Компрометація; остракізм (таврування); брехня;

хабарництво.

Якщо розглядати розвиток української журналістики у світо­вому контексті з точки зору свободи преси як однієї з основних цінностей демократії, то впадає в око схожість процесів в Укра­їні, та в державах Центральної і Східної Європи.

По-перше, держави Центральної і Східної Європи шукають шляхи для створення стабільного демократичного суспільства, а також ринково-економічних і державно-правових стосунків. Від­повідно трансформаційний процес є надто комплексним і має чимало протиріч.

Численні проблеми, що виникають на цьому шляху і мають схожий характер, як, наприклад, розпад колишньої економічної системи, загострення соціальних протиріч, зниження рівня жит­тя значної частини населення, невизначеність духовних орієнти­рів і недостатній розвиток демократичних інститутів. Однак кожна із посттоталітарних країн має характерні особливості. В одних загострились етнічні конфлікти, привнесені ззовні, на тлі яких помітні спроби щодо активізації мафіозних кланів і відновлення комуністичних стосунків.

Україні притаманний пошук шляхів вирішення конфліктів між гілками влади.

Це, безперечно, позначається і на функціонуванні преси.

По-друге, існують численні й різноманітні спроби політичної еліти встановити контроль над ЗМІ. А це загальмовує ведення плюралістичної і відкритої дискусії.

По-третє, лише за умови, коли ЗМІ самі сміливо, активно і насамперед високоякісно доведуть, що вони є непідкупним ка­талізатором, преса може стати надійним інструментом демокра­тичних перетворень.

Для повного здійснення проголошеної свободи преси одним із важливих чинників є професійна етика журналіста. Тут треба вести мову про цілий кодекс професійної етики журналіста, що

₁₅₁

Теорія журналістики

визначає основні моральні орієнтири, якими має керуватись жур­наліст для того, щоб його діяльність сприяла одержанню людьми об'єктивної інформації, яка не суперечить не тільки Законам «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», а й основним законодавчим актам і правовим нор­мам незалежної України.

Давно назріло питання, яке можна сформулювати так: діяль­ність преси, її стосунки з громадянами й організаціями мають регулюватися і Законом про пресу, і нормами професійної ети­ки. Преса не може існувати в умовах — сьогодні за гласність, а завтра проти гласності. І преса має нести відповідальність за вис­тупи. Потрібна міцна юридична і моральна основа. Якщо бути чесними, то у нас ще немає справжньої демократії, ми тільки починаємо її будувати. У верхніх ешелонах влади багато хто й досі не розуміє, що закони і для них писані, а внизу вважають: демократія — значить, все дозволено. А свободи без відповідаль­ності не існує і не може бути.

У Фінляндії, наприклад, згідно із законом про свободу преси вже двадцять років діє рада з питань масової інформації, створе­на разом спілками журналістів і видавців. її головне завдання — стежити за додержанням працівниками преси норм професійної етики. Вона розглядає зміст спірних публікацій, методи, які жур­налісти використовують для того, щоб одержати інформацію, а також випадки, коли спостерігаються спроби заважати доступу представників преси до інформації. Рада може вдатися до розслі­дування як на чиюсь скаргу, так і з власної ініціативи. Якщо рада приймає рішення на користь скаржника, тобто визнає дії друко­ваного органу неправильними, газета зобов'язана повністю опуб­лікувати текст такого рішення. Прерогативи ради на цьому за­кінчуються. Якщо скаржника не задовольняє така форма мораль­ної компенсації, він має право звернутися до суду. Щороку рада розглядає близько 200 скарг і приблизно по 50(!) з них виносить представникам органів масової інформації обвинувальні вердикти. Виділимо основні принципи і норми професійної етики журна­ліста, що випливають із законів, законодавчих актів і правових норм незалежної України, а також прийнятих Спілкою журна­лістів України, з урахуванням міжнародного досвіду, документів про професійну діяльність працівників ЗМІ.

1. Соціальна відповідальність журналіста

Журналіст несе відповідальність перед громадянами, а також перед суспільством у цілому в особі його конституційних інсти-

152

Нормативна база діяльності преси

тутів за зміст своїх матеріалів, які пропонуються ним для обна­родування, за правдиве і своєчасне інформування громадськості про факти, явища і події, що мають суспільне значення. Забезпе­чення права громадян на інформацію — найголовніший обов'язок журналіста.

