- •Теорія журналістики
- •13 Теорія журналістики
- •23 Теорія журналістики
- •25 Теорія журналістики
- •31 Теорія журналістики
- •32 Предмет і завдання курсу
- •33 Теорія журналістики
- •36 Предмет і завдання курсу
- •37 Теорія журналістики
- •42 Інформаційний підхід у журналістиці
- •43 Теорія журналістики
- •47 Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •55 Теорія журналістики
- •58 Інформаційний підхід у журналістиці
- •59 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •65 Теорія журналістики
- •69 Теорія журналістики
- •72 Інформаційний підхід у журналістиці
- •73 Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •89 Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •97 Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •101 Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •109 Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Чг* Тг* Чг*
- •Теорія журналістики
- •121 Теорія журналістики
- •131 Теорія журналістики
- •138 Нормативна база діяльності преси
- •139 Теорія журналістики
- •141 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •145 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •174 Результативність журналістської діяльності
- •177 Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •179 Теорія журналістики
- •183 Теорія журналістики
- •198 Результативність журналістської діяльності
- •206 Результативність журналістської діяльності
- •215 Теорія журналістики
- •229 Теорія журналістики
- •243 Теорія журналістики
- •249 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •257 Теорія журналістики
- •265 Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •273 Теорія журналістики
- •276 Система національної преси
- •299 Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •321 Теорія журналістики
- •324 Висновки
Інформаційний підхід у журналістиці
До конкретних заходів, що сприяють досягненню цієї мети, наприклад у сфері друкованих засобів масової інформації, нале-жаты
Q посилення уваги держави до процесів, які відбуваються у сфері друкованих засобів масової інформації, підвищення її ролі як гаранта дотримання вимог законодавства під час здійснення державної реєстрації нових та перереєстрації існуючих періодичних видань, прогнозування їх тематичної спрямованості і наслідків реалізації цієї політики;
більш повне забезпечення оприлюднення матеріалів офіційного характеру на шпальтах газет, особливо місцевих, без чого внутрішня і зовнішня політика держави не має інформаційної підтримки;
вирішення питання про заснування всеукраїнської загальнонаціональної щоденної газети з державним статусом, яка б видавалася державною мовою та мовами найчисленніших національних меншин, що мешкають в Україні, у тому числі шляхом децентралізованого друку в регіонах їх компактного розташування;
□ вирішення питання здешевлення української періодики, вжиття заходів для зростання її накладу, конкурентоспромож ності, популярності інтелектуального рівня;
Q зменшення тарифів на розповсюдження газет і журналів, установлення граничних рівнів рентабельності, запровадження механізму приватизації поліграфічних підприємств за участю творчих колективів редакцій періодичних видань та видавництв;
О перебудова і зміцнення матеріально-технічної бази друкованих засобів масової інформації, насамперед державних, із залученням зарубіжних інвестицій. Обладнання редакцій сучасними комп'ютерними засобами набору та приймання матеріалів, у тому числі фотоілюстраційних, газетної верстки та друку. Уніфікація технології творення газет та журналів;
□ удосконалення системи перепідготовки журналістів та під вищення їх фахового рівня у вищих навчальних закладах України, а також стажування у центральних газетах Києва та за кордоном;
Q максимальне сприяння державних структур створенню та діяльності зарубіжних корпунктів українських ЗМІ, акредитованим в Україні іноземним журналістам, широке їх інформування, сприяння в одержанні ексклюзивних інтерв'ю з вищими посадовими особами держави, членами уряду щодо соціально-політичних та економічних перетворень в Україні;
□ налагодження співробітництва з неурядовими зарубіжни ми організаціями та фондами з метою проведення семінарів для
55 Теорія журналістики
українських, особливо місцевих, засобів масової інформації у порядку підвищення кваліфікації журналістів.
Щодо сфери електронних засобів інформації, то це: Q збільшення кількості програм, розвиток супутникових і наземних мереж розподілу телерадіопрограм, кабельного та ефірно-кабельного телебачення, а також безпосереднього супутни-кового телебачення (БТМ);
широке впровадження цифрових методів обробки сигналів у системах формування і трансляції телерадіопрограм, підвищення технічної якості та технічних можливостей мовлення, інтеграція телебачення, радіомовлення, комп'ютерних мереж, інших засобів комунікації у загальну систему розподілу інформації у межах концепції мультимедіа, удосконалення стандартизації та метрології в галузі телерадіомовлення;
збільшення кількості ефірних телеканалів шляхом виділення та освоєння нових частотних діапазонів, застосування цифрових стандартів, які займають вужчу смугу радіочастот. Доведення кількості ефірних каналів, враховуючи їх електромагнітну сумісність, до 10—15, здійснення подальшого нарощування шляхом впровадження систем кабельного, ефірно-кабельного і супутниково-го телебачення;
□ розроблення стандартів та рекомендацій щодо мережі інте грального обслуговування з використанням європейського до свіду;
□І проведення виваженої науково-технічної політики, що дасть змогу уникнути створення морально застарілих систем і перейти до інтерактивного телебачення;
Q впровадження нових систем телевізійного мовлення — кабельного, ефірно-кабельного та супутникового з використанням цифрового сигналу, що дадуть можливість сформувати і надати населенню України до 50-60 телевізійних програм високої якості. Це створює передумови для ведення через телеефір широкої культурно-освітньої діяльності, організації системи циклових передач з питань науки, освіти, культури, розрахованих на інтереси та запити різних вікових і соціально-професійних категорій населення; регулярних програм для юнаків і дівчат з проблем моралі, підготовки їх до сімейного життя, з виділенням для цієї мети окремих каналів. Стало можливим, наприклад, створення спеціалізованого каналу — "Університет по телебаченню" для широкого кола бажаючих дістати вищу чи спеціальну освіту.
