13. Соціокультурні передумови виникнення та розвитку філософії.

На відміну від міфології та релігії, які, будучи духовними засобами соціального контролю з необхідністю породжуються суспільством, філософія покликана до життя особливими соціальними умовами. Уже Арістотель зазначав, що для заняття філософією потрібно мати вільний час, тобто не бути зайнятим фізичною працею. Іншими словами, філософія виникає в тих цивілізаціях, де відбувся поділ праці на фізичну і розумову. Це є хоч і необхідною, але недостатньою умовою. Наприклад, в Давньому Єгипті, Вавилоні існували соціальні стани, не зайняті фізичною працею, але філософії як світогляду чи систематичної інтелектуальної діяльності там не було.

Необхідною передумовою виникнення філософії є терпимість до інакомислення. А вона може виникнути тільки в демократичному суспільстві, де більше покладаються на розум людини і права особи, ніж на традицію і віру. Тож не дивно, що розквіт філософії припадає на епохи панування демократії (Давня Греція, епоха Нового часу), тоді як в умовах традиційного і тоталітарного суспільств філософія деградує до ідеології релігійного типу. Демократія не тільки створює умови, вона, по суті, викликає філософію до життя. Політичні диспути, побудоване на змаганні сторін судочинство пробуджують увагу до законів логіки, формують теоретичну настанову, на якій ґрунтується філософія.

Соціальні умови не тільки сприяли розвиткові філософії чи гальмували його. Вони часто визначали і коло проблем, що цікавили філософів. Зосередженість індійських філософів на морально-етичних проблемах, китайських — на соціально-етичних, греків на різних етапах — на натурфілософії, гносеології та етиці зумовлена не стільки особливостями духу цих народів, скільки особливостями їх соціального життя. Ключ до розуміння багатьох філософських проблем лежить у соціальній сфері.

14. Гносеогенна, міфогенна і змішана концепції генези філософії.

Філософія – вчення про загальні принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу. Філософія виробляє узагальнену систему поглядів на світ і місце в ньому людини. Вона досліджує: пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне, естетичне відношення людини до світу. Предмет філософії історично змінювався у зв’язку з розвитком суспільства, у тому числі з розвитком науки та самого філософського знання.

Концепції генезису філософії ділять на три види:

1. Міфогенна (Г.Гегель, Лосєв А.Ф.) – бачить виникнення філософії з міфології, зміною особистісно-образної форми на безособистісно-понятійну.

2. Гносеогенна (Г.Спенсер) – вбачає її витоки у простому узагальнені знань.

3. Міфо-гносеогенна (Чанишев А.) – визнає витоком філософії – міф, знання, буденну свідомість.

Генезис філософії пов’язаний і з цивілізаційними факторами: виникнення держави, зростання міст, розвиток торгівлі, поява металевих грошей, розвинена соціальна структура, відділення розумової праці від фізичної та ін.

15. Космоцентризм давньогрецької філософії.

Космоцентризм — філософський напрямок античності, система філософських поглядів, що з'явилася в Стародавній Греції, за якою світ сприймається як космос, різноманітний, гармонійний і, водночас, здатний вселити жах. Всі явища навколишнього світу розглядалися через призму космосу.

Впродовж VI–I століть до нашої ери у Стародавній Греції відбувався бурхливий розквіт культури й філософії. За цей період було створено нове неміфологічне мислення, нову картину світу, центральним елементом якої стало вчення про космос. Космос охоплює Землю, людини, небесні світила і саме небесне склепіння. Він замкнутий, має сферичну форму у ньому відбувається постійний круговорот - все виникає, тече змінюється. З чого виникає, чого повертається хтозна. Одні грецькі філософи вважають, що основою речей є почуттєво що мисляться елементи кисень, вогонь, вода, земля і певний речовина – апейрон; інші (піфагорійці) бачили їх у математичних атомах; треті (элеаты) вбачали основу світу у єдиному, незримому бутті; четверті вважали такий основою (Демокріт) неподільні атоми; п'яті (школа Платона) - земну кулю лише тінь, результат втілення царства чистої думки. Зрозуміло всі ці Ф. напрями у багатьох відносинах наївними і суперечливими одна одній. Не порвавши до кінця з міфологією, вони відводили богам, надприроднім силам другорядне, або навіть третьорядне місце, намагалися пізнати світ із нього.