси, акцентуючи увагу, головним чином, на правдивості та об'єктивності, що най­більш актуальні у часи «смути» і переоцінки цінностей. Вони конкретизуються у більш окремих принципах, які визначають різні сторони їхньої діяльності. Дотримання принципів — важ­ливий критерій напряму, характеру, рівня будь-якого видання. Основоположні принципи преси мають всеохоплюючий харак­тер і тісно пов'язані з такими поняттями, як демократизм, гума­нізм, плюралізм, загальнолюдські цінності.

Ефективність і Розглянемо, насамперед, поняття резуль-,

дієвість як різні типи тативності (ефективності і дієвості) жур- результативності налістської діяльності у концептуальній

площині. Ці терміни так чи інакше похо­дять від латинського слова effectus (підсумковість дії, її результа­тивність), що означає наявність функціонального зв'язку. Слов­ники стверджують, що будь-яка діяльність, яка розгортається в рамках даного процесу, повинна привести до певного результа­ту. Наука і практика оперують різноманітними поняттями, що увібрали в себе смислові значення цих слів, але всі вони характе­ризують форми діяльності стосовно їх завершення.

У масово-інформаційній діяльності поняття результативності використовується принаймні у трьох значеннях:

  1. як спосіб дохідливості (якщо інформація доходить до тих, кому вона адресована, значить і діяльність щодо інформуван­ня — ефективна і дієва);

  2. як показник ступеня досягнення заздалегідь поставленої мети;

  3. як засіб впливу.

Поняття результативності преси стосується певного впливу

189

Теорія журналістики

цілеспрямованої діяльності. Воно свідчить про реальний резуль­тат впливу преси на людину і суспільство.

Для уточнення понять «дієвість» і «ефективність» зробимо невеличкий екскурс в історію.

Термін «дієвість» почав використовуватися в журналістиці значно раніше, ніж термін «ефективність». Працівники газет і журналів зверталися до нього вже в 30-ті pp. «Як показує прак­тика, — читаємо, зокрема, в одному з номерів журналу «Большевистская печать» за 1933 p., — під боротьбою за діє­вість скрізь розуміють лише боротьбу навколо матеріалів вик­ривального плану» (Большевистская печать. — 1933. — №3. — С 22). Це був початок тієї кривавої дієвості, що розквітла у наступні роки. До терміна «ефективність» підвищився інтерес у середині 70-х pp. Так, як же розуміти «дієвість» і «ефектив­ність»?

Наведемо такий історичний факт. Корчування лісів в Месо­потамії, Греції, Малій Азії було спочатку дійовим засобом збіль­шення орних земель. Однак у результаті поля, позбавлені лісо-захисту, засохли, зачахли, покрились ярами і припинили своє існування як рілля.

Тут, як бачимо, початок і кінцевий результат певної діяльнос­ті за своїм змістом не збігаються, вони неоднозначні. Ця обста­вина, безперечно, має враховуватись у нашому розумінні дієвос­ті та ефективності.

Під дієвістю преси слід мати на увазі оперативну, безпосеред­ню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи. Ефективність преси — поняття більш широке та ємке. Воно вклю­чає результати впливу преси на людину і суспільство, результа­ти, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу.

Таким чином, рівень ефективності засобів масової інформації та її конкретний вияв зумовлені, по-перше, характером завдань, мети, ідей, їх реальністю; по-друге, науковістю процесу поши­рення загальнолюдських цінностей; по-третє, ступенем прийняття або неприйняття, глибокого засвоєння людьми (аудиторією) тих же цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність. Ос­таннє і є результатом впливу, який виступає в формі духовних і практичних ефектів.

Практика переконує, що ефективність впливу преси, радіо і телебачення залежить від багатьох обставин: змісту, мети, яка поставлена; підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і мето­дів впливу; особливостей аудиторії і рівня, на якому здійснюєть-

190

Результативність журналістської діяльності

ся масово-інформаційна діяльність; впливу зовнішніх умов, се­редовища як на ЗМІ, так і на аудиторію.

При визначенні поняття дієвості ми обов'язково матимемо справу з такими взаємодіючими компонентами, як наирям-кад-ри-засоби-форми-методи; аудиторія-регіон-середовище. Покаже­мо це на такій схемі:

Наприклад, позитивні якості засобів, форм і метбдів роботи визначаються, в першу чергу, їх здатністю забезпечити диферен­ційованість і систематичність, планомірність і послідовність, гнуч­кість і глибину впливу на дану аудиторію за даних обставин.