Неприпустимо використовувати засоби масової інформації для розголошення відомостей, які становлять державну чи іншу та­ємницю, що охороняється законом, закликів до насильницького повалення чи зміни конституційного ладу чи територіальної ці­лісності Української держави, пропаганди війни, насильства та жорстокості, расової, національної, релігійної винятковості чи нетерпимості, поширення порнографії, а також з метою здій­снення інших кримінальних вчинків.

Забороняється використовувати засоби масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність, якщо це невиправдано з точки зору інтересів громадсь­кості.

Якщо вказівки засновника видання чи керівництва редакції суперечать вимогам етики і моралі, особистим переконанням, то журналіст може відмовитись від їх виконання.

2. Правдивість і об'єктивність

Журналіст зобов'язаний правдиво й об'єктивно відображати дійсність шляхом точної і вичерпної інформації з тим, щоб гро­мадськість могла на основі повідомлення одержати чітке уявлен­ня про соціальні процеси, їх походження, суть і значення.

При доборі фактів, їх викладі та оцінках, опрацюванні і по­ширенні інформації журналіст повинен виходити з інтересів сус­пільства, сприяти тому, щоб засоби масової інформації об'єк­тивно відображали плюралізм думок і поглядів, забезпечували гарантоване право людини на свободу слова і переконання, не допускали приховування суспільно значущої інформації, пере­кручування фактів та їх корисливої інтерпретації.

У матеріалах, де йдеться про права та обов'язки журналістів, підкреслено, що вони повинні «подавати для публікації об'єк­тивну і достовірну інформацію».

3. Сумлінність і чесність

Сумлінність журналіста передбачає скрупульозну перевірку фак­тів, точне відтворення даних, узятих із документальних та інших джерел і призначених для публікації, унеможливлює підтасування фактів, бездоказовість суджень, домисел і фабрикацію матеріалів.

153

Теорія журналістики

У разі помилки журналіст зобов'язаний негайно вжити заходів для виправлення її наслідків шляхом публікації спростування, виба­чення і відшкодування моральних збитків потерпілому.

Сама професія забороняє журналістові користуватися її пере­вагами в особистих інтересах та в інтересах своїх знайомих. Ви­користання друкованого та ефірного слова для переслідування окремих осіб, зведення особистих рахунків, задоволення групо­вих і авторських амбіцій неприпустиме. Журналіст зобов'язаний зберігати в таємниці джерела довіреної інформації, поважати права на інтелектуальну власність і авторські права інших осіб, не до­пускати заавторства і плагіату.

Журналіст повинен поважати честь і гідність людей, які є об'єк­тами його професійної уваги, бути тактовним у спілкуванні з ними. Він зобов'язаний уникати втручання в особисте життя і може розголошувати подібні дані у виняткових випадках, коли це необхідно для захисту суспільства, прав і законних інтересів громадян, а також за згодою громадянина. Журналіст не пови­нен поширювати неперевірені дані і чутки, а також допускати висловлювання, які можуть підірвати репутацію людини або заплямувати її.

4. Вірність загальнолюдським цінностям

Визнаючи пріоритет загальнолюдських цінностей перед всіма іншими, журналіст виступає за гуманізм, мир, демократію, соці­альний прогрес, права людини. Він займає непримиренну пози­цію щодо будь-яких форм виправдання агресії, гонки озброєнь, інших форм насильства, зневаги і дискримінації, тоталітаризму і тиранії. Журналіст спрямовує свою діяльність на відстоювання життєвих інтересів Української держави, її народу, ліквідацію не­безпечних соціальних конфліктів, на охорону природи і пам'яток історії та культури тощо.

Журналіст з повагою ставиться до особливостей, цінностей і гідності кожної національної культури, кожної людини. Своєю діяльністю він допомагає усувати непорозуміння і настороже­ність у стосунках між народами, сприяє вихованню культури міжнаціональних відносин, пробуджує у своїх читачів, глядачів, слухачів розуміння потреб інших народів, повагу прав і гідності всіх націй і всіх людей, незалежно від статі, раси, мови, націо­нальності, релігійних та ідейних переконань. Він сприяє ство­ренню клімату довіри в міжнародних відносинах, роззброєнню і національному розвитку, відстоює право на свободу слова.

Обов'язок журналіста — сприяти гласності і демократизації у

154

Нормативна база діяльності преси

сфері засобів масової інформації, рішуче виступати проти спроб здійснювати цензуру. Він має підносити роль української націо­нальної преси у світовій цивілізації, добиватися того, щоб Укра­їна мала своє представництво у світовій комунікативній системі, утверджувала в міжнародних інформаційних потоках власний неповторний голос.

