257 Теорія журналістики

дентом» з підзаголовком «У нинішнього керівника держави не може буди вдалої передвиборної стратегії».

У висвітленні місцевими ЗМІ, зокрема Полтавської, Черні­вецької, Закарпатської, Волинської областей, Національної про­грами «Діти України» пріоритетними є проблеми багатодітних сімей, оздоровлення, навчання дітей, розв'язання питань інва­лідності.

Стратегія і тактика журналістської творчості у великій мірі залежить від чіткої системи оперативного інформування журна­лістів. Насамперед, це щоквартальні, щомісячні чи щотижневі зустрічі керівників облдержадміністрацій з редакторами та відпо­відальними працівниками місцевих засобів масової інформації. Теми ділових, конструктивних діалогів на цих зустрічах — най-злободенніші соціально-економічні проблеми життя країни, об­ластей, міст, районів. Уже позитивно зарекомендували себе що­тижневі чи двотижневі прес-конференції за участю, як прави­ло, перших осіб обласних держадміністрацій і виконкомів Рад народних депутатів. Для журналістів міських, міськрайонних і районних газет, місцевого радіомовлення також влаштовуються зустрічі, прес-конференції з керівниками органів самоврядуван­ня і виконавчої влади. Стає традицією проведення на обласному і районному рівнях «круглих столів», брифінгів, організація яких ініціюється відповідними службами владних структур. Про ці заходи журналісти повідомляють на шпальтах друкованих видань, у телерадіопередачах. В областях України систематично відбува­ються засідання клубів ринкових реформ, які проводяться комі­тетами інформації облдержадміністрацій, обласними організаці­ями Спілки журналістів України та відділеннями Фонду держав­ного майна України.

Важливу роль в інформаційному збагаченні редакційних ко­лективів відіграють прес-релізи, моніторинги, які готують інфор­маційно-аналітичні відділи, або прес-служби обласних держав­них адміністрацій. Комітети інформації надсилають редакціям огляди-аналізи з питань діяльності парламенту, уряду, довідки-огляди, тематичні огляди місцевої преси, телебачення і радіо, інформаційно-методичні листи.

Адміністрації і виконкоми при потребі заслуховують звіти ре­дакцій своїх газет на апаратних нарадах, колегіях, сесіях Рад, практикують зустрічі в колективах редакцій, запрошують керів­ників місцевих періодичних видань і електронних засобів масо­вої інформації на інструктивні наради, навчання господарського активу. Працівники преси, телебачення і радіо з допомогою міс-

258

Стратегія і тактика журналістської творчості

цевих органів влади проводять зональні семінари, засідання ре­гіональних творчих об'єднань, асоціацій, фестивалі журналісти­ки, творчі конкурси.

У деяких областях за участю працівників державних адмініс­трацій, журналістів, інформаційно-аналітичних відділів та прес-служб держадміністрацій і виконкомів рад народних депутатів відбуваються відкриті громадські читання: «Свобода слова в краї: стан, проблеми, перспективи».

Отже, чільними напрямами стратегії і тактики журналістської творчості мають бути: національне відродження, конституційне будівництво демократичної держави, розвиток правових, еконо­мічних і духовних засад незалежної України.

Резюме

Таким чином, розглядаючи в цілому журналістику як галузь творчої діяльності, необхідно враховувати репродуктивні і творчі завдання журналістів як духовно-інформаційні явища.

Характер взаємозв'язку і взаємодії журналістики з такими феноменами, як масова свідомість, громадська думка, її роль у формуванні психологічного стану суспільства так чи інакше ви­являються у тому, яку участь бере преса у становленні і розвит­кові інформаційних потреб й інтересів людини.

Національне відродження впливає на стратегію і тактику жур­налістської творчості. Соціальна структура громадянського суспільства виступає вирішальним фактором формування жур­налістики. Водночас ЗМІ активно взаємодіють із цією структу­рою, відстоюючи національні інтереси в умовах інформаційної експансії.