Ефективність засобів масової інформації відзначається винят­ковою багатогранністю. Вона лежить у площині «метод-резуль­тат». Конкретних проблем у цій сфері буде стільки, скільки невідпо­відностей між поставленою метою і кінцевим результатом.

Вихідною точкою аналізу ефективності є з'ясування мети впли­ву. Звідси бере свій початок проблема дієвості (позначимо її як ПД). Проблема — різниця між поставленою метою (М) і резуль­татом (Р):

ПД = М - Р

Вирішити цю проблему — значить привести у відповідність друге з першим. Отже, якщо М = Р, то зникає проблема, і тоді Д=М = Р.

Мета — це серцевина діяльності засобів масової інформації, вона в кожній конкретній ситуації визначає зміст, вибір засобів, форм і методів впливу на свідомість і поведінку людей. Мета —

191

Теорія журналістики

це майбутній бажаний рівень свідомості і вчинків мас, соціаль­них груп, колективів, окремих осіб. Цілеспрямована діяльність засобів масової інформації передбачає врахування об'єктивно іс­нуючих можливостей. Мета ефективна тільки в тому випадку, якщо вона максимально відповідає потребам і можливостям сус­пільного розвитку (наприклад, ми говорили про спільність цілей на даному етапі розвитку нашого суспільства: самодостатня цін­ність особистості, національна ідея, ідея державності).

Ефективність діяльності ЗМІ завжди оцінюється з урахуван­ням поставленої мети. Ефективність є власне мірою, ступенем досягнення мети.

Терміни «ефект» і «ефективність» пов'язані між собою, але вони не збігаються.

Ефект — це результат будь-якої діяльності засобів масової ін­формації, процесу споживання інформації населенням.

Ефективність — не просто будь-який результат, а лише той, що збігається з наміром джерела інформації, і свідчить про до­сягнення цілей, які ставилися перед інформацією в процесі її створення і поширення. Отже, ефект — більш широке поняття, ніж ефективність.

Серед ефектів ми знаходимо і ті, що підтверджують більш чи менш високу (чи відповідно низьку) ефективність інформації ЗМІ, і ті, що свідчать про повну неефективність цієї інформації, і ті, що збігаються з результатами, протилежними намірам джерела інформації (негативний, нефункціональний ефект), і ті, що є, так би мовити, нейтральними відносно ефективності, не мають відношення до неї.

Усі цілі можна поділити на стратегічні (перспективні) і так­тичні (поточні, ситуаційні, разові, вузькоспеціалізовані). Такий поділ умовний, бо на практиці, переплітаючись між собою в ре­альних обставинах, вони виступають як єдине, нерозривне ціле.

Перспективні цілі мають загальний характер і органічно вип­ливають із стратегічних завдань. Вони змінюються з переходом до нового стратегічного етапу і ніколи не можуть бути реалізова­ні відразу.

Тактичні (поточні, практичні, окремі) цілі — це елементи за­гальної або стратегічної цілі. При оцінці ефективності слід вра­ховувати і ті, й інші. Окремі цілі виступають, як правило, у виг­ляді практичних завдань.

Загальні, стратегічні цілі диференціюються не тільки в часі, але і в просторі. У першому випадку в рамках загальних цілей виділяються окремі цілі. У другому випадку кожна загальна ціль

192

Результативність журналістської діяльності

розпадається на ряд інших, які у своїй сукупності і становлять головну, загальну ціль. Ефективність роботи ЗМІ є співвідно­шення досягнутого у здійсненні цілей з відповідною цільовою установкою. Міра ефективності — це ступінь наближення до вихідної цілі.

Категорія ефективності в широкому розумінні цього слова передбачає досягнення найвищих результатів при найменших затратах праці і часу. Проте ці поняття не можна переносити із галузі економіки на творчий процес, масово-інформаційну ді­яльність.

Слід пам'ятати, що гармонійне виховання людей здійснюєть­ся під упливом багатьох факторів, а не тільки функціонування засобів масової інформації. Визначити їх заслуги, так би мовити, в «чистому вигляді» дуже важко. їм доводиться нерідко долати серйозні перешкоди, нейтралізувати вплив негативних факторів, зазнавати великих витрат і не завжди мати помітні здобутки.

