- •Теорія журналістики
- •13 Теорія журналістики
- •23 Теорія журналістики
- •25 Теорія журналістики
- •31 Теорія журналістики
- •32 Предмет і завдання курсу
- •33 Теорія журналістики
- •36 Предмет і завдання курсу
- •37 Теорія журналістики
- •42 Інформаційний підхід у журналістиці
- •43 Теорія журналістики
- •47 Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •55 Теорія журналістики
- •58 Інформаційний підхід у журналістиці
- •59 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •65 Теорія журналістики
- •69 Теорія журналістики
- •72 Інформаційний підхід у журналістиці
- •73 Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •89 Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •97 Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •101 Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •109 Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Чг* Тг* Чг*
- •Теорія журналістики
- •121 Теорія журналістики
- •131 Теорія журналістики
- •138 Нормативна база діяльності преси
- •139 Теорія журналістики
- •141 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •145 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •174 Результативність журналістської діяльності
- •177 Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •179 Теорія журналістики
- •183 Теорія журналістики
- •198 Результативність журналістської діяльності
- •206 Результативність журналістської діяльності
- •215 Теорія журналістики
- •229 Теорія журналістики
- •243 Теорія журналістики
- •249 Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •257 Теорія журналістики
- •265 Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •273 Теорія журналістики
- •276 Система національної преси
- •299 Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •321 Теорія журналістики
- •324 Висновки
179 Теорія журналістики
владних структур напрямі. Пресу знову тлумачать як вулицю з однобічним рухом, по якій пропускаються потрібні повідомлення, вказівки, лозунги від керівників до керованих. Знову повторюються догми марксистсько-ленінської теорії, щоправда, під новим соусом, про те, що трудящі самостійно, без допомоги партій та їх програм (як, наприклад, було заявлено на науково-практичній конференції УРП на початку 1993 p., присвяченій проблемам ЗМІ) не в змозі виробити наукове, теоретично вірне розуміння шляхів розвитку суспільства.
Як же слід розуміти основоположні принципи преси із сьогоднішньої точки зору?
Питання про принципи, керівні підвалини діяльності журналістики завжди були одними з найважливіших у науці про журналістику і в журналістській практиці. Значення теоретичної роботи у цій сфері для практики журналістики важливе тому, що журналіст, оволодівши системою принципів теоретично і практично, зможе у своїй творчій діяльності свідомо, цілеспрямовано, всебічно, глибоко, а, отже, ефективно вирішувати проблеми, що виникають.
Що ж таке «принцип» як поняття?
Принцип — це основа, початок, керівна ідея, правило.
Насамперед, розглянемо співвідношення термінів «закон», «закономірність», «принцип».
На відміну від законів принципи мають нормативний, директивний характер, хоча теж є відображенням об'єктивних процесів.
Закони існують об'єктивно, незалежно вщ людей; принципи формуються, встановлюються людьми на основі осмислення законів.
Філософські принципи являють собою визначальні вимоги, що використовуються для організації науково обгрунтованої дії в інтересах суспільства. Принципи сприяють оптимальності в діях людей, служать регулятором їх поведінки.
З точки зору філософії і політології принципи — це відображення у свідомості людей суспільних явищ, історичних процесів. Можна сказати, що принципи створило життя.
Специфіка принципів полягає у відображенні існуючих і відносно постійних у часі групових чи корпоративних інтересів (раніше існував термін «класовість», ми ще зупинимося на цій проблемі). Цим вони відрізняються від норм.
Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи із загальнолюдських інтересів, відображають найістотніші й відносно постійні за часом інтереси.
180
Результативність журналістської діяльності
Принцип — це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу, в даному випадку — журналістиці.
Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єднаних спільністю методів і мети, становить зміст її принципів.
Систему принципів сучасної журналістики можна зобразити з допомогою такої схеми:
Усі принципи преси так чи інакше тісно пов'язані з нормами службової чи професійної етики журналіста (про це детально йшлося у попередньому розділі).
Ще раз підкреслимо, що шляхи до здійснення принципів сучасної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах: правдивість та добросовісність; аналітичне та суб'єктивне трактування дійсності; професійна мораль.
Добре й погане, нове й старе, досягнення та вади можуть співіснувати у творі журналіста відповідно до їх співвідношення у реальному житті. Будь-яка інша пропорція, тобто сутність журналістської роботи, не досягатиме поставленої мети, не впливатиме активно на суспільний поступ. Саме тому природне співіснування позитивного та негативного у фактах і явищах тісно пов'язане насамперед з поняттями правдивості та об'єктивності соціальної інформації, без яких жодна публікація не досягає поставленої мети.