Журналістську творчість слід розглядати як продукт специ­фічної виробничої діяльності. У виробництві і поширенні друко­ваної чи мовленнєвої продукції виявляється приватна, групова, суспільна та державна зацікавленість. Журналістика в системі ринкових відносин — це і конкуренція виробництва інформації як інструмента задоволення інформаційних інтересів суспільст­ва, і суспільний та державний вплив на цей процес, і вдоскона­лення форм власності у сферах журналістської діяльності.

Патерналістична діяльність держави, суспільних інститутів — шлях до створення нормальних умов для функціонування жур­налістики як галузі творчої діяльності.

259

Теорія журналістики

ЛІТЕРАТУРА

Бухарцев Р. Т. Творческий потенциал журналиста. - М., 1985.

Владимиров В. Комерційна журналістика як галузь інформаційного бізнесу. - Луганськ, 1995.

Горизонты публицистики. — М., 1981.

Горохов В. М. Слагаемые мастерства: Особенности журналистского творчества. - М., 1982.

Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990.

Журналістика й проблема формування нової політичної еліти в пост­комуністичних державах. - К., 1991.

Засоби масової комунікації як форма бізнесу. - К., 1992.

Засоби масової інформації і становлення Національної армії Украї­ни. - К., 1994.

Клямкин И. Почему трудно говорить правду //Новый мир. - 1990. -№2.

Кузнецова О. Аналітичні методи в журналістиці. — Львів, 1997.

Кузнецова О. Аргументація в публіцистиці. - Львів, 1997.

Мезенцев М. Г. Публицистический прогноз. - Ростов н/Д., 1987.

Методы журналистского творчества. - М., 1982.

Москаленко А. 3. Два кити публіцистики. - К., 1997.

Москаленко А. 3. Реабілітація слова. - К., 1989.

Подолян М. П. Першооснови жуналістської творчості. — К., 1997.

ІІршгюкД. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. -К., 1972-1973.

Прохоров Е. П. Искусство публицистики: Размышления и разборы. - М., 1984.

Популяризація науки в Україні: історія і сучасність // За ред. А. 3. Мос­каленка, О. Ф. Коновця. - К., 1992.

Регіональна преса України: перспективи співпраці. - Рівне, 1995.

Реклама в газеті. - К., 1993.

Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві. - К., 1996.

Редакційио-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. - К., 1997.

Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні. - К., 1993.

Свитин Л. Г. Профессия: журналист. - М., 1996.

Слободянюк Р. Д. Журналістська майстерність. - К., 1994.

Українська преса за межами України. - К., 1996.

Українська журналістика в контексті світової. - К., 1997.

Франко І. Я. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. - Т.45. - С 302.

Чичановський А. А. Инстанция истины. - М., 1989.

260

Стратегія і тактика журналістської творчості Питання для обговорення

1. Як журналістика впливає на подальший розвиток і станов­лення суспільства, духовності його громадян?

2. Чим пояснити факт активного звернення широкої аудито­рії до журналістики на сучасному етапі?

3. Який вплив справляє демократична преса на формування національної свідомості?

4. Як позначаються ринкові відносини на стратегії і тактиці журналістської творчості?

^{СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ}

_ПРЕСИ

Журналістика Усе те, що має, чим багате суспільство,

в системі соціальних що необхідно для його життя і розвитку, інститутів люди створюють своєю працею. Вони

вступають одне з одним у різного роду стосунки, утворюють соціальні спільності, керуються у своїй ді­яльності певними ідеями, нормами, принципами.

Що стосується сучасного стану нашого суспільного життя, то саме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-політичних і духовних функцій, наскіль­ки вони усвідомлюють характер вирішуваних завдань, як вони організовані в різних клітинах соціального організму, як вони взаємодіють, наскільки точно узгоджують свої вчинки із суспіль­ними вимогами і принципами, нормами права і моралі, переду­сім, і залежить доля розбудови громадянського суспільства, здій­снення ідеї державності.

Людина в суспільстві не тільки суб'єкт, але й об'єкт управ­ління.

Функціонування і розвиток суспільства складаються, по суті, із свідомих творчих дій мільйонів людей. Звідси незвичайна склад­ність, відповідальність управління людьми, особливо в умовах перехідного періоду. Воно включає раціональну організацію їх праці, економічного, соціально-політичного і духовного життя, політичної культури, дотримання норм права і моралі.