У всебічному вихованні людей, їх політичної культури розра­ховувати на легкі успіхи не доводиться. Тут потрібний тривалий час, треба виявляти найбільшу наполегливість і систематичність. Без цих якостей писати і приступати до ефективної роботи не можна.

Явища морального і психологічного характеру не піддаються формальному вираженню у кількісних вимірниках. Друковане чи мовлене слово ефективне тоді, коли воно вносить істотні зміни в свідомість і вчинки людей.

Уніфікованість ЗМІ дозволяє прогнозувати їх результати. Про­цес ефективності стає більш керованим.

Щоб друковане чи мовлене слово було більш ефективним, треба всебічно знати аудиторію. Велика аудиторія диференцію­ється на багато напрямів.

Зрозуміло, у масовому зверненні до всього суспільства (респуб­ліканські газети, журнали, радіо і телебачення) не можна враху­вати всі можливі відмінності аудиторії. Головне для великої ауди­торії — це її регіональний, національний і віковий склад.

Звідси проблема планомірності, послідовності, цілеспрямо­ваності, чітко систематизованого впливу. Мова йде про те, щоб у відповідності до запитів, нахилів різних соціальних груп насе­лення і соціальних типів людей обгрунтувати найбільш раціо­нальні методи і форми роботи преси, радіо і телебачення.

Зростаючий потік інформації вимагає не тільки правильного поєднання різних каналів, але і врахування можливого обсягу інформації для різних категорій читачів, глядачів і слухачів. .

193

Теорія журналістики

Відомий педагог К. Д. Ушинський говорив: «Вихователь пови­нен прагнути узнати людину, якою вона є в дійсності, зі всіма її слабкостями, і у всій її величі, зі всіма її буденними, дрібними потребами і зі всіма її великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати людину в сім'ї, в суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці зі своєю совістю» (Зібр. творів. — Т. 8. — С. 35). Диференційованість засобів масової інформації — необ­хідна умова їх ефективності.

Які ж критерії ефективності діяльності засобів масової інфор­мації?

Відображаючи результати діяльності, вони визначаються ба­гатьма аспектами якісних і кількісних означень. Ефективність — поняття ємке, багатогранне, комплексне. Про ефективність ді­яльності засобів масової інформації правомірно судити з сукуп­ності ЇЇ виявів.

Абсолютизування техніко-економічних показників при оцін­ці ефективності виховного впливу ЗМІ неодмінно призводить до недооцінки психологічних результатів, значення яких відіграє винятково важливу роль у визначенні життєвої позиції людини.

Результати діяльності засобів масової інформації виявляються в двох параметрах, а саме — у свідомості і поведінці як великих соціальних груп, так і окремих людей. Відповідно до цього право­мірно говорити про два рівня, дві форми ефективності — духовну і практичну, а, отже, про дві групи її критеріїв і показників.

Зрозуміло, духовну і практичну, сказати б, поведінську, фор­ми ефективності можна розділяти тільки умовно. У дійсності вони взаємопроникають, доповнюють і обумовлюють одна одну.

Отже, за основу систематизації критеріїв ефективності право­мірно взяти найважливіші властивості свідомості і поведінки як великих соціальних груп, так і особистості з точки зору знань, пізнавальної активності, почуттів, світогляду (переконань), тру­дової і громадсько-політичної діяльності, моральності. Критерії повинні всебічно характеризувати свідомість і вчинки людей. Про ефективність діяльності засобів масової інформації і, значить, про її критерії і показники правомірно говорити тільки з позицій змін у способі думок і почуттів людей, характері їх практичної діяльності. Кожному критерію властива індивідуальна визначе­ність. Не знаючи меж критерію ефективності ЗМІ, не можна су­дити про її сутність. Поняття межі включає всебічну характерис­тику: просторову, часову, кількісну та якісну, що дозволяє виді­лити загальні і специфічні критерії, а також розкрити структуру кожного з них зокрема.

194

Результативність журналістської діяльності

Загальні критерії ефективності виражають переважно сукупні результати діяльності преси, телебачення і радіо за порівняно тривалий проміжок часу.

Специфічні критерії свідчать про окремі досягнення разових заходів. Неоднакові, наприклад, критерії ефективності пропаганди світоглядних і технічних знань.

Окремий ефект — це лише фрагмент загального впливу ЗМІ.

Слід також мати на увазі, що одна справа, коли з'ясовується ефективність на рівні всього суспільства, інша — коли вона оці­нюється на рівні особистості (читача, слухача, глядача).