5. Професійна солідарність

Журналіст піклується про престиж професії, поважає честь і гідність колег, не допускає дій, які завдавали б шкоди авторитету журналістики, бореться проти диктату преси інших країн, її втру­чання у справи суверенної України, підтримує рівноправні кон­такти з усіма творчими організаціями Української держави, від­стоює ідеї дружби, злагоди, зміцнює журналістське братерство, співдружність творчих сил, бере участь у міжнародних органі­заціях журналістів. Професійна солідарність не може бути вип­равданням посягань на правду і справедливість.

Журналіст підтримує демократичну, прогресивну журналісти­ку, бореться проти шкідливого провінціалізму, меншовартості і національної обмеженості, підтримує дружні контакти з укра­їнською діаспорою, еміграційною пресою. У творчому змаганні журналіст не дозволяє собі зловживати довір'ям своїх колег, за­важати їм виконувати професійні обов'язки. Він сприяє колегам у розвитку їх творчих здібностей, підвищенні знань і майстер­ності, приходить на допомогу колегам, які потрапили в біду.

Порушення професійної етики — це порушення принципів сво­боди преси. У законах, законодавчих актах і правових нормах передбачена відповідальність за порушення свободи діяльності З МІ. Спробуємо узагальнити найбільш характерні випадки.

1. Вчинки, що обмежують права громадян на отримання інфор­мації:

• якщо журналіст незалежно від мети, яку він переслідував, обнародує неточну, неправильну інформацію, зокрема, внаслі­док зневажливого ставлення до ретельної її перевірки;

• якщо журналіст, який одержав суспільно значущу інфор­мацію спеціально для публікації, з корисливих чи інших причин приховує або замовчує її;

• якщо журналіст тим чи іншим чином фальсифікує інформа­цію, спотворює зміст документального чи іншого джерела, до­пускає правку змісту цитованого документа;

• якщо журналіст свідомо бере участь в організації навмисно­го замовчування суспільно значущої події, явища чи факту;

155

Теорія журналістики

• якщо журналіст під виглядом достовірної поширює інфор­ мацію, яка грунтується на непідтверджених повідомленнях, чут­ ках, домислах, припущеннях, а також одержану із невідомого джерела.

2. Вчинки, що обмежують права громадян на свободу висловлен­ня думок:

• якщо журналіст із егоїстичних, групових чи інших мірку­ вань протидіє веденню дискусії або обнародуванню суджень, з якими він незгоден, порушуючи таким чином принцип плюра­ лізму думок;

• якщо журналіст протидіє обнародуванню критичних або пол­емічних виступів з приводу надрукованого раніше матеріалу;

• якщо журналіст без достатньої підстави відмовляє в публі­кації спростування чи відповіді;

• якщо журналіст розголошує у засобах масової інформації відомості, надані йому з умовою збереження їх в таємниці;

• якщо журналіст уводить громадськість в оману шляхом фік­тивних листів читачів, глядачів чи слухачів або видає власний матеріал за точку зору і результат творчості іншої реальної особи (заавторство);

• якщо журналіст усупереч проханню автора матеріалу чи лю­дини, у якої брав інтерв'ю, не узгоджує з нею підготовлений до публікації остаточний текст,_#або ж допускає у тексті суттєві змі­ни без згоди і публікує його.

3. Вчинки проти честі і гідності особи:

• якщо журналіст обнародує відомості, які хоча і відповідають дійсності, але завдають шкоди честі і гідності особи;

• якщо журналіст чинить дію, що містить у собі ознаки брех­ні та образи;

• якщо журналіст, прагнучи дискредитувати певну особу, ро­бить надбанням гласності її фізичні і психологічні вади, а також висміює її прізвище, ім'я, по батькові та інші особисті дані;

• якщо журналіст подає у невигідному світлі відомості про громадянина чи категорію громадян у зв'язку з їх статтю, віком, расою чи національністю, мовою, професією, місцем проживан­ня, ставленням до релігії, що можуть бути образливими;

• якщо журналіст до набуття чинності судового рішення у сво­єму матеріалі наголошує на вині підсудного або іншим чином порушує презумпцію невинуватості і незалежності суддів;

• якщо журналіст розголошує дані попереднього слідства без письмового дозволу прокурора, слідчого або особи, яка прово-

156

; Нормативна база діяльності преси

дить дізнання; обнародує інформацію, яка може вказати на осо­бу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його законного представника;

• якщо журналіст відмовляє особі, про яку засіб масової інфор­ мації повідомляв раніше як про порушника норм права чи мора­ лі, в обнародуванні остаточних рішень відповідних органів щодо її реабілітації.