Тестові завдання:

1. До предметів праці належать:

а) обладнання, машини, прибори;

б) інструменти, технології виробництва;

в) земля, сировина, матеріали та ін.

г) програми забезпечення виробництва.

2. До засобів праці відносяться:

а) енергетичні та матеріальні потоки;

б) обладнання, машини, прибори;

в) земля та складові природної флори і фауни;

г) полуфабрикати та складові.

3. За характером та змістом праця має такі види:

а) ручна;

б) низько- та висококваліфікована;

в) індивідуальна та колективна;

г) фізична та розумова.

3. Праця – це

а) цілеспрямована діяльність, метою якої є задоволення власних потреб;

б) діяльність людини за перетворенням матеріальних, інтелектуальних ресурсів у необхідний для власного та суспільного споживання продукт;

в) діяльність людини, спрямована на самореалізацію інтелектуальних, матеріальних, кваліфікаційних можливостей;

г) немає вірної відповіді.

5.За засобами та способами праці розрізняють види праці:

а) стаціонарна, нестаціонарна, наземна, підземна та з різним ступенем регламентації;

б) найомна, приватна, індивідуальна та колективна;

в) ручна, механізована, низько- , середньо та високотехнологічна;

г) наукова, інженерна, виробнича.

6.За умовами праці розрізняють види праці:

а) за бажанням та примушенням;

б) вільна, з різним ступенем регламентації, наземна, підземна, надводна та підводна;

в) найомна, приватна, індивідуальна та колективна;

г) механізована та ручна.

7.Коли розглядаються, які при виробництві товару використовувались матеріали, технології, це:

а) конкретна сторона праці;

б) абстрактна сторона праці;

в) вартісна сторона праці;

г) матеріальна сторона праці.

8.Витрати людиною фізичної, психічної та інтелектуальної енергії на працю можна розглядати як

а) конкретну працю;

б) абстрактну працю;

в) загальну працю;

г) нематеріальну сторону праці.

Правильні відповіді на тестові завдання:

1 В; 2 Б; 3 Г; 4 Б; 5 В; 6 Б; 7 А; 8 Б

План семінару:

1. Традиційне і сучасне визначення праці, її зміст.

2. Роль праці в розвитку людини та суспільства.

3. Класифікація видів праці.

4. Еволюція праці як чинника виробництва, її гуманізація.

Тема 2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія, їх формування і використання

1. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія, взаємозв’язок з населенням держави.

2. Визначення трудових ресурсів держави, регіонів та підприємств.

3. Трудовий потенціал суспільства і підприємств.

4. Економічно активне населення.

5. Діяльність МОП у вирішенні соціально-економічних проблем.

Мета теми: отримання теоретичних та практичних знань з сутності поняття трудові ресурси та їх складу

Основні компетенції:

- знати: сутність понять «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «економічно активне населення», «економічно неактивне населення»; структуру трудових ресурсів країни та їх особливості в різних регіонах;

- вміти: розрахувати кількість трудових ресурсів за певний період на певній території та оцінити їх якісний стан;

- бути готовим стати робітником відділу статистики, які здійснюють аналіз та виявляють тенденції зміни кількості та якості трудових ресурсів регіону.

Анотація.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями і спроможна виробляти матеріальні блага та послуги.

Існують особливості формування кожної групи населення, які входять до складу трудових ресурсів:

1) усе населення в працездатному віці за винятком інвалідів І та ІІ групи, та пільгових пенсіонерів, які не працюють;

2) працюючі пенсіонери

3) працюючі підлітки.

Необхідно усвідомити, що існують дві методики розрахунку працездатного населення. Працездатний вік за законодавством України (жінки – 16 – 54 роки, чоловіки – 16-59 років) та за методикою Міжнародної організації праці (МОП) - від 15 до 70 років.

Трудові ресурси не єдине поняття, яке відображає людські ресурси. В країнах з розвинутою економікою використовують термін «економічно активне населення».

Економічно активне населення (або робоча сила) відповідно до методики МОП – це населення обох статей віком 15-70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку. Іншими словами, це усі зайняті та безробітні, тобто трудові ресурси за змістом ширше, ніж економічно активне населення, оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються. Реально за поняттям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж «економічно активне населення» - це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства, і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття «трудові ресурси» поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку – потреби в робочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до праці лише примусово. Реальними ж людськими ресурсами для праці (і це визначено на міжнародному рівні) є економічно активне або трудоактивне населення. Однак і поняття «трудові ресурси» має право на існування, оскільки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

До зайнятого населення віднесені особи, які займалися економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого часу; роботодавці; особи, які самостійно себе забезпечують себе роботою; служителі релігійних культів; військові кадрові служби тощо

Безробітні за методикою МОП – особи у віці 15-70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані в службі зайнятості, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботу; протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи. За українським законодавством (Закон України «Про зайнятість населення») безробітними визначаються громадяни працездатного віку, що не мають роботи та зареєстровані в службі зайнятості.

Також використовують поняття «економічно неактивне населення» - особи, які не відносять не до зайнятих, не до безробітних (студенти, пільгові пенсіонери, домогосподарки, розчаровані пошуком роботи).

Окрім кількісної характеристики населення існує і якісна. Трудовий потенціал – інтегральна оцінка якісних характеристик економічно активного населення. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, творчий потенціал, ресурси робочого часу тощо. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, суспільства в цілому.