У першому випадку уваги заслуговують насамперед такі яви­ща, як громадська думка, суспільний настрій.

У другому — поряд з оцінкою соціальної активності людини важливо встановити, як преса впливає на формування її мораль­них якостей.

У залежності від того, якою мірою проявляється вплив засобів масової інформації на ту або іншу настанову людини (пізнаваль­ну, політичну, морально-етичну і т. д.), можна говорити і про рівень їх ефективності в плані, що розглядається.

Провідним критерієм духовної сфери ефективності ЗМІ є пе­реконання. Переконання — органічна єдність результатів раціонального пізнання об'єктивної дійсності та емоційно-оцін­ного ставлення до неї.

На основі наукового світогляду, виробленої переконаності складається той моральний ідеал, той образ, згідно з яким осо­бистість вивіряє свою думку і характер поведінки. Ідеал, концен­труючи в собі все краще, що є в дійсності, передбачає майбутнє і ніби випереджає життя, відображає тенденції його розвитку.

З'ясування морального ідеалу людини — необхідна передумо­ва об'єктивної оцінки ефективності.

Щодо всього суспільства чи окремого колективу ефективність виявляється в інтелектуально-психологічних явищах, що визна­чають спрямованість суспільної свідомості.

Найважливіші показники цього критерію ефективності — стан громадської думки, суспільний і особистий настрій, суспільні емоції.

Практичні критерії ефективності — це зворотний бік духовної форми ефективності. Дієвість впливу саме і досягає своєї найви­щої точки, коли моральні норми, прогресивні ідеї, стаючи гли­бокими переконаннями, знаходять свій вияв у конкретній ситу­ації в формі дій, вчинків. Про людину судять не по її словах, а по її ділах.

195

Теорія журналістики

Духовний і практичний ефекти завжди знаходяться в єдності, являють собою єдине ціле.

У рамках практичної форми ефективності впливу ЗМІ її кри­теріями є: на рівні особистості — трудова і громадсько-політична активність, моральність поведінки в побуті, в сфері спілкування; на рівні окремого колективу чи суспільства в цілому — суспіль­но-політична і трудова активність людей.

Критерій «трудова активність», як і всі інші критерії ефектив­ності, виражається сукупністю показників. їх характер завжди виз­начається змістом безпосередньої практичної діяльності людей.

У кожному конкретному випадку набір показників ефектив­ності в рамках критерію, що розглядається, значний.

Моральність поведінки — це критерій, який характеризує відповідність вчинків людей принципам прийнятій у суспільстві моралі, їх повсякденну поведінку в різних сферах суспільного і особистого життя.

Джузеппе Гарібальді зазначав: «Цінність зерна визначається його врожайністю, цінність людини — тією користю, яку вона приносить своєму ближньому. Народитись, жити, їсти, пити і, нарешті, померти може і комаха... Людина живе життям, корис­ним для мас, справжнім духовним життям» (Золотые россыпи. — Одесса, 1960. - С. 9).

Завдання ЗМІ полягає, зокрема, в тому, щоб, спираючись на особисті інтереси людей, піднімати їх на рівень суспільних інте­ресів.

Категорія соціальної активності являє собою таке поняття, яке охоплює всі якості свідомості і поведінки людей. Вона виявля­ється не тільки в тому, що робить або зробила людина на ко­ристь суспільства, айв тому, як вона готується до того, щоб принести найбільшу користь.

Соціальна діяльність людей виявляється у різних сферах жит­тя суспільства: матеріально-виробничій, політичній, духовній, сімейно-побутовій. У кожній з них людина виступає в неоднако­вих ролях. Різний також ступінь суспільно корисної спрямова­ності та інтенсивності її діяльності.

При оцінці ефективності з позицій критерію соціальної актив­ності слід мати на увазі не тільки те, що людина реально дає суспільству в даний час, але і як це співвідноситься з тим, що вона може практично дати. Мова йде про ставлення людей до покладених на них обов'язків, про їх соціальну відповідальність. При розмові про критерії ефективності засобів масової інфор­мації виникає питання: «А як їх застосовувати на практиці?»

196

Результативність журналістської діяльності

Така проблема поки ще важко вирішується. Найчастіше пере­важає чисто кількісний підхід — ефективність оцінюють як суму часом різнопланових характеристик. Кількісні показники ефективності зачіпають переважно зовнішній бік діяльності за­собів масової інформації.