Зупинимося на цьому детальніше. Правдивість інформації —
181
Теорія журналістики
це не значить, що преса, радіо чи телебачення повідомляють повністю достовірні факти, вони мусять ще й висвітлювати події, явища дійсності з певної позиції. Без цього не можна обійтися, якими б об'єктивними ми не намагалися бути. Журналіст так чи інакше має свої думки, захоплення, інтереси тощо. І тому мимоволі подає фактичний матеріал так, начебто пропускає його через себе. Це може виражатися у відповідному коментарі або навіть у кількох словах, які дають певну оцінку. Можна також висловити своє ставлення до того чи іншого факту інтонацією голосу, якщо йдеться про радіо чи телебачення, або відповідним одягом, як це було з чорним вбранням дикторів московського телебачення під час серпневих подій 1991р.
Отже, можемо зробити перший висновок: звичайно, одним із основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо. Натомість, на відміну від сучасних апологетів нової «незалежної» вітчизняної журналістики та відомих тверджень про незалежність журналіста, мусимо погодитися з пріснопам'ятною тезою незабутнього Ілліча з його епохальної праці «Партійна організація та партійна література» про те, що абсолютно правдивих чи незалежних журналістів, письменників і т. п. немає й бути не може.
Чому ми прагнемо бачити поняття «достовірність», «точність» та «правдивість» соціальної інформації в їх органічній єдності? (Йдеться, насамперед, про достовірність та об'єктивність саме соціальної інформації, пов'язаної із самою суттю журналістської творчості).
Журналістський твір, який розглядає окреме явище без достатньо описаних координат, не досягає своєї мети, і не повністю правдивий. Більше того, така стаття чи нарис можуть мати риси політичної короткозорості, вносити плутанину, формувати викривлену позицію, оскільки не дають уявлення про ціле, про тенденцію, напрямок розвитку процесів та явищ у суспільстві. У будь-якому об'єкті соціальної інформації потрібно шукати соціальну природу явища, тобто називати речі своїми іменами.
Яким же чином досягається така творча позиція? Нехай це звучить дещо патетично, але за перо слід братися лише чистими руками і з відкритим серцем. Внутрішнє єство журналіста, або, інакше кажучи, внутрішній світ відбивається в його слові. Якщо людина підла чи підступна, якщо її моральні принципи різко розходяться з десятьма біблійними заповідями («не убий», «не вкради», «возлюби ближнього свого» і т. д.), то вона здатна на
182
Результативність журналістської діяльності
будь-яку деформацію, радикальну заангажованість у найгіршому розумінні цього поняття при відтворенні соціальної інформації.
Характерною рисою правдивої соціальної інформації є тлумачення позиції, яка виникає у автора внаслідок розкриття, класифікації та аналізу фактів. Ця позиція починається з мотивації, яку обирає журналіст, відшукуючи істину, а також при її публічному висвітленні.
Узгодження фактів з об'єктивною логікою — єдиний шлях до відносної об'єктивності у пошуку істини.
До поняття правдивості соціальної інформації слід додати ще три важливі елементи:
□ проникнення в будь-який матеріал до найменших подро биць;
Q достовірність та обгрунтована оцінка журналістом об'єкта зображення — ситуації чи особи;
□ точність у відображенні будь-якого факту, написанні чи ви- мовленні імені, дати, цифри.
Тепер кілька слів про класовий характер правдивості соціальної інформації. Хоч і модно тепер говорити про безкласовість суспільства, безкласовим воно від того не стане. Можливо, поняття «класовий» слід замінити словами «груповий», «корпоративний» тощо. Відповідно і в пошуку, доборі та інтерпретації фактів у журналіста так чи інакше виявляється класовий підхід. Щоб там не говорили сьогоднішні розумники, але газета чи телеканал, який фінансується, скажімо так, багатими людьми, відповідно й пильнує їхні інтереси. Отже, цілком природним є висновок: в оцінці фактів та явищ завжди виступають цілі та інтереси, а також принципи, ідеї, постулати певного класу чи певного прошарку суспільства. Це може бути депутатський корпус, банківські кола, міська адміністрація, кооператив по закупівлі сільськогосподарської продукції тощо.
Постійно виникає потреба оцінювати характер інформаційних процесів та їх вплив на суспільну свідомість. Не секрет, що від рівня розвитку та вдосконалення пропаганди значною мірою залежить активна позиція тих чи інших споживачів інформації, безпосередня реалізація соціальної активності особи в громадському житті. Відомо також, що інформаційні структури посідають одне з важливих місць поряд з іншими інституціями та організаціями в налагодженні нормального функціонування суспільства. Наукова проблема соціальної інформації в пресі, на радіо і телебаченні нині розглядається суто в контексті теорії журналістики, і, практично, є «білою плямою» в філософській, психологічній та