Людина в суспільстві одночасно є суб'єктом і об'єктом вихо­вання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках духовної сфери суспільства.

Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її влас­ного буття, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення.

Владні структури можуть розраховувати на стабільне станови­ще лише у тому випадку, коли вони будуть приділяти достатню

262

Система національної преси

увагу не тільки економічному, але й духовному розвитку суспіль­ства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює від­повідні організації, служби і центри. З'являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення. Таких каналів немало: політичні, гро­мадські партії, організації й рухи, заклади культури, первинні формальні й неформальні групи, школа і церква, преса і телеба­чення, радіомовлення і кінематограф тощо.

У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і методів духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить від цілей, спрямованості і суті суспільного виховання. Але, без­сумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки (як фундаменту духовного впли­ву на свідомість мас) є система засобів масової інформації — преса, телебачення, радіо, документальне кіно, нові види аудіо­візуальних комунікацій тощо.

Для нормального функціонування будь-якої соціальної сис­теми необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиче­ності. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в ін­формаційному потоці. Адже лише за умови безперервного ін­формаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти. При цьому почу­вати себе впевнено вона може лише тоді, коли її свідомість ві­дображає суспільне, або, в усякому разі, приведене у певне спів­відношення до нього.

Інформаційний потік неоднорідний. Якщо розглядати його структуру, то одразу ж можна виділити два основних компонен­ти: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інфор­мацію. У схемі це можна зобразити так:

Під організованою інформацією ми розуміємо будь-які повідомлення (потік повідомлень), що виходять із інституцій -них джерел суспільства. Під неорганізованою — ту, що надхо­дить у розпорядження особи стихійно, поза контролем громадсь­ких організацій; до неї можна віднести міжособистісні форми

263

Теорія журналістики

інформаційного спілкування, а також чутки, анекдоти, інформа­цію закордонних джерел тощо.

Організована інформація посідає панівне становище у стабільно функціонуючому суспільстві. Вона є основою формування гро­мадської думки, задовольняє головні інформаційні потреби осо­би. Межа між цими двома компонентами інформаційного пото­ку дуже рухома і прозора. Значення і ефективність організованої інформації прямо пропорційні її правдивості, актуальності, об'єк­тивності, соціальній спрямованості тощо. Якщо офіційні пові­домлення не дають відповіді на питання, які хвилюють особу, роль неорганізованої інформації зростає, і навпаки.

Місце системи ЗМІ у загальному масово-інформаційному по­тоці і вплив різних каналів на свідомість особи можна зобразити у схемі:

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонує в пев­ному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі від­носини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі скла­дові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.

264

Система національної преси

У схемі виділені значення і роль системи засобів масової ін­формації. Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує гро­мадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компо­ненти потоку, так і на соціальну дійсність.

Уся система ЗМІ — це засіб здійснення єдиного процесу по­ширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, ви­ховання соціальних почуттів, звичок, спонук, намірів тощо.

Спробуємо встановити характер, загальні риси, внутрішню структуру системи ЗМІ, взаємовідносини між її складовими час­тинами.

Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі.

Система засобів масової інформації — це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення).

Визначимо систему засобів масової інформації з точки зору поняттєвого апарату.

Отже, засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна систе­ма, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле^:, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.

Згідно із законодавством України, друкованими засобами ма­сової інформації є періодичні друковані видання (преса) — газе­ти, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тира­жем; аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомов­лення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо,

В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рек­ламні бюро, прес-служби, агентства паблік рилейшнз, професій­ні журналістські клуби і асоціації).

Останнім часом до системи ЗМІ входять соціальні інститути і особи як засновники видань і програм, органи управління "систе­мою журналістики, а також організації, що займаються підготов­кою і перепідготовкою кадрів. У системі все більше змінюються інститут видання, служби зв'язку (у тому числі космічного) і до­ставки інформаційної продукції, що використовуються у журна­лістиці тощо.

Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представле-