Якісні методи у При оцінці ефективності діяльності ЗМІ

вивченні аудиторії ЗМІ необхідно враховувати її кількісні та якісні

сторони. На їх єдності будуються методи визначення дієвості. Найбільш поширені з них: спостереження і опитування, аналіз результатів практичної діяльності людей у галузі матеріального виробництва, громадського і духовного життя.

Шляхом опитування можна з'ясувати багато питань, які ха­рактеризують різні аспекти діяльності преси, радіо і телебачен­ня, ступінь їх впливу на аудиторію.

Вада анкетування та інтерв'ювання в тому, що часто фіксу­ється суб'єктивна думка, яка залежить від психічного стану на момент опитування. Результати таких опитувань, як правило, виражаються кількісними даними.

Сьогодні найбільш слабкою ланкою в дослідженні ефектив­ності діяльності ЗМІ є нерозробленість методології, методики і техніки її виміру, аналізу і класифікації.

Для визначення ролі засобів масової інформації як об'єкта ціннісного відношення проводяться соціологічні дослідження, які ставлять собі за мету:

  1. З'ясувати масштаби і характерні особливості читацької ауди­торії.

  2. З'ясувати мотиви, з яких читач (передплатник) віддає пере­вагу тій або іншій газеті.

  3. Розкрити градацію гостроти інтересу читачів до різних роз­ділів тематичного діапазону газети.

  4. Уточнити залежність інтересів читачів від їх соціально-де­мографічних характеристик.

  5. Одержати дані про шляхи формування авторитету ЗМІ та результативність їх виступів.

Як правило, опитується 33% дорослого населення даної місце­вості з дотриманням пропорцій представництва груп, що відрізня­ються за статтю, віком, освітою, соціальними ознаками та інши­ми характеристиками.

Виводиться середній індекс (число відповідей, поділене на кіль­кість опитаних).

Так чи інакше, скажімо, кожне періодичне видання закріп-

197

Теорія журналістики

лює за собою певну аудиторію читачів, масштаби і характерні особливості якої визначаються багатьма обставинами і фактора­ми. Найвпливовіші з них — вік читача, його освіта, професія, громадська робота, місце проживання. З іншого боку, велике, якщо не вирішальне, значення має характер газети, рівень її про­фесійного, літературного і поліграфічного виконання.

Але який механізм взаємовпливу цих і багатьох інших причин і факторів? Адже в результаті такої взаємодії формується вибір­кове ставлення читача до газети. У чому таємниця його прихиль­ності? Це найскладніше питання в проблемі «читач-газета».

У пошуках відповіді на нього ми можемо зробити певний крок уперед, якщо будемо розглядати газету як об'єкт ціннісного став­лення.

Не можна вбачати в читачеві якийсь пасивний об'єкт, який піддається масованому впливу преси. Перед величезними мас­штабами і, на перший погляд, невідсічністю її методів, індивіду­альна свідомість читача зберігає високу стійкість у своїй якісній визначеності. Більше того, преса взагалі не може ігнорувати дум­ки, смаки, запити, оцінки читача.

Значна частина читачів судить про газету по її дієвості. Чим частіше людина переконується, що виступ у пресі приносить реальний результат, що критика газети допомогла усунути недо­лік, тим вище авторитет друкованого органу, його ціннісне зна­чення для читачів.

Взагалі, дійова, перетворююча сила друкованого слова ні у кого не викликає сумніву. Але багато читачів не визнають за ним абсолютного характеру, і така оцінка більш правильна — вона відповідає дійсному стану речей. Адже не може редакція, пуб­лікуючи різні за рівнем підготовки, за фактичним змістом, за спрямованістю матеріали, гарантувати кожного разу їх неодмін­ну результативність на сто відсотків.

Але результативність преси знаходить свій вияв не тільки у сфері негативних явищ і фактів. Газета допомагає читачеві у його виробничих, громадських і особистих справах. У залежності від ступеня цієї «участі» формується і ставлення читача до газети. Його оцінна позиція щодо друкованого органу в даному випадку буде одним із аспектів ціннісних суджень.

У чому може виявитися «позитивна» допомога газети? Під впливом переконуючого, стимулюючого, імперативного начала друкованого слова читач роздумує, оцінює свої дії, звіряє свої плани і вчинки, орієнтується в подіях, вибираючи свою, опти­мальну лінію поведінки. При цьому слід мати на увазі, що преса

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]