Тестові завдання

1.Трудові ресурси – це

а) частина населення, яка володіє фізичним розвитком, інтелектуальними даними, а також знаннями для виробництва матеріальних благ та послуг;

б) частина населення, що бажає працювати, але не має роботи за якимись причинами;

в) громадяне, що займаються створенням національного продукту країни;

г) частина населення, що має роботу.

2. До економічно неактивного населення відносяться:

а) особи, що отримують пенсію з причини досягнення пенсійного віку, льотних умов, отримання інвалідності, які не працюють, домогосподарки та інші;

б) особи працездатного та непрацездатного віку;

в) безробітні;

г) немає вірної відповіді.

3. За яким принципом створена Міжнародна організація праці?

а) надання допомоги робітникам

б) соціальна справедливість

в) забезпечення ефективної праці служби зайнятості

г) вільне переміщення робочої сили.

4. Визначте вірний вислів

а) трудові ресурси за своїм змістом вужче поняття економічно активне населення

б) робоча сила за значенням співпадає з зайнятими економічною діяльністю

в) трудові ресурси за своїм змістом ширше поняття економічно активне населення

г) безробітні відносяться до економічно неактивного населення

5. До економічно активного населення відносяться:

а) зайняте населення та безробітні;

б) зайняте населення, безробітні та військові;

в) тільки особи, що мають постійне робоче місце;

г) немає вірної відповіді.

6. Трудові ресурси – це

а) сукупність реальних та потенційних робітників

б) частина населення, яка здатна виробляти матеріальна блага та послуги

в) людські ресурси, що включають працездатне населення в працездатному віці та працюючих в економіці громадян молодше та старше працездатного віку

г) усі відповіді вірні.

7. Трудовий потенціал – це

а) трудові ресурси в якісному вимірі

б) потенційні трудові ресурси, які незаняті

в) показник ефективності використання трудових ресурсів

г) усі відповіді вірні.

Правильні відповіді на тестові завдання:

1 А, 2 А; 3 Б; 4 В; 5 А; 6 Г; 7 А

Тема 3. Зайнятість населення і безробіття

1. Сутність, форми і види зайнятості.

2. Безробіття як соціально-економічне явище.

3. Показники зайнятості та безробіття населення і динамік їх в Україні.

4. Державне регулювання зайнятості, міжнародний досвід регулювання зайнятості.

5. Соціальний захист громадян від безробіття. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.02.1991 № 803-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

6. Діяльність МОП у захисту прав на працю.

Мета теми: формування системи теоретичних і практичних знань з питань регулювання занятості як надзвичайно важливого явища у житті суспільства

Основні компетенції:

- знати сутність термінів, науково-методичні підходи до оцінки занятості і безробіття, державну політику занятості;

- вміти виконувати розрахунки показників, в яких оцінюються «зайнятість» і «безробіття»;

- бути готовим стати робітником центрів занятості і інших структур, які регулюють зайнятість і безробіття; прийняти участь в розробці програм сприяння занятості.

Анотація .

Занятість – це трудова діяльність громадян, спрямована на задоволення особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).

В процесі вивчення теми студенти повинні знати види, форми і показники занятості і безробіття.

Форми і види занятості класифікуються за такими ознаками:

- за способом участі в суспільній праці: за наймом, самостійна зайнятість;

- за формами власності: занятість на державних, колективних і приватних підприємствах;

- за мірою відповідності потребам економіки і людини: продуктивна (економічно доцільна); раціональна (економічно і соціально доцільна); ефективна (повна і раціональна);

- за мірою охоплення економічно активного населення: повна, неповна;

- за кількісними характеристиками неповного робочого часу: неповний робочий час, тиждень, неоплачувані відпустки;

- за легітимністю працевлаштування: формальна (зареєстрована), неформальна (незареєстрована);

- за формами організації: стандартна (постійна робота, стаціонарне робоче місце); нестандартна (робота вдома, сумісництво, маятникова трудова міграція, тимчасова, нетоварна занятість).

Основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість. Повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати.

Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи. Продуктивність зайнятості з погляду працівника означає отримання трудового доходу більшого, ніж мінімально необхідний для відтворення робочої сили. Продуктивність зайнятості з погляду роботодавця означає отримання прибутку від найманої праці.

Раціональна зайнятість – це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров’я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.

Таким чином, ефективна і вільна обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. Зрозуміло, що в зв’язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-технічним прогресом зростають кількісні та якісні параметри ідеалу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.

Система показників ефективної зайнятості:

1. Пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їхньої участі в суспільно корисній діяльності.

2. Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві відображає, з одного боку, потребу громадян у оплачуваній роботі, а з іншого – потребу суспільного господарства у працівниках. Кількісно він визначається відношенням кількості населення, зайнятого професійною працею, що приносить дохід, до загальної кількості працездатного населення.

3. Структура розподілу працівників за галузями економіки, що по суті являє собою пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять.

4. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих показує розподіл працюючого населення за професійно-кваліфікаційними групами і відображає міру збалансованості підготовки кадрів з потребою економіки у кваліфікаційних працівниках.

Друга частина теми присвячена вивченню безробіття як соціально-економічного явища.

Безробіття – це тимчасова незанятість, соціально-економічна ситуація в суспільстві, при якій частина активних працездатних громадян не може знайти роботу. Існує думка, що безробіття є стимулятором ефективної роботи, однак втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації.

Безробіття класифікується за п’ятьма ознаками:

- за повнотою обліку – реальне і офіційно зареєстроване;

- за формами вияву – відкрите, приховане (латентне);

- за поширеністю – загальне, галузеве, регіональне;

- за причинами виникнення – циклічне (викликане кризовою фазою економічного циклу); сезонне (викликане тимчасовим характером робіт, простої в міжсезонний період); фрикційне (незайнятість на період пошуку іншої роботи з більшим заробітком тощо); структурне (в тому числі технологічне), коли структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту;

- за соціально-професійним складом безробітних – професійне, етичне, молодіжне, жіноче, соціально-вразливі групи населення.

Для успішного засвоєння даної теми треба знати причини виникнення безробіття, дійсні масштаби, динаміку, державну політику регулювання, міжнародний досвід регулювання, соціальний захист громадян від безробіття.

Важливим питанням є система показників, якими оцінюється занятість і безробіття, їх зв’язок з показниками економічно активного і економічно неактивного населення, трудовими ресурсами, чисельністю працездатного населення. Використовуються такі основні показники: чисельність економічно активного населення, зайнятих, безробітних; рівень зайнятості; рівень безробіття; рівень економічної активності; навантаження на одне робоче місце.

Основні формули:

Ч_еан – чисельність економічно активного населення;

Ч_{Н 15-70} – чисельність населення віком 15-70 років;

Ч_з – чисельність зайнятих;

Ч_б – чисельність безробітних.

Рівень економічної активності населення:

Р_ЕАН = Ч_еан/Ч_{Н 15-70} *100%

Рівень зайнятості:

Р_з = Ч_з / Ч_{Н 15-70} *100%

Рівень безробіття:

Р_б = Ч_б/ Ч_еан * 100%