На особливу увагу заслуговує висвітлення гуманістичної національної політики, створення вітчизняних передач, які висвітлю-
56
Інформаційний підхід у журнеийстиці
вали б сучасні і перспективні аспекти суспільного життя в умовах розвитку України як самостійної держави на межі тисячоліть.
Розвиток культурного надбання України є одним з найважливіших факторів прискорення процесів реформування в державі та забезпечення національної ідентифікації її в світовому інформаційному просторі. Основною метою державної політики у цьому напрямі є забезпечення державного контролю за телеінформа-ційним простором України і створення адекватних умов для прискорення його формування та розвитку. Не можна допускати використання інформаційного простору України для обігу та розповсюдження у величезних обсягах іноземної телерадіопро-дукції. Розв'язання невідкладних проблем забезпечення конкурентоспроможності власного інформаційного продукту в національному та світовому інформаційному просторі здійснюється за такими напрямами:
використання сучасних інформаційних технологій у контексті формування та розвитку вітчизняного телерадіопростору;
розроблення та впровадження механізмів підтримки багатомовного середовища у телерадіомовленні;
уживання коротко- і довгострокових заходів для підтримки (у тому числі і фінансової) ринку національного електронного книговидання, а також заходів щодо стимулювання капіталовкладень у цю галузь;
розроблення спеціальної програми щодо підтримки національної галузі створення теле- та радіопрограмного продукту як для українського телерадіоринку, так і для міжнародного обміну;
створення концепції та ринку електронних газет на телебаченні;
стимулювання залучення приватних та комерційних інвестицій до розроблення і впровадження заходів для доступу до національних архівів, бібліотек, музеїв, фондів з метою переведення даних, що там містяться, в електронну форму і подальшого їх поширення на комерційній основі;
розроблення та впровадження заходів щодо збільшення української присутності у міжнародному телерадіоінформацій-ному просторі.
У цілому передбачається, що до 2002 р. система телерадіомов-лення в Україні повинна забезпечити доведення до кожного жителя країни:
• 6 загальнонаціональних телепрограм і 8 радіопрограм на земної та супутникової форм поширення, до 10 регіональних телерадіопрограм;
57
Теорія журналістики
від 4 до 8 телепрограм місцевого рівня (обласних, міських, районних, міськрайонних, локальних) та 6-10 програм радіомовлення;
до 24 теле- і радіопрограм у містах з багатоповерховою забудовою через багатоканальні ефірно-кабельні мережі;
впровадження системи поширення програм у сільській місцевості на базі телекомунікаційних мереж багатофункціонального призначення, де, крім загальнонаціональних програм, має бути щонайменше 4 канали регіонального та місцевого телерадіомов-лення.
Крім того, у цей період з України має розпочатися трансляція телепрограми на зарубіжжя через національний інформаційний супутник зв'язку.
Система Національного телебачення і радіомовлення України на рубежі тисячоліть передбачає створення такої структури:
Q Національна телекомпанія України з мовленням на двох загальнонаціональних каналах;
О Національна радіокомпанія України з мовленням на трьох загальнонаціональних каналах і 6 програмах іномовлення Всесвітньої служби "Радіо України";
Q Українська корпорація "Регіональний канал", яка формуватиметься на основі програмного продукту регіональних і обласних державних телерадіокомпаній і поширюватиметься на загальнонаціональному каналі;
О телевізійне іномовлення України, програма якого формуватиметься з національного інформаційного продукту і поширюватиметься на всіх континентах планети;
О телерадіоорганізація суспільного мовлення у поєднанні з мережею загальнонаціонального і регіонально-місцевого мовлення; Q 26 регіональних і обласних державних телерадіокомпаній, кожна з яких, крім участі у створенні загальнонаціональної програми "Регіональний канал", вестиме передачі на окремому внутрішньообласному каналі;
Q близько ста комунальних аудіовізуальних засобів масової інформації в областях і великих містах;
□ близько трьохсот телерадіокомпаній приватнокомерційного типу, які здійснюватимуть мовлення на регіональному, обласному, міському, районному рівнях, на окремих житлових масивах, підприємствах, у навчальних закладах тощо.
Загалом на початок XXI ст. кількість телерадіокомпаній національної приналежності в Україні досягне 400—450 і на цьому рівні на певний період стабілізується.