План семінару

1. Поняття та основні складові ринку праці.

2. Взаємодія попиту та пропозиції на ринку праці. Кон’юнктура ринку праці.

3. Сегментація та гнучкість ринку праці.

4. Інфраструктура ринку праці.

Тема 6. Кадрова політика і якість робочої сили

1. Сутність поняття кадрова політика, її види.

2. Якість робочої сили суспільства і підприємств.

Мета теми: отримання теоретичних і практичних знань та вмінь з формування та реалізації кадрової політики на підприємстві, а також оцінки якості кваліфікації робітника

Основні компетенції:

- знати: сутність поняття кадрова політика, основні види кадрової політики; складові особистої характеристики персоналу, елементи якості робочої сили; основні підходи до оцінки якості кваліфікації персоналу;

- вміти: оцінити якість робочої кваліфікації робітника;

- бути готовим приймати участь у формуванні кадрової політики на підприємстві та оцінці якості персоналу конкретного підприємства.

Анотація.

Кадрова політика – це система правил і норм, які приводять людський ресурс у відповідності до стратегії фірми. Кадрова політика класифікується:

- за мірою впливу управлінського апарату на кадрову ситуацію - пасивна, реактивна, превентивна, активна;

- за способом орієнтації на власний або зовнішній персонал - відкрита, закрита.

Студенту необхідно дослідити особливості кожного наданого виду кадрової політики.

В сучасних умовах отримують якісну та кількісну оцінку конкретні якісні характеристики людського фактору: освіта, знання, кваліфікація, навички, накопичений досвід, особисті якості (розум, активність, характер, відповідальність тощо).

Якість робочої сили – сукупність людських характеристик, які проявляються в процесі праці, включають в себе кваліфікацію та особисті якості робітника: фізичні характеристики, інтелектуальні здібності, спроможність адаптуватися, інтереси, характер, гнучкість, мобільність, вмотивованість, інноваційність, професійна природність, професійна орієнтованість, моральність тощо.

Кваліфікація робітника – сукупність його загальної та спеціальної професійної освіти , необхідних знань, вмінь, професійних звичок та виробничого досвіду для виконання в даних організаційно-технічних умовах певних видів робіт певної складності.

Професійні знання визначаються рівнем розвитку людини, та базуються на його розумових здібностях, досвіду, освіті, необхідних для виконання конкретного виробничого завдання. Вони включають, в частості, здібності думати та обмірковувати, знання способів дій та можливості їх застосування для виконання робіт, методів, процесів і засобів виробництва або способів праці, їх правильний вибір, досвід використання або поводження з ними, а також знання виробничих зв’язків.

Компетентність – це рівень загальної та професійної підготовки, який дозволяє адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця або виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність людини залежить від його ставлення до своєї роботи, досвіду, старань та вміння поповнювати свої знання. Компетентність, або професіоналізм, може змінюватися як в сторону підвищення, так і в сторону зниження.

Відповідальність визначається сумлінністю, надійністю, ретельністю, які необхідні для виконання різних виробничих завдань без шкоди для людей та матеріальних збитків, а також світоглядом, достатнім для того, щоб не допустити виникнення перешкод і порушень у виробничому процесі та структурній організації. Розрізняють три форми відповідальності: за власну роботу, за роботу інших, за безпеку інших.

Особисті характеристики. До них відносяться: фізичні дані, розумові здібності, інтереси та характер людини, професійна орієнтованість та профпридатність.

До фізичних характеристик людини відносяться його вік, стан здоров'я, швидкість реакції, зовнішність, зріст, сила тощо. Від рівня здоров'я та фізичного розвитку залежить можливість участі людини в певних видах трудової діяльності. Вже на етапі вибору спеціальності та виду професійного навчання вирішується проблема психофізіологічної відповідності особи конкретним видам професійної діяльності як етап визначення професійної придатності. Рівень здоров'я населення впливає на продуктивність суспільної праці.

Розум (або психічні) здібності людини можна визначити як спроможність ефективно використовувати свій інтелект – суму загальних розумових функцій мислення, навчання, спостерігання, вирішення проблем.

Спеціальні схильності - це спосібність до певних видів навчання, схильність до певних видів діяльності, спосібність ефективно працювати з людьми, технікою, словами та цифрами, вміння аналізувати, творчо мислити та творити нове.

Інтереси – це один з найбільш важливих елементів якості робочої сили, оскільки в них проявляється пізнавальна потреба, яка забезпечує спрямованість особи на усвідомлення цілей трудової діяльності. Навіть ті інтереси особи, які на перший погляд не пов’язані з його трудовою діяльністю, можуть істотно впливати на результати праці. Наприклад, заняття спортом вливає на стан здоров’я людини та на його працездатність, різні хобі підвищують рівень інтелекту, розширюють світогляд тощо.

Характер є однією з самих головних психологічних рис людини, що здійснюють істотний вплив на якість робочої сили, оскільки визначає лінію поведінки людини, її ставлення до діла, до речей, до інших людей та до самого себе: впевненість в собі й можливість працювати самостійно, готовність включитися до ієрархічної структури або стати частиною неорганізованої команди, спроможність встановити відношення з людьми на будь-якому рівні, включаючи вміння легко вести бесіду з керівниками високого рангу, готовність взяти на себе виконання поставлених завдань тощо.

Адаптованість робітника – це його спроможність пристосовуватися до змісту та умов трудової діяльності й безпосереднього соціального середовища, удосконалювати свої ділові та особисті якості. Адаптованість робітника також поділяється на професійну, психофізіологічну, соціально-психологічну адаптованість.

Мобільність – спроможність та готовність робітника до професійних та територіальних переміщень.

Вмотивованість також є однією з істотних характеристик якості робочої сили. Під цим терміном розуміється спроможність робітника реагувати на мотиватори, тобто зовнішні фактори, які спонукають його до певного виду трудової поведінки для досягнення цілей підприємства.

Інноваційність – готовність людини до інновацій, тобто спроможність до розробки нових ідей, нових технологій та нових виробів, до їх впровадження. Інноваційність в процесі праці є похідною від образу життя, поведінки та культури. Вона передбачає розвиток наукової творчості.

Професійна орієнтованість – спроможність та стійкий інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння обирати найбільш для себе прийнятну професію з урахуванням своїх психофізіологічних характеристик, інтересів, спроможностей, а також потреб ринку праці в працівниках відповідних професій.

Професійна придатність – сукупність та структура психічних та психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення певного рівня ефективності в професійній праці.

Існують й кількісні характеристики якості робочої сили. Рівень кваліфікації підлягає більш точному виміру та характеризується, як правило, присвоєним розрядом, категорією, вченим ступенем.